Рішення

від 27.04.2007 по справі 15/56

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/56

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

27.04.07 р.                                                                               Справа № 15/56                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Агава” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 30231987)

до відповідача  товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Антей” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 13516136)

про стягнення заборгованості на загальну суму 20307,51 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Маншиліна Г.О. за довіреністю б/н від 20.02.2007 р., Постол Г.Д. - директор згідно протоколу № 1 від 22.05.02 р. зборів учасників ТОВ

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Агава” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Антей” м. Донецьк про стягнення заборгованості на загальну суму 20307,51 грн.

Ухвалою суду від 06.03.2007 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/56.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоч про дату та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Витребувані судом документи та відзив відповідач до суду не представив.

Справа розглянута згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника  позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2006 року між ТОВ “Агава” (продавець) та ТОВ “Фірма “Антей” (покупець) був укладений договір купівлі-продажу товару. Згідно п.1.1 Договору продавець поставляє, а покупець приймає та оплачує товар на умовах та в строки, визначені даним договором та товарними накладними, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що кожна поставка оформлюється товарною накладною із зазначенням кількості товару, ціни на нього, загальною суми поставки даної партії товару.

Відповідно до порядку розрахунків (п. 3.1 договору) покупець проводить оплату без готівкою формою на розрахунковий рахунок продавця не пізніше 15-ти днів з моменту передачі кожної партії товару на склад покупця.

На виконання умов договору продавець здійснював поставку товару покупцю, що підтверджується доданими до матеріалів справи первісними документами: видаткові накладні, довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей, податкові накладні, рахунки-фактури. Вищевказані документи засвідчені підписами уповноважених осіб та печатками товариств.

Таким чином суд вважає доведеним факт поставки товару позивачем та отримання цього товару відповідачем.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару у встановлений договором строк відповідач не виконав, що привело до заборгованості на суму 13110,11 грн. Вказана заборгованість підтверджується підписаним обома сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 21.02.2007 року за період з 01.09.2006 р. по 21.02.2007 р. (акт звірки доданий до матеріалів справи).

За порушення зобов'язань, що виникають із закону або договору, сторони несуть відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій (сплата неустойки).

Відповідно до п. 5.1 договору за порушення строків оплати (п. 3.1) покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого у строк товару за кожний день прострочення. Фактично по своєї суті вказаний штраф є неустойкою, а точніше пенею, передбаченою ст. 549 ч. 3 ЦК України.

На підставі вищевказаного пункту договору позивач нарахував відповідачу та пред'явив позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7197,40 грн. (розрахунок суми штрафних санкцій як додаток № 2 до позовної заяви знаходиться в матеріалах справи).

У зв'язку з тим, що відповідач порушив грошове зобов'язання до вказаних правовідносин між сторонами слід застосувати норми Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, який є спеціальним законом у відношенні до норм Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ст. 3 цього закону розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач письмовими поясненнями від 26.03.2007 р. підтвердив свою позицію щодо розміру пред'явленого до стягнення штрафу 0,5% від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

Але суд вважає ствердження позивача невірним та у даному випадку обов'язковим до застосування обмеження розміру штрафних санкцій (пені) подвійною обліковою ставкою НБУ, як це передбачено Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

За таких обставин при наявності позовних вимог про застосування штрафу (пені) суд самостійно здійснив правильний розрахунок штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання згідно умов договору за кожний день прострочення із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ (ставка НБУ на той час складала 8,5%).. Розрахунок суду є наступним:

396,67 грн. * 17% / 365 днів / 100% * 154 днів = 28,45 грн.

4386,31 грн. * 17% / 365 днів / 100% * 112 днів = 228,81 грн.

364,43 грн. * 17% / 365 днів / 100% * 112 днів = 19,01 грн.

4730,50 грн. * 17% / 365 днів / 100% * 112 днів = 246,76 грн.

3232,20 грн. * 17% / 365 днів / 100% * 98 днів = 147,53 грн.

За підсумком вищевказаних періодів загальна сума штрафу (пені) до стягнення складає 670,56 грн.

В іншій частині сума заявлених позовних вимог по штрафу є необґрунтованою та стягненню не підлягає.

Щодо загальної суми боргу у розмірі 13110,11 грн. то позовні вимоги в цій частині суд визнає повністю.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати за сплату державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Вказані вимоги позивача є обґрунтованими, передбачені ст. ст. 44; 45; 47-1; 49 ГПК України, тому підлягають задоволенню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача інші витрати, пов'язані з розглядом справи згідно представлених доказів. Але конкретну суму цих інших витрат позивач в резолютивній частині позовної заяви не вказує. Під іншими витратами позивач розуміє оплату юридичних послуг за договором від 20.02.2007 р. у сумі 450 грн. Вказані витрати підтверджуються платіжним дорученням № 581 від 20.02.2007 р. Юридичні послуги згідно договору та пояснень позивача складалися з оформлення позовної заяви, підготовки і подання документів та представництва інтересів позивача в господарському суді при розгляді даної справи.

На вимогу суду позивач пояснив, що представники юридичної особи, яка згідно договору надавала юридичні послуги не були адвокатами, не  мали ліцензії на здійснення адвокатської діяльності, тому за цих підстав оплату цих послуг не можна вважати оплатою послуг адвоката, яка входить до складу судових витрат згідно ст. 44 ГПК України та підлягає сплаті згідно ст. 49  того ж кодексу. Будь-яких документів, що підтверджують участь адвоката при розгляді даної справи, до суду не надано.

Посилання позивача на те, що оплату юридичних послуг за договором, які були надані особами, що не є адвокатами, необхідно відносити до інших витрат у розумінні ст. 44 ГПК України суд вважає безпідставним. Діючі норми Господарського процесуального кодексу України відносять до інших витрат, пов'язаних з розглядом господарських спорів, наступні:

- суми, що підлягають виплаті особам, викликаних до господарського суду згідно ст. 30 цього кодексу;

- витрати, понесені сторонніми підприємствами і організаціями у зв'язку із наданням документів або матеріалів в порядку ст. 38 кодексу;

- витрати на проведення огляду і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження в порядку ст. 39 ГПК України;

- витрати, пов'язані з розглядом справи безпосередньо на підприємстві або в організації, яка є стороною у справі.

Норми діючого ГПК України не передбачають витрат на юридичне обслуговування, пов'язаних із розглядом справи в суді, окрім витрат на послуги адвоката, що по суті є тими ж послугами, які здійснюються особою, що має право займатися адвокатською діяльністю. Тобто закон передбачає можливість залучення до надання юридичних послуг кваліфікованих спеціалістів в особі адвокатів, з подальшим включенням витрат на оплату їх послуг до судових витрат, що ніяким чином не обмежує законного права сторони в господарському спорі отримувати вказані юридичні послуги.

Позивач посилається на роз'яснення Вищого арбітражного суду України з вказаного питання № 02-5/78 від 04.03.1998 р. з наступними змінами та на окремі судові рішення господарського суду Донецької області.

Але вказане роз'яснення Вищого арбітражного суду України  носить рекомендований характер та не містить конкретних положень про віднесення витрат на оплату юридичних послуг до інших судових витрат у розумінні ст. 44 ГПК України. У зв'язку з незастосуванням   прецендентного права на Україні, в тому числі при розгляді господарських спорів, суд не приймає до уваги посилання позивача на інші судові рішення по іншим справам.

На підставі вищевикладеного, керуючись  статтями 12; 32-34; 36; 43; 44; 49; 75; 82 - 85; 115 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Антей” (юридична адреса: 83114, м. Донецьк, вул. Лівобережна, 27; код ЄДРПОУ 13516136; розрахунковий рахунок 26002198005741 в Донецькій філії ВАТ “Кредитпромбанк”, МФО 335593) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Агава” (юридична адреса: 83102, м. Донецьк, вул. Стадіонна, 24А; код ЄДРПОУ 30231987; розрахунковий рахунок 26007328192002 в ДРУ КБ “ПриватБанк”, МФО 335496) суму 13780,67 грн. (а саме: суму основного боргу – 13110,11 грн., штраф (пеню) - 670,56 грн.), крім того витрати на сплату державного мита у розмірі 137,81 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 80,08 грн.  

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 27.04.2007 р. оголошено повний текст рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя