Постанова

від 29.03.2018 по справі 820/11798/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2018 року

Київ

справа №820/11798/15

адміністративне провадження №К/9901/19743/18, К/9901/19748/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скаргиДержавної фіскальної служби України, Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) на постановуХарківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року (колегія суддів у складі: Мар'єнко Л.М. , Мельников Р.В., Нуруллаєв І.С.) та ухвалуХарківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року (колегія суддів у складі: Присяжнюк О.В., Русанова В.Б., Курило Л.В.) у справі № 820/11798/15 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АПС-Сервіс" (далі - ТОВ "АПС-Сервіс") доДержавної фіскальної служби України, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "АПС-Сервіс" звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з одностороннього припинення договору про визнання електронних документів від 13 березня 2013 року № 3459 з ТОВ "АПС-Сервіс";

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період вересень 2015 року, додатків № 1 і № 5 до неї, податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період жовтень 2015 року та додатку № 1 і № 5 до неї, податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2015 року, додатків № 1 і № 5 до неї, податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2015 року, додатків № 1 і № 5 до неї, а також податкових накладних ТОВ "АПС-Сервіс" за вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати датою фактичного отримання податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період вересень 2015 року, додатків № 1 і № 5 до неї, податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період жовтень 2015 року та додатку № 1 і № 5 до неї, податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2015 року, додатків № 1 і № 5 до неї, податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2015 року, та податкові накладні товариства з обмеженою відповідальністю "АПС-Сервіс" за вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року;

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відновити можливість подання засобами електронного зв'язку в електронній формі податкової звітності для ТОВ "АПС-Сервіс", відповідно до умов договору за № 3459 від 13 березня 2013 року про визнання електронних документів.

Позов мотивований протиправністю та незаконністю дій відповідачів та тим, що їх дії порушують права ТОВ "АПС- Сервіс" та можуть спричинити невідповідність даних податкової звітності підприємства та його контрагентів, та призвести до негативних наслідків. Також позивач зазначив, що відповідачем неправомірно було розірвано в односторонньому порядку договір про визнання електронних документів від 13 березня 2013 року, у зв'язку з незнаходженням за місцем реєстрації підприємства та відповідно присвоєно стан 9 , оскільки позивач на час спірних правовідносин не змінював свого місцезнаходження, як на дату укладення вказаного договору, так і на теперішній час, про що свідчить статут підприємства, виписка з реєстру.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з одностороннього припинення договору про визнання електронних документів від 13 березня 2013 року № 3459 з ТОВ "АПС-Сервіс".

Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкової декларації ТОВ "АПС-Сервіс" з податку на додану вартість за звітний податковий період вересень 2015 року та додатки № 1 і № 5 до неї.

Визнано податкову декларацію ТОВ "АПС-Сервіс" з податку на додану вартість за звітний податковий період вересень 2015 року та додатки № 1 і №5 до неї такими, що подані платником податків ТОВ "АПС-Сервіс" у день її фактичного отримання 19 жовтня 2015 року.

Визнано податкову декларацію ТОВ "АПС-Сервіс" з податку на додану вартість за звітний податковий період жовтень 2015 року та додатки № 1 і № 5 до неї такими, що подано платником податків ТОВ "АПС-Сервіс" у день її фактичного отримання 17 листопада 2015 року.

Визнано податкову декларацію ТОВ "АПС-Сервіс" з податку на додану вартість за звітний податковий період листопад 2015 року та додатки № 1 і № 5 до неї такими, що подано платником податків ТОВ "АПС-Сервіс" у день її фактичного отримання 16 грудня 2015 року.

Визнано податкову декларацію ТОВ "АПС-Сервіс" з податку на додану вартість за звітний податковий період грудень 2015 року та додатки № 1 і № 5 до неї такими, що подано платником податків ТОВ "АПС-Сервіс" у день її фактичного отримання 18 січня 2016 року.

Визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття податкових накладних ТОВ "АПС-Сервіс" від 22 вересня 2015 року № 37, від 23 вересня 2015 року № 38, від 25 вересня 2015 року № 45, від 2 жовтня 2015 року № 3, від 30 жовтня 2015 року № 43, від 5 листопада 2015 року № 12.

Ухвалено вважати податкову накладну від 22 вересня 2015 року № 37 такою, що прийнята та зареєстрована в реєстрі податкових накладних з 6 жовтня 2015 року.

Ухвалено вважати податкову накладну від 23 вересня 2015 року № 38 такою, що прийнята та зареєстрована в реєстрі податкових накладних з 15 жовтня 2015 року.

Ухвалено вважати податкову накладну від 25 вересня 2015 року № 45 такою, що прийнята та зареєстрована в реєстрі податкових накладних з 17 листопада 2015 року.

Ухвалено вважати податкову накладну від 2 жовтня 2015 року № 3 такою, що прийнята та зареєстрована в реєстрі податкових накладних з 29 жовтня 2015 року.

Ухвалено вважати податкову накладну від 30 жовтня 2015 року № 43 такою, що прийнята та зареєстрована в реєстрі податкових накладних з 2 грудня 2015 року.

Ухвалено вважати податкову накладну від 5 листопада 2015 року № 12 такою, що прийнята та зареєстрована в реєстрі податкових накладних з 17 грудня 2015 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідачі частково діяли не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, у зв'язку з чим задоволено позов в частині доведених порушень зі сторони відповідача, та відмовлено в задоволенні іншої частини позовних вимог, щодо яких позивачем не надано належних та допустимих доказів.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідачі подали касаційні скарги, в яких просять їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважають, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ДФС України позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та з урахуванням посилань відповідачів у касаційних скаргах на незаконність рішень судів першої та апеляційної інстанцій в задоволеній частині позовних вимог, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог в частині їх задоволення судами та дійшов висновку про залишення без задоволення касаційних скарг, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між ТОВ "АПС-Сервіс" та Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, 13 березня 2013 року укладено договір № 3459 про визнання електронних документів разом з додатковою угодою.

Згідно з пунктом 1 зазначеного договору, предметом договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Також пункту 6.4 зазначеного договору визначено, що ДПІ має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку не надання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Судами також встановлено, що позивач звертався до податкового органу для підписання в письмовій формі вказаного договору та договір про визнання електронних документів від 13 березня 2013 року № 3459 прийнято податковим органом, що підтверджується печаткою та підписом уповноваженої особи на цьому договорі.

Відповідно до пункту 6.3 вказаного договору, договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до ДПІ нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Судами встановлено, що посилені сертифікати ключів позивача по даному договору діяли протягом 2 років до 13 березня 2015 року. У березні 2015 року позивач отримав нові посилені сертифікати ключів без укладання з податковим органом нового договору про визнання електронних документів. При цьому, на підставі нових посилених сертифікатів ключів та договору про визнання електронних документів від 13 березня 2013 року № 3459 позивач продовжував подавати податкову звітність до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області. Вказана звітність приймалася податковим органом без зауважень до 06 жовтня 2015 року.

Судами встановлено, що позивачем здійснювалися дії щодо подання в електронній формі податкової звітності та податкових накладних, в прийнятті яких відмовлено податковим органом з підстав порушення вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233, а саме - не укладено договір про визнання електронної звітності. А підставою для розірвання податковим органом договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку стали висновки податкового органу про невідповідність місце знаходження юридичної особи відомостям Єдиного державного реєстру ст. ст. 17, 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Разом з цим, в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи - місцезнаходження юридичної особи. З початку дії договору від 13 березня 2013 року № 3459 ТОВ "АПС - СЕРВІС" не змінювало свого місця знаходження та облікові дані позивача не змінювались та були такими ж, що й станом на момент укладання договору.

Приписами підпункту 16.1.3. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків, зокрема, зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У відповідності до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України).

Платники податків, що належать до великих та середніх підприємств, подають податкові декларації до контролюючого органу в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (пункт 49.4 статті 49 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу, наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку (надалі - Інструкція №233), яка визначає загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

З метою подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку платник податків: отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб юридичної особи, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатку юридичної особи. Платник податків фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності може обмежитись одним ключем ЕЦП. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці; отримує в органі ДПС за місцем реєстрації або на WEB-сайті ДПА чи регіональної ДПА текст примірного договору про визнання електронних документів (додаток 1), безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; ознайомившись з редакцією договору, заповнює необхідні реквізити, у тому числі вписує свою електронну адресу, підписує та скріплює печаткою два примірники договору (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки); надає до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору та посилені сертифікати відкритих ключів на електронному носії; після підписання договору в органі ДПС за місцем реєстрації отримує один примірник договору. При цьому ставить підпис у журналі обліку договорів про визнання електронних документів (додаток 2) для засвідчення того, що платнику податків було повернуто його примірник договору (пункт 5 розділу ІІІ Інструкції №233).

З огляду на викладені положення законодавства вбачається, що підставою для направлення до відповідного контролюючого органу податкової звітності (у тому числі податкової декларації та податкових накладних) в електронній формі є наявність укладеного між платником податків та контролюючим органом договору про визнання електронних документів.

При цьому, згідно пункту 6 розділу ІІІ Інструкції №233, орган ДПС, де зареєстрований платник податків, на його запит: видає два примірники договору; записує на електронний носій платника податків безкоштовне спеціалізоване програмне забезпечення формування та подання до органів ДПС податкових документів в електронному вигляді; приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС. У разі невідповідності реквізитів повертає платнику податків його електронний носій та надані примірники договору; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Згідно пункту 45.2 статті 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.

При цьому, у відповідності до статті 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

В свою чергу, в силу вимог частини 1 статті 17 названого Закону, відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо юридичної особи як місцезнаходження юридичної особи (частина 2 статті 17 цього ж Закону).

Водночас, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (стаття 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ).

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд касаційної інстанції погоджується з правовою оцінкою судами попередніх інстанцій обставин у справі, підтверджених належними доказами, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у прийнятті податкової звітності та податкових накладних з підстав невідповідності місця знаходження юридичної особи відомостям Єдиного державного реєстру.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційних скарг, про наявність законних підстав для часткового задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Державної фіскальної служби України та Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області) залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва ,

Судді Верховного Суду