Постанова

від 26.03.2018 по справі 826/19333/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/19333/14 Суддя першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Кузьмишиної О.М. та Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року, яка прийнята в порядку письмового провадження, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КІК до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ТОВ КІК звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11 серпня 2014 року №№ 0002522203, 0002462203, 0002482203, рішення Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 24 жовтня 2014 року, рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 26 листопада 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року вказаний адміністративний позов був задоволений у частині вимог про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11 серпня 2014 року №№ 0002462203, 0002482203.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що позивач не підтвердив фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ Реалторг-Плюс .

Відзив на апеляційну скаргу ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від ТОВ КІК до суду не надходив.

У судове засідання, призначене на 22 березня 2018 року сторони не з'явилися та з клопотаннями про розгляд апеляційної скарги за їх участю не зверталися. Враховуючи, що справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, колегія суддів прийшла до висновку про продовження її розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині виходячи із наступного.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Положеннями ч. 2 ст. 317 КАС України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суд встановив, що ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві провела документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ КІК з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з підприємством ТОВ Реалторг-Плюс за період з 01 січня по 21 грудня 2013 року, за результатами якої склала акт від 23 липня 2014 року № 2091/26-52-22-03-14.

На підставі вказаного акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 11 серпня 2014 року №№ 0002522203, 0002462203, 0002482203, які були оскаржені в адміністративному порядку.

Рішення Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 24 жовтня 2014 року податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2014 року №№ 0002522203 було скасоване, а податкові повідомлення-рішення від 11 серпня 2014 року №№ 0002462203, 0002482203 - залишені без змін. Рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 26 листопада 2014 року у задоволенні скарги ТОВ КІК було відмовлено.

Податковим повідомленням-рішенням від 11 серпня 2014 року № 0002522203 ТОВ КІК було зменшене від'ємне значення податку на додану вартість на 295 грн. 00 коп., податковим повідомленням-рішенням від 11 серпня 2014 року № 0002462203 - нарахований податок на прибуток на загальну суму 2772367 грн. 50 коп., з яких 2217894 грн. 00 коп. за основним платежем та 554473 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції, податковим повідомленням-рішенням від 11 серпня 2014 року № 0002482203 - нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3500977 грн. 50 коп., з яких 2333985 грн. 00 коп. за основним платежем та 1166992 грн. 50 коп. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу, ТОВ КІК звернулося до суду з позовом про визнання їх протиправними і скасування.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2015 року, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року, вказаний адміністративний позов був задоволений. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2016 року зазначені судові рішення було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року адміністративний позов ТОВ КІК був задоволений у частині вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 11 серпня 2014 року №№ 0002462203, 0002482203.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову у зазначеній частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно задекларував податковий кредит та витрати по правовідносинах із ТОВ Реалторг-Плюс , оскільки фактичне здійснення господарських операцій із зазначеним контрагентом підтверджується письмовими доказами, які приєднані до матеріалів справи. Також суд першої інстанції виходив з того, що протокол допиту керівника ТОВ Реалторг-Плюс та ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року у справі № 761/2955/16-к не можуть бути підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань.

Колегія суддів не погоджується із постановою суду від 07 листопада 2017 року в частині задоволення позовних вимог ТОВ КІК , оскільки зазначені висновки суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Постанова суду від 07 листопада 2017 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржена та судом апеляційної інстанції не переглядається.

Суд встановив, що ТОВ КІК задекларувало податковий кредит по правовідносинах з ТОВ Реалторг-Плюс у розмірі 2333985 грн. 00 коп. та витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11673127 грн. 00 коп.

Згідно з актом від 23 липня 2014 року № 2091/26-52-22-03-14 ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві вважає зазначені дії позивача неправомірними, адже під час перевірки виявлені факти, які свідчать про можливі порушення податкового законодавства, а саме - мінімізація податкових зобов'язань шляхом проведення безтоварних операцій із суб'єктами господарювання. Такий висновок податкового органу ґрунтувався поясненнях диктора ТОВ Реалторг-Плюс ОСОБА_2, зазначених у протоколі допиту свідка від 14 травня 2014 року. ОСОБА_2, що здійснив реєстрацію ТОВ Реалторг-Плюс на прохання свого знайомого, який обіцяв щомісячно виплачувати достойну грошову винагороду. Також свідок пояснив, що він не здійснював господарської діяльності від імені ТОВ Реалторг-Плюс .

Надаючи правову оцінку зазначеним поясненням керівника ТОВ Реалторг-Плюс , колегія суддів враховує висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Також колегія суддів приймає до уваги висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 816/2134/16, згідно якого суди зобов'язані перевіряти обставини, зазначені у протоколах допитів осіб, які заперечують свою причетність до діяльності підприємств.

Згідно з матеріалами справи, в подальшому ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2016 року у справі № 761/2955/16-к було встановлено, що ОСОБА_3 своїми діями, які виразилися у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 205 КК України. Разом з тим, кримінальне провадження було закрите у зв'язку із закінченням строків давності.

Колегія суддів також враховує, що згідно даних Електронного кабінету платника Державної фіскальної служби України реєстрацію ТОВ Реалторг-Плюс платником податку на додану вартість було анульовано 14 квітня 2014 року за рішенням контролюючого органу з підстав відсутності товариства за зареєстрованим місцезнаходженням. Повторна реєстрація ТОВ Реалторг-Плюс як платника податку на додану вартість не здійснювалася.

З огляду на викладене колегія суддів під час розгляду та вирішення даної справи виходить з того, що обставини реєстрації ТОВ Реалторг-Плюс та здійснення господарської діяльності від імені такого товариства, викладені в протоколі допиту свідка від 14 травня 2015 року, є достовірними.

Наведені обставини у своїй сукупності вказують на те, що податковий орган мав обґрунтовані сумніви у фактичному здійсненні господарських операцій між ТОВ Реалторг-Плюс та ТОВ КІК і правомірності дій позивача щодо декларування податкового кредиту та витрат по правовідносинах із таким контрагентом.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України у редакції. чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, витратами є зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Згідно п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 об'єктами витрат є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Відтак, обов'язковою умовою виникнення права на формування податкового кредиту та витрат є сплата податку на додану вартість у ціні придбаних товару і послуг та понесення витрат на оплату товару і послуг, які фактично надані або підлягають наданню.

Таким чином, під час здійснення контролю за правомірністю формування ТОВ КІК податкового кредиту та витрат підлягає перевірці фактичне придбання та отримання товару і послуги від ТОВ Реалторг-Плюс .

Суд встановив, що між ТОВ КІК та ТОВ Реалторг-Плюс були укладені договори поставки:

- № 0716КО від 16 липня 2013 року, відповідно до якого ТОВ Реалторг-Плюс зобов'язувалося поставки і передати у власність позивача певну продукцію та виконати монтаж та пусконаладку;

- № 0716ПО від 16 липня 2013 року, згідно з яким ТОВ Реалторг-Плюс зобов'язувалося виконати роботи з розробки та впровадженню програмного забезпечення, технічного обслуговування, ремонту та модернізації комп'ютерної, електронної та оргтехніки, оформлення проектної та технічної документації. Розробка програмного забезпечення виконується у відповідності до технічного завдання, яке надається виконавцю замовником. Технічне обслуговування ремонт та модернізація комп'ютерної, електронної та оргтехніки, виконується згідно наданої технічної документації.

- № 8547 від 19 лютого 2013 року, за умовами якого ТОВ Реалторг-Плюс зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором поставити позивачу укомплектовані та готові до монтажу відеокуби для відеостіни та обладнання для налагодження відеостіни, детальні характеристики яких наведені в специфікації

- № 0902КВМ від 02 вересні 2013 року, положення якого передбачали, що ТОВ Реалторг-Плюс зобов'язувалося виконати роботи з поставки оргтехніки, обладнання та комплектуючих, витратних комп'ютерних матеріалів;

- № 1201КО від 01 грудня 2013 року, відповідно до якого ТОВ Реалторг-Плюс зобов'язувалося здійснити поставку і передати у власність позивачу певну продукцію та виконати монтаж і пусконаладку.

На підтвердження фактичного отримання товару та послуг від ТОВ Реалторг-Плюс позивач надав суду копії актів прийому виконаних робіт, видаткових накладних та податкових накладних.

Інші документи, які безпосередньо стосуються фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ Реалторг-Плюс та ТОВ КІК , у матеріалах справи відсутні.

В акті перевірки зазначено, що позивач не надав документів, які підтверджують якість товару та документів про його перевезення від постачальника до покупця. До суду такі документи також не надані.

Також позивач надав пояснення про те, що товари та послуги придбавалися ним у ТОВ Реалторг-Плюс з метою виконання своїх зобов'язань перед ДП Донецька залізниця та ДТГО Львівська залізниця . ТОВ КІК надало суду відповідні договори, акти виконаних робіт, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення товару з власного складу на адресу зазначених підприємств, договори страхування вантажу, копії наказів про відрядження посадових осіб ТОВ КІК у відрядження до міст Львова та Луганська, а також довідку про результати проведення зустрічної звірки ТОВ КІК щодо документального підтвердження господарських відносин з ДТГО Львівська залізниця від 30 травня 2014 року № 262/26-52-22-03/21619519, складену ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Разом з тим, зазначені документи не містять відомостей про участь ТОВ Реалторг-Плюс у виконанні робіт на замовлення ДП Донецька залізниця та ДТГО Львівська залізниця як субпідрядної організації чи постачальника товару.

ТОВ КІК також посилається на те, що товар, який був предметом поставки, був ввезений на митну територію України ПП МРІЯ-2000 на замовлення ТОВ КІК . На підтвердження вказаної обставини позивач надав суду копії митних декларації. Однак такі документи не містять відомостей про ТОВ Реалторг-Плюс як замовника такого товару. Письмові докази, які б підтверджували укладення договорів поставки між ПП МРІЯ-2000 та ТОВ Реалторг-Плюс у матеріалах справи відсутні.

Крім того, позивач зазначає, що з метою виконання своїх зобов'язань перед ДП Донецька залізниця та ДТГО Львівська залізниця до виконання робіт укладав договори поставки та виконання робіт з іншими контрагентами, ніж ТОВ Реалторг-Плюс , на підтвердження чого надав копії відповідних договорів та первинних документів про їх виконання.

Таким чином, матеріали даної справи складаються з договорів та первинних документів, які стосуються правовідносин ТОВ КІК з іншими контрагентами, ніж ТОВ Реалторг-Плюс , а також документів про ввезення на територію України товару підприємством, яке, згідно пояснень позивача, було контрагентом ТОВ Реалторг-Плюс .

Зазначені документи не є належними доказами фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ КІК та ТОВ Реалторг-Плюс , оскільки не містять у собі інформації про предмет доказування у даній справі.

У свою чергу копії актів прийому виконаних робіт, видаткових накладних та податкових накладних, складених та підписаних між вказаними контрагентами не є належними та достатніми доказами правомірності дій щодо формування податкового кредиту та витрат з огляду на встановлені судом обставини реєстрації та діяльності ТОВ Реалторг-Плюс .

Згідно з висновком Верховного Суду України, викладеним постанові від 31 жовтня 2017 року у справі № 826/8465/14, ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що фактичне отримання позивачем товарів та послуг ТОВ Реалторг-Плюс не підтверджується належними доказами. Відтак, дії ТОВ КІК щодо формування податкового кредиту по правовідносинах із зазначеними контрагентами є незаконними.

За таких обставин колегія суддів вважає, що підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ КІК та визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 11 серпня 2014 року №№ 0002462203, 0002482203 - відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 07 листопада 2017 року та є підставами для її скасування. Податковий орган просив суд скасувати постанову від 07 листопада 2017 року у повному обсязі, однак відповідні обґрунтування навів лише щодо частини позовних вимог, які були задоволені судом першої інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не вірно встановив фактичні обставини справи, надав неналежну оцінку дослідженим доказам та прийняв рішення з порушенням матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 серпня 2014 року №№ 0002462203, 0002482203 - скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач А.М. Горяйнов

Судді О.М. Кузьмишина

В.В. Файдюк