Постанова

від 22.03.2018 по справі 910/15675/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2018 р. Справа № 910/15675/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Андрієнка В.В.

Власова Ю.Л.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Закірова К.М.;

відповідача - не з`явилися

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія-Плюс"

на рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2017 р. (повне рішення складено 12.12.2017 р.)

у справі № 910/15675/17 (суддя - Усатенко І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія-Плюс"

про стягнення 690025,01 грн заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія-Плюс" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № К108/07-16 від 08.07.2016 р. у загальному розмірі 690025,01 грн, з яких: 673826,02 грн - основної заборгованості, 5529,33 грн - пені, 4544,66 грн - 3% річних та 6125,00 грн - інфляційних втрат.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що у зв`язку з неповною та несвоєчасно оплатою вартості поставленого товару станом на 11.09.2017 р. відповідач заборгував позивачу 673826,02 грн за видатковими накладними № 910 та № 1010. Також на вказану суму за прострочення виконання основного зобов`язання позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.12.2017 р. (повне рішення складено 12.12.2017 р.) у справі № 910/15675/17 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 673826,02 грн основної заборгованості, 5529,33 грн пені, 4544,66 грн 3% річних та 5064,06 грн інфляційних втрат, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія-Плюс" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія-Плюс" передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя), Андрієнко В.В., Власов Ю.Л.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі скаржник звертає увагу колегії суддів на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки наявності права на часткову відмову від виконання зобов`язання у зв`язку з поставкою товару неналежної якості. Також апелянт звертає увагу апеляційного суду на неправильний розрахунок суми інфляційних втрат. Окрім цього відповідачем також в апеляційній скарзі викладено клопотання про виклик у судове засідання та допит свідка.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія-Плюс" залишено без руху на підставі ст. ст. 174, 260 ГПК України.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія-Плюс" та призначено її до розгляду на 01.03.2018 р.

Ухвалою від 01.03.2018 р. у судовому засіданні оголошено перерву до 22.03.2018 р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем викладено заперечення з приводу доводів відповідача та зазначено, що у задоволенні скарги має бути відмовлено.

У засідання суду, призначене на 22.03.2018 р., представники відповідача повторно не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення може призвести до затягування строків розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Зі встановлених місцевим господарським судом обставин справи убачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія-Плюс" (покупець) було укладено договір поставки № К108/07-16 від 08.07.2016 р., відповідно до п. п. 1.1 та 1.2 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупцю визначену цим договором продукцію, а покупець зобов'язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату. Партією продукції є продукція, що поставляється за однією специфікацією або однією видатковою накладною.

Постачання продукції за цим договором відбувається після обов'язкового узгодження між сторонами асортименту, кількості, ціни продукції, строків та умов поставки, що зазначаються у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору або після підтвердження постачальником замовлення покупця. В разі відсутності затверджених специфікацій оплачений рахунок є достатньою підставою для визначення істотних умов партії товару, що постачалася. Поставка продукції здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту підписання відповідної специфікації, отримання передплати, або підтвердженні замовлення покупця. Датою поставки продукції є дата видаткової накладної постачальника. Право власності на продукцію, а з ним і ризик випадкового знищення або пошкодження продукції переходить від постачальника до покупця в момент передачі продукції покупцю відповідно до видаткової накладної (п. п. 2.1, 2.2, 2.5, 2.6 договору поставки).

Пунктами 3.1 та 3.2 договору визначено, що загальна сума договору складає загальну вартість продукції, яка зазначена у всіх специфікаціях та/або видаткових накладних, які були підписані постачальником та покупцем. Оплата продукції здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі, специфікації, у рахунку-фактурі чи інших додатках до договору на умовах 100% передплати, якщо інше не зазначено в специфікації.

Продукція вважається поставленою постачальником і прийнятою покупцем з моменту підписання сторонами видаткової накладної. Постачальник передає, а покупець приймає продукцію: за кількістю - відповідно до ваги, зазначеній у видатковій накладній; за якістю - згідно з сертифікатом якості заводу-виробника. Приймання покупцем продукції за якістю здійснюється відповідно до "Інструкції про порядок приймання товару виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженої постановою Держарбітражу СРСР № П-7 від 25.04.1966 р. зі змінами та доповненнями та застосовується сторонами з врахуванням особливостей, встановлених в договорі. В разі незгоди покупця з якістю відвантаженої продукції проти якості продукції, вказаної у товаросупровідних документах, виклик представника постачальника для складання акту є обов'язковим. Акт повинен бути складений у відповідності з вимогами Інструкції П-7. Після отримання покупцем продукції, претензії по кількості, якості, асортименту поставленої продукції постачальник не приймає та не розглядає, крім випадків виявлення прихованих виробничих дефектів продукції (п. п. 4.1, 4.2, 4.5, 4.6, 4.7 договору).

Договір набуває чинності з дати його укладання, шляхом його підпису уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2016 р., а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов'язань. Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію договору, він автоматично подовжується на наступний календарний рік (п. п. 8.1, 8.2. договору).

Факт поставки товару підтверджується наданими позивачем копіями видаткових накладних, підписаними та скріпленими печатками сторін: № 15009 від 09.09.2016 р. на суму 430843,92 грн, № 25109 від 23.09.2016 р. на суму 255975,71 грн, № 57109 від 28.09.2016 р. на суму 445905,82 грн, № 910 від 03.10.2016 р. на суму 514439,71 грн та № 1010 від 03.10.2016 р. на суму 306660,86 грн. Загальна вартість поставленого товару за видатковими накладними по договору поставки становить 1953826,02 грн.

При цьому позивачем надано суду докази часткової оплати поставленного товару у сумі 1280000,00 грн, що підтверджується копіями банківських виписок. Отже відповідачем залишилася неоплаченою частина отриманого товару у сумі 673826,02 грн.

З метою узгодження та врегулювання даної заборгованості між сторонами 06.04.2017 р. було укладено додаткову угоду № 1 до договору поставки № К108/07-16 від 08.07.2016 р.

Даною угодою, зокрема п. 1, визначено наступний порядок погашення покупцем заборгованості перед постачальником в сумі 673826,02 грн:

- п. 1.1. Платіж в сумі 50000 (п'ятдесят тисяч) грн 00 коп - до 28.04.2017 р;

- 1.2. Платіж в сумі 100000 (сто тисяч) грн 00 коп - до 15.05.2017 р;

- 1.3. Платіж в сумі 100000 (сто тисяч) грн 00 коп -до 31.05.2017 р;

- 1.4. Платіж в сумі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн 00 коп - до 15.06.2017 р;

- 1.5. Платіж в сумі 100000 (сто тисяч) грн 00 коп - до 30.06.2017 р;

- 1.6. Платіж в сумі 100000 (сто тисяч) грн 00 коп - до 30.07.2017 р;

- 1.7. Платіж в сумі 73826 (сімдесят три тисячі вісімсот двадцять шість) грн 02 коп - до 15.08.2017 р.

Разом з цим відповідач у погоджені сторонами строки вартість отриманого товару не сплатив.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" зверталося до відповідача з претензією № 74 від 16.06.2017 р., у якій просило сплатити суму боргу у розмірі 400000,00 грн за простроченими платежами, зазначеними у п. п. 1.1-1.4 додаткової угоди. Проте відповіді на дану претензію відповідач не надав, та не сплатив суми боргу, встановленої сторонами додатковою угодою № 1 від 06.04.2017 р.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як було зазначено вище, згідно наявних у матеріалах даної справи копій видаткових накладних, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1953826,02 грн. Разом з цим відповідач оплатив вказаний товар лише частково на суму 1280000,00 грн, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість за прийнятий але не оплачений товар у розмірі 673826,02 грн. При цьому, враховуючи укладення сторонами додаткової угоди № 1 від 06.04.2017 р., факт існування заборгованості підтверджено безпосередньо і відповідачем.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Оскільки судом першої інстанції достовірно встановлено, що відповідач обов'язку зі сплати грошових коштів у визначений договором та додатковою угодою строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, такі дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань. Отже, відповідно, є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відтак позивач просив також стягнути з відповідача 5529,33 грн - пені, 4544,66 грн - 3% річних та 6125,00 грн - інфляційних втрат у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Також згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України і ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктами 2 та 3 додаткової угоди до договору поставки визначено, що у випадку прострочення покупцем встановленого в п. 1 порядку здійснення платежу, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від суми, строк сплати якої порушено, за кожен день прострочення. Сторони дійшли згоди, що санкції за цією додатковою угодою нараховуються за весь період прострочення виконання зобов'язання.

Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що розмір розрахованої позивачем пені за період з 03.05.2017 р. по 11.09.2017 р. є обґрунтованим та арифметично правильним, а відтак підлягає стягненню з відповідача в сумі 5529,33 грн.

Також статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за поставлений товар позивач на підставі ст. 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 4544,66 грн - 3% річних та 6125,00 грн - інфляційних втрат.

За перерахунком апеляційного суду розмір визначених позивачем 3% річних відповідає заявленій сумі та складає 4544,66 грн. Однак, хоча місцевим господарським судом і було здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, який за висновком суду складає 5064,06 грн, тобто менший від заявленого позивачем, апеляційний суд здійснив власний розрахунок та зазначає, що з відповідача підлягає стягнення сума інфляційних втрат у розмірі 5669,72 грн.

Таким чином колегія суддів зазначає, що у даному випадку судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права в частині визначення заявленої до стягнення суми інфляційних втрат.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 689569,73 грн, з яких: 673826,02 грн - основної заборгованості, 5529,33 грн - пені, 4544,66 грн - 3% річних та 5669,72 грн - інфляційних втрат.

У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки наявності права на часткову відмову від виконання зобов`язання у зв`язку з поставкою товару неналежної якості.

Проте, апеляційний суд зазначає, що оскільки відповідач не підтвердив свої заперечення жодними доказами, такі твердження є безпідставними. Договором поставки сторони визначили порядок приймання товару за якістю, зокрема, шляхом складання акту згідно вимог інструкції П-7 та участю представника постачальника. Однак до матеріалів справи не долучено будь-яких актів на підтвердження неналежної якості поставленої продукції.

Стосовно наведеного скаржником в апеляційній скарзі розрахунку розміру інфляційних втрат слід зазначити, що апеляційний суд здійснив власний перерахунок зазначеної суми та прийшов до висновку стосовно помилковості визначення позивачем, з урахуванням також неправильного розрахунку і суду першої інстанції, розміру інфляційної складової боргу.

Щодо клопотання про виклик та допит свідка апеляційний суд звертає увагу на ту обставину, що в силу ч. 9 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. При цьому відповідно до ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Натомість відповідач не надав в обгрунтування порушення судом першої інстанції норм законодавства жодних доказів та не довів, з якими обставинами він пов`язує відсутність підстав для сплати заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку стосовно того, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було допущено порушення норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції від 11.12.2017 р. у справі № 910/15675/17 підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. При цьому апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, а за подання апеляційної скарги - на відповідача.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська будівельна компанія-Плюс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2017 р. у справі № 910/15675/17 скасувати частково та прийняти в цій частині нове рішення.

3.Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська Будівельна компанія-Плюс" (02192, м. Київ, вулиця Миропільська, будинок 19; ідентифікаційний код 39402510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Метал-Компані" (08132, Київська область, м. Вишневе, вулиця Київська, будинок 8Д; ідентифікаційний код 34202711) 673826 (шістсот сімдесят три тисячі вісімсот двадцять шість),02 грн основного боргу, 4544 (чотири тисячі п'ятсот сорок чотири),66 грн 3% річних, 5529 (п'ять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять),33 грн пені, 5 669(п'ять тисяч шістсот шістдесят дев'ять),72 грн інфляційних втрат, 10343 (десять тисяч триста сорок три),55 грн судового збору за подання позовної заяви.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили .

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту відповідно до ст. ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст складено 02.04.2018 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Андрієнко

Ю.Л. Власов