Постанова

від 20.03.2018 по справі 820/463/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2018 р. № 820/463/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретареві судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі: представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства КАРОФФ до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просить суд: скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 08.02.2018 р. № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення - рішення є незаконним, а тому, підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві та письмовій відповіді на відзив на позов, зазначивши, що підприємством не було порушено п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 ст. 168, п.п. 176.2 а ст. 176 Податкового кодексу України, на які посилається контролюючий орган, оскільки до проведення перевірки він самостійно виявив та донарахував податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік, що підтвердив відповідними уточнюючими розрахунками, після чого перерахував до бюджету цей податок у повному обсязі. Крім того, представник позивача вказав, що контролюючий орган неправомірно та безпідставно застосував штрафні санкції за ст. 127 Податкового кодексу України, оскільки ця стаття застосовуються лише у випадку не нарахування, неутримання та/або несплату податків платником, що не стосується спірних відносин. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає спірне податкове повідомлення - рішення необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності, а тому просить суд скасувати спірне рішення.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на доводи наданого суду відзиву на позов стосовно того, що висновки перевірки про порушення позивачем законодавства належним чином зафіксовані в акті перевірки, а спірне податкове повідомлення - рішення є законним та обґрунтованим. При цьому, представники відповідача посилалися на те, що при застосуванні штрафних санкцій контролюючий орган керувався практикою Верховного Суду України, який висловлено правову позицію щодо застосування ст. 126 та ст. 127 Податкового кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ПП Карофф діє на підставі Статуту (а.с. 49-58), зареєстроване 31.05.2008 року Богодухівською районною державною адміністрацією Харківської області за №14501020000000580, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с. 59), є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку (а.с. 60).

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області проведено виїзну документальну планову перевірку ПП Карофф з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та військового збору за період з 01.07.2014 року по 30.06.2017 року, за результатами якої складено акт № 14770/20-40-13-16-07/35926982 від 06.10.2017 року, який отримано позивачем 06.10.2017 року згідно з особистим підписом директора ПП Карофф в акті перевірки (а.с. 7-25).

Відповідно до висновків акту № 14770/20-40-13-16-07/35926982 від 06.10.2017 року перевіркою встановлено порушення ПП Карофф п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу України у 2015 році до нарахованих дивідендів застосована ставка податку 5%, а не 20%; п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 а ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: встановлено неутримання та неперерахування до бюджету у 2015 році податку на доходи фізичних осіб у встановлений законодавством термін в загальній сумі 145230,00 грн. з урахуванням перерахунку суми зайво утриманого податку на доходи фізичних осіб у 2017 році із нарахованих дивідендів, що складає 35334,00 грн., на підставі п.п. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, донараховано вказаного податку за перевіряємий період в загальній сумі 109896,00 грн.

Не погодившись з зазначеними висновками акту перевірки, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Харківській області з запереченнями від 09.10.2017 року (а.с. 37), на які позивачу надана відповідь від 18.10.2017 року №20762/10/20-40-13-16-10 про вірність та відповідність висновків акту перевірки № 14770/20-40-13-16-07/35926982 від 06.10.2017 року вимогам чинного законодавства (а.с. 38-42).

23.10.2017 року на підставі висновків, викладених в акті № 14770/20-40-13-16-07/35926982 від 06.10.2017 року контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0004661316 з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 267974,47 грн., з них сума податкового зобов'язання 109896,00 грн., штрафні санкції 94391,25 грн., пеня 63687,22 грн. (а.с. 26).

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 03.11.2017 року №2 (а.с. 43-44), на яку отримав рішення від 15.01.2018 року №123916/99-99-11-02-01-15 про скасування податкового повідомлення-рішення №0004661316 від 23.10.2017 року в частині основного платежу на суму 109896,00 грн., в іншій частині зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін (а.с. 45-48).

