Постанова

від 27.06.2018 по справі 910/18515/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2018 р. Справа№ 910/18515/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Національні інформаційні системи"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2018р. (повний текст складено 30.03.2018р.)

у справі №910/18515/17 (суддя Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СофтС"

до відповідача Державного підприємства "Національні інформаційні системи"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

2) Міністерство юстиції України

про стягнення 57 796 095,35 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СофтС" звернулося до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (далі - ДП "НАІС") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (далі - ДП "ІЦ" МЮУ), Міністерства юстиції України, з позовом про стягнення 57 796 095,35 грн.

Заявляючи вимоги до Державного підприємства "Національні інформаційні системи", позивач посилався на те, що набув за оплатним договором №1/15.05.17, укладеним 15.05.2017р. з ТОВ "3-Т", права вимоги до Державного підприємства "Інформаційний центр", які мав попередній кредитор за ліцензійними договорами №А-1/26.12.12; №А-2/26.12.12; №А-3/26.12.12; №А-4/26,12.12; №А-5/26.12.12; №А-6/26Л2.12; №А-7/26.12.12; №А-8/26,12,12; №А-9/26.12.12; №А-10/26.12.12; №А-11/26.12.12; №А-12/26.12.12; №А-13/26.12.12; №А-14/26.12.12; №А-15/26.12.12; №А-16/26.12.12 від 26.12.2012р.

Позивач вважав, що оскільки відповідачу передано функції та частину майна третьої особи-1 в результаті виділу з Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, обов'язок по сплаті заборгованості за вищезазначеними ліцензійними договорами несе відповідач. З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.12.2017р. та заяви про збільшення позовних вимог від 14.11.2017р. позивач просив суд стягнути з відповідача 21 022 257,96 грн. боргу, штраф в розмірі 8 219 964,20 грн., 3% річних в розмірі 2 700 850,31 грн., інфляційних втрат в розмірі 25 853 022,88 грн.

Позивач також зазначав, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2016р. у справі №910/542/16 визнані вимоги ТОВ "3-Т" до третьої особи-1 в розмірі 51 867 545,38 грн., та зобов'язано третю особу-1 включити вимоги ТОВ "3-Т" до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2018р. визначено розгляд справи №910/18515/17 проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначене на 25.01.2018р.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказуючи, що у разі виділу реорганізована юридична особа не припиняє свого існування, перехід майна, прав і обов'язків супроводжується складенням розподільчого балансу. Натомість ДП "НАІС" було створене Міністерством юстиції України (органом управління майном відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності") на підставі розпорядчого акту про створення, а не шляхом виділу із ДП "ІЦ" МЮУ; відповідач не є правонаступником третьої особи-1. Відповідач зазначав, що належним боржником є саме третя особа-1. Відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування наслідків пропущення строку позовної давності до позовних вимог.

Третя особа-2 проти задоволення позову заперечувала, вказуючи, що ДП "НАІС" є самостійним господарюючим суб'єктом, який створено за наказом Міністерства юстиції України №657/5 від 07.05.2015р. "Щодо створення державного підприємства "Національні інформаційні системи", у п. 3 наказу зазначено, що статутний капітал Державного підприємства "Національні інформаційні системи" формується, шляхом передачі у встановленому порядку до нього майна згідно визначеного переліку; майно ДП "НАІС" закріплюється за ним на праві господарського відання. Пунктом 1.1 Статуту, визначено, що Державне комерційне підприємство "Національні інформаційні системи" засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства юстиції України. Пунктом 4 Статуту визначено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Наказ №657/5, яким було створено ДП "НАІС", не містить формулювання щодо передачі вказаних функцій адміністратора від ДП "ІЦ" МЮУ до ДП "НАІС" та не дає підстав стверджувати, що права і обов'язки, майно та повноваження були передані від ДП "ІЦ" МЮУ до ДП "НАІС". У разі виділу реорганізована юридична особа не припиняє свого існування, перехід майна, прав і обов'язків супроводжується складенням розподільчого балансу. Отже, на думку третьої особи-2, ДП "НАІС" було створене Міністерством юстиції України, як органом управління майном відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" на підставі розпорядчого акту, а не шляхом виділу із ДП "ІЦ" МЮУ.

Відповідачем подано клопотання про залучення іншого відповідача Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, у задоволенні якого судом відмовлено, з огляду на те, що позивачем вимоги до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України не заявлялись, одночасно з цим кредиторські вимоги за ліцензійними договорами до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України визнано рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2016р. у справі №910/542/16.

Відповідачем подано клопотання про призначення колегіального розгляду справи, в задоволенні якого судом відмовлено, в зв'язку з відсутністю підстав для колегіального розгляду даної справи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2018р. у справі №910/18515/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Національні інформаційні системи" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СофтС" 21 022 257,96 грн. боргу, 8 219 964,20 грн. штрафу, 2 700 850,31 грн. 3% річних, 25 853 022,88 грн. інфляційних втрат та 240 000,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство "Національні інформаційні системи" подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неправильність встановлення судом першої інстанції усіх істотних обставин справи, просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

На думку апелянта, суд першої інстанції дійшов до хибного висновку, що Державне підприємство "Національні інформаційні системи" було створено шляхом виділу із Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України відповідно до ст. 109 ЦК України, оскільки у разі виділу реорганізована юридична особа не припиняє свого існування, перехід майна, прав і обов'язків супроводжується складенням розподільчого балансу, проте матеріали справи не містять таких доказів. За твердженням скаржника, ДП "НАІС" було створене Міністерством юстиції України, як органом управління майном відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності" на підставі розпорядчого акту, а не шляхом виділу із ДП "ІЦ" МЮУ, тому відповідач не є правонаступником боржника (третьої особи-1).

Також суд зробив необґрунтований висновок про правонаступництво відповідача прав та зобов'язань ДП "ІЦ" МЮУ, адже функції адміністратора не передавались від одного підприємства до іншого, що вбачається із розпорядчого документу Міністерства юстиції України.

Відповідач вказував, що обставини правонаступництва досліджувались також у інших судових рішеннях, проте судом не було взято до уваги та не надано належної правової оцінки цим доводам відповідача. Крім цього, скаржник зазначав, що судом не було досліджено переходу права вимоги від ТОВ "3-Т" до позивача та не застосовано наслідків пропущення строку позовної давності до позовних вимог.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2018р. апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2018р. відкрито апеляційне провадження та справу призначено до розгляду на 24.05.2018р.

22.05.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

23.05.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на його подання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2018р. в судовому засіданні оголошено перерву до 07.06.2018р.

04.06.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про долучення додаткових доказів.

07.06.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018р. в судовому засіданні оголошено перерву до 21.06.2018р.

21.06.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018р. в судовому засіданні оголошено перерву до 27.06.2018р.

Представники третьої особи-2 до судового засідання, що відбулось 27.06.2018р., не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Неявка представників не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом апеляційної інстанції установлено, що 15.05.2017р. між ТОВ "3-Т" та ТОВ "СофтС" укладено договір купівлі-продажу майнових прав №1/15.05.17 (далі - договір купівлі-продажу майнових прав).

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу майнових прав ТОВ "3-Т" передало ТОВ "СофтС" майнові права, а саме права вимоги, що належать ТОВ "3-Т" за авторськими (ліцензійними) договорами про надання виключного права на використання комп'ютерної програми №№А-1/26.12.12, А-2/26.12.12, А-3/26.12.12, А-4/26,12.12, А-5/26.12.12, А-6/26Л2.12, А-7/26.12.12, А-8/26,12,12, А-9/26.12.12, А-10/26.12.12, А-11/26.12.12, А-12/26.12.12, А-13/26.12.12, А-14/26.12.12; А-15/26.12.12, А-16/26.12.12 від 26.12.2012р. (далі - ліцензійні договори).

Вказані ліцензійні договори укладені між ТОВ "3-Т" та Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, за умовами яких Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України отримало право на використання комп'ютерної програми (ліцензію) та зобов'язалося виплатити ТОВ "3-Т" роялті.

За умовами п. 1.2 договору купівлі-продажу майнових прав до майнових прав, що передаються ТОВ "3-Т" на користь ТОВ "СофтС" належать:

- право вимоги щодо погашення суми основної заборгованості за договорами, що підлягає сплаті ТОВ "3-Т", розмір якої за кожним договором, відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ "3-Т", наведений у додатку 1 до цього договору (далі за текстом - основний борг), який є його невід'ємною частиною;

- право вимога щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов'язань щодо внесення плати за користування комп'ютерними програмами за договорами;

- право вимоги щодо компенсації, встановлених договорами та законодавством штрафних санкцій за неналежне виконання боржником договорів, які існують на день укладення цього договору та/або виникатимуть у майбутньому;

- інші грошові права вимоги, що прямо чи опосередковано пов'язані з договорами, чи випливають з договорів.

Згідно додатку 1 до договору купівлі-продажу майнових прав заборгованість за ліцензійними договорами складає 21 022 257,96 грн.

З довідки про дебіторську заборгованість Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України перед ТОВ "3-Т" станом на 30.04.2017р., заборгованість ДП "Інформаційний центр" за ліцензійними договорами складає 21 022 257,96 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 11.09.2015р. Міністерством юстиції України прийнято наказ "Про ліквідацію державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України".

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься інформація щодо перебування Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України з 16.09.2015р. в стані припинення, встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до 21.11.2015р.

В межах встановлених строків для заявлення кредиторами вимог первісний кредитор - ТОВ "3-Т" - звернувся до ліквідатора Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України із заявою про визнання вимог кредитора за договорами №А-1/26.12.12; №А-2/26.12.12; №А-3/26.12.12; №А-4/26,12.12; №А-5/26.12.12; №А-6/26Л2.12; №А-7/26.12.12; №А-8/26,12,12; №А-9/26.12.12, №А-10/26.12.12; №А-11/26.12.12; №А-12/26.12.12; №А-13/26.12.12; №А-14/26.12.12; №А-15/26.12.12; №А-16/26.12.12 на загальну суму 51 867 545,38 грн., з яких 25 539 135,38 грн. сума основного боргу, 9 888 772,20 грн. сума штрафу по договорам №А-1/26.12.12; №А-2/26.12.12; №А-3/26.12.12; №А-4/26,12.12; №А-5/26.12.12; №А-6/26Л2.12; №А-7/26.12.12; 1 568 824,84 грн. 3% річних та 40 381 266,34 грн. інфляційні втрати.

Спір щодо визнання ТОВ "3-Т" кредитором Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України розглядався Господарським судом міста Києва, рішенням якого від 01.06.2016р. у справі №910/542/16 було визнано вимоги ТОВ "3-Т" до третьої особи-1 в розмірі 51 867 545,38 грн., зобов'язано третю особу-1 включити вимоги ТОВ "3-Т" до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру вимог кредиторів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №628-р від 05.06.2015р. "Деякі питання удосконалення системи ідентифікації особи і функціонування державних та єдиних реєстрів" підтримано пропозицію Міністерства юстиції щодо: визначення єдиним адміністратором державних та єдиних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, новоствореного державного підприємства, що належить до сфери управління Міністерства.

07.05.2015р. Міністерством юстиції України згідно з наказом №657/6 утворено Державне підприємство "Національні інформаційні системи", визначено його місцезнаходження - будинок 73 по вул. Артема у м. Києві.

Згідно наказу Міністерства юстиції України №1059/5 від 25.06.2015р. визначено Державне підприємство "Національні інформаційні системи" адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України.

Згідно з п. 2 "Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України", затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 1059/5 від 25.06.2015р. до Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №43/5 від 20.05.2003р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2003р. за №388/7709 (із змінами) внесено зміни про те, що Держателем Єдиного реєстру є Міністерство юстиції України, яке забезпечує його ведення та Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України замінено словами Державне підприємство "Національні інформаційні системи".

З наведеного вбачається, що функції адміністратора Єдиних та Державних реєстрів перейшли від Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України до Державного підприємства "Національні інформаційні системи".

Судом встановлено, що згідно Наказу Міністерства юстиції України №225/7 від 20.08.2015р. "Про передачу майна з балансу державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на баланс апарату Міністерства юстиції України" на баланс апарату Міністерства юстиції України передано окреме індивідуальне визначене майно (зокрема комп'ютерна техніка), передбачене Зведеним актом приймання-передачі майна, що є додатком до цього наказу.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що за розпорядчими актами Міністерства юстиції України з балансу Державного підприємства "Інформаційний центр" на баланс Міністерства юстиції України та згодом від Міністерства юстиції України на баланс Державному підприємству "Національні інформаційні системи" було передано майно для забезпечення статутної діяльності останнього.

Встановивши цю обставину, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що в результаті згаданих розпорядчих актів Міністерства юстиції України відбулася передача майна та функцій від ДП "Інформаційний центр" МЮУ до ДП "Національні інформаційні системи", що суперечить суті процедури ліквідації юридичної особи, і насправді має місце реорганізація ДП "Інформаційний центр", шляхом виділу з нього частини майна та функцій і створенням на цій базі нового підприємства - ДП "Національні інформаційні системи".

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, адже юридична особа приватного права створюється, реорганізується чи ліквідується (за винятком банкрутства) лише за рішенням власника чи органу, який здійснює управління майном.

Виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб (ч. 1 ст. 109 ЦК України). Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс (ч. 2 ст. 109 ЦК України).

Відсутність у матеріалах справи розпорядчого акту Міністерства юстиції України про реорганізацію ДП "Інформаційний центр" МЮУ не дає суду права вважати прийнятий розпорядчий акт про ліквідацію юридичної особи актом про її реорганізацію, а також, усупереч прийнятому Міністерством юстиції розпорядчому акту та затвердженому ним Статуту, права самостійно визначати спосіб створення юридичної особи та робити висновок щодо передачі прав та обов'язків від ліквідованого підприємства іншому.

Колегією суддів встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2016р. у справі №910/542/16 були визнані вимоги ТОВ "3-Т" до ДП "Інформаційній центр" Міністерства юстиції України у розмірі 51 867 545,38 грн., зобов'язано боржника включити вимоги ТОВ "3-Т" до проміжного ліквідаційного балансу та реєстру вимог кредиторів.

15.05.2017р. ТОВ "3-Т" уступило позивачу вимоги права до ДП "Інформаційній центр" Міністерства юстиції України на суму 21 022 257,96 грн.

В силу частини 1 статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на те, що ніхто не може передати більше прав, ніж володіє сам, колегія суддів вважає, що ТОВ "3-Т", замінивши первісного кредитора у зобов'язанні до ДП "Інформаційній центр", не отримало прав вимоги до іншої юридичної особи - ДП "Національні інформаційні системи".

У зв'язку з встановленим відсутні підстави для застосування при розгляді спору правил про позовну давність.

За таких обставин справи, покладення місцевим господарським судом відповідальності за зобов'язаннями ДП "Інформаційний центр" МЮУ на ДП "Національні інформаційні системи" суперечить закону, а прийнятий за результатами розгляд спору судовий акт, як незаконний, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ "СофтС" до ДП "Національні інформаційні системи".

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національні інформаційні системи" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2018р. у справі №910/18515/17 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2018р. у справі №910/18515/17 скасувати та прийняти нове рішення.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "СофтС" у задоволенні позову.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СофтС" (03194, м. Київ, бульвар Кольцова, будинок 14Д, офіс 610, ЄДРПОУ 41310712) на користь Державного підприємства "Національні інформаційні системи" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, будинок 73, ЄДРПОУ 39787008) 360 000 (триста шістдесят тисяч) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

4. Матеріали справи №910/18515/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 19.07.2018р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко