Постанова

від 27.03.2018 по справі 806/1264/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2018 року

Київ

справа №806/1264/16

адміністративне провдження К/9901/3096/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_3) до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, треті особи: Реєстраційний відділ Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області, Селянське фермерське господарство Шевченківське про скасування державної реєстрації за касаційною скаргою Селянського фермерського господарства Шевченківське на постанову Житомирського окружного адміністративного суду в складі судді Черноліхова С.В. від 07 листопада 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Франовської К.С., Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В. від 02 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, у якому просив скасувати запис про державну реєстрацію іншого речового права № 8979039 від 06 березня 2015 року - державну реєстрацію договору оренди землі, серія та номер: 160, виданий 21 грудня 2005 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 19862918 від 10 березня 2015 року, внесену державним реєстратором Андрушівського районного управлінням юстиції у Житомирській області Попілем В.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що є власником земельної ділянки площею 2,3700 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Між ним та ФГ Зако було укладено договір оренди вказаної землі від 08 лютого 2015 року. Вказаний договір подано на реєстрацію до реєстраційного відділу Андрушівської районної державної адміністрації, однак отримано відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 29942171 від 07 червня 2016 року. Вказана відмова вмотивована тим, що неможливо зареєструвати договір оренди, оскільки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже зареєстрована 06 березня 2015 року оренда на підставі договору оренди землі № 160 від 21 грудня 2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ Шевченківське . Позивач зазначає, що відповідачем неправомірно здійснено державну реєстрацію іншого речового права від 06 березня 2015 року, оскільки вказана реєстрація була здійснена на підставі договору № 160 від 21 грудня 2005 року, що припинив свою дію 21 грудня 2010 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року, позов задоволено, зокрема, скасовано державну реєстрацію іншого речового права № 8979039 від 06 березня 2015 року про державну реєстрацію договору оренди землі, серія та номер: 160, виданого 21 грудня 2005 року на підставі рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19862918, від 10 березня 2015 року, здійснену державним реєстратором Андрушівського районного управління юстиції у Житомирській області Попілем В.В.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у державного реєстратора не було правових підстав для реєстрації іншого речового права (оренди земельної ділянки) на підставі договору оренди від 21 грудня 2005 року, оскільки він припинив свою дію, а тому спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Не погоджуючись з постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року та ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, СФГ Шевченківське звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки фактичним обставинам справи, внаслідок чого суди дійшли до помилкового висновку про те, що договір оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_3) та СФГ Шевченківське 21 грудня 2005 року, припинив свою дію 21 грудня 2010 року.

Крім того, скаржник зазначив, що ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_3) при зверненні до суду першої інстанції пропустив встановлений законом строк звернення, а також суди попередніх інстанцій порушили приписи КАС України, скасувавши державну реєстрацію іншого речового права та не визнавши одночасно неправомірність дій, рішень або бездіяльності суб'єкта публічно-владних повноважень.

Від учасників справи у встановлений судом строк (до 23 січня 2018 року) відзиву на касаційну скаргу СФГ Шевченківське не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08 лютого 2015 року ОСОБА_2 (орендодавець) уклав договір оренди землі із ФГ ЗАКО (орендар), відповідно до умов якого об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 2,3700 га, кадастровий номерНОМЕР_1. Право власності орендодавця на земельну ділянку підтверджується державним актом власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 18 червня 2003 року. Строк дії договору - 15 років.

31 травня 2016 року уповноважена особа ФГ ЗАКО звернулась до реєстраційного відділу Андрушівської районної державної адміністрації із заявою для реєстрації іншого речового права (оренди) на земельну ділянку, що розташована за адресою: Житомирська область, Андрушівський район, м. Андрушівка, кадастровий номерНОМЕР_1.

07 червня 2016 року державним реєстратором прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 29942171, оскільки заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право вже зареєстровано у державному реєстрі прав.

Згідно інформаційної довідки, державним реєстратором Андрушівського районного управління юстиції 06 березня 2015 року прийнято рішення про державну реєстрацію іншого речового права № 8979039 про державу реєстрацію договору оренди землі № 160, виданого 21 грудня 2005 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 19862918 від 10 березня 2015 року, укладеного між ОСОБА_2 та СФГ Шевченківське у 2005 році.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року відповідають не повністю, а викладені в касаційній скарзі вимоги скаржника є частково необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (в редакції чинній на момент винесення оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, підставою для проведення оскаржуваної реєстраційної дії став договір оренди №160 від 21 грудня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 та СФГ Шевченківське строком дії на 5 років з правом пролонгації, який був зареєстрований у Державному реєстрі прав 06 березня 2015 року.

Крім того, 08 лютого 2015 року ОСОБА_2 уклав новий договір оренди землі із ФГ ЗАКО . Останній, звернувшись до державного реєстратора, отримав відмову на підставі того, що в реєстрі вже наявний запис про інший договір оренди.

Аналіз зазначених фактичних обставин справи дає підстави вважати, що оскаржуваним реєстраційним діям передує невирішений спір між його учасниками про право цивільне, зокрема, про чинність одного із двох договорів оренди земельної ділянки.

Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій з'ясовували, який з двох договорів оренди земельної ділянки є чинним, а тому фактично вийшли за межі предметної юрисдикції адміністративного судочинства, визначеної статтею 17 КАС України.

У справі, що розглядається, оскаржуються реєстраційні дії, стосовно яких існує спір про право цивільне, у межах якого можуть бути розв'язані й питання, пов'язані з реєстрацією права оренди земельної ділянки, а тому цей спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права висловлено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 24 січня 2017 року у справі № 815/6165/14.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки вчиненню реєстраційних дій передує невирішений спір про право.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 396/2550/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Сокуренко і Стригун проти України від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04), фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, Європейський суд з прав людини у справі Занд проти Австрії вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом (Zand v. Austria № 7360/76).

Частиною першою статті 354 КАС України встановлено, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

За таких підстав колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а провадження у справі закрити.

Судові витрати, сплачені особою, яка подала касаційну скаргу (судовий збір 662,00 грн відповідно до квитанції № 51 від 31 жовтня 2017 року), відповідно до статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 238, 239, 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства Шевченківське задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 (правонаступник - ОСОБА_3) до Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, треті особи: Реєстраційний відділ Андрушівської районної державної адміністрації Житомирської області, Селянське фермерське господарство Шевченківське про скасування державної реєстрації закрити.

Роз'яснити, що спір може бути розглянуто за правилами цивільного судочинства.

Судові витрати, сплачені за подання касаційної скарги в сумі 662,00 гривні стягнути за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, на користь Селянського фермерського господарства Шевченківське .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко