Постанова

від 02.04.2018 по справі 904/7846/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/7846/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський виробничий комбінат" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 (головуючий: Парусніков Ю.Б., судді: Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський виробничий комбінат"

про відстрочку виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2017

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Отіс Тарда"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський виробничий комбінат"

про визнання права власності за набувальною давністю,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 у справі №904/7846/17 була повернута апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський виробничий комбінат" на ухвалу місцевого господарського суду від 10.11.2017 (про відмову в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення ) на підставі п.п.2,3,4 ч.1 ст.97 ГПК України.

06.12.2017 (згідно з реєстраційним штампом) ТОВ "Дніпропетровський виробничий комбінат" подано касаційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 у справі № 904/7846/17 до Вищого господарського суду України.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 904/7846/17 передано до Касаційного господарського суду.

22.02.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду.

22.02.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: суддя-доповідач Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

Згідно з частиною 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

05.03.2018 суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до провадження та здійснення розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, учасникам справи надано строк до 20.03.2018 для подання відзиву на касаційну скаргу.

Скаржник мотивує свою касаційну скаргу тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно повернув апеляційну скаргу на підставі п.п.2,3,4 ч.1 ст.97 ГПК України, оскільки стверджує, що апеляційний суд невірно встановив, що за подання апеляційної скарги заявник повинен був сплатити судовий збір , оскільки вважає, що не передбачено сплати судового збору за заявами про відстрочення та розстрочення судового збору. Крім того, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції мав право самостійно відстрочити йому сплату судового збору з власної ініціативи, оскільки у відповідача дуже скрутне фінансове становище.

Також скаржник посилається на те, що він дізнався про ухвалу місцевого суду лише з Єдиного державного реєстру та не був присутнім під час розгляду своєї заяви про відстрочення виконання судового рішення, при цьому додав клопотання про поновлення йому строку на подання апеляційної скарги, яке, на його думку, безпідставно було відхилено судом апеляційної інстанції.

З огляду на викладене, заявник у касаційній скарзі просить скасувати ухвалу апеляційного господарського суду від 04.12.2017, справу направити до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Повертаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський виробничий комбінат" суд апеляційної інстанції вказав, що при зверненні з апеляційною скаргою особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

При цьому апеляційним судом встановлено, що в порушення ч. 1 ст. 95, п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України апелянтом не було долучено до апеляційної скарги доказів надсилання її копії і доданих до неї документів позивачу по справі - ТОВ "Отіс Тарда", що є підставою для її повернення.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що відповідачем не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги про оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області.

Відповідно до частини 4 статті 94 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Порядок та розмір справляння судового збору визначається Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 8 липня 2011 року.

Згідно вказаного закону, розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду з 01.01.2017 визначено п.п.7 п. 2 ч. 2 ст. 4 у розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при зверненні з апеляційною скаргою скаржником мав бути сплачений судовий збір у розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Також, судом апеляційної інстанції було відхилено клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду.

При цьому апеляційний суд вказав , що у відповідності до ч.1 ст.93 ГПК України апеляційна скарга подається на ухвалу місцевого господарського суду протягом п'яти днів.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2017 у судовому засіданні оголошено ухвалу, строк на оскарження якої закінчився 15.11.2017 .

Відповідач, як на підставу відновлення йому пропущеного строку на подання апеляційної скарги, посилався на той факт, що він про існування оскаржуваної ухвали дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 20.11.2017, що на його думку, зумовлює наявність поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Посилаючись ст.ст.33, 53 ГПК України, суд апеляційної інстанції вказав, що поважними причинами можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Між тим, апеляційний суд не визнав наведені відповідачем причини пропуску строку поважними, оскільки матеріали справи свідчать про те, що представник ТОВ "Дніпропетровський виробничий комбінат" був повідомлений про дату, місце та час розгляду справи за його заявою, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням (а. с. 206), вказавши, що апелянтом не доведено існування істотних перешкод, які б могли позбавити його реальної можливості своєчасно подати апеляційну скаргу.

При цьому, на думку колегії суддів апеляційного суду, скаржник не може ставити можливість вчасного звернення з апеляційною скаргою в залежність від офіційного оприлюднення рішення в ЄДРСР, оскільки (навіть якщо припустити, що рішення в ЄДРСР буде офіційно оприлюдненим через півроку) це не виключає обов'язку вчасно реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого строку, тобто протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали.

З огляду на викладені обставини, апеляційний суд зазначив, що сам лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду відновити цей строк, оскільки поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду , яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого строку.

Можливість вчасного подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2017 залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку колегія суддів не вбачає, оскільки пропуск строку на оскарження ухвали суду пов'язаний не з об'єктивними обставинами, а суто суб'єктивними причинами.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду виходячи з наступного.

В силу положень ч.1 ст.53 ГПК України, яка врегульовує питання відновлення та продовження процесуальних строків, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи, господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

При цьому, ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того , що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, виходячи зі змісту ст. ст. 33, 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене. До таких висновків щодо поновлення строків оскарження дійшов Верховний Суд України у постанові від 17.01.2006 у справі №39/62-12/140.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Оскільки відповідачем не були надані належні докази, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, а посилання останнього на те, що він дізнався про існування ухвали лише 20.11.2017 з Єдиного державного реєстру судових рішень не може виключати обов'язку вчасно реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого строку, тобто, протягом п'яти днів з дня оголошення ухвали, колегія суддів вважає правомірним відмову апеляційного суду у задоволенні клопотання та повернення апеляційної скарги заявнику без розгляду .

Крім того, колегія суддів вважає доводи касаційної скарги стосовно того, що закон не передбачає обов'язку сплати судового збору за заявами про відстрочення та розстрочення судового збору також безпідставними, оскільки, як вже зазначалося вище, законодавством передбачено розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у розмірі 1 (одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який відповідачем сплачено не було.

Відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, тим більше за відсутності клопотання заінтересованої сторони про це, є правом, а не обов'язком, суду відповідно до ст.8 Закону України "Про судовий збір" в редакції станом на момент подачі апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.95 Господарського процесуального кодексу України:

"Особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні."

Дана норма є обов'язковою для подачі всіх апеляційних скарг і не містить жодних виключень, а тому, суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на ст.121 вказаного Кодексу в даному випадку.

Враховуючи те, що скаржник не довів факт додання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору за подання такої апеляційної скарги (а в матеріалах справи відсутні такі докази), доказів надсилання її копії і доданих до неї документів позивачу по справі - ТОВ "Отіс Тарда", а також поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що суд апеляційної інстанції вмотивовано повернув апеляційну скаргу без розгляду на підставі п.п.2,3,4 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017).

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

Враховуючи те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги винесена з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить висновку про необхідність залишення її без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає раніше ухвалене судове рішення, суд покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314 - 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський виробничий комбінат" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 у справі №904/7846/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 у справі №904/7846/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський