Рішення

від 28.03.2018 по справі 910/937/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.03.2018Справа № 910/937/18

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий - суддя Лиськов М.О.,

при секретарі судового засідання Бородині В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАМАЮН-ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ГРУП"

третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Управління житлово-комунального господарства та будівництва

Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 569 931,22 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАМАЮН-ГРУП" (далі - позивач) подала до Господарського суду міста Києва позовну заяву №01/22-01 від 22.01.2018 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ГРУП" (далі - відповідач) про стягнення 569 931,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором купівлі - продажу №ИВ00362 від 14.12.2015.

Ухвалою суду від 01.02.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАМАЮН-ГРУП" залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, але не пізніше 15.02.2018.

12.02.2018 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАМАЮН-ГРУП" надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 01.02.2018.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 15.01.2018 було відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи № 910/23197/17 здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 14.03.2018, залучено до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління житлово-комунального господарства та будівництва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації та Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

12.03.2018 від третьої особи-1 надійшли пояснення по справ та клопотання про розгляд справи за відсутності учасника справи.

В судове засідання 14.03.2018 з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання призначене 14.03.2018 не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2018 було повідомлено відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ГРУП" та третю особу на стороні відповідача Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про відкладення підготовчого засідання на 28.03.2018.

В судове засідання, призначене на 28.03.2018 з'явився представник позивача, надав пояснення щодо всіх необхідних дій, передбачених ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача зазначив суду, про те, що заяв і клопотань не має і те, що ним вчинені всі необхідні дії, вчинення яких передбачене Господарським процесуальним кодексом України у підготовчому провадженні, в зв'язку з чим просив суд розглянути справу по суті.

В судове засідання, призначене на 28.03.2018, представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалою суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.02.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (01030, м. Київ, вул. Рейтарська, 18, кв.1).

Станом на дату розгляду справи в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103044538176, згідно якого ухвала суду від 19.02.2018 була вручена представнику відповідача за довіреністю 22.02.2018.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАМАЮН-ГРУП" (надалі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "EЛIT ГРУП" (надалі - покупець) було укладено договір купівлі - продажу №ИВ00362.

Відповідно до умов Договору, ТОВ "ГАМАЮН-ГРУП" зобов'язується укомплектувати та передати у власність ТОВ "EЛIT ГРУП" ігровий комплекс, а ТОВ "EЛIT ГРУП" зобов'язується цей товар прийняти згідно рахунку і специфікації.

Як встановлено судом, свої обов'язки за договором ТОВ "ГАМАЮН-ГРУП" виконав в повному обсязі, товар на суму 418736,00 грн. поставлений та змонтований за адресою, передбаченою у Договорі: м. Київ, Печерський р-н, б-p Дружби Народів, 20А, ДНЗ № 720 на підставі видаткової накладної № ГГ-ИВ000362 від 22.08.2016 р.

Проте всупереч вимог Договору, ТОВ "EJIIT ГРУП" свої обов'язки за договором виконав частково, 22.08.2016 р. було перераховано на рахунок позивача оплату у розмірі 20.000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1049 від 12.04.2016.

Таким чином, заборгованість за поставлений товар станом на 22.01.2018 р. складає 398736,00 грн.

Відповідно до п. 3.2 Договору, сплата за Товар здійснюється протягом 30 (Тридцяти) календарних днів з моменту підписання договору, або не пізніше 31.03.2016 р.

03.11.2017 р. ТОВ "ГАМАЮН-ГРУП" звернувся до ТОВ "ЕЛІТ ГРУП" з претензією №01/13-11, у відповіді на яку (№02/11-12 від 11.12.2017 р.) ТОВ "ЕЛІТ ГРУП" фактично визнав заборгованість, проте послався на затримку бюджетного фінансування об'єктів.

За твердженням позивача, повторна претензія № 01/08-12 від 08.12.2017 р. залишилась без відповіді.

Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі - продажу №ИВ00362 від 14.12.2015, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем на суму 398 736,00 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України , майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір купівлі - продажу №ИВ00362 від 14.12.2015 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655 Цивільного кодексу України.

Ч.1 Ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України , покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та пунктів 5.1 та 5.4 Договору, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Доказів оплати відповідачем заборгованості у розмірі 398 736,00 грн., яку заявлено позивачем до стягнення, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до видаткової накладної №ГГ-ИВ000362 від 22.08.2016 поставлено відповідачеві товар на 418 736,00 грн. Відповідач не заперечив наявність у нього заборгованості перед позивачем, щодо продажу товару.

За висновками суду, на час розгляду спору в господарському суді відповідачем за позовом не заперечено факт отримання товару за спірним договором загалом на суму розмірі 398 736,00 грн., не надано доказів повної оплати або повернення позивачу товару на суму розмірі 398 736,00 грн., окрім того всупереч викладеним вище нормам закону, відповідачем не було спростовано наданих позивачем доказів, зокрема, не надано до матеріалів справи будь-яких належних та допустимих доказів погашення заборгованості в розмірі суму розмірі 398 736,00 грн. Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 398 736,00 грн. підлягає задоволенню.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором позивач заявив до стягнення з останнього 104 731,02 пені, інфляційного збільшення боргу у сумі 54 502,20 грн. 3% в розмірі 11 962,00 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що за у випадку затримки розрахунку за поставлений Товар, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день затримки розрахунків..

Відповідно до умов Договору позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 22.01.2017 до 22.01.2018 у сумі 104 731,02 грн.

Суд відзначає, що згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 3.2 Договору сплата за товар здійснюється шляхом перерахування покупцем оплати в розмірі 100% на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору, або не пізніше 31.03.2016. Тобто вірним періодом нарахуванням пені за Договором мав би бути період починаючи з 01.04.2016.

Судом встановлено, що позивачем не вірно заявлено період за який нараховується пеня, оскільки позивачем нарахована пеня за період більше ніж 6 місяців. Таким чином, враховуючи вищевикладене, з Відповідача на користь Позивача заявлена сума пені стягненню не підлягає.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення нарахованих за договором купівлі-продажу з відповідача інфляційних втрат у сумі 54 502,20 грн. 3% в розмірі 11 962,00 грн. за період з 22.01.2017 до 22.01.2018 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАМАЮН-ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ГРУП" про стягнення 569 931,22 грн. підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ГРУП" (01030, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 18, кв. 1; ідентифікаційний номер 35678239) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАМАЮН-ГРУП" (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 3, ідентифікаційний код 39537875) 398 736 грн. 00 коп. - суму основної заборгованості, 54 502 грн. 20 коп. - інфляційні втрати, 11 962 грн. 00 коп. - 3 % річних, та 6978 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 30.03.2018 року.

Суддя М.О. Лиськов