Постанова

від 28.03.2018 по справі 569/7556/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2018 року

м. Київ

справа №569/7556/17

адміністративне провадження №К/9901/5491/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративний суд: головуючого судді Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Берназюка Я.О., розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 07.06.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 у справі №569/7556/17 за позовом ОСОБА_1 до Рівненської міської ради за участю третьої особи на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити певні дії,

І. ПРОЦЕДУРА

1. 17.05.2017 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рівненської міської ради, третя особа на стороні позивача ОСОБА_2, в якому просить:

(1) визнати протиправною бездіяльності Рівненської міської ради щодо тривалого не розгляду спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2, поданої 07.07.2016 через Центр надання адміністративних послуг про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 1000 м.кв. для обслуговування існуючого житлового будинку та приналежних до нього приміщень, що розташований в АДРЕСА_1;

(2) зобов'язати Рівненську міську раду впродовж місячного строку з дня набрання законної сили рішенням суду, яким розглянуто даний позов, здійснити розгляд поданої 07.07.2016 через Центр надання адміністративних послуг заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Рівненської міської ради про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 1000 м.кв. для обслуговування існуючого житлового будинку та приналежних до нього приміщень, що розташований в АДРЕСА_1.

2. ОСОБА_1 позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона і ОСОБА_2 є співвласниками житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1. В 2013 році вони повідомили відповідача про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га у спільну сумісну власність. Згодом було розроблено та виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну власність гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На підставі технічної документації державний кадастровий реєстратор провів державну реєстрацію земельної ділянки площею 1000 кв.м. (0,0495 га) та присвоїв кадастровий номер НОМЕР_1. 07.07.2016 вони звернулися через Центр надання адміністративних послуг у м. Рівне до голови Рівненської міської ради із заявою про приватизацію даної земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Проте, міська рада протягом тривалого часу заяву не розглядала. Вважає, що наведене є бездіяльністю з боку відповідача, а тому її права підлягають судовому захисту.

3. Відповідач в суді першої інстанції проти позову не заперечував.

4. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 07.06.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017, позов задоволено:

(1) визнано протиправною бездіяльність Рівненської міської ради, щодо тривалого не розгляду спільної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2, поданої 07.07.2016 через Центр надання адміністративних послуг про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 1000 м.кв. для обслуговування існуючого житлового будинку та приналежних до нього приміщень, що розташований в АДРЕСА_1;

(2) зобов'язано Рівненську міську раду впродовж місячного строку з дня набрання законної сили рішенням суду, яким розглянуто даний позов, здійснити розгляд поданої 07.07.2016 через Центр надання адміністративних послуг заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Рівненської міської ради про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 1000 м.кв. для обслуговування існуючого житлового будинку та приналежних до нього приміщень, що розташований в АДРЕСА_1.

В порядку ст. 267 КАС України вирішено питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, шляхом зобов'язання Рівненської міської ради подати у встановлений судом строк - не більше 45 календарних днів з дня набрання рішення суду законної сили звіт про виконання судового рішення.

5. 24.11.2017 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Рівненської міської ради.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.11.2017 касаційну скаргу залишено без руху. На виконання вимог ухвали від 28.11.2017 скаржник усунув недоліки касаційної скарги.

7. Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2018 відкрито провадження у справі.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. На підставі рішення Рівненського міського суду (справа №2-3785/2009) від 23.03.2009 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стали співвласниками житлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1, що підтверджується також Витягами про реєстрацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

9. 06.11.2013 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися із клопотанням до Рівненської міської ради про надання дозволу для розробки проекту землеустрою для передачі у спільну сумісну власність земельної ділянки під належним їм житловим будинком.

10. 10.12.2013 у зв'язку зі неотриманням відповіді та заперечень від Рівненської міської ради, подали повідомлення про початок розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га у спільну сумісну власність.

11. Впродовж 2014 року ПП ЕКФ Приватна справа на підставі договору укладеного з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було розроблено та виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у спільну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1.

12. На підставі вказаної технічної документації державним кадастровим реєстратором Управління Держземагенства у м. Рівному 23.01.2015 було проведено державну реєстрацію спірної земельної ділянки площею 1000 кв.м. (0,0495 га) та присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29 травня 2017 року, номер витягу IA-5603121012017.

13. В період розроблення даного проекту землеустрою між ОСОБА_2 та Управлінням Держземагенства у м. Рівне, за участі третьої особи Державного територіально-галузевого об'єднання Львівська залізниця , ОСОБА_1 виник спір про визнання незаконними дій Управління Держземагенства у м. Рівному щодо відмови у погодженні проекту землеустрою.

14. Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.10.2014 у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Держземагенства у м. Рівне Рівнеської області, треті особи ДТГО Львівська залізниця , ОСОБА_1 про визнання протиправними дій щодо відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га у спільну сумісну власність в АДРЕСА_1 і проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0443 га в оренду та зобов язання погодити вказані проекти в задоволенні позову було відмовлено. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2014 скасовано постанову від 01.10.2014, прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Ухвалою від 08.10.2015 року Вищий адміністративний суд України залишив без змін ухвалу від 25.11.2014. При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що документу, який свідчить про наявне право землекористування спірною земельною ділянкою, а також відведення її в натурі землекористувачеві Рівненському відділку Львівської залізниці немає.

15. Окрім того, в матеріалах справи є судове рішення Рівненського апеляційного господарського суду від 12.04.2017, яким скасовано рішення господарського суду Рівненської області від 16.01.2017 за позовом ПАТ Українська залізниця від імені якого діє РФ Львівська залізниця ПАТ Укрзалізниця до Рівнеської міської ради, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_1, про визнання недійсним рішення від 23.06.2015 Про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки на вул. 16 Липня та скасування пп.1.1, 3 рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради народних депутатів від 20.06.1979 № 218 .

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

16. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 118 ЗК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до відповідача із заявою встановленої форми про приватизацію спірної земельної ділянки та додали до заяви всі необхідні матеріали та документи.

17. Згідно частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

18. При цьому, зобов'язуючи міську раду здійснити розгляд заяви від 07.07.2016, поданої через Центр надання адміністративних послуг, про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки, суди виходили з того, що державний кадастровий реєстратор провів державну реєстрацію спірної земельної ділянки, відповідно, подана технічна документація була визнана нею такою, що відповідає вимогам законодавства. Виготовлена ПП ЕКФ Приватна справа землевпорядна документація на спірну земельну ділянку, на підставі якої була здійснена державна реєстрація цієї земельної ділянки, на теперішній час ніким не оспорювалася і є чинною, як і сама державна реєстрація земельної ділянки.

19. Суди встановили, що Рівненська міська рада не розглянула звернення позивача та третьої особи про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в строк та в порядку, встановленому статтею 118 ЗК України.

20. Суд першої інстанції, покликаючись на рішення Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 та практику Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988, вирішив, що правильним є спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії по розгляду заяви від 07.07.2016 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у спільну сумісну власність земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 площею 1000 м.кв. для обслуговування існуючого житлового будинку та приналежних до нього приміщень, що розташований в АДРЕСА_1.

21. При цьому, суд апеляційної інстанції покликаючись на ст. 186-1 ЗК України, яка передбачає, що що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, дійшов висновку про те, що вирішення заяви позивача повинно було відбуватись в порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", тобто на пленарному засіданні Рівненської міської ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення про погодження вибору місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку передбачений законодавством.

22. З огляду на викладене вище, суди дійшли висновку, що відповідач порушив строк розгляду заяви, визначений у статті 118 ЗК України.

23. Крім того, на виконання судового рішення, яким позов задоволено та встановлено судовий контроль за його виконанням в порядку ст. 267 КАС України, Рівненська міська рада на сесії, що відбулась 15.06.2017 розглянула заяву ОСОБА_1, за результатами якої їй було відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. У касаційній скарзі Рівненська міська рада покликається на те, що суди не дослідили в повному обсязі обставини у справі, що мало наслідком неправильне застосування норм матеріального та процесуального права у сфері земельних відносин.

25. За твердженням скаржника, суди не взяли до уваги деяких обставин, встановлених постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 (справа № 876/9947/14), залишеною без змін ухвалою Вищою адміністративного суду України від 04.06.2015, а саме те, що користувачем земельної ділянки є Львівська залізниця.

26. Таким чином, на момент звернення ОСОБА_1, ОСОБА_2 до відповідача із заявою про надання їм земельної ділянки у власність, погодження проекту землеустрою, їм було відомо, що вказана земельна ділянка перебуває в користуванні ДТГО Львівська залізниця , а тому потрібна згода останнього на її вилучення. Оскільки такої згоди не було, то Рівненська міська рада правомірно не розглянула заяв.

27. У зв'язку з цим просить скасувати постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 07.06.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017.

28. 31.01.2018 до Суду надійшов письмовий відзив на касаційну скаргу від позивача ОСОБА_1, в якому вона просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін. Позивач стверджує, що відповідач не розглянув її заяву у двотижневий строк, встановлений ст. 118 ЗК України. Тому висновок суді про протиправну бездіяльність з боку відповідача є правомірним.

29. Покликання відповідача на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 та ухвалу Вищою адміністративного суду України від 04.06.2015 вважає необгунтованими. По-перше, ці судові рішення не були надані судам, що розглядали даний спір. По-друге, обставини, встановлені вказаними рішеннями, не впливають на правильність вирішення спору, оскільки після їх прийняття змінились обставини щодо користування спірною земельною ділянкою. Зокрема, були прийняті інші судові рішення про відмову в подальшому користуванні спірної земельної ділянки для Львівської залізниці. Натомість, судами достовірно перевірено та встановлено, що саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є фактичними землекористувачами.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Верховний Суд, перевіривши доводи та вимоги касаційної скарги на підставі встановлених судами фактичних обставин справи, дійшов до такого висновку.

31. У справі, що розглядається, предметом касаційного оскарження є правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права при постановленні судових рішеннь, якими задоволено вимоги про зобов'язання міської ради розглянути заяву про затвердження проекту землеустрою. Таким чином, у даній справі до предмету доказування належать лише обставини, які стосують правомірності дій суб'єкта владних повноважень щодо несвоєчасного чи нерозгляду заяви позивача. Тому, доводи скаржника, які стосуються обставин щодо встановлення землекористувача спірної земельної ділянки та покладені в основу касаційної скарги, не стосуються предмету даного спору.

32. Для правильного вирішення даного спору Суду необхідно визначити предмет позову, встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, з'ясувати правову природу правовідносини, які склались між сторонами, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими вони регулюються.

33. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

34. Відповідно до ст. 24 КАС України Верховний Суд переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

35. Як зазначено у ч. 4 ст. 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

37. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

38. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип, зокрема, полягає у тому, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

39. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі, якими доводи скаржника відхилено.

40. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

41. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Рівненської міської ради на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 07.06.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 у справі №569/7556/17 - залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 07.06.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб