Ухвала

від 29.03.2018 по справі 918/543/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"29" березня 2018 р. м. Рівне

Справа № 918/543/17

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А. , при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зарічненського району про відстрочення виконання судового рішення у справі № 918/543/17 за позовом фізичної особи-підприємця Улітко Світлани Федорівни

до Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зарічненського району ,

Зарічненської районної ради

про відшкодування майнової шкоди в сумі 168 883 грн. 07 коп.

В судове засідання учасники справи не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 9 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зарічненського району на користь фізичної особи-підприємця Улітко Світлани Федорівни майнову шкоду в розмірі 84 441 грн. 53 коп. та 1 266 грн. 63 коп. витрат по оплаті судового збору. У задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця Улітко Світлани Федорівни до Зарічненської районної ради відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2017 року рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2017 р. у справі № 918/543/17 залишено без змін.

28 грудня 2017 року на виконання рішення господарського суду від 9 жовтня 2017 року Господарським судом Рівненської області видано наказ.

19 березня 2018 року на адресу суду від Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зарічненського району надійшла про відстрочення виконання судового рішення.

Заява обґрунтована тим, що на даний час Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зарічненського району перебуває у складному фінансовому становищі, що утруднює виконання рішення суду. Фінансування здійснюється тільки за визначеними напрямками. Згідно кошторисних призначень Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зарічненського району на 2018 рік відшкодування завданої шкоди ФОП Улітко С.Ф. не передбачено у зв'язку з пред'явленням судового наказу до виконання після його затвердження. На звернення від 15.01.2018 року № 17 до Зарічненської районної ради та № 105 від 12.03.2018 року до Зарічненської райдержадміністрації та районної ради про виділення додаткових коштів на виконання рішення господарського суду від 09.10.2017 року з метою компенсації завданої майнової шкоди в розмірі 84 441 грн. 53 коп. та 1 266 грн. 63 коп. витрат по оплаті судового збору для фізичної особи - підприємця Улітко Світлани Федорівни отримали повідомлення про те, що дане питання буде розглядатися після аналізу виконання дохідної частини районного бюджету за перший квартал 2018 року.

Ухвалою суду від 19.03.2018 року заяву Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зарічненського району про відстрочення виконання судового рішення прийнято до розгляду та призначено до слухання в судовому засіданні на 29 березня 2018 року.

28 березня 2018 року від фізичної-особи підприємця Улітко Світлани Федорівни через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання судового рішення. Зі змісту даних заперечень вбачається, що фізична-особа підприємець Улітко Світлана Федорівна заперечує проти відстрочення виконання судового рішення з огляду на те, що Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зарічненського району доводить, що вони знаходяться у скрутному матеріальному становищі, при цьому у них на рахунку знаходиться 4 331 151 грн., але на виконання рішення суду у сумі 84 441 грн. 00 коп. та 1 266 грн. 00 коп. судового збору коштів немає і не буде. І вся неможливість виконати рішення суду зводиться до того, що не хочуть робити перерозподіл між рахунками. Покликання заявника як на підставу вимог про відстрочення виконання рішення на відсутність додаткових для цього коштів на виконання рішення суду не є достатнім та належним доказом.

У судове засідання 29 березня 2018 року учасники справи не з'явилися, однак про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, рекомендованими повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень (т. 2 а.с. 205-207).

Розглянувши заяву Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зарічненського району про відстрочення виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Приписами статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

З зазначених норм права, суд вбачає, що розстрочка рішення допускається при наявності обставин, які суттєво ускладнюють виконання рішення.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. " Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" визначено поняття розстрочки та відстрочки виконання рішення, зокрема, зазначено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

З аналізу вищенаведеного суд вбачає, що відстрочка виконання рішення суду можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, законодавець пов'язує відстрочку виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Господарський процесуальний кодекс визначає перелік обставин, які зазначалися вище в ч. 4 ст. 331 ГПК України, разом з тим, не обмежує їх перелік, оскільки можуть бути і інші обставини, які об'єктивно ускладнюють виконання рішення суду.

Тому, суд оцінює докази, щодо наявності таких обставин в порядку глави 5 параграфу 1 Основні положення про докази ГПК України і за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно з ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наведені Територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зарічненського району обставини не засвідчують неможливості або ускладнення виконання рішення суду в даній справі і не є винятковими. Ці обставини лише вказують на те, що виконання судового рішення по даній справі негативно впливає на фінансовий стан відповідача.

Скрутне фінансове становище боржника, не звільняє його від обов'язку виконання рішення суду, яке є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, розглянувши заяву Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зарічненського району, дослідивши надані докази, а також, врахувавши можливі негативні наслідки для боржника при виконання рішення у встановлений строк та стягувача при затримці виконання рішення, суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а тому у даному випадку відсутні передбачені законом підстави для відстрочки виконання судового рішення.

Також, суд зазначає, що відстрочка виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача, тому з метою вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, слід враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини - несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру…", а у системному розумінні даної норми та національного закону, - суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин даної справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Так, відповідно до пункту 9 частини 3 статті 129 Конституції України, обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Відповідно до статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Принцип обов'язковості судових рішень має місце у нормах статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до частини другої якої, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у нормах частини 5 статті 124 Конституції України: судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

З огляду на зазначене, суд вважає, що відстрочка у даному випадку є невмотивованою, оскільки фактичне зупинення виконання рішення на тривалий період порушує баланс інтересів стягувача та боржника, що в свою чергу, порушує основні принципи обов'язковості виконання судового рішення, яке ухвалене іменем України і, як наслідок позбавляє кредитора на можливість захисту своїх прав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що подана боржником заява про відстрочку виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 01.07.2018 року у справі № 918/543/17 задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 7 ст. 331 ГПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Зарічненського району про відстрочення виконання судового рішення - відмовити.

Ухвала згідно частини 2 статті 235 ГПК України підписана та набрала законної сили 2 квітня 2018 року та відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного господарського суду через Господарський суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Політика Н.А.