Рішення

від 30.03.2018 по справі 921/715/17-г/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 березня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/715/17-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

при секретарі судового засідання: Шміло І.О.

розглянув матеріали справи

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи підприємця Чорного Михайла Петровича, с. Підлісне, Бережанський р-н, Тернопільська обл.

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордвест", вул.Зелена, 38, Підлісне, Бережанський район, Тернопільська область

про розірвання договору суборенди землі (земельної ділянки водного фонду).

за участі представників:

позивача: Мандзій В.П., довіреність №б/н від 05.12.2017;

відповідача: Фединська О.Б., довіреність № бн від 28.03.2018.

Суть справи:

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду". Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер N120U021D3070640B1.

Суб'єкт підприємницької діяльності фізичної особи підприємця Чорного Михайла Петровича, с. Підлісне, Бережанський р-н, Тернопільська обл. звернулось 06.02.2017 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції канцелярії Господарського суду вх. № 769 від 06.12.2017) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордвест", вул.Зелена, 38, Підлісне, Бережанський район, Тернопільська область, про розірвання договору суборенди землі (земельної ділянки водного фонду).

Ухвалою суду від 11.12.2017 порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 11.01.2018.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, зокрема, ГПК України викладено в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, чинній з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні, що відбулось 11.01.2018 господарський суд, розглянувши матеріали справи № 921/715/17-г/4, враховуючи думку учасників судового процесу, які прибули у судове засідання, дійшов висновку, що дану справу слід розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

Підготовче засідання розпочато 11.01.2018, з подальшим неодноразовим його відкладенням з огляду на неявку у судові засідання відповідача та неподання ним будь-яких заперечень на позов (востаннє на 01.03.2018).

Представник позивача у судове засідання 01.02.2018 прибув, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позові, та заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати та надати суду докази щодо місцезнаходження відповідача.

Представники позивача у судовому засідання 01.03.2018 подали у справу копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на підтвердження факту знаходження відповідача за адресою. Зазначеною у позовній заяві, а саме: вул. Зелена, 38, с. Підлісне, Бережанський район, Тернопільська область.

Представник відповідача у підготовчі судові засідання 01.02.2018, 01.03.2018 не з`являвся, витребуваного судом відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, поштові відправлення, яким на адресу Товариства, вказану у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (вул. Зелена, 38, Підлісне, Бережанський район, Тернопільська область), відділенням поштового зв'язку м. Тернополя, повернуто на адресу Господарського суду Тернопільської області без вручення адресату.

Ухвалою від 01.03.2018 закрито підготовче засідання та призначено справу № 921/715/17-г/4 до судового розгляду по суті на 15.03.2018.

У судовому засіданні, що відбулось 15.03.2016, представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених у позові, просили про задоволення позову.

Представник відповідача у судове засідання 15.03.2018 не з`явився, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, поштове відправлення, яким на адресу Товариства, вказану у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (вул. Зелена, 38, Підлісне, Бережанський район, Тернопільська область), відділенням поштового зв'язку м. Тернополя, повернуто на адресу Господарського суду Тернопільської області без вручення адресату.

Суд за результатами проведеного судового засідання по розгляду спору по суті, з метою правильного і об'єктивного розгляду справи та надання сторонам передбаченого ст. ст. 42, 46 ГПК України рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, ухвалив відкласти судовий розгляд справи по суті згідно статей 202, 216 ГПК України, без постановлення окремого процесуального документу, із зазначенням про постановлення ухвали про відкладення розгляду справи у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, у зв'язку з чим в судовому засіданні 15.03.2018 оголошена протокольна ухвала про відкладення розгляду справи на 29.03.2018.

29.03.2018 відповідачем через канцелярію суду подано клопотання б/н від 29.03.2018 про відкладення розгляду справи, обґрунтовуючи його тим, що про розгляд даної справи йому стало відомо з відомостей, розміщених на офіційному веб-сайті Господарського суду Тернопільської області, тоді як копії позовної заяви та долучених до неї документів в порушення вимог норм ГПК України позивачем на адресу товариства не надсилались. Також у поданому клопотанні відповідач повідомив суд про фактичну адресу (адресу для листування): вул. Зелена, 125, м. Миколаїв, Львівська область. Вказане клопотання було підтримано уповноваженим представником відповідача в судовому засіданні, що відбулося 29.03.2018.

В судовому засіданні представник відповідача також повідомив суду, що за домовленістю сторін спірного правочину плата може також вноситися і продукцією та послугами, докази про що зобов'язалась надати у наступне судове засідання ( як то письмові докази та показання свідків). Водночас представник по довіреності Фединська О.Б. (довіреність № бн від 28.03.2018) підтвердила факт надходження поштових відправлень на юридичну адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, однак, з огляду на перебування одержувача за іншою поштовою адресою, вручені вони (поштові відправлення) Товариству з обмеженою відповідальністю "Нордвест" не були і повертались адресату - Господарському суду Тернопільської області з відміткою про закінчення терміну зберігання.

Представник позивача в даному судовому засіданні проти оголошення перерви в судовому засіданні не заперечував.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання, а також заслухавши пояснення та доводи представників сторін з цього приводу, оголосив перерву в судовому засіданні по розгляду спору по суті до 30.03.2018 (останній день строку розгляду справи по суті, визначений ч. 2 ст. 195 ГПК України) для надання можливості уповноваженому представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордвест" ознайомитись із матеріалами справи, а також підготувати та подати докази на підтвердження викладених ним обставин щодо підтвердження сплати орендних платежів по договору.

Натомість 30.03.2018 представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання б/н від 30.03.2018 (вх. номер 5834 від 30.03.2018) про відкладення розгляду справи до 18.04.2018 для надання їй можливості:

- ознайомитись із матеріалами справи;

- підготувати та подати суду відзив на позов та інші заперечення;

- підготувати та подати суду письмові докази та перелік свідків, участь яких в судовому засіданні зобов'язалась забезпечити;

- залучити до участі у розгляді даної справи адвоката на стороні відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні 30.03.2018 заперечував проти відкладення розгляду справи на більш тривалий строк, ніж встановлений приписами ч. 2 ст. 195 ГПК України, з огляду на те, що суд неодноразово повідомляв відповідача про відкриття провадження у справі та проведення судових засідань, шляхом надіслання процесуальних документів на адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також з врахуванням того, що судом також надано йому можливість для ознайомлення з матеріалами справи та подання додаткових доказів на підтвердження його заперечень, однак, своїми процесуальними правами представник товариства не скористався.

Господарський суд, розглянувши клопотання відповідача, а також заслухавши пояснення та доводи представників сторін з цього приводу, відхилив його, з огляду на те, що:

- відповідно до ч.1 ст.64 Господарського кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином;

- частиною 7 статті 120 ГПК України (в редакції чинній з 15.12.2017) визначено обов'язок учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає;

- як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі №921/715/17-г/4 від 11.12.2017 про порушення провадження у справі, відкладення розгляду справи від 11.01.2018, відкладення підготовчого засідання від 01.02.2018, про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті від 01.03.2018, ухвала від 15.03.2018 про повідомлення сторін про відкладення розгляду спору по суті, були направлені на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордвест", вул.Зелена, 38, Підлісне, Бережанський район, Тернопільська область, 47515, яка вказана у витягах з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (сформованих станом на 06.12.2017 та 01.03.2018), наданих позивачем, але повернулися без вручення адресату з відмітками оператора поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання";

- за наведених обставин суд дійшов висновку, що не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою для господарського суду розглянути справу відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 03.03.2018 у справі за №911/1163/17;

- у п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про фізичну особу - підприємця, зокрема, про її місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем);

- відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними;

- таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, слід дійти висновку, що відповідач неодноразово повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, але не скористався належним чином своїми процесуальними правами та не отримував вищезазначених процесуальних документів, а відтак, відсутні підстави вважати право відповідача на реалізацію ним прав, передбачених цим кодексом, порушеним. Крім цього, нормами ч. 4 ст. визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Тому, застосовуючи принципи змагальності, диспозитивності та пропорційності господарського судочинства, що закріплені в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 13-15 ГПК України, та беручи до уваги забезпечення сторонам рівних та належних умов для надання доказів, необхідних для розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні;

- крім того, відповідач просить відкласти розгляд справи до 18.04.2018, тоді як відповідно до норм ч. 2 ст. 195 ГПК України останнім днем строку, наданого законодавцем суду для розгляду справи по суті, є 30.03.2018 (ухвала про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті датована 01.03.2018), можливість продовження якого за заявою сторони чи за ініціативою суду Господарським процесуальним кодексом не передбачено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін , господарським судом встановлено наступне:

- на підставі договору оренди землі (земельної ділянки земель водного фонду) від 20 липня 2004 року укладеного між Бережанською районною державною адміністрацією, як орендодавцем, та фізичною особою-підприємцем Чорним М.П., як орендарем, укладено договір оренди, орендодавець надав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку для ведення рибного господарства, загальною площею 91,05 га, яка знаходиться на території Жуківської сільської ради Бережанського району Тернопільської області строком на 25 років (п.п. 1, 6 Договору).

В оренду було передано земельну ділянку загальною площею 91,05 га, у тому числі:

- водне плесо - 80,02 га;

- прибережна смуга - 3,09 га;

- гідротехнічні споруди (дамба) - 7,94 га (п. 2 Договору).

В подальшому, вищевказану земельну ділянку водного фонду, позивач, згідно договору суборенди землі (земельної ділянки земель водного фонду), укладеного 27 березня 2006 року та погодженого Бережанською районною державною адміністрацією (далі - Договір суборенди землі), передав на платній основі в суборенду приватному підприємству ВАЛМАРТ ПЛЮС .

Сторонами погоджено, що Договір суборенди укладено до 20 липня 2029 року (п. 3 Договору суборенди).

Відповідно до п. 1 розділу 4 договору суборенди землі (земельної ділянки водного фонду) від 27 березня 2006 року, орендна плата вноситься суборендарем у грошовій формі на розрахунковий рахунок орендаря, приватного підприємця Чорного М.П., у строки та у розмірі, що визначається цим договором у сумі 2405 грн. на розрахунковий рахунок ТОД АППБ Аваль , МФО 338501, код 21139067, рахунок №260037604.

Згідно з п. 2 розділу 4 договору суборенди землі (земельної ділянки водного фонду) від 27 березня 2006 року, за взаємною згодою стороні плата може також вноситися і продукцією та послугами, що повинно оформлятися відповідними актами.

Плата за суборенду земельної ділянки вноситься щорічно, не пізніше 25 грудня поточного року (п. З розділу 4 договору суборенди).

В подальшому 30 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю НОРДВЕСТ та приватним підприємством ВАЛМАРТ ПЛЮС , укладався договір про спільну господарську діяльність із метою ведення рибного господарства на території Жуківської селищної ради Бережанського району Тернопільської області, для досягнення якої зобов'язалися спільно й погоджено робити всі необхідні фактичні та юридичні дії (п. 1.1. Договору про спільну діяльність).

Також 24 листопада 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю НОРДВЕСТ та Приватним підприємством ВАЛМАРТ ПЛЮС , укладено договір відступлення права вимоги (цесії) №2. Відповідно до положень якого ПП ВАЛМАРТ ПЛЮС відступило, а ТОВ НОРДВЕСТ набуло право вимоги, належне ПП ВАЛМАРТ ПЛЮС , і стало набувачем прав та обов'язків за Договором суборенди земельної ділянки (земель водного фонду) загальною площею 91,05 га від 27 березня 2006 року, укладеним між позивачем (ФОП Чорним М.П.) та ПП ВАЛМАРТ ПЛЮС .

Так 01 грудня 2008 року між фізичною особою-підприємцем Чорним М.П. (орендарем), ПП ВАЛМАРТ ПЛЮС (діючим суборендарем) та ТОВ НОРДВЕСТ (суборендарем правонаступником), було укладено Додаткову угоду №1 до Договору суборенди землі (земельної ділянки земель водного фонду) від 27 березня 2006 року, на підставі якої сторони домовилися про те, що ПП ВАЛМАРТ ПЛЮС , як діючий суборендар, повністю передає свої права та обов'язки по договору суборенди землі (земельної ділянки водного фонду) кадастровий номер 6120481800:01:001:0015, укладеного 27 березня 2006 року, своєму суборендарю правонаступнику - ТОВ НОРДВЕСТ , на підставі договору цесії №2 від 24 листопада 2008 року. Дана угода підписана представниками сторін, завірена відтисками їх печаток і є невід'ємною частиною Договору суборенди землі (земельної ділянки водного фонду).

Позивач вважає, що оскільки факт укладання вказаних договорів та додаткової угоди до договору суборенди землі, встановлено постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року, яка набрала законної сили, у справі №876/2661/16, а тому в силу ч. З ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції ГПК України, чинній станом на момент звернення з даним позовом до господарського суду) не потребує додаткового доказування при розгляді даної справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, в редакції чинній з 15.12.2017, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тому обставини, встановлені Тернопільським окружним адміністративним судом у постанові від 22 березня 2016 року, справа №819/126/, залишеною без змін Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року (справа №876/2661/16), мають преюдиціальне значення для вирішення даного спору, а встановлені у ній факти не потребують повторного доведення.

Таким чином, на підставі зазначених договорів та додаткової угоди до договору суборенди землі, до відповідача у даній справі - ТОВ НОРДВЕСТ перейшли усі права та обов'язки, якими володів ПП ВАЛМАРТ ПЛЮС на умовах договору суборенди землі (земельної ділянки земель водного фонду), укладеного 27 березня 2006 року, в тому числі і обов'язок сплачувати кошти за суборенду земельної ділянку водного фонду.

Однак відповідач, прийнявши на себе усі обов'язки за вказаним договором суборенди землі, порушив свої зобов'язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою протягом 2008-2017 років, відповідно не дотримався терміну сплати коштів за суборенду земельної ділянки, зазначеного в п. З розділу 4 договору суборенди землі, який є його істотною умовою.

Позивач стверджує, що станом на 04 грудня 2017 року відповідачем в рахунок погашення заборгованості за користування в 2008-2017 роках належною позивачу на праві користування земельною ділянкою (земель водного фонду) не сплачено ані жодних грошових коштів, що підтверджується виписками з ПАТ Райффайзен Банк Аваль по особовому рахунку фізичної особи-підприємця Чорного М.П., ані поставлено жодної продукції та не надано послуг в рахунок орендної плати, що оформлялися б відповідними актами.

Крім цього, ПП ВАЛМАРТ ПЛЮС (з яким позивач укладав договір суборенди земельної ділянки земель водного фонду 27.03.2006) чи відповідачем, до якого перейшли усі обов'язки за договором суборенди земельної ділянки, не погашено заборгованість з суборендної плати за користування земельною ділянкою протягом 2006-2008 років.

Тому, на момент пред'явлення позову заборгованість відповідача по орендній платі за використання земельної ділянки земель водного фонду за період з 27 березня 2006 року по 27 листопада 2017 року складає 28058,33 грн, що є порушенням п. 3 розділу 4 договору суборенди землі, яким встановлено обов'язок відповідача своєчасно сплачувати оренду плату, тобто до 25 грудня поточного року.

Таким чином, враховуючи факти систематичного невиконання відповідачем обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 Закону України Про оренду землі та умовами договору суборенди земельної ділянки земель водного фонду від 27.03.2006, зокрема щодо несплати орендної плати протягом 2006-2017 років, що в свою чергу породжує істотне порушення відповідачем умов цього правочину та положень законодавства України, яким врегульовано правовідносини з приводу оренди землі, позивач вважає, що у нього виникло право на розірвання договору суборенди землі (земельної ділянки водного фонду) від 27.03.2006 у судовому порядку з підстав, зазначених у самому договорі та у ст. 32 Закону України Про оренду землі .

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 175 ГК України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 2 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно норм статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що спірні правовідносини сторін виникли із договору, який за своєю правовою природою є договором оренди землі, тобто є земельними правовідносинами, а тому підпадають під правове регулювання Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" (надалі - Закон), законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

І так як предметом даного спору є розірвання договору суборенди землі (земельної ділянки водного фонду), тому слід зазначити, що суборенда землі - це передача земельної ділянки її користувачем (орендарем) іншій особі в користування на певний строк та на умовах, погоджених з орендодавцем. Такі відносини оформляються відповідним договором.

Відповідно до ст. 8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. По-друге, строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

Матеріали справи свідчать, що укладений між позивачем та ПП ВАЛМАРТ ПЛЮС 27.03.20106 договір суборенди землі (земельної ділянки земель водного фонду) є погодженим орендодавцем за договором оренди землі (земельної ділянки водного фонду) від 20.07.2004 - Бережанською районною державною адміністрацією 27.01.2006 та діє до 20.07.2029, що не перевищує терміну дії договору оренди.

Стаття 206 Земельного кодексу України вказує, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Закону "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Вимогами статті 13 Закону передбачено, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 21 зазначеного Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно ст.15 Закону України „Про оренду землі" умови щодо орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а також щодо використання та цільового призначення земельної ділянки є істотними умовами договору. Відповідно до ст. 24 цього ж Закону орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Обов'язок землекористувача щодо своєчасної оплати земельного податку або орендної плати встановлений також статтею 96 Земельного кодексу України.

Частиною 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, серед іншого, своєчасного внесення орендної плати.

У розділі 4 договору суборенди сторони правочину дійшли згоди про те, що орендна плата вноситься суборендарем у грошовій формі на розрахунковий рахунок орендаря, приватного підприємця Чорного М.П., у строки та у розмірі, що визначається цим договором у сумі 2405 грн. на розрахунковий рахунок ТОД АППБ Аваль , МФО 338501, код 21139067, рахунок №260037604. За взаємною згодою стороні плата може також вноситися і продукцією та послугами, що повинно оформлятися відповідними актами. Плата за суборенду земельної ділянки вноситься щорічно, не пізніше 25 грудня поточного року.

Право орендаря вимагати сплати орендної плати в розмірі та термін, що передбачений даним договором, також передбачено у п.1 розділі 9 договору суборенди.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 1 ст. 96 ЗК України встановлено, що землекористувачі зобов'язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Статтею 141 ЗК України передбачено підстави припинення права користування земельною ділянкою, серед яких і систематична несплата орендної плати або земельного податку.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду (ч.ч. 1, 2 ст. 202 ГК України).

Згідно частини 3 статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 стаття 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частинами 3, 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно статті 32 цього ж Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Так у п. 3 розділу 12 договору суборенди землі (земельної ділянки водного фонду) сторони передбачили можливість припинення дії договору шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.

Отже, стороною, якою заявлено вимоги про розірвання договору, повинно бути доведено наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, тобто існування цих двох умов у їх сукупності.

Крім того, відповідно до пункту 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року № 6, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Земельними кодексом України, зокрема, ст. 141 визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою, де у ч. 1 п. "д" вказано, що однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Отже, аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що однією із підстав для розірвання договору оренди землі за ініціативою орендодавця являється систематична несплата орендної плати. Розірвання договору може мати місце за умови його чинності на момент розірвання.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач користується земельною ділянкою на підставі договору суборенди землі (земельної ділянки водного фонду від 27.03.2006) і визначена цим договором орендна плата за користування земельною ділянкою ним за період з 27 березня 2006 року по 27 листопада 2017 не сплачувалась, що підтверджується виписками з ПАТ Райффайзен Банк Аваль по особовому рахунку фізичної особи-підприємця Чорного М.П.. Доказів зворотного, або ж внесення орендної плати у іншій, аніж грошовій формі, відповідачем не подано, а судом не здобуто.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

І так як судом встановлено, що відповідач протягом тривалого часу належним чином не виконує умови договору суборенди щодо сплати орендних платежів, що слід вважати порушенням істотних умов даного договору, а також враховуючи, що позовні вимоги позивача ґрунтувалися саме на систематичній несплаті орендних платежів, тому наявні правові підстави для розірвання договору суборенди землі (земельної ділянки земель водного фонду) від 27 березня 2006 року з усіма додатками, укладеного між фізичною особою-підприємцем Чорним М.П. та приватним підприємством ВАЛМАРТ ПЛЮС , правонаступником за договором якого є товариство з обмеженою відповідальністю НОРДВЕСТ .

Заперечення відповідача, викладені ним у судових засіданнях, суд оцінює критично та не приймає до уваги як такі, що не підтверджені належними і допустимими доказами.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Розірвати договір суборенди землі (земельної ділянки земель водного фонду) від 27 березня 2006 з усіма додатками, укладений між фізичною особою-підприємцем Чорним Михайлом Петровичем та Приватним підприємством "ВАЛМАРТ ПЛЮС", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Нордвест".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нордвест" (вул.Зелена, буд. 38, с. Підлісне, Бережанський район, Тернопільська область ідент. код 35712798) на користь суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи підприємця Чорного Михайла Петровича (с. Підлісне, Бережанський район, Тернопільська область, ідент. номер НОМЕР_1) 1600 (одну тисячу шістсот) грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення Господарського суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.04.2018.

Суддя Н.М. Бурда