Постанова

від 26.03.2018 по справі 917/1472/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" березня 2018 р. Справа № 917/1472/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В. О. , суддя Шевель О. В.

за участю секретаря судового засідання Курченко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги ОСОБА_1 (вх. №302 П/2), ОСОБА_2 (вх. №303 П/2) та ОСОБА_3 (вх. №304 П/2) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі №917/1472/14 (постановлену суддею Паламарчук В.В. у приміщенні господарського суду Полтавської області, повний текс складено 19.12.2017)

за заявою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області, м. Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькхлібопродукт", м. Полтава,

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі №917/1472/14 визнано грошові вимоги:

- ОСОБА_5, АДРЕСА_1 в сумі 2823,10 грн. (1 черга);

- ОСОБА_6, АДРЕСА_5 в сумі 23234,85 грн. (1 черга);

- ОСОБА_1, АДРЕСА_6 в сумі 1526,40 грн.(1 черга);

- ОСОБА_7, АДРЕСА_2 в сумі 20286,45 грн. (1 черга);

- ОСОБА_3, АДРЕСА_7 в сумі 1526,40 грн. (1 черга);

- ОСОБА_8, АДРЕСА_38 в сумі 2614,05 грн. (1 черга);

- ОСОБА_2, АДРЕСА_39 в сумі 1790,40 грн. (1 черга);

- ОСОБА_9, АДРЕСА_4 в сумі 3213,21 грн. (1 черга);

- ОСОБА_10, АДРЕСА_40 в сумі 1951,75 грн. (1 черга).

Визнані вимоги внесено до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькхлібопродукт", вул. Жовтнева, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 34555528 в вищезазначених судом розмірах та черговості.

Відхилено кредиторські вимоги:

- ОСОБА_5, АДРЕСА_1 в сумі 28443,30 грн.;

- ОСОБА_6, АДРЕСА_5 в сумі 57,37грн.;

- ОСОБА_1, АДРЕСА_6 в сумі 44101,69 грн.

- ОСОБА_7, АДРЕСА_2 в сумі 1621,31 грн.;

- ОСОБА_3, АДРЕСА_7 в сумі 63582,28 грн.;

- ОСОБА_8, АДРЕСА_38 в сумі 107996,74 грн.;

- ОСОБА_2, АДРЕСА_39 в сумі 50630,38 грн.;

- ОСОБА_9, АДРЕСА_4 в сумі 78972,03 грн.;

- ОСОБА_10, АДРЕСА_40 в сумі 40241,44 грн.

Частково відмовляючи у задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що кредиторами було невірно визначено розмір середньоденного заробітку (виходячи із розміру заробітної плати за березень, квітень 2011, а не за останні два місяці роботи - січень, лютий 2014), а також період його розрахунку (з травня 2012 по лютий 2015, замість - з моменту звільнення (03.03.2014) по день прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури (17.02.2015)).

ОСОБА_1 з вказаною ухвалою не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі №№17/1472/14; визнати грошові вимоги ОСОБА_1 у сумі 45628,09 грн.(1 черга).Також просила розглянути скаргу без заявника.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі суду невірно вказано розмір заробітної плати згідно форми 5ОК. Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що за останні два місяці роботи (березень, квітень 2011) її середній заробіток загалом становив 3140,93 грн., у зв'язку з чим середньоденний заробіток за останні два місяці роботи повинен становити 74,78 грн. Проте, судом враховані суми за січень (112,00 грн.), лютий (148,80 грн.) 2014 року.

Окрім того, заявник зазначає, що вказані суми заробітних плат, з яких нараховувався середній заробіток встановлені рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11.06.2013 у справі №689/797/13-ц, тому дана обставина звільнена від доказування.

Оскільки в період з квітня 2012 по дату визнання боржника банкрутом повний розрахунок з ОСОБА_1 проведено не було, нею на підставі ст. 116, 117 КЗпП України та у відповідності до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати здійснено розрахунок середнього заробітку за весь час затримки (період з травня 2012 по 16.02.2015) у розмірі 45628,09 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі №917/1472/14 залишено без руху. Встановлено заявнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання їй можливості: звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження, а також надання доказів надсилання копії апеляційної скарги з описом вкладення всім членам комітету кредиторів.

ОСОБА_2 з ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 також не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі №№17/1472/14; визнати грошові вимоги ОСОБА_2 у сумі 52420,78 грн. (1 черга).Також просила розглянути скаргу без заявника.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі судом невірно вказано розмір заробітної плати згідно форми 5ОК. Так, заявник зазначає, що за останні два місяці роботи (березень, квітень 2011) її середній заробіток загалом становив 3140,93 грн., у зв'язку з чим середньоденний заробіток за останні два місяці роботи повинен становити 74,78 грн. Проте, судом враховані суми за січень (149,70 грн.), лютий (156,25 грн.) 2014 року.

Окрім того, заявник зазначає, що вказані суми заробітної плати, з яких нараховувався середній заробіток встановлені рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11.06.2013 у справі №689/863/13-ц, тому дана обставина звільнена від доказування.

Оскільки в період з квітня 2012 по дату визнання боржника банкрутом повний розрахунок з ОСОБА_2 проведено не було, нею на підставі ст. 116, 117 КЗпП України та у відповідності до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати здійснено розрахунок середнього заробітку за весь час затримки (період з травня 2012 по 16.02.2015) у розмірі 52420,78 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі №917/1472/14 залишено без руху. Встановлено ОСОБА_2 десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання їй можливості: звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження, а також надання доказів надсилання копії апеляційної скарги з описом вкладення всім членам комітету кредиторів.

ОСОБА_3 з ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 також не погодилася та звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі №№17/1472/14; визнати грошові вимоги ОСОБА_3 у сумі 65108,68 грн. (1 черга).Також просила розглянути скаргу без заявника.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_3 посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі судом невірно вказано розмір заробітної плати згідно форми 5ОК. Так, заявник апеляційної скарги зазначає, що за останні два місяці роботи (березень, квітень 2011) її середній заробіток загалом становив 3337,21 грн. у зв'язку з чим середньоденний заробіток за останні два місяці роботи повинен становити 79,46 грн. Проте, судом враховані суми за січень (112,00 грн.), лютий (148,80 грн.) 2014 року.

Окрім того, заявник зазначає, що вказані суми заробітних плат, з яких нараховувався середній заробіток встановлені рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11.06.2013 у справі №689/863/13-ц, тому дана обставина звільнена від доказування.

Оскільки в період з травня 2012 по дату визнання боржника банкрутом повний розрахунок з ОСОБА_3 проведено не було, нею на підставі ст. 116, 117 КЗпП України та у відповідності до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати здійснено розрахунок середнього заробітку за весь час затримки (період з травня 2012 по 16.02.2015) у розмірі 65108,68 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.02.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі №917/1472/14 залишено без руху. Встановлено ОСОБА_3 десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання їй можливості: звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження, а також надання доказів надсилання копії апеляційної скарги з описом вкладення всім членам комітету кредиторів.

03.03.2018 від ОСОБА_3 надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та докази надсилання апеляційної скарги членам комітету кредиторів у справі №917/1472/14 (вх.№2039).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 поновлено ОСОБА_3 строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі №917/1472/14. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі №917/1472/14. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - 5 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 26.03.2018, про що повідомлено учасників справи.

06.03.2018 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та докази надсилання апеляційної скарги членам комітету кредиторів у справі №917/1472/14 (вх.№2094, 2095).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 поновлено ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі №917/1472/14. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі №917/1472/14. Об'єднано розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в одному апеляційному провадженні. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - 5 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 26.03.2018, про що повідомлено учасників справи.

06.03.2018 від ОСОБА_2В надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та докази надсилання апеляційної скарги членам комітету кредиторів у справі №917/1472/14 (вх.№2092, 2093).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 поновлено ОСОБА_2 строк на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі №917/1472/14. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі №917/1472/14. Об'єднано розгляд апеляційних скарг ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в одному апеляційному провадженні. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - 5 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 26.03.2018, про що повідомлено учасників справи.

22.03.2018 від ТОВ Миргородський елеватор надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3, в якому кредитор просить ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.11.2017 у справі №917/1472/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також просив розгляд апеляційної скарги проводити за відсутності представника товариства (вх.№2441).

22.03.2018 від арбітражного керуючого Васіна Є.Є надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3, в якому він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі №917/1472/14 залишити без змін (вх.№2442).

23.03.2018 від арбітражного керуючого Васіна Є.Є надійшли відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в яких він просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі №917/1472/14 залишити без змін (вх. №№ 2456, 2463).

У судове засідання учасники справи не з'явились, хоча були повідомлені судом належним чином.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.08.2014 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Хмельницькхлібопродукт", визнано вимоги ДПІ у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області в розмірі 1618194,32 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з наслідками, передбаченими ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Васіна Є.Є.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.12.2014 визнано грошові вимоги: ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - 1218,00 грн. судовий збір (1 черга), 38483025,95 грн. погашаються за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення (майно зазначене: у іпотечному договорі №7008Z70 від 09.09.2008р., у договорі застави №7008Z71 від 09.09.2008р., у договорі застави №7009Z16 від 30.03.2009р., у договорі застави №7010Z20 від 28.09.2010р.), 244865699,77 грн. погашаються виключно за рахунок заставного майна зазначеного у іпотечному договорі №7009Z12 від 06.03.2009р., 4988546,81 грн. (6 черга). Внесено також до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Хмельницькхлібопродукт", зокрема, вимоги: ОСОБА_2 у сумі 9422,28 грн. (1 черга); ОСОБА_1 у сумі 5337,38 грн. (1 черга); ОСОБА_3 у сумі 4926,52 грн. (1 черга).

Постановою господарського суді Полтавської області від 17.02.2015 визнано банкрутом ТОВ "Хмельницькхлібопродукт", відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором ТОВ "Хмельницькхлібопродукт" арбітражного керуючого Васіна Є.Є.

У листопаді 2017 до господарського суду Полтавської області надійшли заяви з грошовими вимогами до боржника, зокрема: ОСОБА_3 у розмірі 65108,68 грн.; ОСОБА_1 у розмірі 45628,09 грн.; ОСОБА_2 у розмірі 52420,78 грн.

Так, ОСОБА_3 в обґрунтування своєї заяви зазначала, що рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11.06.2013 у справі №689/895/13-ц задоволено її позов та стягнуто з ТОВ "Хмельницькхлібопродукт" 4926,52 грн. невиплаченої заробітної плати. В період з травня 2012 по дату визнання боржника банкрутом повний розрахунок з нею не було проведено. Враховуючи положення статей 116, 117 КЗпП України та відповідно до 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати ОСОБА_3 здійснено розрахунок середнього заробітку за весь час затримки (період з травня 2012 по 16.02.2015) у розмірі 65108,68 грн.

При цьому, кредиторка зазначала, що її було звільнено 03.03.2014. Для обрахунку середнього заробітку нею (з посиланням на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11.06.2013 у справі №689/895/13-ц) взято середню заробітну плату за останні два місяці роботи (березень, квітень 2011). Оскільки в березні 2011 заробітна плата становила 1694,00 грн., а в квітні 2011 - 1643,21 грн., то за вказаний період її заробіток становив 3337,21 грн. У зв'язку з цим, середньоденний заробіток за останні два місяці роботи становить 79,46 грн. Також, у заяві ОСОБА_3 навела розрахунок середнього заробітку за весь час затримки, здійснений за період з травня 2012 по 16.02.2015 та який складає 65108,68 грн.

ОСОБА_1 в обґрунтування своєї заяви зазначала, що рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11.06.2013 у справі №689/894/13-ц задоволено її позов та стягнуто з ТОВ "Хмельницькхлібопродукт" 5337,38 грн. невиплаченої заробітної плати. В період з квітня 2012 по дату визнання боржника банкрутом повний розрахунок з нею не було проведено. Враховуючи положення статей 116, 117 КЗпП України та відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати ОСОБА_1 здійснено розрахунок середнього заробітку за весь час затримки (період з травня 2012 по 16.02.2015) у розмірі 45628,09 грн.

При цьому, кредиторка зазначала, що її було звільнено 03.03.2014. Для обрахунку середнього заробітку нею (з посиланням на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11.06.2013 у справі №689/894/13-ц) взято середню заробітну плату за останні два місяці роботи (березень, квітень 2011). Оскільки в березні 2011 заробітна плата становила 1349,08 грн., а в квітні 2011 - 1384,76 грн., то за вказаний період її середній заробіток становив 2733,84 грн. У зв'язку з цим, середньоденний заробіток за останні два місяці роботи становить 65,09 грн. Також, у заяві ОСОБА_1 навела розрахунок середнього заробітку за весь час затримки, здійснений за період з травня 2012 по 16.02.2015 та який складає 45628,09 грн.

ОСОБА_2 в обґрунтування своєї заяви зазначала, що рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11.06.2013 у справі №689/894/13-ц задоволено її позов та стягнуто з ТОВ "Хмельницькхлібопродукт" 5337,38 грн. невиплаченої заробітної плати. В період з квітня 2012 по дату визнання боржника банкрутом повний розрахунок з нею не було проведено. Враховуючи положення статей 116, 117 КЗпП України та відповідно до 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати ОСОБА_2 здійснено розрахунок середнього заробітку за весь час затримки (період з травня 2012 по 16.02.2015) у розмірі 52420,78 грн.

При цьому, кредиторка зазначала, що її було звільнено 03.03.2014. Для обрахунку середнього заробітку нею (з посиланням на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11.06.2013 у справі №689/894/13-ц) взято середню заробітну плату за останні два місяці роботи (березень, квітень 2011). Оскільки в березні 2011 заробітна плата становила 1769,63 грн., а в квітні 2011 - 1371,30 грн., то за вказаний період її середній заробіток становив 3140,93 грн. У зв'язку з цим, середньоденний заробіток за останні два місяці роботи становить 74,78 грн. Також, у заяві кредитор навів розрахунок середнього заробітку за весь час затримки, здійснений за період з травня 2012 по 16.02.2015 та який складає 52420,78 грн.

14.12.2017 судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів зазначає, що хоча заявники апеляційних скарг просять скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2017, їх доводи та вимоги фактично зводяться до оскарження ухвали від 14.12.2017 лише в частині розгляду їх вимог, а тому суд апеляційної інстанції відповідно ч.1 ст. 269 ГПК України переглядає справу у вказаних межах.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Згідно ч.1 ст. 2 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон про банкрутство) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як роз'яснено у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства про оплату праці №13 від 24.12.1999, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи. Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати (на відшкодування матеріальної шкоди, на повернення авансу тощо), оскільки він вирішується в іншому встановленому для нього порядку.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Порядок). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії (п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999).

Відповідно до положень п. 2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. (п. 8 Порядку).

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_3, колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_3 прийнята на роботу в ТОВ "Хмельницькхлібопродукт" 09.10.2007, а 01.02.2012 переведена на посаду апаратника оброблення зерна 4 розряду.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області №689/895/13-ц від 11.06.2013 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ "Хмельницькхлібопродукт" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Хмельницькхлібопродукт" на користь ОСОБА_3 4926,52 грн. невиплаченої заробітної плати. В частині вимог про стягнення середнього заробітку за період затримки у виплаті заробітної плати відмовлено, у зв'язку з тим, що позивач на час прийняття рішення з роботи не був звільнений, продовжував працювати та отримувати заробітну плату.

03.03.2014 ОСОБА_3 було звільнено за угодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України) на підставі наказу №12к від 03.03.2014.

Враховуючи положення ст. 117 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, розрахунок має починатися із наступного дня після звільнення працівника.

Оскільки в даному випадку два календарні місяці роботи, що передують звільненню є січень та лютий 2014, а не березень та квітень 2011 (як зазначає заявник апеляційної скарги) середня заробітна плата за останні два місяці роботи розрахована таким чином.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) сума заробітку ОСОБА_3 ТОВ "Хмельницькхлібопродукт" у 2014 році за: січень 2014 складала 112,00 грн. (21 робочий день), лютий 2014 - 148,80 грн. (20 робочих днів). Таким чином, середньоденна заробітна плата за вказаний період складає 6,36 грн. (260,80 грн./41 робочий день).

Кількість днів за весь період затримки, починаючи з 04.03.2014 (наступний день після звільнення) по 17.02.2015 (ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом) складає 240 робочих днів. Таким чином середній заробіток за весь час затримки складає 1526,40 грн. (6,36 грн. х 240 р.д.).

У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви ОСОБА_3, визнання її грошових вимог у розмірі 1526,40 грн. та внесення їх до 1 черги реєстру вимог кредиторів ТОВ "Хмельницькхлібопродукт".

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 05.07.2007 прийнята на ТОВ "Хмельницькхлібопродукт" робітником на сезонні роботи Ярмолинецького ХПП, 01.03.2012 переведена на посаду апаратника оброблення зерна 4 розряду.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області №689/894/13-ц від 11.06.2013 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Хмельницькхлібопродукт" про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за затримку у проведенні розрахунку, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Хмельницькхлібопродукт" на користь ОСОБА_1 5337,38 грн. невиплаченої заробітної плати. В частині вимог про стягнення середнього заробітку за період затримки у виплаті заробітної плати відмовлено, у зв'язку з тим, що позивач на час прийняття рішення з роботи не був звільнений, продовжував працювати та отримувати заробітну плату.

03.03.2014 ОСОБА_1 було звільнено за угодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України) на підставі наказу №9к від 03.03.2014.

Оскільки в даному випадку два календарні місяці роботи, що передують звільненню є січень та лютий 2014, а не березень та квітень 2011 (як зазначає заявник апеляційної скарги) середня заробітна плата за останні два місяці роботи розрахована таким чином.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) сума заробітку ОСОБА_1 ТОВ "Хмельницькхлібопродукт" у 2014 році за: січень 2014 складала 112,00 грн. (21 робочий день), лютий 2014 - 148,80 грн. (20 робочих днів). Таким чином, середньоденна заробітна плата за вказаний період складає 6,36 грн. (260,80 грн./41 робочий день).

Кількість днів за весь період затримки, починаючи з 04.03.2014 (наступний день після звільнення) по 17.02.2015 (ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом) складає 240 робочих днів. Таким чином середній заробіток за весь час затримки складає 1526,40 грн. (6,36 грн. х 240 р.д.).

У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви ОСОБА_1 та визнання її грошових вимог у розмірі 1526, 40 грн. та внесення їх до 1 черги реєстру вимог кредиторів ТОВ "Хмельницькхлібопродукт".

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_2 колегія суддів зазначає таке.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_2 03.05.2007 прийнята на роботу ТОВ "Хмельницькхлібопродукт" на посаду техніка- лаборанта Ярмолинецького ХПП.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області №689/863/13-ц від 11.06.2013 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Хмельницькхлібопродукт" про стягнення заробітної плати 6000,00 та 2000 грн. середнього заробітку за час затримки виплати, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Хмельницькхлібопродукт" на користь ОСОБА_2 9422,28 грн. невиплаченої заробітної плати. В частині вимог про стягнення середнього заробітку за період затримки у виплаті заробітної плати відмовлено, у зв'язку з тим, що позивач на час прийняття рішення з роботи не був звільнений, продовжував працювати та отримувати заробітну плату.

03.03.2014 ОСОБА_2 було звільнено за угодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП України) на підставі наказу №4к від 03.03.2014.

Оскільки в даному випадку два календарні місяці роботи, що передують звільненню є січень та лютий 2014, а не березень та квітень 2011 (як зазначає заявник апеляційної скарги) середня заробітна плата за останні два місяці роботи розрахована таким чином.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу (Форма ОК-5) сума заробітку ОСОБА_2 ТОВ "Хмельницькхлібопродукт" у 2014 році за: січень 2014 складала 149,70 грн. (21 робочий день), лютий 2014 - 156,25 грн. (20 робочих днів). Таким чином, середньоденна заробітна плата за вказаний період складає 7,46 грн. (305,95 грн./41 робочий день).

Кількість днів за весь період затримки, починаючи з 04.03.2014 (наступний день після звільнення) по 17.02.2015 (ухвалення постанови про визнання боржника банкрутом) складає 240 робочих днів. Таким чином середній заробіток за весь час затримки складає 1790,40 грн. (7,46 грн. х 240 р.д.).

У зв'язку з викладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви ОСОБА_2 та визнання її грошових вимог у розмірі 1790,40 грн. та внесення їх до 1 черги реєстру вимог кредиторів ТОВ "Хмельницькхлібопродукт".

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що не підлягають задоволенню апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а ухвала господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі №917/1472/14 - скасуванню.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2017 у справі №917/1472/14 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 02.04.18

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.

Суддя Шевель О. В.