Рішення

від 02.04.2018 по справі 916/146/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2018 р.м. Одеса Справа № 916/146/18

Господарський суд Одеської області у складі головуючого судді Гуляк Г.І.,

при секретарі судового засідання Тодорові А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу №916/146/18

за позовом Одеської міської ради

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Залізничтехніка"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Департамент комунальної власності Одеської міської ради

про стягнення 164243.37 гривень

Представники:

від позивача: Чернова Г.А. - за дорученням;

від відповідача: Сливінська М.В., Стадніченко Я.О. - за дорученням;

від третьої особи: Токар А.С. - за дорученням;

ВСТАНОВИВ:

26.01.2018р. Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Залізничтехніка , в якій просить суд стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 164 243,37 грн., з яких 139 996,35 грн. основної заборгованості; 14349,64 грн. пені; 1877,27 грн. 3 % річних та 8020,14 грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору за подання позову.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди землі від 05.04.2007р. в частині сплати орендної плати, в результаті чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 139996,35 грн., на яку ним, згідно п. 4.6 договору, було нараховано пеню, а також 3 % річних та інфляційні втрати (ст. 625 ЦК України) у розмірах, що заявлені до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.01.2018 року прийнято позовну заяву Одеської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/146/18, залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності Одеської міської ради. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "26" лютого 2018 р. о 15:30.

23.02.2018 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення Одеської міської ради, в яких позивач зазначає про те, що рішенням господарського суду Одеської області від 25.03.2013 року у справі № 916/343/13-г внесено зміни до договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ Залізничтехніка в частині розміру орендної плати. З набранням законної сили рішенням господарського суду Одеської області у справі № 916/1807/15, останнє стало обов'язковим до виконання та враховувалось при обчислення розміру орендної плати для відповідача.

Департаментом комунальної власності Одеської міської ради залучено до матеріалів справи письмові пояснення на позовну заяву Одеської міської ради, в яких останній повністю підтримує вимоги позивача.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову Одеської міської ради та стверджує про відсутність заборгованості за договором оренди земельної ділянки, внаслідок того, що він з 01.01.2017 р. по 01.12.2017 р. сплачував орендну плату у самостійно визначеному розмірі на підставі нової нормативної грошової оцінки земель міста Одеси.

Судове засідання призначене на 26.02.2018 року відкладено на 19.03.2018 року на 15.30 год.за клопотанням Одеської міської ради, у зв'язку із необхідністю ознайомлення з поданим відзивом та підготовкою відповіді на відзив.

02.03.2018 року Одеською міською радою до господарського суду Одеської області подано відповідь на відзив, в якій Одеська міська рада не погоджується з запереченнями відповідача викладеними у відзиві з огляду на наступне. Так, на думку позивача, прийняття Одеською міською радою рішення від 29.06.2016 року, якою затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, не тягне за собою автоматичну зміну умов договорів оренди землі в частині розміру орендної плати, а є лише підставою для внесення таких зміг, які повинні бути оформлені шляхом укладення відповідної угоди, що має бути нотаріально посвідчена та буде невід'ємною частиною даного договору.

З огляду на те, що на даний час, зміни до договору оренди землі від 05.04.2007 року, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ Залізничтехніка в частині розміру орендної плати в передбаченому законом порядку не внесені, додаткову угоду до даного договору не укладено,сплата відповідачем орендної плати за зміненою нормативно-грошовою оцінкою до моменту внесення змін до договору оренди землі не відповідає приписам чинного законодавства України.

В подальшому, на адресу суду від ТОВ Залізничтехніка надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає, що Одеська міська рада своїми конклюдентними діями (лист департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-13/6243) підтвердила зміну орендної плати та необхідність використання нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як бази для оплати орендної плати без необхідності узгоджувати такі зміни та укладати додаткові нотаріально посвідчені угоди.

Судове засідання призначене на 19.03.2018 року відкладено на 27.03.2018 року на 11.30. В судовому засіданні 27.03.2018 року представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення, викладені письмово. В даному судовому засіданні оголошено перерву на 02.04.2018 року на 11.30.

В судовому засіданні 02.04.2018 року заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 05.04.2007 р. між Одеською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю ЗАЛІЗНИЧТЕХНІКА , ідентифікаційний код юридичної особи - 31850124, було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 7393 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 23, терміном на 49 років, для експлуатації та обслуговування виробничих будівель. Вказаний договір зареєстровано в Одеській регіональній філії ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.09.2007 року за № 040750500130.

Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки Одеська міська рада передала в оренду ТОВ Залізничтехніка вказану земельну ділянку.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що орендна плата за земельну ділянку, площею 7393 кв.м. розрахована у розмірі 1,5 відсотків від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає: 106 085,48 грн. на рік.

Розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно з рішенням Одеської міської ради від 15.07.2005 р. № 4247-IV у відповідності до протоколу узгодження розміру орендної плати та може збільшуватися Одеською міською радою в межах, передбачених законодавством, в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні (п. 4.2 Договору).

Водночас, рішенням господарського суду Одеської області

від 25.03.2013 року у справі № 916/343/13-г внесено зміни до договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та

ТОВ Залізничтехніка , в частині розміру орендної плати та викладено його в наступній редакції:

- п. 2.3. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки, площею 7393 кв.м. становить - 7 592 906,72 грн., згідно з витягом з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки від 04.11.2011р. № 390/С складеному управлінням Держземагенства у м. Одесі ;

- п. 4.1. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі безготівковій формі у розмірі: - за земельну ділянку, площею 7393 кв.м. - 227 787,20 грн. на рік, яка розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки .

Вказане рішення господарського суду Одеської області від 25.03.2013 року у справі № 916/343/13-г набрало законної сили 12.04.2013 року.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2000 р. № 783 Про проведення індексації грошової оцінки земель .

Відповідно до статті 289 Податкового кодексу України встановлено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Згідно з інформацією, наявною на офіційному сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання пункту 289.3 статті 289 Податкового кодексу України, враховуючи дані Державної служби статистики України, коефіцієнти індексації нормативно грошової оцінки земель становлять: за 2013 рік - 1,0, за 2014 рік - 1, 249, за 2015 рік - 1,433, за 2016 рік для земель несільськогосподарського призначення - 1,06.

З урахуванням наведеного, орендна плата ТОВ Залізничтехніка відповідно до умов договору оренди землі від 11.09.2007 року № 040750500130 та враховуючи рішення господарського суду Одеської області від 25.03.2013 року у справі № 916/343/13-г складає: 227 787,20*1,0*1,249*1,433*1,06=432 159, 25 грн. на рік., тобто 36 013, 27 грн. щомісячно.

Між тим, як встановлено судом, орендар покладені на нього зобов'язання законом та договором щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою не виконує належним чином та не сплачує орендну плату в належному розмірі, внаслідок цього утвориласьзаявлена до стягнення сума заборгованості за з 01.01.2017 по 31.10.2017 р.р. у сумі 164 243,37 грн.

У відповідності до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частинами 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.145 Конституції України права місцевою самоврядування захищаються в судовому порядку.

Частина 1 ст.206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

У відповідності до ч.ч.1, 2, 3 ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Зі змісту ч.1 ст.24 Закону України вбачається, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Суд не погоджується з доводами ТОВ Залізничтехніка , які викладені у відзиві по позовну заяву, стосовно того, що нормами податкового законодавства нібито передбачений обов'язок відповідача самостійно визначати розмір орендної плати.

Згідно з п. 14.1.147. Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

П. 14.1.136. Податкового кодексу України передбачено, шо орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Таким чином, нормами податкового законодавства передбачено дві самостійні форми плати за землю - земельний податок або орендна плата.

Згідно з п. 286.2. Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову деклараціюна поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями .

Також згідно з п. 9.4.2. договору оренди землі Орендар зобов'язаний самостійно, за даними Одеського міського управління земельних ресурсів, щороку обчислювати суму орендної плати за станом на 01січня і

до 01 лютого поточного року подавати відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом.

Отже, нормами податкового законодавства та положеннями договору передбачений обов'язок відповідача самостійно обчислити суму плати за землю, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями та подати податкову декларацію, а не право самостійно змінювати розмір орендної плати, встановлений відповідним договором.

Правовідносини визначення, порядку та строків сплати плати за землю у формі орендної плати врегульовані статтею 288 Податкового кодексу України Орендна плата .

Разом із тим, згідно з п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.4. ст. 288 Податкового кодексу України чітко визначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Таким чином, нормами Податкового кодексу України чітко передбачено, що останні регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів. В той час як підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а не дані поданої платником податків декларації.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Абзацом 2 п.п. 1.3 п. 1 Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин встановлено, що системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу , оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України Про оренду землі , п.п.14.1.136п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, далі - ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Таким чином, ані норми податкового, ані цивільного законодавства в жодному випадку не наділяють орендарів земельних ділянок комунальної власності правом в односторонньому порядку змінювати умови договору в частині визначення розміру орендної плати.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку, що Одеська міська рада, яка є орендодавцем відповідних земельних ділянок відповідно до п. 9.1.2 Договору, що кореспондується зі статтею 24 Закону України Про оренду землі , має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати в розмірі, встановленому договором.

Водночас, твердження відповідача, що сторони домовились, що у разі зміни нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, вони не підписують додаткову угоду про зміну розміру орендної плати, судом відхиляються як такі, що не відповідають умовам договору оренди землі та нормам чинного законодавства України.

Так, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 651 Цивільного кодексу України).

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Водночас, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Крім того , пунктом 4.4. договору оренди визначено, що умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін , шляхом укладення відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невід'ємними частинами цього договору, крім випадків :

- зміни розміру земельного податку, відповідно до чинного законодавства України;

- коригування Грошової оцінки земель міста Одеси , яка затверджується рішеннями Одеської міської ради;

- зміни функціонального призначення будівлі або її частини.

У цих випадках розмір орендної плати змінюється орендодавцем.

З огляду на наведене, сторони погодили можливість внесення змін до договору оренди землі у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки земель міста Одеси саме Одеською міською радою шляхом укладення відповідної угоди, яка має бути нотаріально посвідчені та буде невід'ємною частиною цього договору.

Вказане також підтверджується наявною судовою практикою. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, постановою Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 15.02.2018 р. № 916/1578/15-г встановлено, що чинним законодавством не передбачено положень про зміну розміру орендної плати за користування орендованим майном саме з моменту прийняття законодавцем таких змін, а надається право стороні правовідносин в подальшому ініціювати внесення відповідних змін до договору. Отже, до моменту внесення змін до договору оренди, в тому числі за рішенням суду, орендар зобов'язаний сплачувати оренду плату в розмірі, передбаченому чинним договором оренди.

При цьому міркування відповідача не враховувати висновки Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського судуу справі № 916/1578/15-г, з огляду на те, що предметом вказаного спору є відносин оренди майнових комплексів державних підприємств, а не земельних ділянок, судом відхиляються, з огляду на те, що вказані спори є подібними та можуть бути враховані судом при винесенні вказаного рішення.

З огляду на означене, прийняття Одеською міською радою рішення від 29.06.2016 року, якою затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, не тягне за собою автоматичну зміну умов договорів оренди землі в частині розміру орендної плати, а є лише підставою для внесення таких зміг.

З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку, що зменшення розміру орендної плати внаслідок зміни нормативно-грошової оцінки повинно відбуватись шляхом внесення змін в існуючий договір, позаяк без внесених змін відсутні підстави для сплати іншого розміру орендної плати, ніж у договорі.

Таким чином, отримавши витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 30.01.2017 року № 943/86-17 відповідачем лише розпочато процедуру внесення змін до договору оренди землі. Водночас, вказані зміни повинні бути оформлені шляхом укладення відповідної угоди, яка має бути нотаріально посвідчена та буде невід'ємною частиною даного договору .

Звертаємо увагу господарського суду Одеської області, що на даний час зміни до договору оренди землі від 05.04.2007 року, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ Залізничтехніка в частині розміру орендної плати в передбаченому законом порядку не внесені, додаткову угоду до даного договору не укладено .

З урахуванням наведеного, суд вважає, що сплата ТОВ Залізничтехніка орендної плати за зміненою нормативно-грошовою оцінкою до моменту внесення змін до договору оренди землі не відповідає приписам чинного законодавства України, а отже у Одеської міської ради наявні законні підстави для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів територіальної громади м. Одеси шляхом стягненнясуми заборгованості в розмірі 139 996,35 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 877,24 грн., інфляційні втрати у сумі 8020,14 грн., пеню в розмірі 14 349,64 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне:

У листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62- 97 р. містяться Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, відповідно до яких при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, тому умовно слід виходити з того, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Застосовуючи норми чинного на момент розгляду справи Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України у постанові від 01.02.2012 р. № 52/30 дійшов висновку, що аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Таким чином, при розрахунку інфляційних втрат слід брати до уваги індекси інфляції, починаючи із січня 2017 року.

Відповідно до Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62- 97р. Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, що складають будь-який період, перемножити між собою.

Суд погоджується з розрахунком заборгованості, здійсненим позивачем в частині стягнення інфляційний втрат у розмірі 8 020, 14 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором оренди землі.

Перевіривши розрахунок позивача трьох відсотків річних в сумі 1 877,24 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Перевіривши розрахунок пені, здійсненої позивачем в сумі 14 349,64 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Поряд з цим, суд зазначає, що заперечення відповідача не спростовують заявлені позивачем позовні вимоги. Відтак, на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору та інших доказів по справі суд доходить до висновку про задоволення позовних вимог Одесьокої міської ради.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно з ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 463,65 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.129,232,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Залізничтехніка (65490, Одеська область, місто Теплодар, вулиця Комунальна, будинок 5, код ЄДРПОУ 31850124) заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 139 996, 35 грн., інфляційне збільшення суми у розмірі 8 020,14 грн., 3% річних - 1 877,24 грн., пеню - 14 349,64 грн. на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, будинок 1, код ЄДРПОУ 26597691; банк ГУДКСУ в Одеській області, МФО - 828011, код 38016923, одержувач - УДКСУ у м. Одесі, Одеської області, місцевий бюджет Суворовського району № 33219812700009, КБК - 18010600 орендна плата з юридичних осіб ).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Залізничтехніка (65490, Одеська область, місто Теплодар, вулиця Комунальна, будинок 5, код ЄДРПОУ 31850124) на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, площа Думська, буд. 1, ідентифікаційний код 26597691) сплачений судовий збір за подачу позову у розмірі 2 463, 65 грн. (на рахунок юридичного департаменту Одеської міської ради - код 26302537, р/р 35415074034995, ГУ ДКСУ у м. Одесі Одеської області, МФО 828011).

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02 квітня 2018 р.

Суддя Г.І. Гуляк