Постанова

від 20.03.2018 по справі 591/1649/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м.Суми

Справа №591/1649/17

Номер провадження 22-ц/788/10/18

Апеляційний суд Сумської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Хвостика С. Г. (суддя-доповідач),

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

та сторін: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника Комунального підприємства Міськводоканал Сумської міської ради - Черненка Д.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства Міськводоканал Сумської міської ради на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 липня 2017 року в складі судді Клименко А.Я., ухваленого у м. Суми, повний текст якого складений 22 липня 2017 року, -

в с т а н о в и в:

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У березні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом до КП Міськводоканал Сумської міської ради, який в подальшому уточнив (а.с. 110 - 115, 134 - 139) та просив стягнути з відповідача вартість протезу гомілки модульного у сумі 183166,79 грн., вартість протезу плеча у сумі 107223,35 грн., відшкодувати шкоду, завдану каліцтвом у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності за період з 14 червня 2007 року по 30 червня 2017 року у сумі 79129,20 грн. та зобов'язати КП Міськводоканал Сумської міської ради виплачувати щомісячно з 01 липня 2017 року втрачений заробіток, виходячи з розміру втрати працездатності.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 27 березня 1997 року отримав електротравму на трансформаторній підстанції Лучанського водозабору, власником якої був відповідач, в результаті чого став інвалідом ІІ групи. Посилається на те, що внаслідок каліцтва потребує встановлення протезів гомілки та плеча з тяговим управлінням, вартість яких просив стягнути з відповідача, а також відшкодувати йому втрачений заробіток внаслідок зменшення працездатності.

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 17 липня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з КП Міськводоканал Сумської міської ради на користь позивача вартість протезу гомілки модульного 02 ПН.3.3.34.0 у сумі 183166,79 грн., вартість протезу плеча з тяговим управлінням комбінованого 02 ПР.4.1.4. у сумі 107223,35 грн. та відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення працездатності за період з 14 червня 2007 року по 30 червня 2017 року у сумі 79129,20 грн. Також зобов'язано КП Міськводоканал Сумської міської ради виплачувати ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 01 липня 2017 року, в рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, втрачений заробіток внаслідок втрати працездатності у розмірі 60 % від мінімальної заробітної плати довічно. Стягнуто з КП Міськводоканал Сумської міської ради на користь держави 3695,19 грн. судового збору.

Вказане рішення суду відповідач оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі КП Міськводоканал Сумської міської ради, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, недоведеність обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Відповідач вважає, що наданий позивачем консультативний висновок лікаря ортопеда не може бути належним доказом для підтвердження потреби в протезуванні, оскільки вказаний висновок має рекомендаційний характер та не містить фактичних даних про витрати позивача на протезування. Крім того, КП Міськводоканал зазначає, що відповідно до законодавства ОСОБА_1 має право на безоплатне забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації. До того ж, відповідач наполягає на тому, що є недоведеними вимоги позивача в частині стягнення суми втраченого заробітку внаслідок втрати працездатності, посилаючись на те, що ступінь втрати працездатності ОСОБА_1 не встановлена.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника КП Міськводоканал Сумської міської ради Черненка Д.О. про задоволення апеляційної скарги, позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4 про вирішення справи відповідно до заявлених вимог та наданих доказів, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 27 березня 1997 року внаслідок винних протиправних дій працівників відповідача позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, були завдані тяжкі тілесні ушкодження, так як він отримав електротравму в трансформаторній підстанції на території Лучанського водозабору, що належала КП Міськводоканал Сумської міської ради. В результаті отриманих ушкоджень позивачу було ампутовано ліву руку вище ліктя та праву голінь, в зв'язку з чим він став інвалідом ІІ групи з дитинства, що також підтверджується і рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 жовтня 1997 року, яке набрало законної сили (а.с. 17 - 19).

Вказаним рішенням суду з відповідача, який не забезпечив безпечну експлуатацію належного йому джерела підвищеної небезпеки, на користь позивача, який був та той час малолітнім, та на користь його батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було стягнуто моральну шкоду.

З довідки до акта огляду МСЕК від 27 червня 2007 року вбачається, що ОСОБА_1 встановлено безтерміново ІІ групу інвалідності з ураженням опорно - рухового апарата з дитинства, рекомендовані праця в спеціально створених умовах та періодичне протезування лівої верхньої кінцівки та правої гомілки (а.с. 31).

Ковпаківською районною МСЕК від 27 червня 2007 року ОСОБА_1 було розроблено індивідуальну програму реабілітації інваліда, з якої вбачається, що позивач має потребу в проведенні реабілітації, протезуванні, йому протипоказані тяжка фізична праця, навантаження на ліву верхню кінцівку, нижню праву кінцівку, відрядження, нічні зміни (а.с. 32).

12 листопада 2009 року позивачу було вдруге розроблено індивідуальну програму реабілітації, відповідно до якої він потребує засобів пересування: палиці, милиці, протезні вироби: лівої верхньої кінцівки та правої гомілки. При цьому, зазначено, що можлива праця в спеціально створених умовах і що ОСОБА_1 працевлаштований раціонально (а.с. 33 - 35).

З консультативного висновку ортопеда від 28 грудня 2016 року вбачається, що ОСОБА_7 рекомендовано ремонт протезу правої гомілки або його заміна (а.с. 39).

В акті, складеному працівниками ТОВ Турбота від 10 січня 2017 року, зазначено, що у протезі гомілки модульному ПН.3.3.4.4.0, виданому ОСОБА_1 25 жовтня 2013 року відповідно до замовлення, внаслідок інтенсивної експлуатації штучна стопа втратила пружність, оболонка стопи має розриви, куксопримач не відповідає об'ємним розмірам кукси, зношене косметичне облицювання. Враховуючи, що вартість ремонту вказаного протезу складає 70 % граничної ціни нового виробу, рекомендовано достроково виготовити новий протез (а.с. 38).

Консультативним висновком лікаря ортопеда від 31 січня 2017 року позивачу рекомендовано оперативне лікування з метою ремоделювання кукси правої гомілки (а.с. 39).

Крім того, звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що має потребу і в протезі плеча з тяговим управлінням, що надасть йому змогу нормально реалізувати свої здібності.

Відповідно до рахунку - фактури ТОВ Турбота від 12 січня 2017 року вартість протезу гомілки становить 183166,79 грн., а протезу плеча з тяговим управлінням комбінований - 107223,35 (а.с. 40).

З листа ДКП Міськводоканал від 21 квітня 1997 року вбачається, що підприємство зобов'язалося відшкодовувати потерпілому витрати на медичну допомогу, а саме: на придбання ліків, протезування, придбання спеціальних засобів пересування, для лікувально - оздоровчих заходів по лікуванню захворювань, викликаних травмою (а.с. 16).

12 грудня 2016 року позивач звертався до КП Міськводоканал Сумської міської ради із заявою, в якій просив вирішити питання про перерахунок коштів на рахунки медичних закладів для чергового протезування, придбання ліків та курсу лікувально - оздоровчих заходів (а.с. 36), проте, отримав відмову, так як відповідач послався на відсутність документів, які б підтверджували право позивача на отримання від підприємства допомоги (а.с. 37).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, витрати на придбання позивачу протезів, викликаних необхідністю, повинен нести відповідач, з вини якого позивач зазнав ушкодження здоров'я і йому встановлено ІІ групу інвалідності. Крім того, суд вважав, що позивач має право на відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою працездатності, у розмірі 60 % від мінімальної заробітної плати, ступінь якої встановлена потерпілому рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 жовтня 1997 року.

В той же час, колегія суддів у повній мірі не може погодитись із вказаними висновками суду, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 7 Закону України Про реабілітацію інвалідів в Україні , в редакції, яка діяла станом на час досягнення позивачем повноліття, інвалідність і ступінь втрати здоров'я повнолітніх хворих встановлюються медико-соціальними експертними комісіями, а неповнолітніх - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Огляд повнолітніх хворих, інвалідів, дітей-інвалідів проводиться за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Залежно від ступеня розладу функцій організму та обмеження життєдіяльності особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Встановлення інвалідності і ступеня втрати здоров'я супроводжується складанням індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда, що визначає реабілітаційні заходи і терміни їх реалізації. Медико-соціальні експертні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності особи, стан працездатності, групу інвалідності, причину і час настання інвалідності внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва чи професійного захворювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, проводиться фізичною або юридичною особою, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі. Така особа зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані лікуванням та необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Зі змісту вказаної норми Закону вбачається, що шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, складається з втраченого заробітку (доходу), додаткових витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Тобто, будь-які витрати, які стягуються на користь потерпілого на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з лікуванням та заходами, спрямованими на відновлення здоров'я.

У частині 2 ст. 1202 ЦК України йдеться про те, що стягнення додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови від 27 березня 1992 року № 9 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість. При стягненні сум витрат на протезування, придбання путівки на санаторно-курортне лікування, автомобіля суд повинен зазначити в рішенні, що присуджені суми підлягають перерахуванню відповідній організації, яка має надати ці послуги потерпілому.

Отже, доводи апеляційної скарги про відсутність законних підстав для стягнення наперед витрат, пов'язаних з протезуванням, не можна взяти до уваги, оскільки таке право позивача передбачено нормами ст. 1202 ЦК України, а також колегія суддів приймає до уваги можливості позивача оплатити такі витрати, враховуючи наведені ним дані про його незначні доходи від пенсії по інвалідності та зарплати за неповний робочий час.

На підтвердження позовних вимог про стягнення коштів на придбання протезів ОСОБА_1 надав до суду індивідуальну програму його реабілітації, складену Ковпаківською МСЕК м. Суми, консультативний висновок ортопеда, акт про доцільність дострокового виготовлення нового протезу гомілки та рахунок-фактуру ТОВ Турбота , які підтверджують потребу позивача у протезуванні гомілки і плеча та вартість виготовлення і встановлення протезів.

Крім того, за клопотанням позивача ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 23 серпня 2017 року по даній справі проведена комісійна судово - медична експертиза від 13 грудня 2017 року № 89/2017, за висновком якої встановлено, що протез плеча, виданий інваліду ОСОБА_1 11 квітня 2008 року ТОВ Турбота , ремонту не підлягає та вичерпав термін використання ще 11 квітня 2011 року. У позивача має місце посттравматична кукса верхньої третини лівого плеча (не протезована), посттравматична кукса в/з правої гомілки (не протезована), що є наслідком електротравми, отриманої у 1997 році. Потерпілий потребує часткового стороннього догляду, протезування гомілки та плеча (а.с. 213 - 219).

Ураховуючи зазначені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь коштів для придбання протезів, необхідних для відновлення життєдіяльності.

Посилання в апеляційній скарзі на безоплатне забезпечення позивача, як інваліда, засобами реабілітації відповідно до законодавства не звільняє відповідача від обов'язку оплатити вартість протезів, тому вони не заслуговують на увагу колегії суддів.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги.

Виходячи із зазначеного, колегія суддів приймає до уваги обставини того, що стягуючи на користь позивача вартість протезів, суд не взяв до уваги вказані вище роз'яснення п. 19 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 9, згідно з якими суми витрат на протезування підлягають перерахуванню відповідній організації, яка має надати ці послуги потерпілому.

У даному випадку, на думку колегії суддів, такою організацією є ТОВ Турбота , оскільки з акта щодо протезування (а.с. 38), рахунку - фактури (а.с. 40), Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців (а.с. 45 - 54) та затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України від 19 березня 2018 року Переліку вітчизняних підприємств, які виробляють технічні засоби реабілітації, вбачається, що ТОВ Турбота надає послуги стосовно виробництва системи протезів верхніх та нижніх кінцівок, в тому числі і виробів підвищеної складності, допоміжні засоби для особистого догляду та захисту, ремонт протезно-ортопедичних виробів.

До того ж, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач уточнив, що і раніше він замовляв в ТОВ Турбота протез гомілки, який йому був виготовлений і встановлений тим же підприємством.

Крім того, з додатково наданих позивачем в судовому засіданні суду апеляційної інстанції документів, яким надана належна оцінка, вбачається, що ОСОБА_1 за станом здоров'я потребує протезування культі лівого плеча з тяговим управлінням (виписка № 164 із протоколу засідання ЛКК № 17 поліклінічного відділення № 2 КУ СМКЛ № 1 від 06 лютого 2018 року), загальна вартість виготовлення протезу гомілки модульного ПН.3.3.3.4.0 без ПДВ становить 219303 грн. 83 коп., а протезу плеча з тяговим управлінням комбінованого 02 без ПДВ - становить 115983 грн. 50 коп.

Таким чином, позов ОСОБА_1 в частині стягнення вартості протезів підлягає частковому задоволенню, шляхом перерахування вартості протезів гомілки модульного 02 ПН.3.3.3.4.0 у сумі 219303,83 грн. та плеча з тяговим управлінням комбінованого 02 ПР.4.1.4 у сумі 115983,50 грн., шляхом перерахунку вказаних коштів ТОВ Турбота ЄДРПОУ 19468013 р/р 26005175713000 в АТ УКРСИББАНК , м. Харків МФО 351005 ІПН 194680120302 номер свідоцтва 28270410, призначення платежу: оплата вартості протезу гомілки модульного 02 ПН.3.3.3.4.0 та протезу плеча з тяговим управлінням комбінованого 02 ПР.4.1.4. .

При цьому, колегія суддів погоджується із запропонованим позивачем модулем протезу плеча з тяговим управлінням комбінованого виду 02 ПР.4.1.4, який йому необхідний, хоча комісійна судово-медична експертиза у висновку не вказала про це, так як згідно пояснень ОСОБА_1 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції за консультаціями з ТОВ Турбота саме такий вид протезу для плеча йому потрібний, що не спростовано відповідачем.

Крім того, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в частині стягнення суми відшкодування втраченого заробітку та стосовно зобов'язання відповідача щомісячно виплачувати позивачу втрачений ним заробіток внаслідок втрати працездатності в розмірі 60 % від мінімальної заробітної плати, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2013 році позивач закінчив Сумський державний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю Менеджмент організацій і адміністрування та здобув кваліфікацію менеджера - економіста (а.с. 14), а згідно з даними трудової книжки ОСОБА_1 працевлаштований, зокрема, з 2007 року він працював у різних установах, а з 22 липня 2015 року працює на посаді оператора комп'ютерного набору у ТРІЗ ЛТД ТОВ (а.с. 75 - 77).

Згідно з частиною 3 ст. 1199 ЦК України після початку трудової діяльності відповідно до одержаної кваліфікації потерпілий має право вимагати збільшення розміру відшкодування шкоди, пов'язаної із зменшенням його професійної працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, виходячи з розміру заробітної плати працівників його кваліфікації, але не нижче встановленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1195 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Шкода у вигляді втраченого заробітку (доходу) визначається з урахуванням двох факторів, а саме: а) середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я (визначення середньомісячного заробітку здійснюється за правилами ст. 1197 ЦК); б) ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Працездатність - це здатність людини до активної діяльності, що характеризується можливістю виконання роботи і функціональним станом організму в процесі роботи ("фізіологічною ціною" роботи) (ГОСТ 12.4.061-88) (Методичні рекомендації для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України від 01.09.92 р. N 41).

Поняття "професійна працездатність" випливає із поняття "професія" - рід трудової діяльності людини, яка володіє комплексом спеціальних знань, практичних навичок, одержаних шляхом спеціальної освіти, навчання чи досвіду, які дають можливість здійснювати роботу в певній сфері виробництва (Інструкція про встановлення груп інвалідності, затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 N 561).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 18 постанови від 27 березня 1992 року № 9 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , встановлення групи інвалідності потерпілих, причини і часу її виникнення провадиться в усіх випадках медико-соціальними експертними комісіями - МСЕК. Ступінь втрати професійної працездатності (у процентах), потребу в додаткових видах допомоги визначають: МСЕК - якщо шкода була заподіяна у зв'язку з виконанням працівником трудових обов'язків (в тому числі на шляху до роботи і з роботи); судово-медична експертиза - в решті випадків.

Таким чином, у даному випадку належним і допустимим доказом підтвердження ступеня втрати позивачем професійної працездатності (у процентах) для застосування ч. 3 ст. 1199 ЦК України є відповідний висновок судово-медичної експертизи з визначення процента втрати працездатності.

Посилання суду першої інстанції на те, що ступінь втрати працездатності позивача становить 60 %, який встановлений рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 24 жовтня 1997 року у цивільній справі № 2-2083, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки визначення розміру втрати працездатності не було предметом розгляду у тій справі.

В той же час, висновком комісійної судово - медичної експертизи від 13 грудня 2017 року № 89/2017 у даній справі ОСОБА_1 встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 70 % (а.с. 213 - 219).

За роз'ясненнями, викладеними у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року N 14, відповідно до статті 19 Конституції України, статті 1 ЦПК та з урахуванням положення частини четвертої статті 10 ЦПК вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

Ураховуючи встановлену позивачу висновком експертизи втрату професійної працездатності у розмірі 70 % та його вимоги в частині відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності за період з 14 червня 2007 року по 30 червня 2017 року, а також приймаючи до уваги обставини того, що позивач є інвалідом ІІ групи з дитинства безстроково, колегія суддів погоджується з тим, що вказані вимоги позову мають бути враховані із розрахунку втрати працездатності у розмірі 70%, тому позов у цій часині підлягає задоволенню.

Розрахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення працездатності у заявлений позивачем період з урахуванням встановленого проценту втрати працездатності та розміру мінімальної заробітної плати виглядає наступним чином:

- з 14 червня по 30 червня 2007 року: 420 грн.х70%:2=147 грн.;

- з 01 липня по 30 вересня 2007 року: 440 грн.х70%х3 місяці=924 грн.;

- з 01 жовтня по 31 грудня 2007 року: 460 грн.х70%х3 місяці=966 грн.;

- з 01 січня по 31 березня 2008 року: 515 грн.х70%х3 місяці= 1081,5 грн.;

- з 01 квітня по 30 вересня 2008 року: 525 грн.х70%х6 місяців=2205 грн.;

- з 01 жовтня по 30 листопада 2008 року: 545 грн.х70%х2 місяці=763 грн.;

- з 01 грудня 2008 року по 31 березня 2009 року: 605 грн.х70%х4 місяці=1694 грн.;

- з 01 квітня по 30 червня 2009 року: 625 грн.х70%х3 місяці=1312,5 грн.;

- з 01 липня по 30 вересня 2009 року: 630 грн.х70%3 місяці=1323 грн.

- з 01 жовтня по 31 жовтня 2009 року: 650 грн.х70%х1 місяць=455 грн.;

- з 01 листопада по 31 грудня 2009 року: 744 грн.х70%х2 місяці=1041 грн.;

- з 01 січня по 31 березня 2010 року: 869 грн.х70%х3 місяці=1824,9 грн.;

- з 01 квітня по 30 червня 2010 року: 884 грн.х70%х3 місяці=1856,4 грн.;

- з 01 липня по 30 вересня 2010 року: 888 грн.х70%х3 місяці=1864,8 грн.;

- з 01 жовтня по 30 листопада 2010 року: 907 грн.х70%х2 місяці=1269,8 грн.;

- з 01 по 31 грудня 2010 року: 922 грн.х70%х1 місяць=645,4 грн.;

- з 01 січня по 31 березня 2011 року: 941 грн.х70%х3 місяці= 1976,1 грн.;

- з 01 квітня по 30 вересня 2011 року: 960 грн.х70%х6 місяців=4032 грн.;

- з 01 жовтня по 30 листопада 2011 року: 986 грн.х70%х2 місяці=1380,4 грн.;

- з 01 грудня по 31 грудня 2011 року: 1004 грн.х70%х1 місяці=702,8 грн.;

- з 01 січня по 31 березня 2012 року: 1073 грн.х70%х3 місяці=2253,3 грн.;

- з 01 квітня по 30 червня 2012 року: 1094 грн.х70%х3 місяці=2297,4 грн.;

- з 01 липня по 30 вересня 2012 року:1102 грн.х70%х3 місяці=2314,2 грн.;

- з 01 жовтня по 30 листопада 2012 року: 1118 грн.х70%х2 місяці=1565,2 грн.;

- з 01 грудня по 31 грудня 2012 року: 1134 грн.х70%х1 місяць=793,8 грн.;

- з 01 січня по 30 листопада 2013 року: 1147 грн.х70%х11 місяців=8831,9 грн.;

- з 01 грудня по 31 грудня 2013 року: 1218 грн.х70%х1 місяць=852,6 грн.;

- з 01 січня по 31 грудня 2014 року: 1218 грн.х70%х12 місяців=10231,2 грн.;

- з 01 січня по 31 серпня 2015 року: 1218 грн.х70%х8 місяців=6820,8 грн.;

- з 01 вересня по 31 грудня 2015 року: 1378 грн.х70%х4 місяці=3858,4 грн.;

- з 01 січня по 30 квітня 2016року: 1378 грн.х70%х4 місяці=3858,4 грн.;

- з 01 травня по 30 листопада 2016 року: 1450 грн.х70%х7 місяців=7105 грн.;

- з 01 грудня по 31 грудня 2016 року: 1600 грн.х70%х1 місяць=1120 грн.;

- з 01 січня по 30 червня 2017 року: 3200 грн.х70%х6 місяців=13440 грн.

Таким чином, всього підлягає стягненню з КП Міськводоканал Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток у розмірі 92806,8 грн. за період з 14 червня 2007 року по 30 червня 2017 року.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню щомісячно, починаючи з 01 липня 2017 року, в рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, втрачений заробіток внаслідок втрати працездатності у розмірі 70 % від мінімальної заробітної плати довічно, а не 60 %, як помилково вказав суд першої інстанції.

З огляду на викладене, рішення суду підлягає зміні, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат необхідно здійснити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Зокрема, з КП Міськводоканал Сумської міської ради на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 4920,94 грн. ((92806,8 грн.+219303,83 грн.+115983,5 грн.)х1%+640 грн. майнова вимога щодо стягнення щомісячними платежами втраченого заробітку внаслідок втрати працездатності у розмірі 70 % від мінімальної заробітної плати довічно) та 1348,32 грн. (4920,94 грн.х110%-4064,71 грн. сплачених при поданні апеляційної скарги) за апеляційний перегляд справи.

Також з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені останнім витрати за проведення комісійної судово - медичної експертизи в сумі 2374 грн. 07 коп.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п. 2; 376 ч. 1 п.п. 1, 4; 381; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Міськводоканал Сумської міської ради задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17 липня 2017 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення суду в наступній редакції:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Міськводоканал Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 вартість протезу гомілки модульного 02 ПН.3.3.3.4.0 у сумі 219303,83 грн. та вартість протезу плеча з тяговим управлінням комбінованого 02 ПР.4.1.4. у сумі 115983,50 грн. шляхом перерахування вказаних коштів Товариству з обмеженою відповідальністю Турбота ЄДРПОУ 19468013 р/р 26005175713000 в АТ УКРСИББАНК , м. Харків МФО 351005 ІПН 194680120302 номер свідоцтва 28270410, призначення платежу: оплата вартості протезу гомілки модульного 02 ПН.3.3.3.4.0 та протезу плеча з тяговим управлінням комбінованого 02 ПР.4.1.4.

Стягнути з Комунального підприємства Міськводоканал Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, у вигляді втраченого заробітку внаслідок зменшення загальної працездатності у розмірі 92806,8 грн. за період з 14 червня 2007 року по 30 червня 2017 року.

Зобов'язати Комунальне підприємство Міськводоканал Сумської міської ради виплачувати щомісячно ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, втрачений заробіток внаслідок втрати працездатності у розмірі 70 % від мінімальної заробітної плати довічно, починаючи з 01 липня 2017 року.

Стягнути з Комунального підприємства Міськводоканал Сумської міської ради на користь держави 4920,94 грн. судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції та 1348,32 грн. за апеляційний перегляд справи.

Стягнути з Комунального підприємства Міськводоканал Сумської міської ради на користь ОСОБА_1 2374,07 грн. за проведення комісійної судово - медичної експертизи.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.Г. Хвостик (суддя - доповідач)

Судді: О.І. Собина

Т.А. Левченко