Постанова

від 28.03.2019 по справі 208/3014/14-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2019 року

м. Київ

справа № 208/3014/14-к

провадження № 51-6473 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою представника цивільного відповідача КЗ Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад» № 13» Кам`янської міської ради ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2018 року щодо

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця м. Дніпродзержинськ

Дніпропетровської області, який мешкає

за адресою:

АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 137 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2018 року, ОСОБА_7 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 137 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права займатись педагогічною та виховною діяльністю строком на 3 роки.

На підставі ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено ОСОБА_7 від відбування основного та додаткового покарання.

Стягнуто з КЗ НВК «Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад» № 13» Кам`янської міської ради на користь:

- ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди 26052 грн 81коп, моральної шкоди 50000 грн;

- ОСОБА_9 на відшкодування моральної шкоди - 150000 грн.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.

04 листопада 2013 року ОСОБА_7 , який згідно з наказом директора НВК№ 13 від 22 травня 2013 року «Про переведення на постійну роботу» був прийнятий на посаду вчителя фізичного виховання КО НВК «Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад» № 13» Дніпродзержинської міської ради, будучи відповідальним за збереження життя і здоров`я учнів під час навчального процесу та зобов`язаним здійснювати страховку учнів під час виконання вправ, під час навчального уроку з фізичної культури з хлопцями учнями 9-А і 9-Б класів вищевказаного закладу, що за адресою: АДРЕСА_2 , в порушення вимог п.п. 2.3, 3.4, 5.1 посадової інструкції вчителя фізичної культури, п.п. 1.1, 3.1, 3.2 Інструкції з охорони праці № 7 під час проведення занять з фізичної культури і спорту, п.3.1.4 Правил безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах, п. 6.1.3 Державного нормативного акту про охорону праці Правил безпеки під час проведення занять з фізичної культури і спорту в загальноосвітніх навчальних закладах, неналежно виконував свої професійні обов`язки через несумлінне та недбале ставлення до них, не передбачивши настання суспільно небезпечних наслідків своєї бездіяльності, хоча повинен був і міг їх передбачити, маючи реальну та об`єктивну можливість своєчасно запобігти травмуванню учня ОСОБА_9 , який при виконанні стрибка через гімнастичного козла «ноги нарізно» невдало відштовхнувся руками від його основи, у результаті чого впав на мати та отримав удар від снаряду, який впав на нього зверху на праву руку. Під час виконання даної вправи вчитель ОСОБА_7 стояв навпроти снаряду поза матами з правого боку, що виключало можливість запобіганню травматизму шляхом неналежного страхування учнів, тим самим, не вжив заходів щодо здійснення належного контролю за виконанням фізичної вправи та належного страхування неповнолітнього учня 9-А класу ОСОБА_9 , допустив його травмування, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ОСОБА_6 , не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги представник цивільного відповідача мотивує тим, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, неправильно розглянув цивільний позов та безпідставно стягнув шкоду з навчального закладу. Посилається на те, що потерпілим ОСОБА_9 було подано цивільний позов під час судового розгляду, що суперечить вимогам КПК. Крім того, зазначає, що ОСОБА_8 не є потерпілою чи цивільним позивачем у кримінальному провадженні, тому суд безпідставно розглянув заявлений нею цивільний позов.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а судові рішення без зміни.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 137 КК України, та правильність кваліфікації його дій за вказаною нормою кримінального закону у касаційній скарзі не оспорюються.

Щодо доводів представника цивільного відповідача, наведених у касаційній скарзі, про неправильне вирішення цивільних позовів у кримінальному провадженні, то вони є безпідставними.

Положенням ч. 1 ст. 129 КПК України визначено, що, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПКУкраїни за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

При цьому суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконанням ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною 1 ст. 1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1199 ЦК України у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров?я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала цієї шкоди, зобов?язана відшкодувати витрати на її лікування, протезування, постійний догляд, посилене харчування тощо.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, законний представник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_8 до початку судового розгляду в порядку, передбаченому частинами 1, 2 ст. 128 КПК України, подала цивільний позов, в тому числі й до КЗ Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад» № 13» Кам`янської міської ради з тих підстав, що ОСОБА_7 , на занятті якого її неповнолітній син ОСОБА_9 отримав травму руки, перебував із вказаним навчальним закладом у трудових відносинах, тому доводи представника цивільного відповідача про безпідставне стягнення з навчального закладу коштів на відшкодування заявлених цивільних вимог, не ґрунтуються на вказаних вимогах закону.

Крім того, ОСОБА_8 під час кримінального провадження була визнана законним представником неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 в порядку, передбаченому КПК України.

Прийняття судом першої інстанції до розгляду уточненого цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 , який досяг повноліття під час судового провадження із зазначеними самостійними позовними вимогами, на думку Суду, не суперечить вимогам КПК України і жодним чином не порушує прав учасників кримінального провадження.

За змістом вироку, суд першої інстанції, задовольняючи в повному обсязі цивільний позов ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди та частково цивільний позов ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди з КЗНавчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад» № 13» Кам`янської міської ради, виходив із конкретних обставин кримінального провадження, засад розумності, виваженості та справедливості, їх розмір відповідає ступеню завданих їм матеріальних та моральних збитків, зокрема, з урахуванням доказів про понесення законним представником неповнолітнього потерпілого матеріальних витрат, а також її фізичних та моральних страждань.

Також суд першої інстанції, визначаючи розмір моральної шкоди потерпілому, обґрунтовано врахував те, що в результаті отриманого тілесного ушкодження ОСОБА_9 було завдано істотної шкоди здоров`ю, що в подальшому призвело до змін в організмі, відхилень у його фізичному та психічному розвитку, як людини, набуття статусу інваліда з дитинства.

Суд уважає, що при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції було дотримано вимог статей 22, 23, 1166, 1168, 1172, 1199 ЦК України, статей 127-129 КПК України, а рішення в цій частині є обґрунтованим.

Крім того, суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції, в тому числі й за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача КЗ Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад дошкільний навчальний заклад» № 13» Кам`янської міської ради ОСОБА_6 , доводи якої аналогічні доводам її касаційної скарги, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК України ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими, з чим погоджується й Суд.

Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу представника цивільного відповідача КЗ «Навчально-виховний комплекс «Загальноосвітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад» № 13» Кам`янської міської ради ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21березня 2018 року щодо ОСОБА_7 без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3