Рішення

від 21.03.2018 по справі 922/3734/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2018 р.Справа № 922/3734/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Корпорації "Група "BLC" м. Харків про зобов'язання вчинити певні дії за участю представників:

позивача: Жилка С.Є.;

відповідача: Мирошник Т.Ю. та Бредіхіної М.В.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада, м. Харків (далі за текстом - позивач) звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати Корпорацію "Група "BLC" м.Харків (далі за текстом - відповідач) протягом 3-х місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,5943 га по пров.Старомосковському, 6-А та винити дії щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2017 зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.11.2017.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.01.2018 відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку загального позовного провадження на 23.01.2018.

09.01.2018 від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву (вх.№345) , який після огляду був долучений судом до матеріалів справи.

15.01.2018 через канцелярію суду від позивача надійшла уточнена позовна заява (вх.№947 ) за змістом якої позивач просить:

1.Зобов'язати Корпорацію "Група BLC" (код ЄДРПОУ 24330529) протягом шести місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,5943 га по пров. Старомосковському, 6-А, та вчинити дії щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

2. Стягнути з Корпорації "Група BLC" (код ЄДРПОУ 24330529, пров.Старомосковський, 6-А, м.Харків, 61068) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243), за платіжними реквізитами для перерахування коштів зазначеними в даній заяві.

Ухвалою суду від 23.01.2018 судом прийнято до розгляду уточнену позовну заяву позивача (вх.№947 від 15.01.2018) та подальший розгляд справи відбувається з урахування вказаних змін.

Протокольною ухвалою від 23.01.2018 відкладено підготовче засідання на 21.02.2018 об 11:30 год.

09.02.2018 від відповідача надійшов відзив на уточненну позовну заяву (вх.№3722 від 09.02.2018) в якому останній просить відмовити в позові та застосувати наслідки спливу позовної давності, передбачені п.4 ст.267 ЦК України.

21.02.2018 судом проведено підготовче засідання, за наслідками якого протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.03.2018 об 11:00 год.

У судовому засіданні 14.03.2018 оголошувалась перерва, на підставі п. 2 ст. 216 ГПК України, до 21.03.2018 о 14:10 год.

Після перерви під час розгляду справи по суті представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі, проти задоволення клопотання відповідача про застосування строків позовної давності заперечував.

Представники відповідача проти позову заперечували, вважали заявлені Харківською міською радою позовні вимоги безпідставними та просили суд відмовити в задоволенні позову.Окрім цього, просили суд застосувати строки позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

У судовому засіданні 21.03.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка набула чинності 15.12.2017р.) встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції. Викладене вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 12.02.1999 на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 13.01.1991 № 21 між виконавчим комітетом Харківської міської ради (позивачем по справі) та Корпорацією Група BLC (відповідачем по справі) укладено договір на право тимчасового користування землею № 1872, за умовами якого відповідач отримав в тимчасове користування земельну ділянку площею 0,5943 га, розташовану за адресою: м. Харків,

пров. Старомосковський, 6-А строком до 31.12.2023 для експлуатації та обслуговування адміністративної будівлі. Пунктом 2.1. договору передбачена плата за землю у вигляді земельного податку.

Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, і відповідно до пункту 1.1 цього рішення затверджено базову вартість 1 кв.м. земель міста Харкова у сумі 291,18 грн. Пунктом 2 цього рішення визначено, що вказане рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 застосовується з 01.01.2014.

Пунктами 2 та 3 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013 встановлено, що плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 вводиться в дію з 01.01.2014. Зміна нормативної грошової оцінки земель є підставою для внесення змін до договору оренди землі. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові. Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 4 вищевказаного рішення зобов'язано орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок, зокрема укласти із розробниками документації із землеустрою договори на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельних ділянок, переданих їм у користування без проведення державної реєстрації таких земельних ділянок (без присвоєння їм кадастрового номеру). Забезпечити складання та прийняття технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у строк, що не перевищує 2 календарних місяців з дня набрання чинності цим рішенням.

Департаментом земельних відносин направлений лист-попередження від 08.10.2013 № 1846/0/225-13, в якому було повідомлено відповідача про необхідність:

в строк до 01.12.2013 забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

в строк не пізніше 31.12.2013 подати складену (розроблену) технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагенства у м. Харкові для здійснення реєстрації земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру;

в строк до 01.01.2014 повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації земельної ділянки та надати копію витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку на підтвердження державної реєстрації цієї земельної ділянки;

в строк до 01.02.2014 привести розмір плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Одержання вказаного листа підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, які додані до матеріалів справи.

В свою чергу, відповідач відповіді на зазначений лист-попередження не надав, технічну документацію із землеустрою не виготовив та не здійснив реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Оскільки відповідач не виконав вимоги виконавчого органу Харківської міської ради щодо виготовлення технічної документації із землеустрою та реєстрації земельної ділянки, позивач був змушений звернутися до господарського суду з відповідним позовом.

Надаючи оцінку та правову кваліфікацію обставинам справи з урахуванням підстав та предмету позову суд керується наступним.

Згідно зі ст. 7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Органи місцевого самоврядування в межах, встановлених законом, володіють повною свободою дій для здійснення власних ініціатив з будь-якого питання, яке не виключено з їх компетенції та не віднесено до компетенції іншого органу влади.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад, належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктами 2 та 3 рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 Про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 встановлено, що плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 вводиться в дію з 01.01.2014. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Відповідно до п.4 вищевказаного рішення зобов'язано орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок:

укласти із розробниками документації із землеустрою договори на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) стосовно земельних ділянок, переданих їм у користування без проведення державної реєстрації таких земельних ділянок (без присвоєння їм кадастрового номеру);

забезпечити складання та прийняття технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у строк, що не перевищує 2 календарних місяців з дня набрання чинності цим Рішенням;

не пізніше 31.12.2013 вчинити дії, спрямовані на подання складеної (розробленої-) технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагентства у м. Харкові для здійснення Державним кадастровим реєстратором державної реєстрації (із присвоєнням кадастрового номеру) земельних ділянок, переданих у користування без проведення їх державної реєстрації (в тому числі, у разі, коли відомості про земельні ділянки, право користування на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель);

- повідомити Департамент земельних відносин Харківської міської ради про здійснення державної реєстрації відповідної земельної ділянки із зазначенням присвоєного кадастрового номеру та долученням копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, який було видано на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо із актів цивільного законодавства.

У випадках встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

За приписами ст.144 Конституція України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Вказане рішення є діючим, відповідачем в установленому законом порядку не оскаржувалось, тому в силу закону є обов'язком для відповідача.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постановах Вищого господарського суду України від 23.10.2014 у справі № 922/1915/14; від 02.12.2014 у справі № 908/1183/14; від 27.03.2014 у справі № 908/2432/14.

Згідно ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до п. 1 ст. З Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно статті 3 Закону України Про оренду землі , об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до статті 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договорами оренди землі.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 15 Закону України Про оренду землі однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідач не є власником земельної ділянки та не є постійним землекористувачем, оскільки не відноситься до осіб, визначених статтею 92 Земельного кодексу України.

Таким чином, сплата відповідачем плати за землю у вигляді земельного податку не відповідає положенням діючого законодавства.

Згідно підпункту 14.1.147 пункту 1 ст. 14 та пункту 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України плата за землю повинна здійснюватися у формі орендної плати за землю, розмір якої визначається укладеним між сторонами договором оренди землі.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:

- якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті та статтею 4-1 цього Закону.

Відповідно до статті 4-1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, здійснюється після затвердження в порядку, встановленому Земельним кодексом України, документації із землеустрою, за якою здійснено таке формування, одночасно із державною реєстрацією похідного речового права на такі земельні ділянки (постійне користування, оренда, користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), сервітут), крім випадків, коли рішенням відповідного органу про затвердження документації із землеустрою передбачено здійснення державної реєстрації переходу права власності на земельні ділянки.

При поновленні або внесенні змін до договорів суперфіцію, емфітевзису, сервітуту, оренди земельних ділянок державної чи комунальної власності, право держави чи територіальної громади на які не зареєстровано відповідно до цього Закону, державна реєстрація права власності здійснюється одночасно з державною реєстрацією права користування (сервітут), права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), права забудови земельної ділянки (суперфіцій), права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оцінку земель (далі - Закон) проведення нормативної грошової оцінки земель є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Стаття 18 вказаного Закону визначає порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок відповідно до стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів. За результатами нормативної грошової оцінки складається технічна документація (ст. 20 Закону), яка затверджується відповідною радою (ст. 23 Закону), підставою для проведення оцінки землі є рішення органу місцевого самоврядування (ст.15 Закону).

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України Про оренду землі невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Згідно зі ст.ст.116, 123, 125 Земельного кодексу України визначений порядок і підстави надання в оренду земельної ділянки, що здійснюється на підставі затверджених повноважним органом проекту відведення земельної ділянки, погоджень меж, встановлення меж у натурі (на місцевості).

Згідно статті 18 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. А відповідно до статті 20 цього ж Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

В пункті 1 Указу Президента України Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру від 17.02.2003 №134/203 (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України №1039/203 від 15.09.2003) зазначено про необхідність покласти на Державний комітет України по земельних ресурсах функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно ст. 10 Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки є об'єктами Державного земельного кадастру.

Положеннями ст. 15 Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що нормативна грошова оцінка відноситься до відомостей про земельну ділянку, які включаються до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 20 цього ж Закону внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.

Згідно ст. 21 зазначеного Закону відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні.

Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Відповідно до ст. 38 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі:

витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру;

довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території) за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру;

викопіювань з кадастрової карти (плану) та іншої картографічної документації Державного земельного кадастру. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

Внесення інших змін до відомостей про ці земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок.

Спірна земельна ділянка, яка знаходиться в користуванні відповідача на час розгляду даного господарського спору не зареєстрована в Державному земельному кадастрі.

Також, положеннями ст. 22 Закону України Про землеустрій визначено, що однією із підстав здійснення землеустрою (виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі) є договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.

Пунктом г) ч. 1 ст. 28 ЗУ Про землеустрій передбачено, що максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору.

Відповідно до ст. 67 Закону України Про землеустрій фінансування робіт із землеустрою здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, коштів юридичних осіб, громадян та інших джерел, не заборонених законом. На землях комунальної власності за рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються роботи із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань з використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, інвентаризації земель. Роботи із землеустрою можуть фінансуватися відповідно до укладених договорів за рахунок коштів громадян, юридичних осіб та інших джерел, не заборонених законом.

Статтями 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України Про землеустрій , Постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004 Про порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок передбачено порядок укладення договорів оренди, відповідно до якого при наданні земельних ділянок у оренду повинна розроблятись землевпорядна документація (проект відведення чи технічна документація). Після виготовлення землевпорядна документація, погоджена в установленому порядку відповідними органами державного контролю, подається на розгляд відповідного органу місцевого самоврядування чи державної виконавчої влади, до повноважень якого належить надання у користування земельної ділянки. За наслідками розгляду землевпорядної документації орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в оренду.

Враховуючи викладене, рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 є діючим та підлягає виконанню, відповідач зобов'язаний протягом шести місяців з дня в ступу рішення в законну силу забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,5943 га, розташовану за адресою: м. Харків, пров. Старомосковський, 6-А та зареєструвати зазначену земельну ділянку в Державному земельному кадастрі. В зв'язку з чим, зазначені вимоги позивача - є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності до вимог позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України позовна давність установлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

Водночас законодавець не допускає зміни порядку обчислення позовної давності, встановленого імперативними нормами статей 253-255 ЦК України. Вимогами ст. 268 ЦК України наведено перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, який (перелік) не є вичерпним та Законом можуть бути встановлені інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Відповідно до п. 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 № 10 у ст. 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі. Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'являти такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування прав власника на час пред'явлення такого позову.

Користування земельною ділянкою без її реєстрації у Державному земельному кадастрі України є триваючим порушенням вимог чинного законодавства, тому на нього не поширюються строки позовної давності.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Рішенням Харківської міської ради від 25 вересня 2013 року № 1269/13 Про затвердження Порядку впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 , яке є чинним та обов'язковим до виконання на підставі ст. 144 Конституції України, зобов'язано орендарів земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні на підставі договорів оренди, укладених протягом 1994-1998 років та 1999-2003 років, та які були передані у користування без проведення державної реєстрації цих земельних ділянок, зокрема, забезпечити складання та прийняття технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Тобто, ухилення відповідача від забезпечення виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та її реєстрації у Державному земельному кадастрі України, яка (земельна ділянка) знаходиться у користуванні відповідача на підставі договору на право тимчасового користування землею від 10.01.2001 № 28/3 та є власністю територіальної громади міста Харкова, є здійсненням перешкод власникові земельної ділянки у праві користування та розпорядженні даною земельною ділянкою. З огляду на наведене, позовна давність до вимог позивача, в даному випадку не поширюється. Визначення позивачем (Департаментом земельних відносин виконавчого комітету Харківської міської ради) в листі-попередженні строки до 01 грудня 2013 року (забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)) та до 31 грудня 2013 року (подати складену (розроблену) технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) до Управління Держземагентства у м. Харкові для здійснення реєстрації земельної ділянки із присвоєнням кадастрового номеру), не є строком в розумінні і рішення Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 № 1269/13 Про затвердження Положення про впровадження нормативно грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 і Закону України Про землеустрій тому посилання відповідача на початок перебігу позовної давності з 26.11.2013 (з того моменту, як пройшов двох місячний термін від 25.09.2013 (рішення ХМР від 25.09.2013 № 1269/13) чи з моменту отримання Відповідачем попередження від 08.10.2013 є юридично хибним з огляду на те, що лист не є нормативно-правовим актом, а дане питання регулюється, зокрема, Конституцією України, Законом України Про місцеве самоврядування в України , Законом України Про землеустрій , Законом України Про оренду землі та вказаними вище рішеннями Харківської міської ради.

Невиконання рішення Харківської міської ради про від 25.09.2013 № 1269/13, відповідно до якого зобов'язано орендарів земельних ділянок забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки є триваючим правопорушенням.

Враховуючи наведене, позовна давність не поширюється на вимоги Харківської міської ради, оскільки в цьому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Харківської міської ради.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Корпорацію Група BLC (код ЄДРПОУ 24330529, адреса: 61068, пров. Старомосковський, 6-А, м. Харків) протягом шести місяців з моменту вступу в законну силу рішення суду забезпечити виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,5943 га по пров. Старомосковському, 6-А та вчинити дії щодо реєстрації зазначеної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Стягнути з Корпорації Група ВLС (код ЄДРПОУ 24330529, адреса: 61068, пров. Старомосковський, 6-А, м. Харків) на користь Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, адреса: 61003, м-н Конституції, 7, м. Харків) 3200 грн 00 коп витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua

Повне рішення складено 02.04.2018 р.

Суддя С.Ч. Жельне