Постанова

від 06.03.2018 по справі 187/208/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/411/18 Справа № 187/208/17 Головуючий у 1 й інстанції - Караул О. А. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 47

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

при секретарі Шило С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Кам'янського міського нотаріального округу Оката Людмила Григорівна, Відділ Держгеокадастру в Петриківському районі Дніпропетровської області, Лобойківська сільська рада, про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що працювала в КСП Більшовик з 06.09.1994 року по 26.10.1998 року. Рішенням Лобойківської сільської ради від 26.04.2000 року на підставі Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП Більшовик позивачу, як члену КСП Більшовик , було виділено земельну ділянку, площею 2,42 га, яка розташована на території Лобойківської сільської ради з призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що їй було видано сертифікат на право на зазначену земельну ділянку, на основі якого згодом був виготовлений Державний акт на право приватної власності на землю, зареєстрований 04.07.2000 року в Книзі записів (реєстрацій) державних актів на право приватної власності на землю (громадянами) на території Лобойківської сільської ради за №24 на ім'я позивача. В листопаді 2001 року позивач звернулась ОСОБА_3 з пропозицією укласти договір оренди вказаної земельної ділянки. Сторони звернулись до приватного нотаріуса Петриківського районного нотаріального округу Окатої Л.Г., яка, нічого не пояснюючи, дала на підпис договір та велику книгу, в якій, позивач поставила підпис. Всі відібрані документи нотаріус повернула позивачеві, пояснивши, що один екземпляр договору видається відповідачеві, а інший залишається в нотаріальній конторі. До теперішнього часу ОСОБА_2 вважала, що між нею та відповідачем було укладено саме договір оренди земельної ділянки, тим більше, що відповідач приїжджав і сплачував їй кошти в рахунок орендної плати за землю. Лише звернувшись в 2016 році до Відділу Держгеокадастру Петриківського району, вона дізналася, що спірна земельна ділянка на підставі договору купівлі - продажу, посвідченого приватним нотаріусом Петриківського нотаріального округу Окатою Л.Г. від 20 листопада 2001 року, зареєстрованим в реєстрі за №1291, належить відповідачеві. Позивач також вважає вказаний договір недійсним з тих причин, що на час укладення та посвідчення угоди купівлі-продажу земельної ділянки між нею та відповідачем, діяв Закон України від 18 січня 2001 року Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю) , згідно якого до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай) Земельним кодексом України власники земельних часток (паїв) тимчасово не могли укладати угоди щодо купівлі-продажу, дарування земельної частки (паю), або іншим способом відчужувати зазначені частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при викупі земельних ділянок для державних і громадських потреб. Таку ж заборону відчуження земельних часток (паїв) містить і чинний з 2002 року ЗК України в Перехідних положеннях ч.2 п.15. Тому позивач просила визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за реєстровим номером 1291, посвідчений 20 листопада 2001 року приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Окатою Л.Г.; визнати недійсним та скасувати державний акт, виданий та зареєстрований на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Окатою Л.Г. за реєстровим №1291 від 20.11.2001 року, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_3; скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,42 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Лобойківка, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 948054412237, номер запису про право власності: 14971508, дата, час реєстрації: 08.06.2016 10:05:41 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Згідно абз. 3 п. 3 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів , апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Також п. 8 ч. 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України, в редакції, що діє з 15.12.2017 року, передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовою розпискою відповідача на аркуші справи 134, та поштовими повідомленнями про вручення судових повісток позивачу та третім особам (а.с. 142, 143, 144). Позивачка про причини неявки суд не повідомила. Від відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання по відкладення розгляду справи у зв язку з його відрядженням, однак, будь-які докази на підтвердження факту відрядження суду не надані. За викладених обставин, колегія дійшла висновку про можливість слухання справи без присутності учасників процесу.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 2,420 га, розташована на території КСП Більшовик Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджено копією Державного акту на право приватної власності на землю, виданого Лобойківською сільрадою 04.07.2000 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №24 (а.с.79)

20 листопада 2001 року між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_3 було укладено у письмовій нотаріальній формі договір купівлі-продажу вказаної вище земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Окатою Л.Г. та зареєстровано в реєстрі за №1291 (а.с.78).

Згідно пункту 1 договору купівлі-продажу від 20.11.2001 року, продавець ОСОБА_2 продала, а покупець ОСОБА_3 купив земельну ділянку площею 2,420 га, яка розташована на території КСП Більшовик Лобойківської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Зі змісту пункту 2 вказаного вище договору від 20.11.2001 року вбачається, що продаж вчинено за суму 1500,00 грн., яку покупець, тобто відповідач, сплачує продавцю після підписання цього договору.

Згідно інформаційної довідки №116288168 від 05.03.2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,42 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, с. Лобойківка, є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Петриківського районного нотаріального округу Окатою Л.Г. за реєстровим №1291, право власності на яку було зареєстровано 08.06.2016 року державним реєстратором Петриківської районної державної адміністрації ОСОБА_5 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 30053924 від 15.06.2016 року) (а.с. 146-147).

Також встановлено, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2017 року у цивільній справі №187/1126/16-ц рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 20 грудня 2016 року скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Лобойківської сільської ради про визнання права власності на земельну ділянку (пай), площею 2,42 гектари, що розташована на території Лобойківської сільської ради та призначена для ведення сільськогосподарського товарного виробництва - відмовлено. Судом оглянуто вказану цивільну справу, рішення апеляційного суду не оскаржувалось та набрало законної сили (а.с. 13-14).

Відповідно до ч.1 ст. 58 Конституції України, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, при вирішенні даного спору, застосовується закон, який діяв на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу.

Згідно ч. 3 ст. 18 Земельного Кодексу України N561-XII від 18 грудня 1990 року, який втратив чинність 01.01.2002 року, тобто діяв на час виникнення спірних правовідносин, придбання земельних ділянок, що перебувають у колективній або приватній власності, провадиться за договором купівлі-продажу, який посвідчується у нотаріальному порядку.

Статтею 1 Закону України Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю) №2242-III від 18 січня 2001 року установлено, що до врегулювання порядку реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай) Земельним кодексом України власники земельних часток (паїв) тимчасово не можуть укладати угоди щодо купівлі-продажу, дарування земельної частки (паю) або іншим способом відчужувати зазначені частки (паї) , крім передачі їх у спадщину та при викупі земельних ділянок для державних і громадських потреб.

За змістом ч. 1 ст. 41 Цивільного кодексу України 1963 року, з відповідними змінами та доповненнями на час виникнення спірних правовідносин, угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Статтею 153 Цивільного кодексу України 1963 року передбачено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.

За змістом ст. 224 Цивільного кодексу України 1963 року за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 48 вказаного вище кодексу, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі порушує особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Частиною 1 ст. 56 Цивільного кодексу України 1963 року передбачено, що угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Цивільного кодексу України 1963 року, угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши дотримання сторонами письмової нотаріальної форми оспорюваного договору, погодження усіх його істотних умов; приймаючи до уваги, що за оспорюваним договором позивачкою було здійснено відчуження належної їй на праві власності земельної ділянки, яка виділена в натурі, та продаж яких на час укладення договору не було заборонено, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та правомірність і обґрунтованість рішення місцевого суду.

Твердження позивача про невідповідність оспорюваного договору вимогам закону, іншим нормативним актам, укладення його внаслідок обману, у зв язку з неправильним розумінням правової природи договору - є недоведеними. Клопотань про надання відповідних доказів чи витребування їх апеляційним судом позивачем та її представником не заявлено, що стверджується матеріалами справи.

Колегія звертає увагу, що місцевим судом обгрунтовано встановлено, що після укладення у 2001 році договору купівлі-продажу ОСОБА_2 не володіла та не користувалась спірною земельною ділянкою; земельна ділянка фактично перейшла у володіння, користування відповідача. Викладені факти визнані сторонами, що стверджується, зокрема, змістом позовної заяви та змістом апеляційної скарги.

Будь-яких доказів того, що після укладення оспорюваного договору ОСОБА_3 сплачував ОСОБА_2 орендну плату в грошовому або ж у натуральному (зерном, продуктами харчування тощо) вигляді, суду не представлено, клопотань про витребування відповідних доказів апеляційним судом не заявлено.

Колегія зауважує, що статтею 15 Розділу X Перехідних положень Земельного Кодексу України N2768-III від 25 жовтня 2001 року було встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України - власники земельних часток (паїв) не вправі до 1 січня 2005 року продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім міни, передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

Однак зазначений вище кодекс N2768-III від 25 жовтня 2001 року набрав чинності з 1 січня 2002 року , відповідно до ст. 1 розділу IX Прикінцевих положень, тобто після укладення між сторонами оспорюваного договору.

Позовна давність підлягає застосування лише у випадку наявності підстав для задоволення позовних вимог, тому, у даному випадку, питання щодо позовної давності судом не розглядається.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий

Судді