Постанова

від 21.08.2018 по справі 813/2875/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 рокуЛьвів№ СК-876/3143/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Носа С.П., Попка Я.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, ухвалену суддею Грень Н.М. в місті Львові у справі № 813/2875/16 за позовом товариства обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство Промислово-Будівельна Група (далі - ТзОВ ВКБ Промислово-Будівельна Група ) до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.07.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

На підтвердження позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, який ґрунтується на тому, що платником податку здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з ТзОВ Фобос-Захід , ТзОВ Вайсес , ТзОВ Ідеал Інвест , ТзОВ Домус Альянс , ТзОВ Шивада . Позивач вважає, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства-контрагенти ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Позивач стверджує те, що докази, які містяться у справі: договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення підтверджують факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, позивач не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 18.07.2016 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, Личаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт Личаківська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області покликається на те, що посадовими особами Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області складено акт №105/13-06-14-01/30649580 від 06.06.2016 року Про результати виїзної документальної позапланової перевірки ТзОВ ВКБ Промислово-Будівельна Група з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного законодавства за період діяльності з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року . Предметом дослідження у згаданому акті перевірки були господарські операції здійснені позивачем у періоді, охопленому перевіркою із ТзОВ Фобос-Захід , ТзОВ Вейсес , ТзОВ Ідеал Інвест , ТзОВ Домус Альянс , ТзОВ Шивада .

Апелянт зазначає, що в ході проведеної перевірки за період 2013-2015 рр. не підтверджено отримання товарно-матеріальних цінностей від згаданих контрагентів, а також фактичний рух активів у процесі здійснення позивачем господарської діяльності.

Крім цього, апелянт в обґрунтування заявлених вимог посилається на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 24.05.2016 року по справі 464/4037/16-к щодо фіктивного підприємництва ТзОВ Фобос захід , яке є одним з контрагентів позивача.

Оскільки учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не прибули, справу розглянуто у порядку письмового провадження згідно з п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ ВКБ Промислово-Будівельна Група , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного законодавства за період діяльності з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої 06.06.2017 року складено акт № 105/13-06-14-01/30649580.

На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем 18 липня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення, що є предметом оскарження у даній справі, зокрема:

- №0000761401 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 189 644,5 грн. в т.ч. за основним платежем 171 548 грн. та за штрафними санкціями 18 096,5 грн.;

- №0000751401 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 237 620 грн., в т.ч. за основним платежем 190 096 грн. та за штрафними санкціями 47 524 гривень.

Вказані податкові повідомлення - рішення прийняті внаслідок порушення позивачем:

- п.198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 201.06, п. 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 190 096 грн.;

- п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3, п. 135.4 ст. 135 ПК України в результаті чого встановлено завищення доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в сумі 245 343 грн.;

- п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, ст.. 138, п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого встановлено завищення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування в сумі 644 924 грн.;

- п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.3, п.135.4 ст. 135, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 ПК України в результаті чого встановлено заниження підприємством податку на прибуток в сумі 171 548 грн.

Предметом дослідження під час перевірки та в суді першої інстанції були господарські операції здійснені позивачем у періоді охопленому перевіркою із ТзОВ Фобос Захід , ТзОВ Вейсес , ТзОВ Ідеал Інвест , ТзОВ Домус Альянс , ТзОВ Шивада

Порушення під час взаємовідносин з даними контрагентами, на думку відповідача, полягають у відсутності належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність виконання операцій; відсутності документів, що підтверджують транспортування товару та його прийняття. Крім того, в основу вказаних висновків покладено отриману відповідачем від інших контролюючих органів податкову інформацію за вказаними контрагентами.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки не містить доказів недостовірності даних, зазначених в первинних документах, складених на виконання описаних в акті господарських операцій. Актом перевірки відповідача не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту, валових витрат, чи вказувало на невірне визначення розміру податкових зобов'язань позивача. Позивач на час здійснення господарської операції з придбання товару, його реалізації не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту чи валових витрат за можливе порушення такої діяльності суб'єктами господарювання.

Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду з огляду на наступні обставини.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 року Про оподаткування прибутку підприємств (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 року Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, наведеними правовими нормами встановлено, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат чи податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з умовами укладених позивачем із ТзОВ Фобос-Захід , ТзОВ Вайсес , ТзОВ Ідеал Інвест , ТзОВ Домус Альянс , ТзОВ Шивада договорів, позивачем у періоді, що перевіряється, придбавались різного роду товарно-матеріальні цінності, які використовуються як в будівництві так і в якості запасних частин.

З метою підтвердження належного документального оформлення господарських операцій здійснених із ТзОВ Фобос-Захід , ТзОВ Вайсес , ТзОВ Ідеал Інвест , ТзОВ Домус Альянс , ТзОВ Шивада , позивачем до матеріалів справи долучено копії документів, що були предметом дослідження під час проведення перевірки, а саме: договори поставки, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення.

Відповідач у справі посилається на відсутність товарно-транспортних накладних, які свідчать про факт поставки товару ТзОВ ВКБ Промислово-Будівельна Група , так як позивач та його контрагенти знаходяться на значних відстанях один від одного.

З цього приводу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Посилання скаржника на відсутність товарно-транспортних накладних як підтвердження нереальності господарських операцій з поставки товарів є безпідставним. Товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги. Податковим органом не встановлено порушення формування позивачем податкового кредиту за фактом придбання транспортних послуг.

Відсутність товарно-транспортної накладної, як доказ поставки товару, сам по собі ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому .

Позиція щодо відсутності в товарно-транспортних накладних ознак документа первинного бухгалтерського обліку, висловлена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року в справі № 804/4874/16.

Наявність у позивача приміщень, куди поставлявся товар, підтверджується договорами оренди майна і комплексу будівель та актами приймання-передачі ( Т. 1, а.с. 145-148).

Крім того, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується доказами подальшої реалізації придбаної продукції ( Т. 1, а.с. 203- 243).

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позовної заяви позивача, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили.

Судам слід враховувати, що вироком у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, встановлюється об'єктивна сторона складу злочину посадової особи контрагента платника податків. У зв'язку з цим під час судового розгляду необхідно досліджувати у чому саме полягають дії такої особи і чи спрямовані вони на реальне настання наслідків. Істотне значення має й те якою саме особою і у який період підписано первинні документи податкового та бухгалтерського обліку на підтвердження господарських операцій, за наслідками яких підприємством сформовано витрати та податковий кредит з податку на додану вартість.

Така позиція щодо наявності вироку по одному з контрагентів висловлена в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року справа № 826/548/17.

Враховуючи цю позицію Верховного Суду, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у вироку не вказано, яка саме незаконна діяльність ОСОБА_1 прикривалася ТзОВ Фобос-Захід , в чому (діях чи бездіяльності) вона полягала, за участі яких інших крім ОСОБА_1 фізичних осіб та юридичних осіб здійснювалася така незаконна діяльність.

Вказаним вироком не окреслено коло суб'єктів господарювання реального сектору економіки з якими здійснювалося лише документальне оформлення господарських операцій без реального їх проведення, відображення фіктивних господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку з метою мінімізації останніми податкових зобов'язань та в який період.

Вирок не містить інформації про надання ОСОБА_1 під час розслідування кримінальної справи чи укладення угоди про визнання винуватості пояснень стосовно того, що під час перебування на посаді директора ТзОВ Фобос-Захід він не укладав жодних договорів чи не підписував первинних документів, податкових накладних, а також податкову звітність ТзОВ Фобос-Захід в рамках господарських операцій з позивачем.

Позивачем на підтвердження факту належного складення та підписання від імені ТзОВ Фобос-Захід первинних документів та податкових накладних за спірними господарськими операціями надано лист ОСОБА_1 відповідно до якого останній надав пояснення, що в період перебування на посаді директора ТзОВ Фобос-Захід укладав і підписував із позивачем договір поставки, вживав заходів щодо виконання договору, а саме забезпечив придбання і подальшу поставку (в т.ч. транспортування) товарів згідно з попередньо узгодженим переліком, складав і підписував видаткові і податкові накладні на підтвердження здійснених господарських операцій, а також отримував на рахунок ТзОВ Фобос-Захід грошові кошти, перераховані позивачем як оплату за поставлені товари. Здійснені господарські операції були відображені у податковій звітності ТзОВ Фобос-Захід . При цьому пошук контрагента (позивача) був здійснений шляхом розміщення оголошень в мережі Інтернет на безкоштовних рекламних ресурсах.

У вироку також відсутній перелік підприємств, установ і організацій, яким штучно формувався податковий кредит за результатами здійснення господарських операції ТзОВ Фобос-Захід , а також документи на підставі яких позивачем відображено в обліку спірні господарські операції не були предметом оцінки в межах кримінальної справи № 464/4037/16-к.

Під час розгляду справи, відповідачем не надано доказів порушення ТзОВ Фобос-Ззахід , норм податкового законодавства, що виявлені при перевірці спірних господарських операцій. Згадані в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, акт від 24.03.2014 року № 67/13-05-22-04/38501324 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Фобос - Захід (код ЄДРПОУ 38501324) щодо підтвердження господарських відносин із ПП Роял Ісланд (код СДРПОУ 36507261) за період діяльності з 01.07.2013 року по 30.09.2013 року , акт від 28.05.2014 року № 136/13-05-22-04/38501324 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Фобос - Захід (код ЄДРПОУ 38501324) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року , акт від 08.04.2014 року № 83/13-05-22-04/38501324 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ Фобос - Захід (код за ЄДРПОУ 38501324) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року не можуть слугувати такими доказами, оскільки не є документами на підставі яких контролюючий орган може визначити суму податкових зобов'язань платника податків шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень.

Наведене в сукупності дає підстави стверджувати, що товариство з обмеженою відповідальністю Фобос-Захід здійснювало із позивачем реальні господарські операції.

При оцінці доказів судом враховано, що акт перевірки крім актів звірки, не містить посилань на письмові докази котрі містили б інформацію про здійснення позивачем безтоварних операцій, крім того, такий не містить посилання на докази, що спростовують інформацію котра міститься в первинних документах, складених при здійсненні позивачем спірних господарських операцій із його контрагентами.

Враховуючи наведені норми права та встановлені фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що податкові повідомлення-рішення від 18.07.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року в справі № 813/2875/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді С.П. Нос

ОСОБА_2

Повний текст виготовлено 22.08.2018 року