Постанова

від 01.10.2018 по справі 826/19333/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/19333/14

адміністративне провадження №К/9901/49967/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю КІК

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018 (судді - Горяйнов А.М., Кузьмишина О.М., Файдюк В.В.)

у справі №826/19333/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КІК

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю КІК (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) від 11.08.2014.

Позов мотивовано тим, що ДПІ безпідставно дійшла висновку, що господарські правовідносини Товариства з його контрагентами не мали реального характеру, а висновки відповідача з цього приводу спростовуються наданими під час перевірки документами. Відтак, у відповідача не було підстав вважати що позивачем неправильно визначено його податкові зобов'язання з податку на прибуток і податку на додану вартість та приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Справа неодноразово розглядалась судами різних рівнів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2016 року частково задоволено касаційну скаргу ДПІ, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками повторного розгляду справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року (суддя Федорчук А.Б.) позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 11.08.2014 №0002462203, №0002482203. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2018 року частково задоволено апеляційну скаргу ДПІ, постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11 серпня 2014 року №№ 0002462203, 0002482203 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2017 року залишено без змін.

Не погодившись з постановою апеляційного суду Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати судове рішення та направити справу до Київського апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог невірно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи. Крім того, судом в порушення приписів процесуального законодавства прийнято та розглянуто апеляційну скаргу ДПІ.

У своєму відзиві на касаційну скаргу ДПІ вважає постанову суду апеляційної інстанції законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з підприємством ТОВ Реалторг-Плюс за період з 01 січня по 21 грудня 2013 року складено акт від 23.07.2014.

В акты перевірки викладено висновки контролюючого органу про порушення позивачем:

- пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст. 138, п.44.1 ст. 44, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2013 рік в сумі 2 217 894 гривень;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 2333985 грн. та зменшення залишку від'ємного значення попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду (р21.1) в жовтні 2013 року в сумі 295 гривень.

На цій підставі відповідачем 11.08.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002522203, яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 295 грн.;

- №0002462203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2 772 367, 50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 2 217 894 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 554 473, 50 грн.;

- № 0002482203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 3 500 977, 50 грн., в тому числі за основним платежем на суму 2 333 985 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 166 992, 50 грн.

Свої дії щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач мотивує тим, що укладені між Товариством та ТОВ Реалторг-Плюс господарські догори реально не виконувались, відтак не давали підстав доля формування податкової звітності з урахуванням цих операцій.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 139, 198 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, тому, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що документи бухгалтерського обліку позивача відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та підтверджують фактичне виконання укладених Товариством з вищевказаним контрагентом угод.

Натомість, суд апеляційної інстанції здійснивши системний аналіз матеріалів справи та наданих сторонами доказів, оцінивши факти, встановлені під час розслідування кримінальної справи №761/2955/16-к, дійшов вірного висновку про те, що податковим органом належними та достовірними доказами підтверджено обґрунтованість викладених в акті перевірки від 23.07.2014 висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки надані Товариством первинні документи бухгалтерського обліку не підтверджують фактичне виконання укладених у 2013 році між позивачем та ТОВ Реалторг-Плюс договорів з поставок та не дають підстав для врахування наслідків цих взаємовідносин під час визначення позивачем його податкових зобов'язань.

При цьому судом апеляційної інстанції надано належну оцінку наданим ДПІ доказам щодо виявлення факту здійснення ТОВ Реалторг-Плюс діяльності з метою мінімізації податкових зобов'язань шляхом проведення безтоварних операцій із суб'єктами господарювання.

Доводи касаційної скарги позивача вказаних висновків не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, яким було дано належну оцінку судом апеляційної інстанції, не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, відтак не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Щодо посилань позивача на порушення судом апеляційної інстанції вимог Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті апеляційної скарги ДПІ, то колегія суддів Касаційного адміністративного суду враховує, що у відповідності до частини 2 статті 351 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Оскільки судом апеляційної інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення по суті позовних вимог, доводи касаційної скарги Товариства щодо порушення норм процесуального права не дають підстав для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю КІК залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

І.Я. Олендер