Постанова

від 27.03.2018 по справі 809/1588/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 рокуЛьвів№ 876/1336/18 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

з участю секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року, ухвалене суддею Панікаром І.В. в м. Івано-Франківськ о 16:59 год., повний текст якої складено 22.01.2018 року, у справі № 809/1588/17 за адміністративним позовом Приватного підприємства "Веста - Електронікс" до Головного управління ДФС в Івано - Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В C Т А Н О В И В:

22.11.2017 року Приватне підприємство "Веста-Електронікс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0041601306, 00411701306, 0041611306 від 05.09.2017 року.

11.12.2017 року позивач подав заяву про зміну позовних вимог, за змістом якої, позивач просить додатково визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення відповідача № 0069211306 від 30.11.2017 року та вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ю-0069211306.

На підтвердження позовних вимог покликається на невідповідність висновків акту фактичної перевірки № 932/09/19/13-06/30450681 від 22.08.2017 року, складеного службовими особами відповідача, фактичним обставинам справи, і, як наслідок, необґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та вимоги про сплату податкового боргуте, що висновки акту фактичної перевірки за № 932/09/19/13-06/30450681 від 22.08.2017 року, складеного службовими особами відповідача

Крім того, зазначає, що ОСОБА_2, на момент перевірки, в будь-яких трудових відносинах з ПП "Веста - Електронікс" не перебувала, а тому нарахування податків на суму доходу, які ОСОБА_2, ніби - то, отримувала, працюючи у позивача, є безпідставним, що зумовлює необґрунтованість та протиправність податкових повідомлень - рішень та вимоги про сплату податкового боргу.

Рішенням Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Івано - Франківській області № 0041601306, № 0041701306, № 0041611306 від 05.09.2017 року та № 0069211306 від 30.11.2017 року.

Визнано протиправним та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області № Ю-0069211306 від 30.11.2017 року.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач - Головне управління ДФС в Івано-Франківській області, яке покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що гр. ОСОБА_2 в письмових поясненнях вказала на факт перебування в трудових відносинах з позивачем та отримання заробітної плати в розмірі 3000 грн., а тому дії відповідача щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та вимоги є правомірними.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла до висновку про те, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено те, що Головним управлінням Державної фіскальної служби в Івано - Франківській області 11.05.2017 року проведено фактичну перевірку ПП Веста-Електронікс , а саме його господарської одиниці - кафе-готелю ІНФОРМАЦІЯ_1 , на предмет здійснення суб'єктом господарювання розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.

За результатами перевірки складено акт (довідка) № 376/09/17/РРО/30450681 від 13.05.2017 року, у змісті якого поряд із порушеннями вимог Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зазначено, що ПП Веста-Електронікс використовується праця найманих працівників без укладення трудових угод, зокрема, праця в якості бармена - ОСОБА_2

На підставі акту фактичної перевірки та на підставі вимог статей 20, 78 та 82 Податкового Кодексу України, наказу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за № 1364 та повідомлення № 27 від 09.08.2017 року, службовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування із заробітної плати виплаченої найманій особі ОСОБА_2 за період з 01.03.2017 року по 30.04.2017 року. За наслідками перевірки складено відповідний акт за № 932/09/19/13-06/30450681 від 22.08.2017 року.

Відповідачем встановлено факт перебування в трудових відносинах гр. ОСОБА_2 в кафе-готелі ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді бармена впродовж двох місяців, з одержанням заробітної плати в розмірі 3000 грн. без утримання та нарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Внаслідок чого, у висновках акту № 932/09/19/13-06/30450681 від 22.08.2017 року відповідачем відображено порушення позивачем вимог статей 167, 168, 171, 176, п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

На підставі акту проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 376/09/17/РРО/30450681 від 13.05.2017 року, відповідачем у спосіб винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № 0041601306, 00411701306, № 0041611306 від 05.09.2017 року та № 0069211306 від 30.11.2017 року, донараховано позивачу грошових зобов'язань:

- з податку на доходи фізичних осіб - в розмірі 1080 грн. основного зобов'язання та 405 гривень штрафних санкцій;

- з податку на доходи фізичних осіб - в розмірі 510 грн. штрафних санкцій;

- з податку на доходи фізичних осіб (військовий збір) - в розмірі 90 гривень основного зобов'язання та 33 гривні штрафних санкцій;

- з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 1320 гривень основного та 594 гривні штрафних санкцій.

Крім того, 30.11.2017 року відповідачем щодо позивача винесено вимогу № Ю-0069211306 про сплату недоїмки в сумі 1320 гривень єдиного внеску.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за умов відсутності в позивача статусу податкового агента - роботодавця стосовно громадянки ОСОБА_2 за період з 01.03.2017 року по 30.04.2017 року у відповідача, як у податкового органу, не було передумов для донарахування позивачу податкових зобов'язань, відображених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях №№ 0041601306, 00411701306, 0041611306 від 05.09.2017 року, № 0069211306 від 30.11.2017 року, а також не було правових підстав для винесення та направлення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0069211306. В силу цього, вказані рішення суб'єкта владних повноважень, підлягають визнанню протиправними та скасуванню як необґрунтовані, такі, що винесені без урахування всіх обставин по справі, а вимоги позивача - до повного задоволення.

Оцінюючи правовідносини, що виникли між сторонами апеляційний суд виходить з наступних міркувань.

Згідно з пп. 162.1.3. п. 162.1. ст. 162 ПКУ платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Відповідно до п. 18.1. та п. 18.2. статті 18 ПКУ податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Пунктом 171.1. статті 171 ПКУ визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно з п.п.14.1.222. п. 14.1 ст. 14 ПКУ роботодавець - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов'язки, передбачені законами.

Для цілей розділу IV цього Кодексу до роботодавця прирівнюються юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво), постійне представництво нерезидента або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) дохід за виконання роботи та/або надання послуги згідно із цивільно - правовим договором у разі, якщо буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими.

Апеляційним судом з аналізу вищевказаних норм чинного законодавства встановлено те, що обов'язковою ознакою роботодавця, як податкового агента є використання найманої праці фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів.

Судом першої вірно встановлено те, що на підставі договору про навчально-виробничу практику від 03.03.2017 року, укладеного між Отинійським професійним ліцеєм енергетичних технологій та установою готель "ІНФОРМАЦІЯ_1" в особі ОСОБА_3, за змістом якого підприємство зобов'язується надати учениці ОСОБА_2 обладнані робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання та виробничої практики з 10.04.17 року по 30.06.2017 року, та розпорядження ПП ОСОБА_3, ОСОБА_2 допущена з 10 квітня 2017 року до проходження навчально-виробничої практики з вільним режимом відвідування без нарахування заробітної плати.

Отже, на думку апеляційного суду вказаним договором спростовується факт перебування ОСОБА_2 в трудових відносинах з позивачем та підтверджується висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 у дійсних чи фактичних трудових відносинах з ПП "Веста-Електоронікс" не перебувала.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що за умов відсутності в позивача статусу податкового агента - роботодавця стосовно громадянки ОСОБА_2 за період з 01.03.2017 року по 30.04.2017 року у відповідача, як у податкового органу, не було передумов для донарахування позивачу податкових зобов'язань, відображених в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях №№ 0041601306, 00411701306, 0041611306 від 05.09.2017 року, № 0069211306 від 30.11.2017 року, а також не було правових підстав для винесення та направлення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0069211306, у зв'язку з чим, такі рішення суб'єкта владних повноважень слід визнати протиправними та скасувати як необґрунтовані та такі, що винесені без урахування всіх обставин по справі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і в повному обсязі встановив обставини справи, прийняв обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року у справі № 809/1588/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Я. С. Попко Р. П. Сеник