Ухвала

від 08.11.2018 по справі 813/2875/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 листопада 2018 року

Київ

справа №813/2875/16

адміністративне провадження №К/9901/62250/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Гончарової І.А., перевіривши матеріали касаційної скарги Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 у справі №813/2875/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Промислово-будівельна група" до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

24.09.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018.

03.10.2018 ухвалою Верховного Суду вказану касаційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме у зв'язку з відсутністю документу про сплату судового збору.

На адресу Верховного Суду надійшла заява про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, яка мотивована відсутністю у скаржника можливості сплатити суд збір за подання касаційної скарги у справі №813/2875/16.

Одначасно скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №813/2875/16.

Частиною 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" обумовлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Посилання, якими обґрунтовано клопотання відповідача, не передбачені Законом України "Про судовий збір" як підстави для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, що унеможливлює його задоволення.

Розглянувши вказані клопотання, суд дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-V (в редакції, що є чинною на час звернення з касаційною скаргою)

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.

Органи доходів і зборів є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України не є підставою для систематичного продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.

Також, податковим органом не зазначено в який розумний строк недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.

Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи викладене, Личаківською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області не виконано вимоги ухвали щодо надання документу про сплату судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №813/2875/16.

Відмовити у задоволенні клопотання Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у справі №813/2875/16.

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.08.2018 у справі №813/2875/16 - повернути заявнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.А.Гончарова