08.02.2018 року на підставі висновків, викладених в акті № 14770/20-40-13-16-07/35926982 від 06.10.2017 року, та рішення ДФС України від 15.01.2018 року №123916/99-99-11-02-01-15 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0001521316, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 158078,47 грн., з них сума штрафних санкцій 94391,25 грн., пені 63687,22 грн. (а.с. 80).

Зазначене податкове повідомлення - рішення було винесено відповідачем вже після звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

По суті виявлених порушень суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою застосування штрафних санкцій та пені за оскаржуваним рішенням стали висновки відповідача про порушення позивачем п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167, п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 а ст. 176 Податкового кодексу України, а саме неутримання та неперерахування до бюджету у 2015 році податку на доходи фізичних осіб у встановлений законодавством термін.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно п.п. 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла в 2015 році) ставка податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у розмірі 20 відсотків - для пасивних доходів, у тому числі нарахованих у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, що виплачуються інститутами спільного інвестування (крім зазначених у підпункті 167.5.2 цього пункту).

Підпунктом 167.5.1 п. 167.5 ст. 167 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла в 2017 році) ставка податку встановлена у розмірі 18 відсотків для пасивних доходів, крім зазначених у підпунктах 167.5.2 та 167.5.4 цього пункту.

За змістом п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно п. 176.2 а ст. 176 Податкового кодексу України податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України).

В свою чергу, виходячи з положень абз. 3-5 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до п. 120.2 ст. 120 Податкового кодексу України невиконання платником податків вимог, передбачених абзацами третім - п'ятим пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу, щодо умов самостійного внесення змін до податкової звітності тягне за собою накладення штрафу у розмірі 5 відсотків від суми самостійно нарахованого заниження податкового зобов'язання (недоплати).

Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 рок у№4, зареєстрованим Міністерством юстиції України від 30.01.2015 року №111/26556, затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.

Пунктом 4.2 зазначеного Порядку встановлено, що уточнюючий податковий розрахунок подається у разі необхідності проведення коригувань податкового розрахунку після закінчення строку його подання. Уточнюючий податковий розрахунок може подаватися як за звітний період, так і за попередні періоди.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП Карофф самостійно донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в загальній сумі 145230,00 грн. та подано уточнюючі податкові розрахунки (форми №1ДФ) за 1-4 квартали 2015 року (а.с. 27-30), які 20.07.2017 року надіслані до ДФС, про що свідчать квитанції №2 (а.с. 31).

19.07.2017 року платіжним дорученням №8 ПП Карофф перерахувало до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 109896,00 грн. (а.с. 32), що підтверджується банківською випискою (а.с. 33). Даний факт оплати відображено у акті перевірки № 14770/20-40-13-16-07/35926982 від 06.10.2017 року (абз. 2 стор. 10).

Отже, податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік позивачем ще до початку перевірки було самостійно донараховано та сплачено в повному обсязі, що також підтверджується рішення ДФС України від 15.01.2018 року №123916/99-99-11-02-01-15 про результати розгляду скарги позивача (а.с. 47). Заборгованість за цим податком на момент проведення перевірки була відсутня.

Зазначене свідчить про відсутність порушень, встановлених в акті перевірки позивача, а саме неутримання та неперерахування до бюджету у 2015 році податку на доходи фізичних осіб у встановлений законодавством термін.

Щодо застосування відповідачем штрафних санкцій, передбачених ст. 127 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

У той же час, положення ст. 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України.

Положення ст. 127 Податкового кодексу України встановлена як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено ст. 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

До такого правового висновку прийшов Верховний Суд України у постанові №21-2919а15 від 10.11.2015 року, №813/6774/13а від 22.03.2016 р.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, накладення штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб статтею 127 Податкового кодексу України не передбачено.

Крім того, згідно з абз. 8 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України передбачені цим пунктом штрафи не застосовуються, коли ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податку на доходи фізичних осіб самостійно виявляється податковим агентом при проведенні перерахунку цього податку, передбаченого пунктом 169.4 статті 169 цього Кодексу, та виправляється в наступних податкових періодах протягом податкового (звітного) року згідно з нормами цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи, що податок на доходи фізичних осіб позивачем перераховувався в той же день, коли і виплачувались дивіденди, то застосування контролюючим органом положень п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України щодо накладення штрафу за ненарахування та несплату (неперерахування) податку платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу, є безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що застосування штрафних санкцій та пені за оскаржуваним рішенням є необґрунтованим та безпідставним, а тому податкове повідомлення - рішення від 08.02.2018 року № НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, 2 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється з урахуванням ст. 139 КАС України в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми судового збору виходячи з розміру нарахованих контролюючим органом зобов'язань за податковим повідомленням - рішенням, яке даним рішенням судом скасовано.

У свою чергу суд зазначає, що первинно позивач звернувся до суду з вимогами щодо скасування податкове повідомлення - рішення від 23.10.2017 року № НОМЕР_2 на суму зобов'язань у розмірі 267974,47 грн.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, поданого, зокрема, юридичною особою, розмір судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на що, належна до сплати сума судового збору складала 4019,62 грн. та була сплачена позивачем квитанціями від 26.01.2018 р. та від 07.02.2018 р.

В подальшому, позивачем було змінено позовні вимоги, та останній просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 08.02.2018 р. № НОМЕР_1 на суму 158078,47 грн. Вказані змінені позовні вимоги було прийнято судом та відкрито провадження по справі саме за такими вимогами ( в розрізі первинних вимог позов на той час було залишено без руху), відповідний розмір судового збору за якими складав 2371,18 грн.

Тобто, позивачем фактично було внесено судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Суд зазначає, що положеннями Закону України "Про судовий збір" визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Так, п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до п. 3 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 року №787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім'я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв'язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Згідно п. 5 Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

У разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до органу Казначейства подається оригінал або належним чином засвідчена копія ухвали суду.

Враховуючи вищевикладене, а також з огляду на те, що по даній справі позивачем фактично було внесено судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд дійшов висновку про наявність підстав, унормованих п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", для повернення судового збору.

Сума, судового збору, яка підлягає поверненню позивачу складає 1648,44 грн. (4019,62 грн. - судовий збір за первинні вимоги - 2371,18 грн. - сума судового збору за змінені/зменшені позовні вимоги, щодо яких було відкрито провадження по справі та ухвалено рішення про задоволення позову).

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства КАРОФФ ( код ЄДРПОУ 35926982 вул. Шевченка, 16/4, м. Богодухів, Харківська обл., 61103) до Головного управління ДФС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська,46, м.Харків, 61057) про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 08.02.2018 р. № НОМЕР_1, яке винесено відносно Приватного підприємства КАРОФФ .

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 39599198, вул. Пушкінська,46, м. Харків, 61057) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Приватного підприємства КАРОФФ ( код ЄДРПОУ 35926982 вул. Шевченка, 16/4, м. Богодухів, Харківська обл., 61103, р/р № 26008052321286 у ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 351533) у розмірі 2371,18 грн. ( дві тисячі триста сімдесят одна гривня 18 копійок).

Зобов'язати УДКСУ в Основ'янському районі м. Харкова ( код ЄДРПОУ 37999628, 61010, м. Харків, Гімназійна набережна, буд. 16 ) повернути Приватному підприємству КАРОФФ ( код ЄДРПОУ 35926982 вул. Шевченка, 16/4, м. Богодухів, Харківська обл., 61103, р/р № 26008052321286 у ПАТ КБ "Приватбанк" МФО 351533) надміру сплаченого судового збору у розмірі 1648,44 грн. ( одна тисяча шістсот сорок вісім гривень 44 копійки), що внесений квитанціями від 26.01.2018 р. та від 07.02.2018 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи, як передбачено п.15 Перехідних положень КАС України; після початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи - безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30 березня 2018 року.

Суддя Заічко О.В.