Постанова

від 03.04.2018 по справі 813/2875/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2018 року

Київ

справа №813/2875/16

адміністративне провадження №К/9901/42038/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 (суддя - Хобор Р.Б.) у справі №813/2875/16 (876/3143/17) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційне підприємство Промислово-Будівельна група до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-Комерційне підприємство Промислово-Будівельна група (далі - ТОВ ВКП Промислово-Будівельна група ) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Личаківська ОДПІ) від 18.07.2016 №0000761401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 189644,50 грн. та №0000751401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 237620,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 апеляційну скаргу Личаківської ОДПІ залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали усунути недоліки шляхом надання документа про сплату судового збору.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 апеляційну скаргу Личаківської ОДПІ повернуто особі, яка її подала.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги відповідач оскаржив його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі Головне управління ДФС у Львівській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги зазначає, що ним в межах встановленого ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 виконано вимоги ухвали суду щодо надання документа про сплату судового збору.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Вказаний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Відповідно до частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, зокрема, додається документ про сплату судового збору.

Так, ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 у зв'язку з несплатою судового збору Личаківською ОДПІ при зверненні з апеляційною скаргою на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 цю скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків.

Копію ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017 заявником апеляційної скарги отримано 17.03.2017, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 7900512447160 (т. 4 а. с. 178).

В межах наданого строку Личаківська ОДПІ звернулась до Львівського апеляційного адміністративного суду з клопотанням про продовження процесуального строку для сплати судового збору до 27.04.2017.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 відмовлено у задоволенні клопотання Личаківської ОДПІ про продовження процесуальних строків сплати судового збору на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 у даній справі; надано Личаківській ОДПІ строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених в ухвалі Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017, терміном 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

19.04.2017 Личаківська ОДПІ повторно звернулась до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження процесуального строку для сплати судового збору до 27.04.2017.

Приймаючи 27.04.2017 ухвалу про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900512447160 особа, яка подала апеляційну скаргу, копію зазначеної ухвали отримала 17.03.2017, проте у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунуто.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що на виконання вимог ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 Личаківською ОДПІ 27.04.2017 скеровано платіжне доручення від 24.04.2017 №200 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів отримання Личаківською ОДПІ копії ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017, що не дає можливість обрахувати процесуальний строк для усунення недоліків.

За таких обставин, враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази про отримання заявником апеляційної скарги копії ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017, що унеможливлює обрахувати процесуальний строк для усунення недоліків та дає підстави вважати, що відповідач не знав про результати розгляду клопотання про продовження строку на усунення недоліків, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про повернення апеляційної скарги.

Поряд з цим, слід зазначити те, що при обмеженні апеляційного та касаційного оскарження судових рішень порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950р., яка ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Отже, невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов'язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською конвенцією про захист прав людини і основних свобод.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції з 15.12.2017) підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі; справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна