Рішення

від 22.03.2018 по справі 911/3434/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа № 911/3434/17

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., за участю секретаря судового засідання Гришко В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом Фізичної особи-підприємця Бобалицького Юрія Вікторовича

до Дочірнього підприємства Шенкер

про стягнення 17 900, 00 грн.

та

за зустрічним позовом Дочірнього підприємства Шенкер

до Фізичної особи-підприємця Бобалицького Юрія Вікторовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю Ферреро Україна

про стягнення 17 109, 12 грн.

Представники:

від Фізичної особи-підприємця Бобалицького Юрія Вікторовича: не з'явилися

від Дочірнього підприємства Шенкер : Іванченко М.С.

від Товариства з обмеженою відповідальністю Ферреро Україна : не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Бобалицький Юрій Вікторович звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства Шенкер 17 900, 00 грн. заборгованості за договором № 224 з автоперевезень по Україні від 22.07.2016.

В обґрунтування позовних вимог, позивач за первісним позовом посилається на неналежне виконання відповідачем за первісним позовом своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості транспортних послуг з перевезення вантажу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.11.2017 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 07.12.2017.

05.12.2017 через канцелярію господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Бобалицького Юрія Вікторовича надійшли документи по справі (вх. № 25993/17 від 05.12.2017).

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.12.2017 розгляд справи відкладено на 15.01.2018 у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника Фізичної особи-підприємця Бобалицького Юрія Вікторовича та неналежним виконанням Дочірнім підприємством Шенкер вимог суду.

До господарського суду Київської області від Дочірнього підприємства Шенкер надійшла зустрічна позовна заява б/н від 06.12.2017 (вх. № 26149/17 від 07.12.2017) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бобалицького Юрія Вікторовича збитків в розмірі 17 109, 12 грн. у зв'язку з псуванням ввіреного йому для транспортування товару за договором № 224 з автоперевезень по Україні від 22.07.2016.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.12.2017 прийнято зустрічну позовну заяву Дочірнього підприємства Шенкер до Фізичної особи-підприємця Бобалицького Юрія Вікторовича про стягнення 17 109, 12 грн. до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 911/3434/17, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю Ферреро Україна та зобов'язано сторін і третю особу надати суду певні документи.

12.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Бобалицького Юрія Вікторовича надійшов відзив на зустрічний позов б/н від 10.01.2018 (вх. № 658/18 від 12.01.2018), у якому він просить суд відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви та задовольнити первісний позов у повному обсязі.

До господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Ферреро Україна надійшли письмові пояснення та документи по справі (вх. № 808/18 від 15.01.2018).

15.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від Дочірнього підприємства Шенкер надійшли письмові пояснення по справі (вх. № 811/18 від 15.01.2018).

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.01.2018, у зв'язку з набуттям чинності Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIII від 03.10.2017, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 29.01.2018 та зобов'язано учасників провадження вчинити певні дії.

До господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Бобалицького Юрія Вікторовича надійшло клопотання б/н від 19.01.2018 (вх. № 1424/18 від 23.01.2018) про долучення до матеріалів справи доказів направлення відзиву на зустрічну позовну заяву іншим учасникам справи, а також про розгляд справи, в разі неможливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції, без його участі.

26.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Ферреро Україна надійшло повідомлення вих. № 1595-01 від 26.01.2018 (вх. № 1823/18 від 26.01.2018) про направлення іншим учасникам справи копій письмових пояснень по суті спору та докази вказаного.

До господарського суду Київської області від Дочірнього підприємства Шенкер надійшли письмові пояснення по суті відзиву на зустрічний позов (вх. № 1846/18 від 29.01.2018) і супровідний лист б/н від 26.01.2018 (вх. № 1845/18 від 26.01.2018), до якого додано докази направлення іншим учасникам справи копії відзиву на первісний позов та пояснень по суті відзиву на зустрічний позов.

У судовому засіданні 29.01.2018 судом, на підставі п. 4 ч. 5 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 12.02.2018.

09.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Ферреро Україна надійшли додаткові пояснення по справі вих. № 1536-02 від 09.02.2018 та заява б/н від 09.02.2018 про розгляд справи без участі його представника (вх. № 2847/18 від 09.02.2018).

До господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Бобалицького Юрія Вікторовича надійшли пояснення за зустрічним позовом (вх. № 2901/18 від 12.02.2018), відповідь на відзив Дочірнього підприємства Шенкер (вх. № 2902/18 від 12.02.2018) та клопотання про розгляд справи без його участі (вх. № 2903/18 від 12.02.2018).

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2018 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 22.02.2018.

22.02.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Ферреро Україна надійшла заява б/н від 22.02.2018 (вх. № 3778/18 від 22.02.2018) про розгляд справи без його участі.

До господарського суду Київської області від Дочірнього підприємства Шенкер надійшли письмові пояснення по справі (вх. № 3835/18 від 22.02.2018).

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2018 закрито підготовче засідання у даній справі та призначено справу до розгляду по суті на 22.03.2018.

22.03.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю Ферреро Україна надійшла заява б/н від 22.03.2018 (вх. № 5744/18 від 22.03.2018) про розгляд справи без його участі.

До господарського суду Київської області від Фізичної особи-підприємця Бобалицького Юрія Вікторовича надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та додаткові пояснення по справі щодо зустрічного позову (вх. № 5812/18 від 23.03.2018).

Присутній в судовому засіданні 22.03.2018 представник Дочірнього підприємства Шенкер повністю підтримав зустрічні позовні вимоги, просив суд їх задовольнити з підстав викладених в зустрічному позові та не заперечив проти задоволення первісних позовних вимог.

Представники Фізичної особи-підприємця Бобалицького Юрія Вікторовича та Товариства з обмеженою відповідальністю Ферреро Україна , належним чином повідомлені про час, дату і місце розгляду справи, у судове засідання 22.03.2018 не з'явилися.

Враховуючи, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників Фізичної особи-підприємця Бобалицького Юрія Вікторовича та Товариства з обмеженою відповідальністю Ферреро Україна за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.03.2018, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Дочірнього підприємства Шенкер , присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

22.07.2016 між Дочірнім підприємством Шенкер (відповідач за первісним позовом - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Бобалицьким Юрієм Вікторовичем (позивач за первісним позовом - виконавець) укладено договір № 224 з автоперевезень по Україні, за умовами якого відповідач за первісним позовом доручає, а позивач за первісним позовом надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України згідно заявок відповідача за первісним позовом.

Відповідно до п. 4.2 договору відповідач за первісним позовом зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати послуги позивача за первісним позовом відповідно до умов дійсного договору.

Згідно з п. 5.1 договору розрахунки за перевезення вантажів проводяться між сторонами у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з поточного рахунка відповідача за первісним позовом на поточний рахунок позивача за первісним позовом через 30 банківських днів після отримання відповідачем за первісним позовом всіх належним чином оформлених оригіналів документів: заявки, оформленої з боку позивача за первісним позовом; акту виконаних робіт; податкової накладної; рахунку; товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та заповненої відповідно до вимог чинних нормативних актів і дійсного договору (підпис, дата, час, відбиток печатки).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що сторони домовились, що 100 % суми рахунку підлягає сплаті тільки за умови доставки вантажів в терміни, що зазначені у заявках.

Відповідно до п. 6.1 договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по даному договору, сторони несуть взаємну відповідальність згідно чинного законодавства України.

Згідно з п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє необмежений час до моменту його розірвання шляхом письмового повідомлення іншої сторони за 30 днів до моменту такого розірвання.

На виконання умов договору № 224 з автоперевезень по Україні від 22.07.2016 позивачем за первісним позовом, на підставі заявок № ІЕАХ32682 від 02.06.2017 та № ІЕАХ32850 від 09.06.2017, було надано відповідачу за первісним позовом послуги з перевезення вантажу автотранспортом на загальну суму 17 900, 00 грн., про що сторони склали акти здачі-прийняття виконаних робіт (послуг) № 4 від 07.06.2017 на суму 8 200, 00 грн. та № 10 від 14.06.2017 на суму 9 700, 00 грн. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Крім того, надання позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом послуг з перевезення вантажу автотранспортом підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними № DST4658136 від 05.06.2017, № DST4654274 від 06.06.2017, № DST4654309 від 06.06.2017, № DST4654322 від 06.06.2017, № DST4666359 від 12.06.2017, № DST4666353 від 12.06.2017, № DST4666351 від 12.06.2017, № DST4669502 від 12.06.2017, № DST4666433 від 12.06.2017, видатковими накладними № 85999337 від 05.06.2017, № FP-00247509 від 05.06.2017, № FP-00247516 від 05.06.2017, № FP-00247510 від 05.06.2017, № FP-00247517 від 05.06.2017, № FP-00247513 від 05.06.2017, № FP-00247520 від 05.06.2017, № FP-00247765 від 12.06.2017, № FP-00247774 від 12.06.2017, № FP-00247762 від 12.06.2017, № FP-00247771 від 12.06.2017, № FP-00247761 від 12.06.2017, № FP-00247770 від 12.06.2017, № 86093511 від 12.06.2017, № FP-00247758 від 12.06.2017, № FP-00247767 від 12.06.2017, а також податковими накладними № 4 від 07.06.2017 та № 10 від 14.06.2017.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за первісним позовом надані позивачем за первісним позовом послуги з виконання перевезень вантажів не оплатив, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 17 900, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом звертався до відповідача за первісним позовом з претензіями-вимогами б/н від 23.08.2017 та від 29.09.2017 про сплату існуючої заборгованості за надані послуги згідно договору № 224 з автоперевезень по Україні від 22.07.2016 у розмірі 17 900, 00 грн. В підтвердження надсилання вказаних вимог позивачем за первісним позовом до суду надано опис вкладення до листа від 23.08.2017, фіскальний чек від 23.08.2017, опис вкладення від 29.09.2017 та фіскальний чек від 29.09.2017, копії яких залучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач за первісним позовом не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення оплати за отримані послуги з виконання перевезень вантажів, на претензії не відповів, що і стало підставою для звернення позивача за первісним позовом з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Згідно з ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач за первісним позовом заявлених до нього вимог не спростував, а навпаки підтвердив існуючу перед позивачем за первісним позовом заборгованість за договором № 224 з автоперевезень по Україні від 22.07.2016.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати за наданні позивачем за первісним позовом послуги з перевезення вантажу настав, доказів їх сплати відповідачем за первісним позовом не надано, борг перед позивачем за первісним позовом на час прийняття рішення не погашений та його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що первісні вимоги про стягнення з відповідача за первісним позовом 17 900, 00 грн. заборгованості (основного боргу) за договором № 224 з автоперевезень по Україні від 22.07.2016 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду первісного позову покладається судом на відповідача за первісним позовом.

Предметом зустрічного позову є вимога Дочірнього підприємства Шенкер про стягнення з Фізичної особи-підприємця Бобалицького Юрія Вікторовича збитків в розмірі 17 109, 12 грн. у зв'язку з псуванням ввіреного йому для транспортування товару за договором № 224 з автоперевезень по Україні від 22.07.2016.

З матеріалів справи вбачається, що 10.12.2015 між Дочірнім підприємством Шенкер (позивач за зустрічним позовом - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ферреро Україна (третя особа - замовник) укладено договір транспортного експедирування № SCH 10122015, за умовами якого позивач за зустрічним позовом зобов'язався за плату і за рахунок третьої особи виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних із перевезенням вантажів третьої особи до пунктів призначення, визначених в окремих замовленнях, автомобільним транспортом у міських та міжміських напрямах на території України та їх передачею вантажоодержувачам.

Строк дії договору транспортного експедирування № SCH 10122015 від 10.12.2015 до 31.05.2018 включно (додаткова угода № 2 від 30.08.2017).

На виконання вказаного договору позивач за зустрічним позовом взяв на себе зобов'язання організувати перевезення товару третьої особи на склад вантажоодержувача - ТОВ Савсервіс-Мова за адресою: с. Малехів, вул. Дороша, 20а.

Виконуючи свої обов'язки з організації перевезень та виконання зазначеного замовлення позивач за зустрічним позовом замовив послуги з автоперевезення у відповідача за зустрічним позовом, з яким, як вже зазначалося раніше, було укладено договір № 224 з автоперевезень по Україні від 22.07.2016.

Так, 27.06.2017 за замовленням позивача за зустрічним позовом (заявка № ІЕАХ33182 від 23.06.2017) відповідач за зустрічним позовом здійснив перевезення товару третьої особи з переліком згідно видаткової накладної № FP-00248274 від 26.06.2017 та товарно-транспортної накладної № DST4690743 від 25.06.2017 на загальну суму 1 040 596, 82 грн. на склад вантажоодержувача - ТОВ Савсервіс-Мова за адресою: с. Малехів, вул. Дороша, 20а.

При розвантаженні товару працівниками вантажоодержувача було виявлено пошкодження товару у зв'язку з чим складено акт про розбіжності від 27.06.2017 до видаткової накладної № FP-00248274 від 26.06.2017, яким встановлено, що товар зі штрих-кодом 40084107 - яйце з молочного шоколаду Kinder surprise в кількості 28 шт. зазнав замокання та прибув у пошкодженій упаковці.

26.07.2017 третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Ферреро Україна звернулася до позивача за зустрічним позовом з претензією вих. № 1494-07 від 26.07.2017 про сплату йому прямих збитків, пов'язаних з пошкодженням товару (яйце з молочного шоколаду Kinder surprise в кількості 28 шт. зі штрих-кодом 40084107) внаслідок намокання, на загальну суму 17 109, 12 грн.

14.09.2017 позивачем за зустрічним позовом було сплачено третій особі вищезазначені збитки згідно претензії вих. № 1494-07 від 26.07.2017 у розмірі 17 109, 12 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 8667 від 14.09.2017.

У зв'язку з вищезазначеним, позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача за зустрічним позовом з претензією вих. № 100 від 02.08.2017 про сплату йому збитків, пов'язаних з пошкодженням та псування ввіреного йому для транспортування товару, у розмірі 17 109, 12 грн. В підтвердження надсилання вказаної претензії позивачем за зустрічним позовом до суду надано опис вкладення до листа від 03.08.2017 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 21.08.2017, копії яких залучено до матеріалів справи.

Проте, відповідач за зустрічним позовом понесені позивачем за зустрічним позовом збитки не сплатив, на претензію не відповів, що і стало підставою для звернення позивача за зустрічним позовом з даним позовом до суду.

Відповідач за зустрічним позовом, заперечуючи проти задоволення зустрічних позовних вимог, стверджує, що при поставці товару було складено акт про розбіжності, у якому не зазначено винуватця пошкодження, вказані послуги з перевезення вантажу повністю оплачені позивачем за зустрічним позовом, пошкоджений товар не списаний та не утилізований, придатний для подальшої реалізації в торгівельній мережі, а тому відсутній склад цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності як збитки.

Третя особа у своїх письмових поясненнях зазначає, що згідно з актом про розбіжності товару від 27.06.2017, складеним за участі представника отримувача, водія та представника постачальника, під час приймання товару було виявлено його пошкодження внаслідок намокання на загальну суму 17 109, 12 грн., у зв'язку з чим цей товар був повернутий вантажоодержувачем - ТОВ Савсервіс-Мова постачальнику згідно накладної № 86331405, а збитки сплачені виконавцем договору транспортного експедирування № SCH 10122015 від 10.12.2015 - Дочірнім підприємством Шенкер .

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем за зустрічним позовом регулюються договором № 224 з автоперевезень по Україні від 22.07.2016 та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 3.1 договору № 224 відповідач за зустрічним позовом зобов'язується забезпечити подання транспортного засобу під завантаження в узгодженні сторонами в заявці строки і в стані, в усіх відношеннях придатному для автомобільних перевезень вантажу (відповідно до санітарних, технічних, гігієнічних, нормативних та інших вимог) з урахуванням вимог заявки, типу вантажу, а також норм законодавства України.

Згідно з 3.5 договору № 224 відповідач за зустрічним позовом зобов'язується прийняти вантаж за кількістю та якістю, а у випадку виявлення пошкоджених (деформованих, підмочених , розірваних тощо) одиниць завантаження (ящиків, коробів) зробити про це запис у всіх екземплярах товарно-транспортної накладної до початку перевезення і довести ці обставини до відома позивача за зустрічним позовом.

Пунктом 3.14 договору № 224 передбачено, що при прийнятті вантажу до перевезення водій відповідача за зустрічним позовом зобов'язаний перевірити зовнішній стан вантажу та його пакування, укладки.

Відповідно до п. 3.16 договору № 224 у випадку відсутності в товарно-транспортній накладній обґрунтованих застережень водія відповідача за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом погоджується, що зовнішній стан вантажу, його пакування, укладка були у справному стані в момент завантаження, а також, що дані про кількість вантажних місць, маркування, розміри, вага вантажу відповідали записам товарно-транспортної накладної.

Згідно з ст. 917 Цивільного кодексу України відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що відповідач за зустрічним позовом при прийнятті товару до перевезення зобов'язаний перевірити його зовнішній стан, пакування, укладку, тощо та у разі наявності будь-яких недоліків зробити про це відповідні застереження у товарно-транспортній накладній до початку перевезення і довести ці обставини до відома позивача за зустрічним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що жодних застережень, відміток чи записів при прийнятті до перевезення товару на видатковій накладній № FP-00248274 від 26.06.2017 та товарно-транспортній накладній № DST4690743 від 25.06.2017 відповідачем за зустрічним позовом і його представником (водієм) зроблено не було, будь-яких повідомлень позивачу за зустрічним позовом щодо недоліків товару не направлялося, від прийняття вантажу до перевезення він не відмовлявся.

Таким чином, суд дійшов висновку, що товар, зокрема яйце з молочного шоколаду Kinder surprise в кількості 28 шт. зі штрих-кодом 40084107, був прийнятий для перевезення відповідачем за зустрічним позовом в належному стані.

Разом з тим, при розвантаженні товару було виявлено його пошкодження, про що представником отримувача, водієм (представник відповідача за зустрічним позовом) та представником постачальника було складено акт про розбіжності від 27.06.2017, у якому зафіксовано замокання, пошкодження зовнішньої упаковки (тари) та непридатність для подальшого продажу товару зі штрих-кодом 40084107 - яйце з молочного шоколаду Kinder surprise в кількості 28 шт.

Згідно з п. 6.1 договору № 224 у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань по даному договору, сторони несуть взаємну відповідальність згідно чинного законодавства України.

Пунктом 6.3 договору № 224 передбачено, що відповідач за зустрічним позовом несе повну матеріальну відповідальність за повну або часткову нестачу/втрату вантажу або його пошкодження /псування, що трапилося в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його здачею належному вантажоодержувачу відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п. 6.4 договору № 224 у випадку пошкодження/псування (підмочки , деформації, розриву) одиниць завантаження, відповідач за зустрічним позовом компенсує позивачу за зустрічним позовом повну фактичну вартість продукції в пошкодженій/зіпсованій одиниці завантаження, а також інші витрати, пов'язані з втратами, понесеними через пошкодження одиниці завантаження (в тому числі державне мито, митні платежі, ПДВ, вартість транспортування, повернення пошкодженої/невідповідної продукції на склад позивача за зустрічним позовом, перевезення до місяця утилізації, вартість сортування, зберігання, перепакування пошкодженого товару, послуг сюрвейєра, послуг зі знищення товару, інші прямі витрати, фактично понесені і сплачені у зв'язку із випадком).

Згідно з п. 6.7 договору № 224 відповідач за зустрічним позовом, на підставі письмового звернення позивача за зустрічним позовом, документами про вартість вантажу та документами про інші витрати, понесені позивачем за зустрічним позовом щодо вантажу, зобов'язаний протягом 10 календарних днів з моменту звернення відшкодувати вартість втраченого або пошкодженого вантажу та витрати, понесені позивачем за зустрічним позовом щодо цього вантажу.

Пунктом 6.8 договору № 224 передбачено, що відповідач за зустрічним позовом має право довести, що збиток, стосовно якого вимагається компенсація, не був спричинений протягом періоду його відповідальності та/або виник не з його вини і відповідач за зустрічним позовом не несе відповідальності за нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Згідно з ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Зазначена норма передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Стаття 924 Цивільного кодексу України визначає принципи майнової відповідальності перевізника: він відповідає при наявності його вини (ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України) і в межах вартості перевезеного вантажу і багажу (ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України).

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення.

Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Отже, перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підпадає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.03.2016 у справі № 6-2086цс15.

Проте, відповідачем за зустрічним позовом належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не доведено суду наявності обставин, які звільняють його від відповідальності за незбереження ввіреного йому для перевезення товару.

Разом з тим, відповідно до п. 6.3 договору № 224, ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 924 Цивільного кодексу України відповідач за зустрічним позовом несе повну матеріальну відповідальність за пошкодження/псування вантажу, що трапилося в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його здачею належному вантажоодержувачу, а згідно з пунктами 6.4, 6.7 договору № 224, ст. 314 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України відповідач за зустрічним позовом зобов'язаний відшкодувати позивачу за зустрічним позовом вартість пошкодженого вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що пошкоджений товар було повернуто вантажоодержувачем третій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю Ферреро Україна згідно накладної № 86331405, остання прийняла його на склад як брак, що підлягає утилізації, а тому посилання відповідача за зустрічним позовом на висновок № 0717 за результатами проведення експертного товарознавчого дослідження не спростовує заявлені до нього вимоги. Крім того, вказаний висновок експертного дослідження не містить унікальних ідентифікуючих ознак продукції, яка підлягала дослідженню.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Крім того, для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Так, судом встановлено наявність протиправної поведінки перевізника - відповідача за зустрічним позовом (незабезпечення цілісності та схоронності вантажу), наявність майнових втрат позивача за зустрічним позовом (сплата замовнику - третій особі збитків згідно платіжного доручення № 8667 від 14.09.2017), причинно-наслідковий зв'язок між цими втратами та протиправною поведінкою перевізника - відповідача за зустрічним позовом, а також те, що відсутність вини останнього не доведено.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідач за зустрічним позовом належними та допустимими доказами заявлених до нього вимог не спростував, доказів, які звільняють його від відповідальності за незбереження ввіреного йому для перевезення товару суду не надав.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом збитків в розмірі 17 109, 12 грн. у зв'язку з псуванням ввіреного йому для транспортування товару за договором № 224 з автоперевезень по Україні від 22.07.2016 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду зустрічного позову покладається судом на відповідача за зустрічним позовом.

Відповідно до приписів ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Таким чином, суд вважає за необхідне провести зустрічне зарахування грошових сум, що підлягають стягненню та стягнути різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, а саме на користь Фізичної особи-підприємця Бобалицького Юрія Вікторовича.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Бобалицького Юрія Вікторовича за первісним позовом про стягнення 17 900, 00 грн. задовольнити повністю.

2. Позовні вимоги Дочірнього підприємства Шенкер за зустрічним позовом про стягнення 17 109, 12 грн. задовольнити повністю.

3. Провести зустрічне зарахування позовних вимог за первісним та зустрічним позовах на суму 17 109, 12 грн. та 1 600, 00 грн. (судовий збір).

4. Стягнути з Дочірнього підприємства Шенкер (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця Компресорна, будинок 3, ідентифікаційний код - 24382029) на користь Фізичної особи-підприємця Бобалицького Юрія Вікторовича (43000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) 790 (сімсот дев'яносто) грн. 88 коп.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 02.04.2018.

Суддя Т.В. Лутак