Рішення

від 22.03.2018 по справі 823/2118/17

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року справа № 823/2118/17

15 год. 58 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 (за ордером),

представника відповідача - ОСОБА_2 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕАГРО» до державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕАГРО» (далі - позивач) подало позов, в якому, з урахуванням заяви про часткову зміну предмету позову від 19.03.2018, просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач 1) від 22.08.2016 № НОМЕР_1 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість за листопад 2015 року в сумі 208574 грн. 00 коп.

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач 2) від 14.03.2018 № НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 127242 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта документальної планової виїзної перевірки від 05.08.2016 № 413/23-01-14-02/1/37682488, яким встановлено заниження податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств внаслідок безпідставного відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Торг-Буд 2008» , ТОВ «Перший бізнес-центр» та ТОВ «Бакто груп» з поставки міндобрив, надання агентських та транспортних послуг.

Позивач зазначає, що висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами та даними господарської діяльності ТОВ «ПОЛЕАГРО» , з огляду на те, що факт поставки міндобрив, надання агентських та транспортних послуг в повній мірі підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.

Відсутність окремих бухгалтерських документів, незначні недоліки в їх оформленні не спростовують реальність (товарність) господарських операцій з контрагентами позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суду задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідачів проти задоволення позову заперечувала на тій підставі, що оскаржувані рішення прийняті у зв'язку з виявленою неможливістю вчинення господарських операцій з ПП «Торг-Буд 2008» з урахуванням відсутності у позивача належним чином оформлених документів бухгалтерського обліку, які би підтверджували реальність виконання господарських операцій.

Крім того, в обґрунтування заперечень проти позову представник відповідачів зазначив, що ТОВ «ПОЛЕАГРО» має свій кваліфікований персонал для пошуку покупців, а тому укладати договір з іншим підприємством, сплачувати йому кошти є просто недоцільним та економічно не вигідним.

Представник відповідачів також зазначає, що відповідно до отриманої податкової інформації по контрагентам позивача за спірні періоди не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із платниками податків, та встановлено здійснення діяльності, спрямованої на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

В судовому засіданні представник відповідача заперечила проти задоволення адміністративного позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку про таке.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕАГРО» зареєстроване як юридична особа з 17.05.2011 (ідентифікаційний код 37682488), є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

З 27.07.2016 по 29.07.2016 посадовими особами ДПІ у м. Черкасах проведено документальну планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Полеагро» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Торг-Буд 2008» (код 35754984) за липень-вересень 2015 року, ТОВ «Перший бізнес-центр» (код 39869609) за жовтень 2015 року та з ТОВ «Бакто груп» (код 39793729) за листопад 2015 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За наслідками перевірки складено акт від 05.08.2016 № 413/23-01-14-02/1/37682488 (далі - акт перевірки), в якому встановлено порушення вимог:

- п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 966-XIV від 16.07.1999 та п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1, п.п. 2.4 п. 2 наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 187717 грн. 00 коп.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 966-XIV від 16.07.1999, п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1, п.п. 2.4 п. 2 наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» та п.п. 5 п. 4 розділу V наказу Міністерства фінансів України № 966 від 23.04.2014 «Про затвердження Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» в результаті чого зменшено суму від'ємного значення за липень - листопад 2015 року на загальну суму 208574 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки, ДПІ у м. Черкасах прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 22.08.2016 № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 187717 грн. 00 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 22.08.2016 № НОМЕР_1 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість за листопад 2015 року в сумі 208574 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх у адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Черкаській області, рішенням якого від 28.12.2016 № 21263/23-00-10-0210 вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а первинна скарга без задоволення.

Рішенням ДФС України від 28.12.2016 № 28309/6199-99-11-91-02-95, за результатом розгляду повторної скарги позивача, скасоване податкове повідомлення-рішення від 22.08.2016 № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 187717 грн. 00 коп. у частині донарахувань по операціях за період 2015 року, щодо яких контролюючим органом підтверджено здійснення оплати скаржником на користь контрагентів та не встановлено наявність дебіторської заборгованості за 2015 рік, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення від 22.08.2016 № НОМЕР_1 і рішення, прийняте в результаті розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу задоволено частково.

На виконання цього рішення ДФС України, ГУ ДФС в Черкаській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2018 №000280200, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 127242 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями в частині збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Торг-Буд 2008» , ТОВ «Перший бізнес-центр» та ТОВ «Бакто груп» позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (надалі за текстом - ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.27 пунктом 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. (пункт 135.1 статті 135 ПК України).

Пунктом 135.2 статті 135 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 135.4.1 пункту 135.4 статті 134, 135.5.5 пункту 135 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 137.1 статті 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Пунктом 138.2 статті 138 вказаного кодексу визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 стаття 139 ПК України).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України (в редакції станом на час здійснення спірної господарської операції) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 цієї статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим пункту 198.6. статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пункт 201.8 вказаної статті передбачає, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до першого абзацу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІ (надалі - Закон України № 996-ХІ).

Зі змісту статті 1 Закону України № 996-ХІ випливає, що первинний документ - це будь-який документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Законодавством не визначений вичерпний перелік документів, які можуть вважатися первинними, відтак таким, що підтверджують проведення господарської операції і на підставі яких формується звітність. Відсутність деяких реквізитів в одному з первинних документів не робить автоматично господарську операцію такою, що не відбулася.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України № 996-ХІ встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі наданих до перевірки документів позивач оформив придбання у ТОВ »Перший бізнес-центр» послуг перевезення мінеральних добрив на підставі договору перевезення вантажів від 01.10.2015 №26 на суму 59256 грн. 67 коп.

Отримання вказаних послуг підтверджено належним чином оформленим та скріпленим печатками і підписами сторін договору актом здачі-прийняття робіт до вказаного договору (том 1 а.с.97) та товарно-транспортними накладними. Розрахунки здійснені на підставі платіжного доручення від 21.10.2015 №617.

За наслідками цих операцій виписані податкові накладні від 09.10.2015 №375 та №374 (том 1 а.с.93-94).

Крім того, позивач оформив придбання у ТОВ »БАКТО ГРУП» послуг перевезення мінеральних добрив на підставі договору перевезення вантажів від 01.11.2015 №40 та отримання агентських послуг відповідно до договору від 01.10.2015 №48 на суму 533020 грн 00 коп.

Отримання послуг перевезення підтверджено належним чином оформленими та скріпленими печатками і підписами сторін договору актами здачі-прийняття робіт до вказаного договору (том 1 а.с.192, 195, 202, 214, 217) та товарно-транспортними накладними.

Отримання агентських послуг підтверджено належним чином оформленим звітом щодо залучених покупців (том 1 а.с.135-137), видатковими накладними на реалізацію міндобрив залученим покупцям.

Розрахунки позивача з ТОВ »БАКТО ГРУП» здійснені на підставі платіжних доручень від 17.12.2015 №851 та від 18.12.2015 №854.

За наслідками цих операцій виписані податкові накладні від 30.11.2015 №540 та №526 (том 1 а.с.129-131).

Також, позивач оформив придбання у ТОВ »Торг-Буд 2008» послуг перевезення мінеральних добрив на підставі договору перевезення вантажів від 01.04.2015 №2, надання агентських послуг відповідно до договору від 01.04.2015 №1 та послуг вантажно-розвантажувальних робіт згідно з договором від 31.07.2015 №15 на суму 659169 грн. 20 коп.

Отримання послуг вантажно-розвантажувальних робіт підтверджено належним чином оформленими та скріпленими печатками і підписами сторін договору актами здачі-прийняття робіт до вказаного договору (том 2 а.с.107, 109)

Отримання послуг перевезення підтверджено належним чином оформленими та скріпленими печатками і підписами сторін договору актами здачі-прийняття робіт до вказаного договору (том 2 а.с.71, 75, 78, 81, 85, 89, 93, 96, 99, 215, 237, 244) та товарно-транспортними накладними.

Отримання агентських послуг підтверджено належним чином оформленими звітами щодо залучених покупців (том 2 а.с.39, 56, 64, 169), видатковими накладними на реалізацію міндобрив залученим покупцям ().

Розрахунки позивача з ТОВ »Торг-Буд 2008» здійснені на підставі платіжних доручень від 14.08.2015 №380, 379 та від 19.10.2015 595-596.

За наслідками цих операцій виписані податкові накладні від 30.09.2015 №№41, 43, 42, 44, 46, 45, 47, 48, 32, від 29.09.2015 №40, від 28.09.2015 №39, від 25.09.2015 №38, від 24.09.2015 №37, від 23.09.2015 №36, від 22.09.2015 №35, від 21.09.2015 №34, від 16.09.2015 №49, від 31.08.2015 №№30, 29, 28, 27, 26, 25, від 31.07.2015 №№16, 15, 14, 13, 12, 11, 10 (том 2 а.с.129-131).

При цьому, судом не встановлено наявновасті дебіторської заборгованості за наслідками господарських операцій з наведеними контрагентами.

Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку про те, що висновки акта перевірки про безтоварність господарських операцій ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу про недоцільність здійснення господарських операцій та їх непов?язаність з господарською діяльністю позивача.

В даному випадку суд вважає за необхідне зауважити, що документи та інші дані, які спростовують чи підтверджують реальність здійснення господарської операції, що відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, валових витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю. Відповідна правова позиці викладена в постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі №2а-2717/11/2670.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Факт постачання товарів може бути підтверджено іншими документами. А саме: договорами, податковими та видатковими накладними, актами приймання-передання, сертифікаційною та технічною документацією на товари, а також документами, що підтверджують подальшу реалізацію або використання у господарській діяльності придбаних товарів (митні декларації (ВМД), звіти сюрвеєрів та експедиторів тощо).

Згідно з актом перевірки видами діяльності (згідно КВЕД), якими має право займатися позивач є, зокрема, оптова торгівля хімічними продуктами (46.75).

Враховуючи те, що судом встановлено та підтверджено матеріалами справи рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів податкової правосуб?єктності учасників господарської операції, встановлено зв?язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами, суд вважає встановленим факт здійснення господарських операцій, а відтак доходить висновку про відсутність підстав у контролюючого органу для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень частині збільшення сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з вищенаведеними контрагентами.

Посилання відповідача на наявність достатнього персоналу в позивача для самостійного здійснення пошуку клієнтів суд вважає необгрунтованими для висновків про безтоварність операцій з огляду на встановлений п.4 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України принцип свободи підприємницької діяльності, що не заборонена законом.

Інформаційні послуги не є забороненим видом діяльності. Крім того, з визначення договору про надання послуг у ст.901 ЦК України вбачається його особливість - послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Сторони не заперечували, що надані контрагентом позивачу в переліку підприємства займаються продажем мінеральних добрив. Використання цієї інформації в господарській діяльності позивача підтверджується видатковими накладними про купівлю-продаж такого виду товару, підписаними між позивачем і зазначеними підприємствами, копії яких надано до матеріалів судової справи.

Замовлені послуги відповідають основним видам діяльності позивача, а отже підтверджено їх використання у власній господарській діяльності.

Станом на час судового вирішення спору відсутні вироки та кримінальні провадження щодо вищевказаних обставин. Тому суд дійшов висновку про відсутність сукупності достатніх обставин вважати, що господарські операції позивача з контрагентами, на підставі яких він включив суми коштів у податковий кредит, не мали реального характеру. Відповідач не надав жодного доказу на підтвердження фактів виписування податкових накладних з метою надання/отримання податкової вигоди.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 КАС України, відповідно до якої У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, суд дійшов висновку на підставі ст.139 КАС України повернути судовий збір в сумі 5037 грн. 24 коп. позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕАГРО» - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 22.08.2016 №0000742301 та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 14.03.2018 №0002802200.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 39392109) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛЕАГРО» (код ЄДРПОУ 37682488) сплачений судовий збір за подання позову в сумі 5037 грн. 24 коп. (п'ять тисяч тридцять сім гривень 24 коп.).

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Рідзель

Рішення складене у повному обсязі 02.04.2018.