Постанова

від 27.03.2018 по справі 910/13878/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2018 р. Справа№ 910/13878/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Жук Г.А.

Агрикової О.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Юхименко М.П. довіреність № 27/016-юр від 28.12.17

від відповідача: Панова Л.С. довіреність № б/н від 06.12.17

розглянувши матеріали апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Телеком-Пневматик"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04 грудня 2017 року (повний текст складено 04.12.2017 р.)

у справі № 910/13878/17 (суддя Трофименко Т.Ю. )

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпроазот"

до Дочірнього підприємства "Телеком-Пневматик"

про стягнення 58 314,79 грн., -

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Дніпроазот" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Телеком-Пневматик" 58314,79 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору поставки № 769687 від 20.10.2016 р. (а.с. 3-6).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04 грудня 2017 року у справі №910/13878/17 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ДП "Телеком-Пневматик" на користь ПАТ "Дніпроазот" пеню за порушення строків поставки товару згідно специфікації №2 в розмірі 6 629,40 грн., штраф за порушення строків поставки товару згідно специфікації №2 в сумі 11 049 грн., штраф за ненадання документів, передбачених п.2.4 договору після підписання договору та специфікації №1 в сумі 4225,50 грн., пеню за порушення строків надання документів, передбачених п.2.4 договору після підписання договору та специфікації №1 в розмірі 3 092,07 грн., штраф за ненадання документів, передбачених п.2.4 договору після підписання специфікації №2 в сумі 11 049 грн., пеню за порушення строків надання передбачених п.2.4 договору після підписання специфікації №2 в сумі 8 043,67 грн., пеню за порушення строків надання документів згідно п.9.15 договору в розмірі 3076,16 грн., штраф за порушення строків надання документів згідно п.9.15 договору в сумі 4 225,50 грн. та судовий збір в розмірі 1 410,01 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.193-203).

18 грудня 2017 року ДП "Телеком-Пневматик" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 04 грудня 2017 року у справі № 910/13878/17, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове рішення.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини, що мають значення для справи.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 січня 2018 року, апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Телеком-Пневматик" у справі № 910/13878/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Жук Г.А.

15 січня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/13878/17 (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Жук Г.А.) апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Телеком-Пневматик" на рішення Господарського суду м. Києва від 04 грудня 2017 року у справі № 910/13878/17 залишено без руху та надано відповідачу час для усунення недоліків.

02 лютого 2018 року від Дочірнього підприємства "Телеком-Пневматик" надійшов лист відповідно до якого скаржником, на виконання ухвали суду надано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору.

05 лютого 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Жук Г.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Телеком-Пневматик" на рішення Господарського суду м. Києва від 04 грудня 2017 року у справі № 910/13878/17, розгляд апеляційної скарги призначено на 06 березня 2018 року.

19 лютого 2018 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому викладено прохання відмовити у її задоволенні.

06 березня 2018 року у судовому засіданні оголошено перерву до 27.03.2018 р.

15 березня 2018 року від відповідача надійшла заява, у якій зазначено про визнання прострочки поставки приладу позивачу за Специфікацією №2 на чотири (4) дні, з огляду на що зазначено, що згідно п. 6.8 Договору за несвоєчасну поставку продукції відповідач має сплатити позивачу пеню у розмірі 1% вартості за кожен день прострочки, а саме 1767,84 грн. (44196,00:100х4). Також у заяві викладено уточнення прохальної частини апеляційної скарги і прохання вважати її викладеною у редакції відповідно до якої оскаржуване рішення скасувати "частково і ухвалити рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Дніпроазот" частково у сумі 1767,84 грн.".

Представник Дочірнього підприємства "Телеком-Пневматик" у судовому засіданні 27 березня 2018 року надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Дніпроазот" частково у сумі 1767,84 грн.

У судовому засіданні 27 березня 2018 року представник ПАТ "Дніпроазот" надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права встановила наступне.

20 жовтня 2016 року між ПАТ "Дніпроазот" (далі - позивач), як покупцем та ДП "Телеком-Пневматик" (далі - відповідач), як постачальником укладено Договір поставки №769687 (далі - Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення у відповідності до специфікацій (додатків) до цього договору, а покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в строки, передбачені договором (т.І, а.с. 49-53).

Найменування продукції, кількість, асортимент, характеристики та інші вимоги до продукції, яка підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами в специфікаціях на поставку продукції. Специфікації на поставку продукції підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками сторін та є невід'ємними частинами (додатками) даного договору (п.1.2 Договору).

Ціна продукції, яка підлягає поставці за цим договором, узгоджується сторонами у відповідних специфікаціях на поставку продукції до договору (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.2.3 Договору оплата продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату двома платежами в наступному порядку: (2.3.1) перший платіж у розмірі 50% вартості продукції - здійснюється у вигляді попередньої оплати ; (2.3.2) остаточна оплата вартості поставленої продукції здійснюється покупцем у безготівковій формі, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі вартості поставленої продукції на поточний рахунок постачальника по факту поставки продукції, але не раніше моменту отримання покупцем від постачальника всіх документів, які підлягають переданню покупцю в обов'язковому порядку відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України. У разі неотримання покупцем необхідних документів від постачальника, строк оплати поставленої продукції продовжується на час прострочення надання відповідних документів.

Цей договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами і діє протягом 12 місяців, а в частині гарантійних зобов'язань постачальника - протягом усього гарантійного строку на продукцію (п.9.1 Договору).

20 жовтня 2016 року сторонами укладено Специфікацію №1 до Договору на поставку продукції , за умовами якої постачальник здійснює поставку визначеного у цій Специфікації товару загальною вартістю 16902 грн. з ПДВ в повному обсязі протягом 30 календарних днів від дати здійснення покупцем оплати згідно п.2.3.1 Договору. Базисом поставки визначено склад перевізника (т.І, а.с. 54).

23 листопада 2016 року сторонами укладено Специфікацію №2 до Договору, за умовами якої постачальник здійснює поставку визначеного у цій Специфікації товару загальною вартістю 44 196 грн. з ПДВ протягом 45 календарних днів від дати здійснення покупцем оплати згідно п.2.3.1 Договору. Базисом поставки визначено склад покупця (т.І, а.с. 55).

26 січня 2017 року банком проведено (виконано) платіжне доручення ПАТ "Дніпроазот" №458 від 19.01.2017р., за яким на користь відповідача здійснено попередню оплату за Специфікацією №2 у сумі в сумі 22098 грн. , що також підтверджується банківською випискою по рахунку відповідача (т.І, а.с. 173, 175)

29 березня 2017 року відповідачем поставлено, а позивачем прийнято визначений у Специфікації №2 товар , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Акту приймання-передачі продукції за якістю (за змістом якої разом з товаром надано рахунок-фактуру, видаткову накладну, свідоцтво про державну повірку). Прийняття позивачем товару 29.03.2017 також підтверджується рукописним написом на видатковій накладній від 24.03.2017 р. №17-32 (т.І, а.с. 55, 56).

Позивач звернувся до відповідача з претензією №016/11/х від 26.05.2017 р . на суму 56286,79 грн., у якій просив сплатити штрафні санкції, нараховані у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з поставки та надання передбачених договором документів, а також надати визначені у цій претензії документи (т.І, а.с. 58-64, 65-66).

У відповідь на вищезазначену претензію відповідач листом вих. 1359 від 01.06.2017 на №016/11/Х від 26.05.2017, повідомив позивача про те, що всі необхідні документи містяться на сайті ДФС та надавались у електронному вигляді перед укладанням договору, а також направлялись перевізником за ТТН 59000232699483 та ТТН 59000232699483; заперечував проти дати укладення договору та специфікацій з посиланням на те, що договір підписано з отриманої електронною поштою скан-копії 02.12.2016 р.; зазначав,що прострочення поставки сталось через несвоєчасне надання довіреності та через прострочення організації, яка видає свідоцтво про державну повірку. Разом зі вказаним листом відповідачем надіслано весь пакет документів передбачених п.п. 2.4, 9.15, крім копії ліцензій, про що свідчить перелік додатків до цього листа (т.І, а.с. 67-70). Про отримання вказаного листа за вх. № 175 від 12.06.2017 свідчить штамп позивача на його титульній сторінці.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежно виконано зобов'язання за договором в частині своєчасної поставки за специфікацією №2 та надання передбачених договором документів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням у апеляційній скарзі відповідач зазначає про надмірність розміру штрафних санкцій, формальність характеру порушень, відсутність з боку відповідача порушення прав та законних інтересів позивача, неможливість застосування неустойки у вигляді штрафу та пені з посиланням на те, що відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України такі санкції можуть бути застосовано лише за неналежне виконання грошового зобов'язання. Відповідач вказує, що договір та специфікації до нього фактично були укладені у відмінні від зазначених у цих документах дати і зазначає, що відсутність опису не є доказом не направлення документів, а також про відсутність необхідності вимагати передбачені п. 2.4 Договору документи за специфікацією №2, які вимагались до цього. Також відповідач зазначає, що судом першої інстанції не вказано період за який нараховано пеню та не взято до уваги електронне листування сторін.

При цьому відповідач визнає порушення строку поставки але на строк не більше, як 10 днів у апеляційній скарзі та зменшує його до 4 днів у поданій в процесі розгляду апеляційної скарги заяви, відповідно до якої відповідач визнавав лише можливість нарахування на підставі п. 6.8 Договору пені у розмірі 1% вартості за кожен день прострочки, а саме 1767,84 грн. (44196,00:100х4).

Заперечуючи проти апеляційної скарги позивач у відзиві зазначає про необґрунтованість викладених у ній доводів.

З'ясувавши обставини справи та перевірку їх доказами з урахуванням доводів сторін, колегія суддів зазначає наступне.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст.ст. 230, п. 4 ст. 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення не грошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Відповідно до викладеної у постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 р. у справі №910/29752/15, для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення немає. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов'язання.

Право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено ЦК України, види забезпечення виконання зобов'язань, у т.ч., встановлювати неустойку за порушення негрошового зобов'язання, визначено частиною 2 ст.546 ЦК України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст.627 ЦК України. Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. у справі №14/80-09-2056.

Вказані обставини спростовують доводи відповідача щодо неможливості застосування до нього відповідальності у вигляді штрафу та пені за порушення негрошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

За умовами п.3.1 Договору постачальник здійснює поставку продукції покупцеві на тих умовах (базисі) поставки згідно Міжнародних правил тлумачення термінів МТП - ІНКОТЕРМС, у редакції 2000 року, які узгоджені сторонами у відповідній специфікації на поставку продукції до договору.

Строки поставки продукції погоджуються сторонами в специфікаціях на поставку продукції до договору. Датою поставки продукції вважається дата передачі продукції постачальником покупцеві, яка зазначена в підписаному обома сторонами акті приймання-передачі продукції (п.3.2 Договору).

За умовами п.5 Специфікації №2 постачальник зобов'язаний поставити продукцію в повному обсязі протягом 45 календарних днів від дати здійснення покупцем оплати згідно п.2.3.1 договору, якою в свою чергу є попередня оплата у розмірі 50% та яку було здійснено позивачем 26.01.2017р. , що підтверджується відміткою про проведення банком на платіжному дорученні №458 від 19.01.2017р., а також банківською випискою відповідача.

За порушення строку поставки товару згідно Специфікації №2 позивачем нараховано за період з 13.03.2017р. по 28.03.2017р. пеню в розмірі 7071,36 грн. (п. 6.8 договору) , штраф в сумі 4419,60 грн. (п.6.8 договору ) та штраф в розмірі 11049 грн. (п.6.12 договору).

Згідно п.6.8 договору №769687 від 20.10.2016р. за порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі 1% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції за кожен день прострочення поставки. За порушення строку поставки продукції більше ніж на 10 календарних днів постачальник додатково до пені, і не виключаючи її сплачує покупцю штраф в розмірі 10% вартості непоставленої та/або несвоєчасно поставленої продукції.

У ст. 254 ЦК України зазначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи те, що визначений специфікацією №2 останній 45 день строку з моменту здійснення попередньої оплати припадає на 11.03.2017 р. (неробочий день), строк поставки товару мав бути виконаний відповідачем по 13.03.2017 р., проте був виконаний відповідачем 29.03.2017 р. , що підтверджується наявними у матеріалах справи Актом прийому-передачі за якістю від 29.03.2017 р. та написом на видатковій накладній №17-32.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, право на застосування заходів відповідальності за порушення строку поставки виникло у позивача 14.03.2017 р., а розрахунок має здійснюватись по 28.03.2017 р., а тому строк прострочення складає 15 днів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем у вказаній частині здійснено невірний розрахунок, а тому вимоги про стягнення пені на підставі п. 6.8 Договору підлягають частковому задоволенню у розмірі 6629,40 грн. за період з 14.03.2017 р. по 28.03.2017 р.

У п.6.12 договору №769687 від 20.10.2016р. визначено, що за кожне порушення зобов'язань, передбачених п.п.1.3, 2.4 , 4.2, 6.5, 6.21, 9.3, 9.4, 9.7, 9.9-9.12, 9.14, 9.15 договору, а також у разі ненадання або несвоєчасного надання податкових накладних чи надання податкових накладних, складених з порушенням вимог, передбачених цим договором або законодавством України, та/або незареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також за кожен випадок допущення постачальником будь-якого з порушень , передбачених п.6.7 договору постачальник сплачує покупцеві штрафи у розмірі 25% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору.

Пунктом 6.7 Договору передбачено, що порушенням є, в т.ч., недопоставка чи прострочення поставки продукції та/або порушення строку заміни продукції чи усунення її недоліків.

З огляду на викладене суд першої інстанції вірно зазначив про те, що одночасне застосування позивачем штрафу за порушення строків поставки товару, що визначений п.6.8 та п.6.12 Договору призводить до подвійної відповідальності постачальника за одне і теж саме порушення, що суперечить приписам ст.61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних в частині стягнення штрафу на підставі п. 6.12 Договору у розмірі 11 049 грн. та відсутності підстав для стягнення штрафу на підставі п. 6.8 Договору 4419,60 грн .

Щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення строків передання документів згідно п.п.2.4, 9.15 договору №769687 від 20.10.2016р., слід зазначити наступне.

Пунктом 2.4 договору №769687 від 20.10.2016р. передбачено, що постачальник зобов'язаний протягом п'яти календарних днів від дати укладання цього договору або відповідної специфікації на поставку продукції до договору надати покупцю довідку про відсутність у постачальника податкового боргу, підписану керівником постачальника, а також про те, що продукція та інше майно постачальника не перебуває у податковій заставі .

Згідно п.9.15 вказаного правочину постачальник зобов'язаний під час укладання договору, але не пізніше ніж через 10 календарних днів з моменту його укладення, надати покупцю засвідчені нотаріально чи підписом уповноваженої особи та печаткою постачальника наступні документи щодо постачальника (з актуальними відомостями): копії установчих документів (статут, установчий договір, тощо); копії документів, що дозволяють займатись підприємницькою діяльністю та окремими видами, що пов'язане з виконання умов договору (ліцензії, дозволи, тощо); копію розширеного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців; копію довідки з банку про відкриття поточного рахунку; копію свідоцтва про державну реєстрацію або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; копію довідки органу державної податкової служби про взяття на облік в якості платника податків за формою №4-ОПП (якщо її отримання платником податків є обов'язковим на момент взяття на податковий облік); копію документу, що підтверджує повноваження представника постачальника на укладання (підписання) договору, як то: довіреність, наказ по підприємству про призначення керівника, рішення про уповноваження особи на підписання договорів, протокол вищого органу управління підприємства про обрання особи на відповідну посаду, тощо; копію свідоцтва про реєстрацію в якості платника податку на додану вартість або витягу з реєстру платників податку на додану вартість (якщо постачальник є платником цього податку); копію свідоцтва про реєстрацію платника єдиного податку (якщо постачальник є платником єдиного податку).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Отже відповідач шляхом підписання договору зобов'язався виконувати визначені у ньому умови і наявність відповідних документів у відкритому доступі не може нівелювати встановлених для відповідача відповідним договором обов'язків.

Як правильно зазначено судом першої інстанції перелік визначених у п.п.2.4, 9.15 Договору документів надано відповідачем лише разом з листом №1359 від 01.06.2017р. (про отримання якого позивачем 12.06.2017 р. свідчить відтиск штампу останнього).

При цьому судом першої інстанції вірно відхилено надану відповідачем у якості доказу виконання зобов'язання щодо надання передбачених п. 2.4 документів експрес-накладну Нової пошти №2900232699483 від 23.01.2017 р. (т.І, а.с. 112), з огляду на те, що зі змісту цієї накладної неможливо встановити факт надсилання саме визначених п. 2.4 та/або п. 9.15 Договору документів, а не будь-яких інших.

Надані відповідачем електронні листи від 07.09.2016 та від 18.10.2016 (т.І, а.с. 93), у вкладеннях до яких за доводами відповідача він надсилав визначені п. 9.15 договору документи на адресу електронної пошти ОСОБА_4 (яка хоча і визначена у п. 6.3.2 уповноваженою сторно за договором, проте такі дії вчинено до укладання договору, а відповідно і набуття нею повноважень) не є належним доказом виконання п. 9.15 Договору, оскільки навіть за умови, що вказаними листами дійсно надсилались саме зазначені у них документи, вчинення таких дій до моменту укладення договору (20.10.16) не нівелюють встановлений цим договором обов'язок надати визначені п. 2.4 документи протягом 5 календарних днів від дати його підписання (по 24.10.2016 р.) та передбачені п. 9.15 документи під час його підписання (20.10.2016 р.) , але не пізніше ніж через 10 днів з моменту його укладання (по 31.10.2016) , а також надати визначені п. 2.4 документи протягом 5 календарних днів від дати підписання відповідної специфікації (по 24.10.2016 р. та по 28.11.2016 р.) .

Більш того , п. 9.15 Договору встановлено обов'язок постачальника надати саме засвідчені нотаріально чи підписом уповноваженої особи та печаткою постачальника документи.

Також, колегія суддів відхиляє надані відповідачем скрін-шоти електронного листування (т.І, а.с. 92-95) в якості доказу підписання договору та специфікацій у відмінні від визначених у цих документах дати з огляду на наступне.

У п. 6.3. Договору, сторони дійшли згоди надати своїм уповноваженим особам повноваження при виконання договору та визначили для них зону персональної відповідальності.

Перелік уповноважених осіб зі сторони покупця визначено у п. 6.3.2 Договору. Уповноваженою особою щодо укладення (підписання) договору та додатків до нього зі сторони покупця визначено заступника голови правління - комерційного директора - ОСОБА_5

За змістом п. 6.4 Договору, повноваження, зазначені у п. 6.3.1, 6.3.2 договору належать виключно уповноваженим особам зазначеним у цих пунктах договору.

Поряд з цим, з наданого відповідачем скрін-шоту електронного листа від 02.12.2016 р. (т.І, а.с. 92), направленого на його електронну адресу: по-перше неможливо встановити, що у вкладеннях до нього міститься саме договір та специфікація і по-друге ОСОБА_6, яка зазначена у якості відправника - у п. 6.3.2 Договору, як уповноважена особа в т.ч. на вчинення дій щодо укладення договору - не значиться.

Укладений сторонами договір також не містить положень щодо можливості його укладення шляхом обміну листами чи повідомленнями.

Доказів, що підтверджують направлення позивачем відповідачу електронною поштою на підписання специфікації №2 матеріали справи не містять.

При цьому визначення у якості виконавця у Специфікації № 2 в т.ч. ОСОБА_7 без внесення змін до договору, повноваженнями на вчинення дій спрямованих на укладання договору у часі, що передував укладенню Специфікації №2 не наділяє.

Отже доводи відповідача про укладення договору та специфікацій до нього у інший, ніж зазначений у вказаних документах строк є безпідставними, а тому датами підписання договору та специфікацій до нього слід вважати зазначені у вказаних документах дати.

Згідно п.6.16 договору №769687 від 20.10.2016р. за порушення строку (терміну) надання документів, які підлягають переданню постачальником покупцеві у відповідності до умов цього договору та/або вимог чинного законодавства, постачальник зобов'язаний сплатити покупцеві пеню в розмірі 0,1% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору, за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Відповідальність у вигляді штрафів у розмірі 25% загальної вартості продукції, яка передбачена відповідною специфікацією на поставку продукції до договору (окремо) за кожне порушення зобов'язань, передбачених в т.ч. п.п. 2.4 та 9.15 Договору передбачено зазначеним вище п. 6.12 Договору.

З огляду на порушення відповідачем строків передання документів позивачем нараховано та заявлено до стягнення:

- на підставі п. 6.16. Договору пеню у розмірі 3870,56 грн. за період з 26.10.2016-11.06.2017 (специфікація 1 на суму 16902,00 грн.) з 29.11.2016-11.06.2017 (специфікація 2 на суму 44196,00 грн.) у розмірі 8618,22 грн . за несвоєчасне надання передбачених п. 2.4 Договору документів;

- на підставі п. 6.16. Договору пеню у розмірі 3786,05 грн. за період з 31.10.2016-11.06.2017 (специфікація 1 на суму 16902,00 грн.) за несвоєчасне надання передбачених п. 9.15 Договору;

- на підставі п. 6.12 Договору штраф за ненадання передбачених п. 2.4 документів за специфікацією №1 у розмірі 4225,50 грн. та за специфікацією №2 у сумі 11049,00 грн. ;

- на підставі п. 6.12 Договору штраф за ненадання передбачених п. 9.15 документів за специфікацією №1 у розмірі 4225,50 грн. ;

Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача пені на підставі п. 6.16 по специфікації 1 (за несвоєчасне надання передбачених п. 2.4 та п. 9.15 документів) та по специфікації 2 (за несвоєчасне надання передбачених п. 2.4 документів), суд першої інстанції проаналізувавши умови договору, здійснював розрахунок сум зазначених санкцій (пені) з урахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до умов якої нарахування пені закінчується через 6 місяців.

Здійснивши перерахунок пені за порушення строків надання документів з урахуванням визначеної судом першої інстанції методики розрахунку, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказаний перерахунок здійснено судом першої інстанції: за період з 26.10.2016-26.04.2017 (6 місяців) за специфікацією №1 в сумі 3092,07 грн ., за період з 29.11.2016-29.05.2017 (6 місяців) за специфікацією №2 в сумі 8043,67 грн. (за порушення строків надання документів передбачених п.2.4 договору), за порушення строків надання документів згідно п.9.15 договору документів в сумі 3076,16 грн. за період 31.10.2016-30.04.2016 і вказаний розрахунок є арифметично вірним.

При цьому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наданий позивачем розрахунок штрафів за порушення строків надання документів , що передбачені п.п.2.4, 9.15 договору є арифметично вірним, а тому підлягає задоволенню у визначених позивачем розмірах.

Крім того, відповідач хоча і посилається у апеляційній скарзі на положення ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України (у редакції до 15.12.2017 р.), якими передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, не враховує того, що чинним на момент апеляційного перегляду даної справи ГПК України можливість реалізації такого права не передбачена.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Рішення Господарського суду міста Києва від 04 грудня 2017 року у справі № 910/13878/17 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Дочірнього підприємства "Телеком-Пневматик" на рішення Господарського суду міста Києва від 04 грудня 2017 року у справі № 910/13878/17 задоволенню не підлягає.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Телеком-Пневматик" на рішення Господарського суду міста Києва від 04 грудня 2017 року у справі №910/13878/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04 грудня 2017 року у справі №910/13878/17 залишити без змін.

3. Справу №910/13878/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Г.А. Жук

О.В. Агрикова

Дата складення повного тексту - 28.03.2018 р.