Рішення

від 15.02.2018 по справі 488/1178/17

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1178/17

Провадження № 2/488/284/18 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

15.02.2018 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого по справі - судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі - Бучневій К.О.,

за участю прокурора - Бавикіна В.В.,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 2, в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Миколаївської міської ради, ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог на предмет спору: ДП "Миколаївське лісове господарство" та Виконком Миколаївської міської ради, про скасування рішень міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року керівник Миколаївської місцевої прокуратури № 2 звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, до відповідача - Миколаївської міськради, в обґрунтування якого вказав наступне.

Пунктом 14 розділу 1 рішення Миколаївської міськради № 22/51 від 13.03.2008 року ОСОБА_4 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1 000 кв.м. за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство", не наданих у власність чи користування, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1

Пунктом 39 роздіту 4 рішення Миколаївської міськради № 31/52 від 19.12.2008 року погоджено ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 1 000 кв.м., зарахувавши її за функціональним використанням до земель житлової забудови, за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство", для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1

В подальшому, на підставі вищевказаних рішень та постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2008 року ОСОБА_4 отримав Державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 26.02.2009 року, з кадастровим номером НОМЕР_2.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.03.2012 року № 520 право власності на вказану земельну ділянку набула ОСОБА_5

26.03.2012 року ОСОБА_5 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земелю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 481010001001890.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 померла.

Прокурор вважає, що зазначені рішення Миколаївської міськради були прийняті із порушенням вимог чинного законодавства, та із перевищенням повноважень Миколаївської міськради, мотивуючи це тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державної власності, розпорядження якими здійснюється виключно органами державної виконавчої влади, а не органами місцевого самоврядування. Крім цього, земельна ділянка на момент прийняття оспорюваних рішень відносилась до складу земель державного лісового фонду урочища "Жовтневе" та перебувала в постійному користуванні ДП "Миколаївське лісове господарство", і не вилучалась у нього в установленому законом порядк та проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки не погоджувався, висновок не надавався.

Посилаючись на викладене, прокурор просить:

- визнати незаконним та скасувати п. 39 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 31/52 від 19.12.2008 року;

- визнати недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, який був виданий ОСОБА_4 26.02.2009 року, та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010900100267;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину № 520 від 07.03.2012 року, видане ОСОБА_5 в частині спадкування земельної ділянки по АДРЕСА_2

- визнати недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, який був виданий ОСОБА_5 26.03.2012 року, та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 481010001001890;

- стягнути з відповідача на користь прокуратури Миколаївської області сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 27.11.2017 року за клопотанням позивача до участі в справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3, як правонаступника ОСОБА_5

У судовому засіданні прокурор підтримав позов у повному обсязі з вищезазначених підстав та просив його задовольнити.

Представник позивача - Миколаївської обласної державної адміністрації підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача - Миколаївської міської ради в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - ДП "Миколаївське лісове господарство" у судове засідання свого представника не направила, про час та місце судового засідання була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору - виконавчий комітет Миколаївської міської ради в судове засідання свого представника не направила, про час та місце судового засідання була повідомлена своєчасно та належним чином, причини неявки суду невідомі.

Заслухавши пояснення осіб, які приймають участь у справі, та дослідивши надані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Із наявної у матеріалах справи копії рішення Миколаївської міськради № 22/51 від 13.03.2008 року вбачається, що пунктом 14 розділу 1 цього рішення ОСОБА_4 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1 000 кв.м. за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство", не наданих у власність чи користування, з метою передачі її у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1

Пунктом 39 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 31/52 від 19.12.2008 року погоджено ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 1 000 кв.м., зарахувавши її за функціональним використанням до земель житлової забудови, за рахунок земель ДП "Миколаївське лісове господарство", для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1

В подальшому, на підставі вищевказаних рішень та постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2008 року ОСОБА_4 отримав Державний акт про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 серії НОМЕР_1 від 26.02.2009 року, який був зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010900100267.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер та на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.03.2012 року № 520 право власності на вказану земельну ділянку набула ОСОБА_5

26.03.2012 року ОСОБА_5 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земелю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 481010001001890.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 померла.

Із наданої суду фотокопії спадкової справи № 389/2013, заведеної після смерті ОСОБА_5, вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після її смерті до першої Миколаївської державної нотаріальної контори звернулася ОСОБА_3. Інформація про набуття права власності в порядку спадкування на спірну земельну ділянку у спадковій справі відсутня.

Судовим розглядом встановлено, що спірна земельна ділянка була надана ОСОБА_4 за рахунок земель, що віднесені до земель держлісфонду урочища "Жовтневе", квартал 43, та перебуває у постійному користуванні ДП "Миколаївське лісове господарство" і це підтверджується наявними у матеріалах даної справи, та дослідженими у судовому засіданні: листом ВО "Укрдержліспроект" № 696 від 21.12.2016 року, листом Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 138 від 15.02.2016 року, листом ДП "Миколаївське лісове господарство" № 43 від 15.02.2016 року.

Стаття 13 Конституції України визначає, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Стаття 1 ЛК України визначає, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце-розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території країни, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та подальша передача їх у приватну власність грубо порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України передача земельної ділянки в оренду чи у власність допускається лише після вилучення її у попереднього власника чи користувача.

Пунктом 6 частини першої статті 31 ЛК України визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною 6 ст. 149 ЗК України право вилучати земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення надано обласним державним адміністраціям.

Проте, відповідно до інформації Миколаївської обласної державної адміністрації № 314/0/05-47/3-16 від 16.02.2016 року розпорядження про вилучення з постійного користування ДП "Миколаївське лісове господарство" земель в рочищі "Жовтневе" не приймались.

Виходячи із такого, суд приходить до висновку, що Миколаївською міськрадою передано у власність ОСОБА_4 спірну земельну ділянку без її вилучення у ДП "Миколаївське лісове господарство" у встановленому законом порядку та фактично із зміною її цільового призначення.

Частиною 4 ст. 20 ЗК України встановлено, що зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього середовища та лісового господарства.

Оскільки спірна земельна ділянка державного лісового фонду надавалась ОСОБА_4 для цілей, не пов'язаних із веденням лісового господарства і використання лісових ресурсів, що фактично свідчить про зміну її цільового призначення, то проект відведення мав би бути погоджений органом виконавчої влади з питань лісового господарства. Однак, за інформацією Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства за № 138 від 15.02.2016 року проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки не погоджувався, висновок не надавався.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до генерального плану розвитку міста Миколаєва, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР № 403 від 24.11.1986 року, який був містобудівною документацією, діючою на момент прийняття відповідачем вказаних рішень, - обов'язковим документом для всіх організацій та установ, які здійснюють будівництво на території міста, а також використання землі в планувальних межах міста, та Правил використання та забудови території м. Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради № 15/41 від 17.10.2003 року, спірна земельна ділянка розташована на території зони зелених насаджень та належить до ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення. Зазначене підтверджується інформацією Управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради за № 17-4140 від 19.08.2016 року.

Статтею 152 ЗК України встановлено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав та визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 154 ЗК України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов'язки чи обмеження.

Згідно зі ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої відповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 № 7, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викуп) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що Миколаївською міськрадою в односторонньому порядку, всупереч діючому законодавству, з порушенням своїх повноважень, та за відсутності висновку спеціально уповноваженого органу лісового господарства, було вилучено у законного землекористувача - ДП "Миколаївське лісове господарство", спірну земельну ділянку поза волею останнього, та прийнято рішення про розпорядження цією земельною ділянкою, то суд вважає, що оспорювані прокурором пункти рішення Миколаївської міськради підлягають визнанню незаконними та скасуванню.

Крім цього, відповідно до п. 2.3. Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (із внесеними змінами) - державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Враховуючи викладене, а також те, що державні акти, видані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі рішень міськради, які суд вважає незаконними, то вони підлягають також визнанню недійсними та скасуванню.

Також, відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Оскільки вищевказані рішення Миколаївської міськради були прийняті із порушенням вимог законодавства, то свідоцтво про право на спадщину за законом № 520 від 07.03.2012 року, в силу положень ст. 1301 ЦК України, є недійсним.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь прокуратури Миколаївської області належить стягнути судовий збір.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати п. 39 розділу 4 рішення Миколаївської міськради № 31/52 від 19.12.2008 року.

Визнати недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, який був виданий ОСОБА_4 26.02.2009 року, та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010900100267.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину № 520 від 07.03.2012 року, видане ОСОБА_5, в частині спадкування земельної ділянки по АДРЕСА_1

Визнати недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, який був виданий ОСОБА_5 26.03.2012 року, та зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 481010001001890.

Стягнути на користь прокуратури Миколаївської області з Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 судовий збір у розмірі - по 3200,00 грн. із кожного.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.І. Селіщева