Постанова

від 27.03.2018 по справі 826/8342/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/8342/17 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Федотова І.В.,

суддів: Бєлової Л.В. та Твердохліб В.А.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Укргазтех до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укргазтех (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.04.2017 року №1022615147 та №1032615147.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, в період з 02.03.2017 року по 09.03.2017 року на підставі наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 01.03.2017 року №1399, відповідно до вимог п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України у зв'язку з надходженням ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 30.01.2017 року по справі №1-кс759/321/17, винесену за клопотанням старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві Лук'янця О.Ю. в межах матеріалів кримінального провадження від 23.11.2016 №32016100080000066, проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю Укргазтех (код 30265715) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Дюнабуд (код 40653525) за період з 01.09.2016 по 01.02.2017, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №40/26-15-14-07-01-14/30265715 від 16.03.2017 року (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Укргазтех :

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 1677767,00 грн., в тому числі по періодах: за 2016 рік на суму 1677767,00 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в період, що перевірявся, на загальну суму 1010084 грн., у тому числі по періодах: за вересень 2016 року на суму ПДВ 1010084 грн.

На підставі акта перевірки та виявлених порушень контролюючим органом 07.04.2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №1022615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковими зобов'язаннями у розмірі 1010084 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 252521 грн.;

- №1032615147, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств за податковими зобов'язаннями у розмірі 1677767 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 419442 грн.

Як вбачається з акту перевірки, згідно бухгалтерського обліку ТОВ Укргазтех , а саме бухгалтерських рахунків 281 та 6442, оприбутковано товар, отриманий від ТОВ Дюнабуд на загальну суму 6060504 грн., у т.ч. ПДВ - 1010084 грн., а саме товару отриманого у вересні 2016 року на загальну суму 6060504 грн., у т.ч. ПДВ - 1010084 грн.

На думку податкового органу, ТОВ Укргазтех не віднесено до інших доходів безплатно отриманий товар в сумі 6060504 грн., що призвело до заниження доходів ТОВ Укргазтех , що враховуються при обчисленні фінансового результату до оподаткування за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р. при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Дюнабуд на загальну суму 6060504 грн.

Також, висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що укладений між ТОВ Укргазтех (покупець) та ТОВ Дюнабуд (постачальник) договір поставки №А01-83/16 від 09.09.2016 р. не опосоредковувався реальним виконанням операцій, які становлять його предмет, тобто фактично ТОВ Укргазтех здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з одержання (купівлі) товару у ТОВ Дюнабуд .

Контролюючий орган прийшов до висновку, що позивачем в порушення пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, ст. 9 Закону України №996-ХIV, ТОВ Укргазтех до складу Собівартість реалізованої (товарів, робіт, послуг) рядок 2050 Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, безпідставно віднесено витрати з придбання послуг, які не пов'язані з веденням господарської діяльності платника та без належного документального підтвердження, в результаті чого підприємством зависило витрати на загальну суму 5050420,00 грн., в саме по періодах: за 2016 рік в сумі 5050420,00 грн.; до складу Інші витрати рядок 2270 Звіту про фінансові результати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, не віднесено безповоротну фінансову допомогу (грошові кошти сплачені на рахунок ТОВ Дюнабуд та ТОВ Сієна Групп Логістик , в результаті чого підприємство занизило витрати на загальну суму 1790000,00 грн.

Перевіркою ТОВ Укргазтех не встановлено здійснення господарських операцій по отриманню товару ТОВ Дюнабуд по ланцюгу постачання та порушено вимоги п. 198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1010084, грн. в тому числі за вересень 2016 року на суму ПДВ 1010084 грн.

Вважаючи, що дані податкові повідомлення-рішення є протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується і колегія суддів.

Відповідно до пп. 14.1.36. п.14.1. ст.14 Податкового Кодексу України (тут та далі в редакції чинній на час винесення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 44.1., пункту 44.2. статті 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до положень пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України (в редакції Закону від 28.12.2014 № 71-VIII) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Тобто, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за НП(С)БО чи МСФЗ, відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Згідно пп. 14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

При цьому, для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Отже, формування податкового кредиту та витрат, що враховують при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, що 09.06.2016 року між ТОВ Дюбанбуд (постачальник) та ТОВ Укргазтех (покупець) укладено договір поставки №А01-83/16, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю обладнання (надалі - товар), відповідно до специфікації №1 до договору, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1 даного договору, ціна складає 5050420,00 грн., ПДВ 1010084,00 грн., всього 6060504,00 грн. Асортимент товару та ціна на кожний вид наведені у Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Сторони можуть змінити або доповнити асортимент товару узгодивши додаткову Специфікацію до цього Договору, яка буде являтися невід'ємною частиною цього Договору (п.2.2 договору).

Покупець здійснює оплату вартості товару в сумі зазначеній в п.2.1 цього договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 90 днів з дати поставки (п.2.3 договору).

Згідно п. 3.2 договору поставка проводиться на умовах СРТ 03148, м. Київ, вул. В. Верховинця, буд. 12, згідно правил INCOTERMS-2010.

Датою поставки є дата оформлення видаткової накладної (п.3.5 договору).

Прийом товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку установленому чинним законодавством відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю №П-7 від 25.04.66 р. та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості №П-6 від 15.06.65 р.

В матеріалах справи міститься специфікація №1 - додаток №1 до договору №А01-83/16 від 09.09.2016 р.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано видаткову накладну №ДБ-0920-01 від 20.09.2016 р. усього на суму 6060504,00 грн. та ТТН №65 від 20.09.2016 року, якою підтверджується транспортування товару.

Також, в матеріалах справи містяться докази часткової оплати за придбаний у ТОВ Дюбанбуд товар, а також його використання у власній господарській діяльності позивача.

Крім того, наявним в матеріалах справи висновком експертного дослідження №19/8-4/6-ЕД/17 від 02.03.2017 року підтверджено дійсність здійснених підписів від імені ОСОБА_5 в договорі поставки №А01-83/16 від 09.09.2016 р., специфікації №1, видатковій накладній №ДБ-0920-01 від 20.09.2016 року, ТТН №65 від 20.09.2016 р.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Здійснення господарської діяльності контрагента не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ним вказаного вище правочину, зокрема, того, що вказана юридична особа не була зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що їхня реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на матеріали кримінального провадження від 23.11.2016 №32016100080000066.

Крім того, судова колегія зазначає, що відповідачем, не зважаючи на вимогу колегії про надання належних доказів на підтвердження зазначених ним обставин кримінального провадження, окрім копії протоколу допиту свідка від 18.10.2016 року та копії супровідного документу від 24.02.2017 року щодо заяви допитаного свідка про протиправні дії під час його допиту (а.с.129 - 136), жодних інших не надано.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, судова колегія погоджується з висновком сулу першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 30 листопада 2017 року та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення права апелянта на доступ до правосуддя ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2018 року йому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2017 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві шляхом їх безспірного списання несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в розмірі 75 595,81 грн. на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 02.04.2018 року.