Рішення

від 22.03.2018 по справі 826/10730/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №826/10730/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.,

секретар судового засідання Фуртак А.В.,

за участі представників:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Радехівський цукор до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.05.2017 року №0004194811, згідно якого Товариству з обмеженою відповідальністю Радехівський цукор збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 18567156,00 грн (в т.ч.: за податковими зобов'язаннями - 16363905,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2203251,00 грн).

Посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акта перевірки від 03.05.2017 року №4/28-10-48-11/36153189 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Радехівський цукор (код ЄДРПОУ 36153189) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТОВ Стілпроф (код ЄДРПОУ 38862089), ТОВ Ф'ючер ТВП (код ЄДРПОУ 36185280), ТОВ ДК Престиж (код ЄДРПОУ 39526177), ТОВ Лекс Про (код ЄДРПОУ 39465083), ТОВ Домінант-Інвест (код ЄДРПОУ 39671719), ТОВ Інветменс Компані (код ЄДРПОУ 39648627), ТОВ Маркус Технологія (код ЄДРПОУ 40113403), ТОВ Арном Груп (код ЄДРПОУ 39614907), ТОВ Канборт (код ЄДРПОУ 39714605) за період 2014-2016 років . У вищенаведеному акті контролюючий орган, вказав, зокрема, про те, що ТОВ Радехівський цукор виписувало податкові накладні та відображало в податковому та бухгалтерському обліку фінансово-господарські операції з підприємствами з ознаками фіктивності, без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків. Позивач з такими висновками не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства. В той же час, зазначив, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з названими контрагентами, а також доказам, пов'язаним з господарською діяльністю ТОВ Радехівський цукор . Натомість долучена до матеріалів справи первинна документація, на думку позивача, повністю спростовує висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства щодо заниження податку на прибуток у періоді, що перевірявся. Стосовно начебто фіктивності вищезгаданих контрагентів, повідомив, що жодного судового рішення про визнання того чи іншого контрагента позивача фіктивним не існує, це лише припущення відповідача. А посилання останнього на протоколи допиту свідків у кримінальній справі, де немає вироку, не є належним та допустимим доказом у розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України. В той же час, наголосив, що ТОВ Радехівський цукор жодним чином не пов'язаний з тими особами, котрих відповідач вважає фіктивними. До того ж, з огляду на передбачений чинним законодавством України принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Що стосується відсутності товарно-транспортних накладних та сертифікатів, як на обставини, які, на думку відповідача, свідчать про зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат, то вказав, що, податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну та сертифікат як обов'язкові первинні документи на підтвердження реального здійснення господарської операції з поставки товару, а сама по собі відсутність таких документів, за наявності інших, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, не може ставити під сумнів факт їх здійснення. На підставі наведеного вважає, що податкове повідомлення-рішення від 25.05.2017 року №0004194811 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, суть якого зводиться до наступного. Проведеною Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби документальною позаплановою виїзною перевіркою з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТОВ Стілпроф , ТОВ Ф'ючер ТВП , ТОВ ДК Престиж , ТОВ Лекс Про , ТОВ Домінант-Інвест , ТОВ Інветменс Компані , ТОВ Маркус Технологія , ТОВ Арном Груп , ТОВ Канборт за період 2014-2016 років, результати якої оформлені актом від 03.05.2017 року №4/28-10-48-11/36153189, встановлено неправомірне відображення товариством у податковому обліку господарських операцій з поставки вказаним суб'єктам господарювання товарів у виді цукру білого кристалічного та жому гранульованого. Зокрема, ствердив, що згідно з даними ЄРПН ТОВ Стілпроф , ТОВ ТК Ф'ючер ТВП , ТОВ Лекс Про , ТОВ Домінант-Інвест , ТОВ Канборт , ТОВ Маркус Технологія , ТОВ Арном Груп , ТОВ ДК Престиж , ТОВ Інвестмент Компані протягом періоду, що перевірявся, здійснювали реалізацію товару, відмінного від придбаного в ТОВ Радехівський цукор . Окрім того, названі суб'єкти господарювання мають ознаки фіктивності, а отримані від них кошти, є, як зазначив відповідач, не оплатою за придбаний товар, а безповоротною фінансовою допомогою, яку позивач не відобразив як дохід. На підставі інформації, що міститься у наданих для перевірки первинних документах, з урахуванням допитів свідків, матеріалів податкової інформації та інформації, що міститься в ухвалі Сихівського районного суду від 06.02.2017 року у справі №464/802/17, відповідач встановив, що ТОВ Стілпроф , ТОВ ТК Ф'ючер ТВП , ТОВ ДК Престиж , ТОВ Лекс Про , ТОВ Домінант-Інвест , ТОВ Інветменс Компані , ТОВ Маркус Технологія , ТОВ Арном Груп та ТОВ Канборт не могли здійснювати операції з придбання цукру білого кристалічного та жому гранульованого у ТОВ Радехівський цукор . Проте факт реалізації цього товару позивачем підтверджується первинними документами і даними бухгалтерського обліку, що свідчить про факт реалізації його невстановленим особам. Крім того, товариством не надано в повному обсязі документи, а саме відсутні товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання товару. Наведене, на думку відповідача, ставить під сумнів факт здійснення господарських операцій та виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ТОВ Радехівський цукор . За таких обставин вважає, що викладені в акті перевірки від 03.05.2017 року №4/28-10-48-11/36153189 висновки щодо заниження ТОВ Радехівський цукор податкових зобов'язань з податку на прибуток є обґрунтованими, відповідно прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення від 25.05.2017 року №0004194811 правомірним і підстав для задоволення позову немає.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та наданих суду поясненнях.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій викладено пояснення та аргументи з посиланням на відповідні докази. Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, вважає безпідставними та необґрунтованими.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ТОВ Радехівський цукор (код ЄДРПОУ: 36153189) зареєстроване, як юридична особа, 28.01.2009 року; основним видом економічної діяльності названого підприємства, згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, є оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.

На підставі направлень від 17.03.2017 року №65 та №66, виданих Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, згідно підп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, підп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із внесеними змінами та доповненнями), на виконання ухвали про надання дозволу на проведення позапланової документальної перевірки слідчого судді Борачок М.В. у справі від 06.02.2017 року №464/802/17 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Радехівський цукор (код ЄДРПОУ 36153189) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із ТОВ Стілпроф (код ЄДРПОУ 38862089), ТОВ Ф'ючер ТВП (код ЄДРПОУ 36185280), ТОВ ДК Престиж (код ЄДРПОУ 39526177), ТОВ Лекс Про (код ЄДРПОУ 39465083), ТОВ Домінант-Інвест (код ЄДРПОУ 39671719), ТОВ Інветменс Компані (код ЄДРПОУ 39648627), ТОВ Маркус Технологія (код ЄДРПОУ 40113403), ТОВ Арном Груп (код ЄДРПОУ 39614907), ТОВ Канборт (код ЄДРПОУ 39714605) за період 2014-2016 років, за результатами якої складено акт від 03.05.2017 року №4/28-10-48-11/36153189 (далі - акт перевірки від 03.05.2017 року).

У висновках цього акта перевірки контролюючий орган зазначив про порушення позивачем ОСОБА_4 (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, та п.44.6 ст.44, підп.14.1.257 п.14.1 ст.14, підп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України (із змінами і доповненнями), підп.14.1.257 п.14.1 ст.14, підп.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями в редакції 2014 року), занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2014-2016 роки на суму 90910584,00 грн, що призвело до заниження податку на прибуток всього 16363905,00 грн, в т.ч. за 2014 рік в сумі 5723250,00 грн, за 2015 рік - на 7550901,00 грн, за 1 кв. 2016 рік - 3089754,00 грн.

На обґрунтування цих висновків, відповідач, зокрема, зазначив, що згідно з даними ЄРПН ТОВ Стілпроф , ТОВ ТК Ф'ючер ТВП , ТОВ Лекс Про , ТОВ Домінант-Інвест , ТОВ Канборт , ТОВ Маркус Технологія , ТОВ Арном Груп , ТОВ ДК Престиж , ТОВ Інвестмент Компані протягом періоду, що перевірявся, здійснювали реалізацію товару, відмінного від придбаного в ТОВ Радехівський цукор , а саме: аналогових модулів; сканерів штрих-кодів; клавіатур; акційних комплектів; кабельного короба; кронштейнів; лічильників банкнот; материнських плат; мітчик м/р; модулі світлододіні MD, піску, платформ, плінтусів поліуретанових, рулеток, світлодіодних свердл, сканерів ZEBEX, труб та здійснювали організацію робіт по обслуговуванню абонентів.

Також, відповідач посилається на непредставлення ТОВ Радехівський цукор на перевірку товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару та специфікацій. А згідно протоколів допитів свідків, службові особи ТОВ Стілпроф , ТОВ Лекс Про , ТОВ Домінант-Інвест , ТОВ Канборт , ТОВ Маркус Технологія , ТОВ Арном Груп , ТОВ ДК Престиж , ТОВ Інвестмент Компані опитаним водіям невідомі.

Окрім того, відповідачем при проведенні перевірки використано акт ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ ТК Ф'ючер ТВП (код ЄДРПОУ 36185280) від 12.12.2014 року 648/22-03/36185280 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за липень 2014 року, серпень 2014 року, вересень 2014 року та жовтень 2014 року. Згідно цього акта, як зазначено в акті перевірки від 03.05.2017 року, операції, здійснені між ТОВ ТК Ф'ючер ТВП (код за ЄДРПОУ 36185280) та контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за липень 2014 року, серпень 2014 року, вересень 2014 року та жовтень 2014 року, не мали реального товарного характеру, роботи не виконувалися, а послуги не надавалися, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів або надання послуг (виконання робіт).

Згідно узагальненої податкової інформації від 20.09.2016 року №147/14-03-14-02/39465083, складеної ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області у зв'язку з відсутністю ТОВ Лекс Про (ЄДРПОУ 39465083) за податковою адресою, встановлено відсутність у ТОВ Лекс Про фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилається також на матеріали кримінального провадження у справі №464/802/17, зокрема ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 06.02.2017 року, в якій вказано, що групою невстановлених осіб, які діяли у співучасті між собою, впродовж 2015-2016 років, здійснювалась незаконна діяльність, пов'язана з реєстрацією, придбанням та використанням, на підставних осіб, фіктивних суб'єктів господарської діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема фінансово-господарської діяльності підприємств реального сектору економіки, серед яких ТОВ Радехівський цукор , пов'язаної з незаконним, формуванням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для заниження податкових зобов'язань та ухилення від сплати податків, шляхом імітації проведення господарських операцій з придбання (реалізації) товарів (робіт, послуг).

Згідно цієї ухвали, службові особи ТОВ Радехівський цукор занизили дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування, у період серпень-листопад 2014 року на суму 31795835,10 грн за рахунок невключення до складу інших доходів суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої у вказаному періоді від підприємств з ознаками фіктивності - ТОВ Стілпроф та ТОВ ТК Ф'ючер ТВП , що призвело до несплати податку на прибуток до державного бюджету на загальну суму 5723250,30 грн.

За результатами зібраної при проведенні податкової перевірки інформації відповідач дійшов висновку, що ТОВ Стілпроф , ТОВ ТК Ф'ючер ТВП , ТОВ ДК Престиж , ТОВ Лекс Про , ТОВ Домінант-Інвест , ТОВ Інветменс Компані , ТОВ Маркус Технологія . ТОВ Арном Груп , ТОВ Канборт не могли здійснювати операції з придбання цукру білого кристалічного та жому гранульованого у ТОВ Радехівський цукор . А тому, на думку податкового органу, операції між ТОВ Радехівський цукор та його контрагентами-покупцями є безтоварними, що призвело до неправомірного формування показників бухгалтерського податкового обліку, а в підсумку до заниження податкових зобов'язань перед бюджетом.

На підставі акта перевірки від 03.05.2017 року, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.05.2017 року №0004194811 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 18567156,00 грн (в т.ч.: за податковими зобов'язаннями - 16363905,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2203251,00 грн).

ТОВ Радехівський цукор скористалось правом адміністративного оскарження, однак за наслідками такого, названий акт індивідуальної дії рішенням Державної фіскальної служби України від 04.08.2017 року залишено без змін.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби податкового повідомлення-рішення від 25.05.2017 року №0004194811, вважаючи його таким, що суперечить вимогам податкового законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши долучені до справи письмові докази суд встановив наступні обставини.

Так, у період, що був предметом перевірки, позивачем укладено ряд договорів, а саме:

1) договір поставки №44 КПЖ/15 від 16.11.2015 року, згідно якого продавець - ТОВ Радехівський цукор - зобов'язується поставити покупцеві - ТОВ ДК Престиж - товар власного виробництва, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов даного договору. Найменування товару: жом сушений (гранульований), жом сушений (розсипний) жом свіжий і кислий;

2) договір купівлі-продажу №234 КПЦ/14 від 01.10.2014 року, згідно якого продавець - ТОВ Радехівський цукор - зобов'язується передати у власність покупця - ТОВ Стілпроф - цукор білий кристалічний, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов даного договору;

3) договір купівлі-продажу №023 Ж/14 від 11.08.2014 року, згідно якого продавець - ТОВ Радехівський цукор - зобов'язується передати у власність покупця - ТОВ ТК Ф'ючер ТВП , а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити жом гранульований (насипом);

4) договір поставки №275 КПЦ/15 від 26.10.2015 року, згідно якого продавець - ТОВ Радехівський цукор - зобов'язується поставити покупцеві - ТОВ Лекс Про - товар власного виробництва, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов даного договору. Найменування товару: цукор білий кристалічний;

5) договір поставки №344 КПЦ/15 від 23.12.2015 року, згідно якого продавець - ТОВ Радехівський цукор - зобов'язується поставити покупцеві - ТОВ Домінант-Інвест - товар власного виробництва, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов даного договору. Найменування товару: цукор білий кристалічний;

6) договір поставки №2 КПЦ/16 від 04.01.2016 року, згідно якого продавець - ТОВ Радехівський цукор - зобов'язується поставити покупцеві - ТОВ Інветменс Компані - товар власного виробництва, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов даного договору. Найменування товару: цукор білий кристалічний;

7) договір купівлі-продажу №181 КПЦ/14 від 05.09.2014 року, згідно якого продавець - ТОВ Радехівський цукор - зобов'язується передати у власність покупця - ТОВ ТК Ф'ючер ТВП , а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов даного договору. Найменування товару: цукор білий кристалічний;

8) договір поставки №136 КПЦ/15 від 10.08.2015 року, згідно якого продавець - ТОВ Радехівський цукор - зобов'язується передати у власність покупця - ТОВ Канборт цукор білий кристалічний, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов даного договору;

9) договір поставки №12 КПЦ/16 від 03.02.2016 року, згідно якого продавець - ТОВ Радехівський цукор - зобов'язується поставити покупцеві - ТОВ Арном Груп - товар власного виробництва, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов даного договору. Найменування товару: цукор білий кристалічний;

10) договір поставки №330 КПЦ/15 від 09.12.2015 року, згідно якого продавець - ТОВ Радехівський цукор - зобов'язується передати у власність покупця - ТОВ Маркус Технологія цукор білий кристалічний власного виробництва, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов даного договору.

На підтвердження здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами-покупцями позивач представив суду банківські виписки (том 2, а.с.9-210), специфікації (том 2 - а.с.218, 219, 221, 222, 229-233, 236) та видаткові накладні, зокрема:

1) по Стілпроф (том 3, а.с.2-113): від 16.10.2014 року (*22), від 17.10.2014 року (*28), від 18.10.2014 року (*14), від 19.10.2014 року (*7), від 20.10.2014 року (*13), від 21.10.2014 року (*19), від 22.10.2014 року (*35), від 23.10.2014 року (*28), від 24.10.2014 року (*40), від 25.10.2014 року (*9), від 26.10.2014 року (*9), від 27.10.2014 року (*7), від 28.10.2014 року (*21), від 29.10.2014 року (*10), від 30.10.2014 року (*4), від 31.10.2014 року (*3), від 03.11.2014 року (*1), від 04.11.2014 року (*2), від 06.11.2014 року (*1), від 19.11.2014 року (*1);

2) по ТОВ Маркус Технологія (том 3, а.с.115-156): від 10.12.2015 року (*4), від 11.12.2015 року (*1), від 05.01.2016 року (*5), від 11.01.2016 року (*3), від 12.01.2016 року (*3), від 13.01.2016 року (*6), від 14.01.2016 року (*4), від 15.01.2016 року (*6), від 18.01.2016 року (*3), від 19.01.2016 року (*2), від 21.01.2016 року (*1), від 28.01.2016 року (*1), від 29.01.2016 року (*1), від 04.02.2016 року (*1);

3) по ТОВ Канборт (том 3, а.с.158-205): від 11.08.2015 року (*2), від 12.08.2015 року (*5), від 13.08.2015 року (*1), від 03.09.2015 року (*2), від 04.09.2015 року (*8), від 05.09.2015 року (*6), від 06.09.2015 року (*1), від 07.09.2015 року (*3), від 08.09.2015 року (*9), від 09.09.2015 року (*5), від 10.09.2015 року (*4), від 11.09.2015 року (*1);

4) по ТОВ Домінант-Інвест (том 3, а.с.207-223): від 24.12.2015 року (*1), від 24.12.2015 року (*2), від 25.12.2015 року (*4), від 28.12.2015 року (*3), від 29.12.2015 року (*3), від 30.12.2015 року (*3), від 31.12.2015 року (*1);

5) по ТОВ Лекс Про (том 3, а.с.225-244): від 29.10.2015 року (*2), від 11.11.2015 року (*4), від 13.11.2015 року (*2), від 14.11.2015 року (*2), від 17.11.2015 року (*2), від 18.11.2015 року (*1), від 28.12.2016 року (*4), від 13.01.2016 року (*4), від 15.01.2016 року (*2), від 16.01.2016 року (*1), від 18.01.2016 року (*1), від 20.01.2016 року (*1), від 27.01.2016 року (*2), від 29.01.2016 року (*4), від 01.02.2016 року (*1), від 02.02.2016 року (*1), від 16.02.2016 року (*1);

6) по ТОВ Інветменс Компані (том 3, а.с.246-252): від 12.01.2016 року (*1), від 22.01.2016 року (*1), від 25.01.2016 року (*1), від 26.01.2016 року (*1), від 27.01.2016 року (*3);

7) по ТОВ Арномгруп (том 3, а.с.254-261): від 04.02.2016 року (*2), від 05.02.2016 року (*2), від 08.02.2016 року (*2), від 09.02.2016 року (*1), від 10.02.2016 року (*1),

8) то ТОВ ТК Ф'ючер ТВП (том 3, а.с.263-278): від 05.09.2014 року (*1), від 08.09.2014 року (*1), від 12.09.2014 року (*1), від 15.09.2014 року (*1), від 17.09.2014 року (*1), від 19.09.2014 року (*1), від 22.09.2014 року (*1), від 24.09.2014 року (*4), від 25.09.2014 року (*4), від 26.09.2014 року (*1), від 29.09.2014 року (*1), від 01.10.2014 року (*1), від 03.10.2014 року (*1), від 06.10.2014 року (*1), від 08.10.2014 року (*1), від 10.10.2014 року (*1), від 13.10.2014 року (*1), від 15.10.2014 року (*1), від 17.10.2014 року (*1), від 24.10.2014 року (*2), від 25.10.2016 року (*1), від 26.10.2016 року (*1), від 17.02.2015 року;

9) по ТОВ ДК Престиж (том 3, а.с.280-399): від 11.09.2015 року (*4), від 12.09.2015 року (*1), від 14.09.2015 року (*1), від 17.11.2015 року (*3), від 18.11.2015 року (*2), від 19.11.2015 року (*2), від 20.11.2015 року (*5), від 23.11.2015 року (*3), від 24.11.2015 року (*6), від 25.11.2015 року (*6), від 26.11.2015 року (*7), від 27.11.2015 року (*5), від 28.11.2015 року (*1), від 30.11.2015 року (*5), від 02.12.2015 року (*6), від 03.12.2015 року (*4), від 04.12.2015 року (*2), від 08.12.2015 року (*13), від 09.12.2015 року (*5), від 10.12.2015 року (*18), від 14.12.2015 року (*1), від 15.12.2015 року (*2), від 16.12.2015 року (*1), від 17.12.2015 року (*10), від 22.12.2015 року (*1), від 24.12.2015 року (*2), від 28.12.2015 року (*1), від 29.12.2015 року (*2), від 05.01.2016 року (*3), від 06.01.2016 року (*5).

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно з підп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України; в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Розумною економічною причиною (діловою метою) в розумінні підп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Відповідно до підп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно п.135.1 ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено ОСОБА_4 (стандартом) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290.

Відповідно до п.п.5, 7 ОСОБА_4, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені ст.44 ПК України. Так, за змістом п.44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV).

Згідно зі ст.1 Закону №996-ХIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №996-ХIV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.9 цього ж Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Визначальною ж ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. За відсутності факту поставки товарів, відповідні суми не можуть враховуватись у податковому обліку, навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

А тому, з метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит, слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції, як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення. Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з принципом змагальності, кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Суд встановив, що у періоді, що перевірявся, позивач мав взаємовідносини з ТОВ Стілпроф , ТОВ Ф'ючер ТВП , ТОВ ДК Престиж , ТОВ Лекс Про , ТОВ Домінант-Інвест , ТОВ Інветменс Компані , ТОВ Маркус Технологія , ТОВ Арном Груп , ТОВ Канборт , які придбавали у нього товар у виді цукру білого кристалічного та жому гранульованого. Зазначені операції здійснювались на підставі укладених між сторонами договорами поставки №136 КПЦ/15 від 10.08.2015 року, №275 КПЦ/15 від 26.10.2015 року, №44 КПЖ/15 від 16.11.2015 року, №330 КПЦ/15 від 09.12.2015 року, №344 КПЦ/15 від 23.12.2015 року, №2 КПЦ/16 від 04.01.2016 року, №12 КПЦ/16 від 03.02.2016 року, та купівлі-продажу: №181 КПЦ/14 від 05.09.2014 року, №023 Ж/14 від 11.08.2014 року, №234 КПЦ/14 від 01.10.2014 року.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Вказане не заперечувалося представником відповідача в судових засіданнях та підтверджено актом перевірки від 03.05.2017 року, згідно якого факт реалізації товару ТОВ Радехівський цукор підтверджено первинними документами і даними бухгалтерського обліку (том 1, а.с.132). Будь-яких зауважень щодо їх оформлення відповідач не зазначав ні в акті перевірки, ні в судових засіданнях.

Разом з тим, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки податковим органом це не спростовано належними, достатніми та допустимими доказами. Викладені обставини та факти не відповідають таким ознакам, позаяк мають характер припущень.

Суд не враховує посилання відповідача на ненадання позивачем транспортної документації, як на підстави для прийняття спірного рішення та відмови в задоволенні позову, з огляду на таке.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п.п.11.1, 11.3 вказаних Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Водночас суд звертає увагу, що зазначені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, слідує висновок, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 року у справі №816/166/15-а.

Щодо посилань відповідача на те, що в представлених ТОВ Радехівський цукор до перевірки товарно-транспортних накладних відсутні певні реквізити, суд відзначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, що, в свою чергу, встановлено судом і підтверджено матеріалами справи.

При цьому, в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов'язує зміни у податковому обліку платника.

Щодо доводів відповідача (згідно долучених протоколів допиту) про те, що автомобілі, якими надавалися транспортні послуги з перевезення, належать фізичним або юридичним особам, відмінним від ТОВ Стілпроф , ТОВ Ф'ючер ТВП , ТОВ ДК Престиж , ТОВ Лекс Про , ТОВ Домінант-Інвест , ТОВ Інветменс Компані , ТОВ Маркус Технологія , ТОВ Арном Груп , ТОВ Канборт , суд враховує, що право власності на використовувані автомобілі стосується самих перевізників і їх взаємовідносин з власниками транспортних засобів. Відтак, за умови недоведеності відповідачем нездійснення передачі транспортних засобів фактичними власниками у користування підприємствам-перевізникам, передчасним є висновок про неможливість використання транспортних засобів при перевезенні товару.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.01.2018 року у справі №802/537/13-а.

Відсутність у позивача сертифікатів якості на товар не є обставиною, яка вказує про нездійснення поставки товарів, адже, по-перше, складення таких документів не передбачено умовами договорів між позивачем та контрагентами, оскільки договори лише містять положення про відповідність продукції нормам ДСТУ і не містять вимог оформлення заявок саме у письмовій формі, по-друге, такі документи не визнано обов'язковими первинними звітними документами за результатами фактично здійснених операцій з поставки товару.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Радехівський цукор розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Більше того, суд встановив, що реалізований товар безпосередньо пов'язаний з основною статутною діяльністю позивача (оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами).

Між тим, на момент здійснення спірних правовідносин позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались, що доводить достатній об'єм правосуб'єктності останніх для укладення спірних угод. А згідно з приписами ч.1 ст.16 та ч.1 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), відомості, які внесені до ЄДР вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд не бере до уваги посилання відповідача і на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Окрім того, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте посадовими особами Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Щодо застосування відповідачем під час перевірки матеріалів досудового розслідування в кримінальному провадженні, зокрема, протоколів допиту свідків посадових осіб позивача (водіїв).

Відповідно до ч.6 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Крім того, суд враховує, що жодних доказів про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача, ні щодо його контрагентів, надано не було.

Таким чином, матеріали кримінального провадження, в т.ч. протоколи допиту свідків, на які посилається відповідач, не мають доказової сили для цієї адміністративної справи, не є тим доказом фіктивної діяльності контрагентів позивача, яка б звільняла відповідача від доказування даних обставин. Докази, отримані за процедурою, встановленою Кримінальним процесуальним кодексом України, підлягають оцінці судом при прийнятті рішення у кримінальній справі та за відсутності обвинувального вироку (ухвали) і доведеності певних фактів у кримінальній справі не можуть носити преюдиційний характер в адміністративному процесі під час вирішення адміністративної справи.

Щодо аргументів позивача про те, що кошти, які позивач отримував від контрагентів-покупців, є начебто безповоротною фінансовою допомогою, яку позивач не відобразив як дохід.

Відповідно до підп.14.1.171 п.14.1 ст.14 ПК України, безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Порядок визначення доходів та їх склад визначено у ст.135 ПК України.

Зокрема, згідно з підп.135.5.4 п.135.5 цієї статті, інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Одержана позивачем оплата від суб'єктів господарювання (ТОВ Стілпроф , ТОВ Ф'ючер ТВП , ТОВ ДК Престиж , ТОВ Лекс Про , ТОВ Домінант-Інвест , ТОВ Інветменс Компані , ТОВ Маркус Технологія , ТОВ Арном Груп , ТОВ Канборт за період 2014-2016 років) за поставлений товар не підпадає під жодну з наведених ознак безповоротної фінансової допомоги.

При цьому, суд встановив, що всі суми, які були отримані позивачем від його контрагентів за поставлений протягом 2014-2016 років товар, були належним чином відображені у регістрах бухгалтерського обліку, як дохід, та у податковій звітності позивача, а відповідні суми податків були сплачені ним до бюджету.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та задачам діяльності платників податків, збитковості таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, виконання робіт, надання послуг, а також про те, що реалізацію вказаних операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

При цьому, суд звертає увагу, що за відсутності ж доказів, які б свідчили про існування змови платника з його покупцями по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів результатів у сфері оподаткування - позивача у справі, відносини попередніх учасників договору виконання не можуть впливати на податковий облік підприємства.

Поряд з цим, суд враховує позицію, вказану у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом .

На думку суду, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України. Доводи відповідача ґрунтуються виключно на висновках, які є похідними від інформації щодо контрагентів позивача, а не на дослідженні первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій та на підставі яких платником податку сформовані спірні суми валових витрат.

Будь-яких інших обставин, з якими б Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби пов'язував порушення ТОВ Радехівський цукор вимог податкового законодавства, акт перевірки від 03.05.2017 року не містить.

З системного аналізу досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин справи слідує висновок, що при проведенні перевірки позивача та формулювання порушень ним вимог Податкового кодексу України, відповідач не провів аналіз суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у періоді, що перевірявся, а обмежився лише отриманою податковою інформацією. Втім, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

А тому, оцінюючи доводи контролюючого органу, описані вище, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності товариства, враховуючи принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та достовірність задекларованих ТОВ Радехівський цукор даних податкового обліку, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 25.05.2017 року №0004194811 не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняте необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та непропорційно. В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п.2 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають задоволенню. А тому, спірне рішення слід скасувати як протиправне.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такі відшкодовуються позивачу в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10,13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 25.05.2017 року №0004194811 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на суму 18567156 (вісімнадцять мільйонів п'ятсот шістдесят сім тисяч сто п'ятдесят шість) гривень 00 копійок (в т.ч.: за податковими зобов'язаннями - 16363905,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2203251,00 грн).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (місцезнаходження: вул.Дегтярівська, 11г, м.Київ, 04119; код ЄДРПОУ: 39440996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Радехівський цукор (місцезнаходження: проспект Юності, 39, село Павлів, Радехівський район, Львівська область, 80250; код ЄДРПОУ: 36153189) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 278507 (двісті сімдесят вісім тисяч п'ятсот сім) гривень 35 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення суду буде складено до 31.03.2018 року.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 30.03.2018 року.