Ухвала

від 21.03.2018 по справі 208/3014/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/418/18 Справа № 208/3014/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_8 ,

представника потерпілого ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

представника відповідача ОСОБА_13 ,

представника третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420130401600000097 від 28 листопада 2014 року, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_10 та представника цивільного відповідача КЗ Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад №13» Камґянської міської ради ОСОБА_13 на вирок Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року, ухвалений відносно

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області; працюючого вчителем фізичної культури КЗ НВК «Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад» № 13 Камґянської міської ради, має на утриманні двох малолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 137 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.137 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права займатись педагогічною та виховною діяльністю строком на три роки.

На підставі ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено ОСОБА_10 від відбування основного та додаткового покарання .

Стягнуто з КЗ НВК «Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад» №13 Камґянської міської ради на користь ОСОБА_15 матеріальну шкоду в розмірі 26052,81 грн.81 коп. та моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

Стягнуто з КЗ НВК «Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад» №13 Камґянської міської ради на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 150000 грн.

Вирішено долю речових доказів.

ОСОБА_10 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 137 КК України, за наступних обставин.

04 листопада 2013 року в період часу з 13 год.30 хв. до 14 год. ОСОБА_16 , який наказом директора НВК №13 від 22.05.2013 року «Про переведення на постійну роботу» прийнятий на посаду вчителя фізичного виховання КО НВК «Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад» №13 Дніпродзержинської міської ради, будучи відповідальним за збереження життя і здоров`я учнів під час навчального процесу та зобов`язаним здійснювати страховку учнів під час виконання вправи, під час навчального уроку з фізичної культури з хлопцями - учнями 9-А і 9-Б класів КО НВК «Загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад» №13 Дніпродзержинської міської ради за адресою закладу: м.Дніпродзержинськ, вул. Бойко,42, в порушення вимог п. 2.3, 3.4, 5.1 посадової інструкції вчителя фізичної культури, вимог п.п. 1.1, 3.1, 3.2 Інструкції з охорони праці №7 під час проведення занять з фізичної культури і спорту, від 25.09.2005 року, затвердженої наказом №102 директора НВК №13, п.3.1.4 Правил безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах, затверджених наказом Міністерства освіти і науки №521 від 01.06.2010 року, п. 6.1.3. Державного нормативного акту про охорону праці (ДНАОП 9.2.30-1.08-99) Правила безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці №249 від 27.12.1999 року, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки внаслідок несумлінного та недбалого ставлення до них, не передбачивши настання суспільно-небезпечних наслідків своєї бездіяльності, хоча повинен був і міг їх передбачити, маючи реальну та об`єктивну можливість своєчасно запобігти травмуванню учня ОСОБА_7 , який 04 листопада 2013 року о 13 год. 50 хв. при виконанні стрибка через гімнастичного козла «ноги нарізно» невдало відштовхнувся руками від основи гімнастичного козла, впав на мати, які знаходились на підлозі та отримав удар від снаряда, який впав на нього зверху на праву руку. В цей момент, вчитель ОСОБА_16 стояв навпроти снаряду поза матами з правого боку, що виключало можливість запобіганню травматизму шляхом належного страхування учнів, тим самим, не вжив належних і своєчасних заходів щодо здійснення належного контролю за виконанням фізичної вправи та належного страхування неповнолітнього учня 9-А класу ОСОБА_7 , допустив травмування учня, внаслідок чого неповнолітньому ОСОБА_7 були спричинені пошкодження у вигляді закритих переломів променевої та ліктьової кісток, у середній третині - відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як такі, що викликали тривалий розлад здоров`я, терміном більше ніж 21 добу.

В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_10 та представник цивільного відповідача НВК «Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад» № 13 Камґянської міської ради в особі ОСОБА_13 просять вирок суду змінити, як незаконний, в частині вирішення судом питання про задоволення цивільного позову ОСОБА_7 та стягнення з КЗ НВК «Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад» № 13 Камґянської міської ради на користь ОСОБА_7 моральної шкоди в розмірі 150000 грн, а також задоволення цивільного позову ОСОБА_15 щодо стягнення з КЗ НВК «Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад» № 13 Камґянської міської ради на користь ОСОБА_15 моральну шкоду в розмірі 50000 грн.

На їх думку, суд першої інстанції не звернув увагу на заперечення відповідача КЗ НВК «Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад» № 13 Камґянської міської ради стосовно того, що цивільний позов ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з підстави подання позову під час судового провадження, а не до його початку, що суперечить вимогам ч.ч.1,2 ст.128 КПК України.

Зазначили, що на захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред`явлений їхніми законними представниками.

Вважають, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 , поданий ним самостійно під час судового розгляду справи, суд першої інстанції не мав права приймати до розгляду.

На думку обвинуваченого та представника цивільного відповідача, в цивільному позові не доведено завдання потерпілому моральної шкоди та її розмір, не надано належних та вагомих доказів, а судом першої інстанції у вироку взагалі не надано належного обґрунтування позиції суду щодо стягнення з цивільного відповідача на користь ОСОБА_15 та ОСОБА_7 моральної шкоди саме в такому розмірі. Крім того, у справі не призначалась та не проводилась судово-психологічна експертиза, яка дозволяє визначити факт спричинення моральних страждань, їх ступінь, вплив, встановити причинно-наслідковий зв`язок змін психічної діяльності постраждалого і дій того, хто завдає шкоди, яка б дозволила б оцінити розмір можливої компенсації за спричинення моральних страждань.

На їхню думку, має місце істотне порушення норм матеріального права в частині розгляду цивільного позову.

На вказану апеляційну скаргу представником потерпілого ОСОБА_7 , адвокатом ОСОБА_9 подано заперечення, в якій він зазначає, що обвинуваченим та представником цивільного відповідача пропущені строки на апеляційне оскарження вироку суду та цивільним позивачем ОСОБА_15 від свого імені та імені неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , як його законний представник було в установленому законом порядку до початку судового розгляду подано позов про відшкодування шкоди як моральної так і матеріальної, який судом був розглянутий та прийнято законне, обґрунтоване рішення, тому просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг та залишити вирок суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_10 та в його інтересах захисників ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , представника цивільного відповідача в особі ОСОБА_13 , представника третьої особи ОСОБА_14 , які підтримали доводи апеляційних скарг, потерпілого ОСОБА_7 , законного представника потерпілого ОСОБА_17 , та представника потерпілого ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити вирок суду без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимогст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції, в межах апеляційної скарги.

Пункт 10 ч.1ст.56 КПК Українипередбачає, що потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому Законом.

Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

На підставі ч 2 ст.128 КПК України, на захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред`явлений їхніми законними представниками.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, законним представником ОСОБА_15 в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , до початку судового розгляду 23.06.2014 року подано первісний позов (т.1 а.п.41-46), в якому в тому числі обґрунтовувалась і шкода завдана діями обвинуваченого метері потерпілого ОСОБА_15 . У зв`язку з досягненням потерпілим ОСОБА_7 повноліття, ним фактично уточнено та самостійно подано до суду позов, що відповідає діючому законодавству.

Таким чином, доводи обвинуваченого та представника цивільного відповідача про те, що цивільний позов ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з підстави його подання під час судового провадження, а не до його початку, не відповідають дійсності.

Окрім цього, доводи апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_10 та представника цивільного відповідача стосовно того, що судом першої інстанції у вироку взагалі не надано належного обґрунтування позиції суду щодо стягнення з цивільного відповідача на користь ОСОБА_15 та ОСОБА_7 моральної шкоди саме в такому розмірі, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.

Розмір відшкодування моральної шкоди, на думку колегії суддів, суд першої інстанції визначив в належному розмірі на користь законного представника ОСОБА_15 та потерпілого ОСОБА_7 , врахувавши ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, завданих неповнолітньому ОСОБА_7 діями обвинуваченого, спричиненого потерпілому фізичного болю, обсягу страждань, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням його здоров`я, порушенням звичайного ритму життя потерпілого, який тривалий час проходив лікування, внаслідок отриманих ушкоджень визнаний інвалідом з дитинства, що є певною перешкодою для реалізації в майбутньому його генетичного потенціалу до розвитку як фізичних здібностей, так і психічних. Також врахував обсяг душевних переживань та психічних страждань, які зазнала мати неповнолітнього потерпілого після травмування її неповнолітньої дружини, що потребувало хірургічного втручання та додаткових зусиль в організації їх подальшого життя, правомірно стягнувши на користь матері неповнолітнього потерпілого моральну шкоду в розмірі 50000 грн., що відповідає обсягу її переживань.

При цьому, суд першої інстанції, враховуючи вимоги ст.ст.23,1193 ЦК України, виходячи із засад розумності та справедливості, обґрунтовано визначив розмір відшкодування на користь ОСОБА_15 моральної шкоди в сумі 50 000 гривень, та на користь ОСОБА_7 150000 гривень, та частково задовольнив позовні вимоги на користь законного представника потерпілого ОСОБА_15 в частині стягнення матеріальної шкоди.

З огляду на викладене, обґрунтованих підстав для зменшення суми відшкодування моральної шкоди, визначеної вироком суду першої інстанції, про що просить в своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_10 та представник цивільного відповідача, колегія суддів не вбачає.

За таких обставин колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним і обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та представника цивільного відповідача КЗ Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад №13» Камґянської міської ради ОСОБА_13 залишити без задоволення.

Вирок Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року, ухвалений відносно ОСОБА_10 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: