Постанова

від 19.06.2018 по справі 910/937/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2018 р. Справа№ 910/937/18

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Малайдах А.І.

за участю представників:

від позивача: Кушнарьов Д.В.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ГРУП"

на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2018 (повний текст рішення складено 30.03.2018) у справі №910/937/18 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАМАЮН-ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ГРУП"

третя особа-1 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Управління житлово-комунального господарства та будівництва Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

третя особа-2 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 569931,22 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАМАЮН-ГРУП" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ГРУП" про стягнення 569931,22 грн., з яких 398736,00 грн. основного боргу, 11962,00 грн. 3% річних, 104731,02 грн. пені, 54502,20 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу №ИВ00362 від 14.12.2015.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАМАЮН-ГРУП" 398 736 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості, 54502 грн. 20 коп. - інфляційних втрат, 11 962 грн. 00 коп. - 3 % річних, та 6978 грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ГРУП" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2018 у справі №910/937/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник посилається на те, що оплата товару здійснювалась за бюджетні кошти, а тому затримка поставки товару негативно вплинула на оплату робіт зі сторони УЖКГ Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ГРУП" на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2018 у справі №910/937/18; призначено справу до розгляду на 19.06.2018.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

В судове засідання апеляційної інстанції представники відповідача, третіх осіб не з'явилися.

Оскільки явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення учасників справи про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати апеляційну скаргу у відсутність представників відповідача, третіх осіб.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

14.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАМАЮН-ГРУП", як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "EЛIT ГРУП", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу №ИВ00362 (надалі - договір), відповідно до умов якого ТОВ "ГАМАЮН-ГРУП" зобов'язується укомплектувати та передати у власність ТОВ "EЛIT ГРУП" ігровий комплекс, а ТОВ "EЛIT ГРУП" зобов'язується цей товар прийняти згідно рахунку і специфікації.

Відповідно до п. 3.2 договору, оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору, або не пізніше 31.03.2016.

Загальна сума договору визначається об'ємом поставленого товару за весь строк дії договору та складає 418736 грн.(п. 3.3. договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, свої зобов'язання за договором ТОВ "ГАМАЮН-ГРУП" виконав в повному обсязі: товар на суму 418736,00 грн. поставлений 22.08.2016 (що підтверджується видатковою накладною №ГГ-ИВ000362 від 22.08.2016) та змонтований за адресою, передбаченою у договорі: м. Київ, Печерський р-н, б-p Дружби Народів, 20А, ДНЗ №720.

Проте всупереч вимог договору, ТОВ "EJIIT ГРУП" свої зобов'язання за договором виконав частково, 22.08.2016 було перераховано на рахунок позивача оплату у розмірі 20000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1049 від 12.04.2016.

Станом на 22.01.2018 заборгованість за поставлений товар складає 398736,00 грн.

03.11.2017 ТОВ "ГАМАЮН-ГРУП" звернувся до ТОВ "ЕЛІТ ГРУП" з претензією №01/13-11, у відповіді на яку (№02/11-12 від 11.12.2017) ТОВ "ЕЛІТ ГРУП" фактично визнав заборгованість, проте послався на затримку бюджетного фінансування.

За твердженням позивача, повторна претензія №01/08-12 від 08.12.2017 залишилась без відповіді.

Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу №ИВ00362 від 14.12.2015, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем на суму 398736,00 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір купівлі - продажу №ИВ00362 від 14.12.2015 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655 Цивільного кодексу України.

Частиною першою ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та пунктів 5.1 та 5.4 договору.

Доказів оплати відповідачем заборгованості у розмірі 398736,00 грн., яку заявлено позивачем до стягнення, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як встановлено вище, позивачем відповідно до видаткової накладної №ГГ-ИВ000362 від 22.08.2016 поставлено відповідачеві товар на суму 418736,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Проте відповідачем не доведено належного виконання свого зобов'язання за договором щодо оплати вартості поставленого товару.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару, колегія суддів вважає, що відповідачем було порушено умови договору купівлі-продажу №ИВ00362 від 14.12.2015 в зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 398736,00 грн. основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на те, що затримка поставки товару негативно вплинула на оплату робіт зі сторони УЖКГ Печерської районної в місті Києві державної адміністрації є безпідставною з огляду на визначений сторонами порядок розрахунків, відповідно до якого оплата за товар здійснюється шляхом перерахування покупцем оплати в розмірі 100% на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору, але не пізніше 31.03.2016.

Крім суми основного боргу позивач просив стягнути з відповідача за неналежне виконання останнім зобов'язань за договором 104731,02 пені, суму інфляційних втрат в розмірі 54502,20 грн. 3% в розмірі 11962,00 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 договору визначено, що у випадку затримки розрахунку за поставлений товар, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день затримки розрахунків.

Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 22.01.2017 по 22.01.2018 у сумі 104731,02 грн.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що позивачем не вірно визначено період нарахування пені, оскільки відповідно до пункту 3.2 договору сплата за товар здійснюється шляхом перерахування покупцем оплати в розмірі 100% на розрахунковий рахунок продавця протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору, або не пізніше 31.03.2016, тобто вірним періодом нарахуванням пені за договором мав би бути період починаючи з 01.04.2016.

Відтак, враховуючи те, що визначений позивачем період не охоплюється 6 місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, заявлена сума пені стягненню не підлягає.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом апеляційної інстанції перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних (нарахованих за період з 22.01.2017 по 22.01.2018) та інфляційних втрат (нарахованих за період з 22.01.2017 по грудень 2017) та встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, враховуючи факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач набув права на підставі ст. 625 ЦК України вимагати від відповідача сплати на його користь суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також трьох процентів річних від простроченої суми, а тому колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення 11962,00 грн. 3 % річних, 54502,20 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування, зміни чи визнання нечинним оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ ГРУП" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2018 у справі №910/937/18 - без змін.

Матеріали справи №910/937/18 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко

повний текст постанови складено 21.06.2018