Рішення

від 23.03.2018 по справі 910/18515/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.03.2018Справа № 910/18515/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СофтС"

до державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

2. Міністерства юстиції України

про стягнення 57 796 095,35 грн.

Суддя Шкурдова Л.М.

Секретар с/з Гнідіна М.Ю.

Представники сторін:

від позивача - Гончаров А.М.

від відповідача - Парикожка О.І., Кузьменко М.А., Платова Ю.П.

від третьої особи 1 - не з'явився

від третьої особи 2 - Дудник А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СофтС" до державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, міністерства юстиції України про стягнення 57 796 095,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ 3-Т за Договором купівлі-продажу майнових прав №1/15.05.17 від 15.05.2017р. передано позивачу право вимоги до боржника (Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України) за Ліцензійними договорами №А-1/26.12.12; №А-10/26.12.12; №А-11/26.12.12; №А-12/26.12.12; №А-13/26.12.12; №А-14/26.12.12; №А-15/26.12.12; №А-16/26.12.12; №А-2/26.12.12; №А-3/26.12.12; №А-4/26,12.12; №А-5/26.12.12; №А-6/26Л2.12; №А-7/26.12.12; №А-8/26,12,12; №А-9/26.12.12. Позивач стверджує, що державне підприємство "НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ" створене в результаті виділу з Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, відповідачу передано частину майна третьої особи-1, а відтак обов'язок по сплаті заборгованості за вищезазначеними ліцензійними договорами несе відповідач. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.12.2017р. та заяви про збільшення позовних вимог від 14.11.2017р. позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 21 022 257,96 грн, штраф в розмірі 8 219 964,20 грн, 3 % річних в розмірі 2 700 850,31 грн, інфляційні втрати в розмірі 25 853 022,88 грн. Позивач також зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2016р. у справі №910/542/16 було визнано вимоги ТОВ 3-Т до третьої особи-1 в розмірі 51 867 545,38 грн, зобов'язано третю особу-1 включити вимоги ТОВ 3-Т до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2018 року визначено розгляд справи № 910/18515/17 проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначене на 25.01.2018 року.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що у разі виділу реорганізована юридична особа не припиняє свого існування, перехід майна, прав і обов'язків супроводжується складенням розподільчого балансу; ДП НАІС було створене Міністерством юстиції України, як органом управління майном відповідно до Закону України Про управління об'єктами державної власності на підставі розпорядчого акту, а не шляхом виділу із ДП ІЦ МЮУ; відповідач зазначає, що він не є правонаступником третьої особи-1. Відповідач зазначає, що належним боржником є саме третя особа-1. Відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування наслідків пропущення строку позовної давності до позовних вимог.

Третя особа-2 проти задоволення позову заперечувала, вказуючи, що ДП НАІС є самостійним господарюючим суб'єктом, що створене розпорядчим актом - наказом Міністерства юстиції України від 07.05.2015 №657/5 Щодо створення державного підприємства Національні інформаційні системи . Цим Наказом у п.3 було визначено, що: статутний капітал державного підприємства Національні інформаційні системи формується шляхом передачі у встановленому порядку до нього майна згідно з переліком, що додається; майно ДП НАІС закріплюється за ним на праві господарського відання. Пунктом 1.1 Статуту, визначено, що Державне комерційне підприємство Національні інформаційні системи засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України. Пунктом 4 Статуту визначено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Наказ № 657/5, яким було створено ДП НАІС , не містить формулювання щодо передачі вказаних функцій адміністратора від ДП ІЦ МЮУ до ДП НАІС та не дає підстав стверджувати, що права і обов'язки, майно та повноваження були передані від ДП ІЦ МЮУ до ДП НАІС . У разі виділу реорганізована юридична особа не припиняє свого існування, перехід майна, прав і обов'язків супроводжується складенням розподільчого балансу. Отже, на думку третьої особи-2, ДП НАІС було створене Міністерством юстиції України, як органом управління майном відповідно до Закону України Про управління об'єктами державної власності на підставі розпорядчого акту, а не шляхом виділу із ДП ІЦ МЮУ.

Відповідачем подано клопотання про залучення іншого відповідача Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, в задоволенні якого судом відмовлено, з огляду на те, що позивачем вимоги до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України не заявлялись, одночасно з цим кредиторські вимоги за ліцензійними договорами до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України визнано рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2016р. у справі №910/542/16.

Відповідачем подано клопотання про призначення колегіального розгляду справи, в задоволенні якого судом відмовлено, в зв'язку з відсутністю підстав для колегіального розгляду даної справи.

В матеріалах справи наявні копії наказів Міністерства юстиції України №225/7 від 20.08.2015 року та № 242/7 від 02.09.2015 року разом з витягами зі зведеного акта приймання передачі майна, які засвідчені стороною по справі, в той же час вказані документи не засвідчені Міністерством юстиції України, в зв'язку з чим в судовому засіданні 23.02.2018р. виникла необхідність усунення недоліків наявних в матеріалах справи доказів та зобов'язано Міністерство юстиції України надати до суду належним чином засвідчені копії наказів № 225/7 від 20.08.2015 року разом із витягом зі зведеного акту приймання передачі майна від 02.09.2015 року від ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до Міністерства юстиції України, № 242/7 від 02.09.2015 року разом зі витягом зі зведеного акта приймання передачі майна від 02.09.2015 року від Міністерства юстиції України до ДП " Національні інформаційні системи".

Вказані документи, засвідчені належним чином Міністерством юстиції України, долучені останнім до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 ГПК України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених главою 3 ГПК України.

У підготовче засідання, призначене на 25.01.2018, з'явились представники позивача та відповідача, третьої особи-2.

У підготовчому засіданні, призначеному на 25.01.2018, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

За результатами підготовчого засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду даної справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні 23.03.2018 судом було заслухано вступне слово позивача та відповідача, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача не визнав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, з підстав, викладених ним у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 23.03.2018 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.05.2017 року між ТОВ 3-Т та ТОВ СофтС укладено Договір купівлі-продажу майнових прав №1/15.05.17 від 15.05.2017р. (далі - Договір купівлі-продажу майнових прав).

Відповідно до п.1.1. Договору купівлі-продажу майнових прав ТОВ 3- Т передало ТОВ СофтС майнові права, а саме права вимоги, що належать ТОВ 3-Т за Договорами, а саме: Авторський (ліцензійний) договір №А-1/26.12.12 про надання виключного права на використання комп'ютерної програми від 26.12.2012, Авторський (ліцензійний ) договір №А-2/26.12.12 про надання виключного права на використання комп'ютерної програми від 26.12.2012, Авторський (ліцензійний) договір №А-3/26.12.12 про надання виключного права на використання комп'ютерної програми від 26.12.2012, Авторський (ліцензійний ) договір №А-4/26,12.12 про надання виключного права на використання комп'ютерної програми від 26.12.2012, Авторський (ліцензійний) договір №А-5/26.12.12 про надання виключного права на використання комп'ютерної програми від 26.12.2012, Авторський (ліцензійний ) договір №А-6/26Л2.12 про надання виключного права на використання комп'ютерної програми від 26.12.2012, Авторський (ліцензійний) договір №А-7/26.12.12 про надання виключного права на використання комп'ютерної програми від 26.12.2012, Авторський (ліцензійний ) договір №А-8/26,12,12 про надання виключного права на використання комп'ютерної програми від 26.12.2012, Авторський (ліцензійний ) договір №А-9/26.12.12 про надання виключного права на використання комп'ютерної програми від 26.12.2012, Авторський (ліцензійний ) договір №А-10/26.12.12 про надання виключного права на використання комп'ютерної програми від 26.12.2012, Авторський (ліцензійний) договір №А-11/26.12.12 про надання виключного права на використання комп'ютерної програми від 26.12.2012, Авторський (ліцензійний) договір №А-12/26.12.12 про надання виключного права на використання комп'ютерної програми від 26.12.2012, Авторський (ліцензійний) договір №А-13/26.12.12 про надання виключного права на використання комп'ютерної програми від 26.12.2012, Авторський (ліцензійний) договір №А-14/26.12.12 про надання виключного права на використання комп'ютерної програми від 26.12.2012; Авторський (ліцензійний) договір №А-15/26.12.12 про надання виключного права на використання комп'ютерної програми від 26.12 2012, Авторський (ліцензійний) договір №А-16/26.12.12 про надання виключного права на використання комп'ютерної програми від 26.12.2012 р.

Вказані ліцензійні договори укладені між ТОВ 3-Т та Державним підприємством Інформаційний центр Міністерства юстиції України, за умовами яких Державне підприємство Інформаційний центр Міністерства юстиції України отримало право на використання комп'ютерної програми (ліцензію) та зобов'язалося виплатити ТОВ 3-Т роялті.

За умовами п.1.2. Договору купівлі-продажу майнових прав до Майнових прав, що передаються ТОВ 3-Т на користь ТОВ СофтС належать:

- право вимоги щодо погашення суми основної заборгованості за Договорами, що підлягає сплаті ТОВ 3-Т , розмір якої за кожним Договором, відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ 3-Т , наведений у Додатку 1 до цього Договору (далі за текстом - Основний борг), який є його невід'ємною частиною;

- право вимога щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов'язань щодо внесення плати за користування комп'ютерними програмами за Договорами;

- право вимоги щодо компенсації, встановлених Договорами та законодавством штрафних санкцій за неналежне виконання Боржником Договорів, які існують на день укладення цього Договору та/або виникатимуть у майбутньому;

- інші грошові права вимоги, що прямо чи опосередковано пов'язані з Договорами, чи випливають з Договорів.

У відповідності до Додатку №1 до Договору купівлі-продажу майнових прав №1/15.05.17 від 15.05.2017р. заборгованість за ліцензійними договорами №А-1/26.12.12; №А-2/26.12.12; №А-3/26.12.12; №А-4/26,12.12; №А-5/26.12.12; №А-6/26Л2.12; №А-7/26.12.12; №А-8/26,12,12; №А-9/26.12.12, №А-10/26.12.12; №А-11/26.12.12; №А-12/26.12.12; №А-13/26.12.12; №А-14/26.12.12; №А-15/26.12.12; №А-16/26.12.12, які укладені з ТОВ 3-Т , складає 21 022 257,96 грн.

Згідно Довідки про дебіторську заборгованість Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України перед ТОВ 3-Т станом на 30.04.2017р., заборгованість ДП Інформаційний центр за Договорами: №А-1/26.12.12; №А-2/26.12.12; №А-3/26.12.12; №А-4/26,12.12; №А-5/26.12.12; №А-6/26Л2.12; №А-7/26.12.12; №А-8/26,12,12; №А-9/26.12.12., №А-10/26.12.12; №А-11/26.12.12; №А-12/26.12.12; №А-13/26.12.12; №А-14/26.12.12; №А-15/26.12.12; №А-16/26.12.12; складає 21 022 257,96 грн.

В матеріалах справи містяться рахунки-фактури виставлені ТОВ 3-Т Державному підприємству Інформаційний центр Міністерства юстиції України щодо оплати роялті по ліцензійним договорам, акти на підтвердження надання права на використання Комп'ютерної програми (ліцензії), відповідач та третя особа-1 контррозрахунку або заперечень щодо розміру заборгованості по роялті за вищезазначеними договорами не надали, доказів її погашення матеріали справи не містять.

Заборгованість за Ліцензійними договорами №А-1/26.12.12; №А-10/26.12.12; №А-11/26.12.12; №А-12/26.12.12; №А-13/26.12.12; №А-14/26.12.12; №А-15/26.12.12; №А-16/26.12.12; №А-2/26.12.12; №А-3/26.12.12; №А-4/26,12.12; №А-5/26.12.12; №А-6/26Л2.12; №А-7/26.12.12; №А-8/26,12,12; №А-9/26.12.12 в розмірі 21 022 257,96 грн виникла перед ТОВ 3-Т у Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України.

11.09.2015р. Міністерством юстиції України прийнято наказ Про ліквідацію державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України .

Згідно наказу Міністерства юстиції України №1059/5 від 25.06.2015р. визначено державне підприємство Національні інформаційні системи адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.06.2015 № 628-р Деякі питання удосконалення системи ідентифікації особи і функціонування державних та єдиних реєстрів та п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою КМУ від 02.07.2014 № 228, назву Державне підприємство Інформаційний центр Міністерства юстиції України замінено на Державне підприємство Національні інформаційні системи .

Згідно з п. 2 Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України , затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 25.06.2015 № 1059/5 внесено до Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2003 за № 388/7709 (із змінами) зміни про те, що Держателем Єдиного реєстру є Міністерство юстиції України, яке забезпечує його ведення та Державне підприємство Інформаційний центр Міністерства юстиції України замінено словами Державне підприємство Національні інформаційні системи .

З наведеного вбачається, що функції адміністратора Єдиних та Державних реєстрів перейшли від Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України до Державного підприємства Національні інформаційні системи .

Судом встановлено, що згідно Наказу Міністерства юстиції України №225/7 від 20.08.2015 року Про передачу майна з балансу державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України на баланс апарату Міністерства юстиції України на баланс апарату Міністерства юстиції України передано окреме індивідуальне визначене майно, (зокрема комп'ютерна техніка), передбачене Зведеним актом приймання-передачі майна, що є додатком до цього наказу.

В подальшому згідно наказу Міністерства юстиції України від 02.09.2015р. №242/7 з балансу апарату Міністерства юстиції України дане майно передано на баланс державного підприємства Національні інформаційні системи згідно Зведеного акту приймання-передачі майна, що є додатком до цього наказу.

Міністерство юстиції України під час розгляду справи не заперечувало здійснення передачі майна з балансу державного підприємства Інформаційний центр на баланс державного підприємства Національні інформаційні системи , вказуючи, що не відбулось правонаступництва, в зв'язку з тим, що Міністерством юстиції України не встановлено факту правонаступництва своїми актами.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що в результаті прийняття вище вказаних розпорядчих актів відбулася передача в сукупності майна та функцій від Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України до Державного підприємства Національні інформаційні системи .

Оцінюючи правову природу правовідносин, що виникли у зв'язку з передачею функцій та майна від Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України до Державного підприємства Національні інформаційні системи суд виходить з наступного.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників (ст.104 ЦК України).

Порядок ліквідації юридичної особи визначений нормами ЦК України, які встановлюють, що майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

З наведеного вбачається, що ліквідація юридичної особи не передбачає правонаступництва, не передбачає створення нових юридичних осіб, яким передаються права і обов'язки юридичної особи, що ліквідується та має на меті повне припинення діяльності юридичної особи, що ліквідується з погашенням вимог кредиторів та повернення майна учаснику (засновнику) юридичної особи.

При цьому передача прав та обов'язків та майна від однієї юридичної особи до іншої можлива шляхом виділу.

Так, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (ч. 1 ст. 109 ЦК України). Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (ч. 2 ст. 109 ЦК України).

Оцінюючи правовідносини щодо передачі майна, прав та обов'язків від Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України до Державного підприємства Національні інформаційні системи в контексті Наказу Мін'юсту від 11.09.2015р. Про ліквідацію державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України , суд виходить з концепції превалювання змісту над формою.

Так, згідно з положеннями згаданого Наказу Мін'юсту прийнято рішення про ліквідацію державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України.

Разом з тим, як було зазначено вище, було здійснено передачу частини прав, обов'язків та майна від Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України до Державного підприємства Національні інформаційні системи , що суперечить суті процедури ліквідації юридичної особи та нормам ст. 104, 111 ЦК України.

При цьому, в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі майна, що підтверджують фактичну передачу майна з балансу державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції на баланс державного підприємства Національні інформаційні системи .

Крім того, як було зазначено вище, державному підприємству Національні інформаційні системи було передано права та обов'язки адміністратора Єдиного та Державних реєстрів.

Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (ст.109 ЦК України).

Позивач зазначає, що зведені акти приймання-передачі майна щодо фактичної передачі майна з балансу державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції на баланс державного підприємства Національні інформаційні системи складають розподільчий баланс в розумінні ч. 2 ст.109 ЦК України.

Відповідачем, третіми особами 1,2 не надано суду розподільчий баланс, пояснень з приводу наявності правових підстав для вилучення майна державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України та передачу його на баланс державного підприємства Національні інформаційні системи .

Відтак, відповідачем та третіми особами 1,2 не спростовано твердження позивача про здійснення процедури виділу шляхом передачі майна та частини прав і обов'язків від Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України до Державного підприємства Національні інформаційні системи .

Пунктами 1.1, 4 Статуту Державного комерційного підприємства Національні інформаційні системи визначено, що підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів наявності будь-яких інших правових підстав для вилучення у Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України майна та передачі його з частиною прав і обов'язків державному підприємству Національні інформаційні системи , виходячи з принципу неможливості втручання власника в оперативно-господарську діяльність підприємства та вилучення його майна, закріпленого в ст.136 ГК України, суд приходить до висновку, що відбулася процедура виділу, передбачена ст. 109 ЦК України.

Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням (ст. 109 ЦК України).

Враховуючи те, що Зведені акти приймання-передачі майна з балансу третьої особи-1 на баланс відповідача за своєю правовою природою є розподільним актом, однак встановлює лише розподіл майна між юридичними особами, дані про розподіл кредиторської та дебіторської заборгованості відсутні, то суд приходить до висновку про наявність солідарної відповідальності перед позивачем за виконання зобов'язань третьої особи-1 згідно з положеннями ст.109 ЦК України.

Нормами Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відтак, позивач має право вимагати стягнення заборгованості з відповідача як солідарного боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість за договорами виникла перед ТОВ 3-Т . В подальшому ТОВ З-Т відступило позивачу право вимоги за ліцензійними договорами.

Так, нормами чинного законодавства передбачена можливість заміни кредитора у зобов'язанні іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), в зв'язку з чим, суд вважає, що саме позивачу як правонаступнику ТОВ З-Т на підставі укладеного договору належить право вимагати стягнення з ДП Національні інформаційні системи заборгованості за Ліцензійними договорами.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація щодо перебування Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України з 16.09.2015р. в стані припинення, встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до 21.11.2015р.

В межах встановлених строків для заявлення кредиторами своїх вимог, а саме 20.11.2015р., ТОВ 3-Т звернулося до ліквідатора Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України із заявою про визнання вимог кредитора за Договорами №А-1/26.12.12; №А-2/26.12.12; №А-3/26.12.12; №А-4/26,12.12; №А-5/26.12.12; №А-6/26Л2.12; №А-7/26.12.12; №А-8/26,12,12; №А-9/26.12.12, №А-10/26.12.12; №А-11/26.12.12; №А-12/26.12.12; №А-13/26.12.12; №А-14/26.12.12; №А-15/26.12.12; №А-16/26.12.12 на загальну суму 51 867 545,38 грн, з яких 25 539 135,38 грн сума основного боргу, 9888772,20 грн - сума штрафу по договорам №А-1/26.12.12; №А-2/26.12.12; №А-3/26.12.12; №А-4/26,12.12; №А-5/26.12.12; №А-6/26Л2.12; №А-7/26.12.12; 1568824,84 грн - 3 % річних та 40381266,34 грн - інфляційні втрати.

Спір щодо визнання ТОВ 3-Т кредитором Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України розглядався Господарським судом міста Києва та рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2016р. у справі №910/542/16 було визнано вимоги ТОВ 3-Т до третьої особи-1 в розмірі 51 867 545,38 грн, зобов'язано третю особу-1 включити вимоги ТОВ 3-Т до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру вимог кредиторів.

Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується те, що ТОВ 3-Т має право вимагати від Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України сплатити заборгованість за вищезазначеними Ліцензійними договорами, зокрема, наявністю договору відступлення права вимоги на користь ТОВ 3-Т , рішенням суду щодо визнання кредиторських вимог ТОВ 3-Т .

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів погашення заборгованості в розмірі 21 022 257,96 грн позивачу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 21 022 257,96 грн.

У зв'язку з порушенням грошового зобов'язання за Ліцензійними договорами позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 8 219 964,20 грн, 3 % річних в розмірі 2 700 850,31 грн, інфляційні втрати в розмірі 25 853 022,88 грн. за загальний період з 16.07.2013р. по 10.11.2017р.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, враховуючи відсутність контррозрахунку 3 % річних та інфляційних втрат відповідача, в зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат 25 853 022,88 грн та 3 % річних в розмірі 2 700 850,31 грн.

Вимогами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивачем здійснено нарахування штрафу за Договорами:

1. За договором №А-1/26.12.12 за ненадання відомостей про кількість операцій за вересень 2013 в розмірі 283979,10 грн та за неприпинення використання Комп'ютерної програми всупереч п.4.4. Договору в розмірі 283 979,10 грн, виходячи з 1 % від оціночної вартості комп'ютерної програми 28 397 910,00 грн. сума штрафу разом - 567958,20 грн

2. За договором №А-2/26.12.12 за неприпинення використання Комп'ютерної програми всупереч п.4.4. Договору в розмірі 582 092,00 грн, виходячи з 1 % від оціночної вартості комп'ютерної програми 58 209 200,00 грн.

3. За договором №А-3/26.12.12 за неприпинення використання Комп'ютерної програми всупереч п.4.4. Договору в розмірі 1157283,6 грн, виходячи з 1 % від оціночної вартості комп'ютерної програми 115 728 360,00 грн.

4. За договором №А-4/26,12.12 за ненадання відомостей про кількість операцій за вересень 2013 в розмірі 758 082,80 грн та за неприпинення використання Комп'ютерної програми всупереч п.4.4. Договору в розмірі 758 082,80 грн, виходячи з 1 % від оціночної вартості комп'ютерної програми 75 808 280,00 грн. сума штрафу разом: 1516165,60 грн

5. За договором №А-5/26.12.12 за ненадання відомостей про кількість операцій за вересень 2013 в розмірі 347 603,00 грн та за неприпинення використання Комп'ютерної програми всупереч п.4.4. Договору в розмірі 347 603,00 грн, виходячи з 1 % від оціночної вартості комп'ютерної програми 34 760 300 грн. Сума штрафу разом - 695206,00 грн

6. За договором №А-6/26Л2.12 за ненадання відомостей про кількість операцій за вересень 2013 в розмірі 606 429,20 грн та за неприпинення використання Комп'ютерної програми всупереч п.4.4. Договору в розмірі 606 429,20 грн, виходячи з 1 % від оціночної вартості комп'ютерної програми 60 642 920,00 грн. Сума штрафу разом - 1212858,40 грн

7. За договором №А-7/26.12.12 за ненадання відомостей про кількість операцій за вересень 2013 в розмірі 1 244 200,20 грн та за неприпинення використання Комп'ютерної програми всупереч п.4.4. Договору в розмірі 1 244 200,20 грн, виходячи з 1 % від оціночної вартості комп'ютерної програми 124 420 020,00 грн. Сума штрафу разом - 2488400,00 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 11.7 Договорів ТОВ "3-Т" встановлено штраф у розмірі 1% від оціночної вартості відповідної комп'ютерної програми за ненадання ДП ІЦ Відомості про кількість операцій та/або непідписання Акту підтвердження надання Права на використання відповідної комп'ютерної програми (ліцензії).

Відповідно до п. 5 Додатку №1 Розмір і порядок виплати роялті до Договорів ТОВ 3-Т такі відомості надаються не пізніше 5 числа місяця наступного за звітним.

Матеріали справи не містять доказів того, що ДП ІЦ було надано позивачу Відомості про кількість операцій за вересень 2013 року за Договорами ТОВ 3-Т №А-1/26.12.12, №А-2/26.12.12; №А-3/26.12.12; №А-4/26,12.12; №А-5/26.12.12; №А-6/26Л2.12; №А-7/26.12.12.

Таким чином позивач має право на нарахування штрафу за ненадання позивачу Відомості про кількість операцій за вересень 2013 року за вищезазначеними договорами.

Відповідно до п. 4.4. Договорів ТОВ 3-Т з дати закінчення строку їх дії ДП ІЦ зобов'язане було негайно припинити використання відповідних комп'ютерних програм (та всіх наданих за актами прийняття-надання версій відповідних комп'ютерних програм), протягом 30 (тридцяти) календарних днів деінсталювати (знищити на комп'ютерах (робочих станціях, серверах ДП ІЦ )) інсталяційні файли комп'ютерних програм, протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів повідомити ТОВ 3-Т та надати письмове підтвердження про вчинені дії.

Пунктом 11.4. Договорів передбачено, що за порушення пункту 4.4 Договору, Відповідач на вимогу Позивача зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 1% від оціночної вартості Комп'ютерної програми.

Матеріали справи не містять доказів того, що ДП ІЦ виконано вимоги п. 4.4. зазначених Договорів.

За умовами Договорів сума штрафу розраховується, виходячи з оціночної вартості комп'ютерної програми по кожному з договорів.

Згідно наявних в матеріалах Висновків про вартість виключних майнових прав на об'єкт інтелектуальної власності, складених Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності на замовлення ДП Інформаційний центр Міністерства юстиції України, вартість авторських майнових прав ТОВ 3-Т складає: 28 397 910,00 грн за Договором №А-1/26.12.12; 58 209 200,00 грн. за Договором №А-2/26.12.12; 115 728 360,00 грн. за Договором №А-3/26.12.12; 75 808 280,00 грн. за Договором №А-4/26.12.12; 34 760 300 грн. за Договором №А-5/26.12.12; 60 642 920,00 грн. за Договором №А-6/26.12.12; 124 420 020,00 грн. за Договором №А-7/26.12.12

Судом перевірено розрахунок штрафу, в зв'язку з чим приходить до висновку, що він є арифметично вірним.

Судом встановлено, що сума штрафу в загальній сумі 9888772,20 грн по Договорам №А-1/26.12.12 в розмірі 567958,20 грн; №А-2/26.12.12 в розмірі 1164184,00 грн; №А-3/26.12.12 в розмірі 2244000,00 грн; №А-4/26,12.12 в розмірі 1516165,60 грн; №А-5/26.12.12 в розмірі 695206,00 грн; №А-6/26Л2.12 в розмірі 1212858,40 грн; №А-7/26.12.12 в розмірі 2488400,00 грн. була включено до кредиторських вимогу в заяві ТОВ 3-Т від 20.11.2015 р. про визнання вимог кредитора Державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України та рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2016р. у справі №910/542/16 включено вимоги ТОВ 3-Т щодо заявленого в даній справі штрафу до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру вимог кредиторів.

Відповідачем у справі заявлено про застосування наслідків пропущення строку позовної давності в один рік до вимог про стягнення штрафу та застосування наслідків пропущення строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за ліцензійними договорами.

Згідно з ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Вказана норма не ставить застосування спеціальної позовної давності в залежність від способу обчислення штрафу, відтак доводи позивача щодо застосування до вимог про стягнення штрафу загальної позовної давності є необґрунтованими.

В той же час суд зазначає, що судом у справі №910/542/16 вже вирішувалося питання щодо наявності заборгованості зі сплати штрафу за Договорами з ТОВ 3-Т за результатом розгляду якого наявність заборгованості встановлена судом.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

При цьому статтею 262 ЦК України встановлено, що заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Під час розгляду справи №910/542/16 про застосування строку позовної давності заявлено не було, наявність заборгованості по сплаті штрафу сумі 9888772,20 грн встановлена судом.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ст.18 ГПК України).

У постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 р. у справі №6/433-42/183 висловлена позиція, відповідно до якої положення ч. 2 ст. 625 ЦК України не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу; чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Натомість, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Вказане свідчить про те, що у даному випадку ТОВ "3-Т" реалізувало своє право на звернення до суду за захистом свого порушеного права і вказане право захищено судом, тому посилання на пропуск позивачем, який набув у ТОВ "3-Т" вказане право, що захищене судом, строку позовної давності для подання позову про стягнення вказаних сум є таким, що не відповідає нормам діючого законодавства, оскільки не можна вважати строк, який тече після винесення рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2016. у справі №910/542/16, позовним.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Вищого господарського суду України від 26.04.2008 р. у справі №8/196-07-6662.

Таким чином заява про застосування наслідків пропущення строків позовної давності до вимог в частині стягнення штрафу судом не застосовуються.

Одночасно з цим відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Зверненням з позовом до суду за результатом якого прийнято рішення Господарського суду міста Києва від 01.06.2016р. у справі №910/542/16 позовна давність перервалася.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України, перебіг позовної давності зупиняється, зокрема, у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. В такому випадку перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин (ч. 2 ст. 263 ЦК України).

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується за рішенням її учасників, в тому числі кредиторам, вимоги яких підтверджені рішенням суду, здійснюється ліквідаційною комісією в порядку, встановленому статтями 111, 112 ЦК України.

Зокрема, кредитори повинні заявити свої вимоги ліквідаційній комісії боржника в особливому порядку (які ліквідаційна комісія може відхилити), очікувати затвердження ліквідаційного балансу боржника, після чого можуть отримати належні їм кошти лише у порядку черговості, встановленому статтею 112 ЦК України. Така черговість, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи, виглядає наступним чином: 1)у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом; 2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності; 3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів); 4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги. Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

При цьому, окрім того, що юридична особа яка ліквідується не погашає кредиторські вимоги в загальному порядку, також і виконавча служба не здійснює виконання рішень судів щодо стягнення коштів з боржників, що перебувають у стані ліквідації (правова позиція Верховного Суду України, викладена в Постанові від 01.12.2015 у справі №818/8714/13-а).

Таким чином, до задоволення вимог попередніх черг, кредиторські вимоги, які належать до наступних черг не можуть бути задоволені. В тому числі, такі вимоги не можуть бути задоволені шляхом звернення до суду та подальшого стягнення відповідних коштів шляхом звернення до державної виконавчої служби за примусовим виконанням рішення. Виходячи з викладеного, законодавством фактично встановлено мораторій на задоволення кредиторських вимог наступних черг до задоволення кредиторських вимог попередніх черг, що відповідно до ст. 263 ЦК України є підставою для зупинення перебігу строків позовної давності на період від прийняття рішення про ліквідацію боржника і до погашення кредиторських вимог попередніх черг.

Таким чином, оскільки Наказом Міністерства юстиції України №258/7 від 11.09.2015 було прийнято рішення про ліквідацію ДП ІЦ діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, а строки позовної давності такими, що зупинені.

З огляду на те, що наявність заборгованості третьої особи-1 перед ТОВ 3-Т встановлена рішенням суду від 01.06.2016р. у справі №910/542/16, право вимоги до третьої особи-1 від ТОВ 3-Т перейшло до позивача на підставі договору купівлі-продажу майнових прав, відповідач утворений шляхом виділу майна третьої особи-1 та несе солідарну відповідальність за виконання зобов'язань перед кредиторами, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 21 022 257,96 грн - суму основного боргу, штраф в розмірі 8 219 964,20 грн, 3 % річних в розмірі 2 700 850,31 грн, інфляційні втрати в розмірі 25 853 022,88 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з державного підприємства "НАЦІОНАЛЬНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ" (04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, будинок 73, код ЄДРПОУ 39787008) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СофтС" (03194, м.Київ, бульвар Кольцова, будинок 14Д, офіс 610, код ЄДРПОУ 41310712) 21 022 257 (двадцять один мільйон двадцять дві тисячі двісті п'ятдесят сім) грн 96 коп - суму основного боргу, штраф в розмірі 8 219 964 (вісім мільйонів двісті дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн 20 коп, 3 % річних в розмірі 2 700 850 (два мільйона сімсот тисяч вісімсот п'ятдесят) грн 31коп, інфляційні втрати в розмірі 25 853 022 (двадцять п'ять мільйонів вісімсот п'ятдесят три тисячі двадцять дві) грн 88 коп та 240 000 (двісті сорок тисяч) грн 00 коп - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Київського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.М. Шкурдова

Дата складання повного тексту рішення: 30.03.2018р.