Рішення

від 02.04.2018 по справі 722/4/17

СОКИРЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 722/4/17

Номер провадження 2/722/6/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Римлянської Г.О.

при секретарі Сімак О.І.,

за участю: прокурора Гінгуляка Ю.В.

представників позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

та представників третьої особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокиряни цивільну справу за позовом заступника керівника Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі ОСОБА_7 міської об'єднаної територіальної громади, від імені якої діє представницький орган - ОСОБА_7 міська рада Чернівецької області та Василівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство ОСОБА_7 лісове господарство до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області ОСОБА_8, діючи в інтересах держави в особі Коболчинської сільської ради та Василівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, 04.01.2017 року звернувся до Сокирянського районного суду з вказаним вище позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев в розмірі 26526,23 грн., зазначивши в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державне підприємство ОСОБА_7 лісове господарство

Посилався на те, що 30.06.2016 року службовими особами вищевказаного Державного підприємства в ході ревізії обходу №8 ОСОБА_7 лісництва виявлено самовільну порубку 15 дерев загальним об'ємом 6,149 куб.м. Зазначена самовільна порубки була вчинена у 10 виділі 20 кварталу, у 8 виділі 21 кварталу, у 13 виділі 21 кварталу, а також у 23 виділі 21 кварталу.

В подальшому, в ході ревізії проведеної на підставі наказу директора ДП ОСОБА_7 лісове господарство , а також за її наслідками встановлено, що самовільну порубку вказаних дерев вчинено лісником лісового обходу №8 ОСОБА_7 лісництва ОСОБА_3

За вчинення незаконної порубки ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.65 КУпАП у виді штрафу в розмірі 119 грн., при цьому постанову про накладення адміністративного стягнення №000033 від 01.07.2016 року, з якою відповідач ознайомився, він не оскаржив у встановлені законодавством строки, тому вона набрала законної сили.

Згідно із розрахунками шкоди, завданої незаконною порубкою дерев, обчисленої відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 року, діями відповідача ОСОБА_3 спричинено шкоду навколишньому природному середовищу в загальному розмірі 26536,23 грн.

Відповідно до довідки ДП ОСОБА_7 лісове господарство №04.4/616 від 13.10.2016 року 10 виділ 20 кварталу, 8 виділ 21 кварталу, 13 виділ 21 кварталу, а також у 23 виділ 21 кварталу ОСОБА_7 лісництва перебувають в межах Василівської та Коболчинської сільських рад Сокирянського району Чернівецької області, а відтак кошти за шкоду, завдану протиправними діями ОСОБА_3 повинні зараховуватись на рахунок Василівської та Коболчинської сільських рад з подальшим їх розподілом у відповідних пропорціях між обласним та Державним бюджетами.

Василівська сільська рада у листі від 12.10.2016 року за №320 повідомила Кельменецьку місцеву прокуратуру про те, що заходи, спрямовані на стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою дерев ОСОБА_3, в тому числі в судовому порядку, не вживались, що свідчить про її бездіяльність, як органу, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Крім того встановлено, що Коболчинською сільською радою, заходи представницького характеру також не вживались.

Не відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_3 навколишньому природному середовищу перешкоджає фінансуванню у повному обсязі місцевих та загальнодержавних природоохоронних програм, в тому числі, пов'язаних із відновленням лісових насаджень, збереженням флори та фауни, забезпеченням сталого екологічного розвитку на території Василівської та Коболчинської сільських рад, що є порушенням інтересів держави, яка у відповідності із ст.16 Конституції України гарантує забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України.

У зв'язку із вищенаведеним, враховуючи бездіяльність органів, які уповноважені здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах -Василівської та Коболчинської сільських рад Сокирянського району, які незважаючи на обізнаність про завдання шкоди навколишньому природному середовищу в своїх адміністративних межах, встановлення винної особи, яка її завдала, наявності обґрунтованого розрахунку завданої шкоди, не вжили жодних заходів для її стягнення для зарахування до відповідних, в тому числі місцевого, бюджетів, що порушує інтереси держави, яка у зв'язку із цим позбавлена можливості гарантувати та забезпечити проведення лісовідновлювальних та інших природоохоронних заходів на відповідній території, керівник Кельменецької місцевої прокуратури звернувся до суду з даним позовом.

Просив суд стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави в особі Василівської сільської ради Сокирянського району (ідентифікаційний код 04417872) та Коболчинської сільської ради Сокирянського району (ідентифікаційний код 04417932) солідарно шкоду, заподіяної незаконною порубкою дерев в розмірі 26526,23 грн., а також судовий збір на користь прокуратури Чернівецької області.

Протокольною ухвалою суду від 28.02.2018 року уточнено назву позивача: замість Коболчинської сільської ради правильною назвою позивача вважати: ОСОБА_7 міська об'єднана територіальна громада, від імені якої діє представницький орган - ОСОБА_7 міська рада.

Під час судового розгляду справи, 22.03.2018 року прокурор Бандуряк Ю.В. підтримала позов щодо тих обставин і з тих підстав, які зазначені в позовній заяві. Також, подала заяву про уточнення позовних вимог (т.1, а.с.70), в якій зазначила, що шкоду, заподіяну державі відповідачем ОСОБА_3 в сумі 10542,32 грн., слід перерахувати на користь ОСОБА_7 ОТГ, як правонаступника Коболчинської сільської ради, із зазначенням призначення платежу грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності , одержувачам: 5271,16 грн. - на користь фонду охорони наколишнього природнього середовища ОСОБА_7 міської ОТГ; 2108,46 грн. - до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету; 3162,7 грн. - до спеціального фонду Державного бюджету України. На користь Василівської сільської ради Сокирянського району шкоду в сумі 15983,91 грн. слід перерахувати одержувачам: 7991,95 грн. - на користь фонду охорони навколишнього природного середовища Василівської сільської ради; 3196,78 грн. - до спеціального фонду Чернівецького обласного бюджету; 4795,17 грн. - до спеціального фонду Державного бюджету України. Просила позов задовольнити в повному обсязі, так як долученими до позовної заяви доказами повністю стверджено, що саме діями відповідача та саме зазначеним в позовній заяві позивачам було спричинено майнову шкоду незаконною порубкою лісу.

В судовому засіданні від 02.04.2018 року заступник керівника Кельменецької місцевої прокуратури ОСОБА_8 позов підтримав із зазначених в ньому підстав.

Представник позивача - Василівської сільської ради ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що частина земельної ділянки лісового фонду, на якій відповідачем вчинено лісопорушення, знаходиться в адміністративних межах Василівської сільської ради, однак сільська рада не є їх власником чи користувачем та не має на дану ділянку жодних правовстановлюючих документів. Ці землі є державною власністю. Однак, частина коштів, які стягуються за заподіяння шкоди довкіллю, спрямовуються на рахунок сільської ради.

Представник позивача ОСОБА_7 міської ради ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що землі лісового фонду, на яких відповідачем вчинено лісопорушення, знаходилися в адміністративних межах Коболчинської сільської ради, правонаступником якої є ОСОБА_7 міська рада. Дані землі на даний час на жодному праві ОСОБА_7 міській раді не належать та жодних правовстановлюючих документів рада на них не має. Міська рада навіть не погоджувала видачу державних актів на дані землі. Щодо розміру збитків, частина яких повинна бути стягнута за позовом на користь міської ради, підтримує позов.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали з тих підстав, що відповідач особисто не вчиняв незаконну порубку дерев, а міг не помітити вчинення такої порубки іншими особами, оскільки його обхід становить 660 га, тому йому, без транспорту, фізично було неможливо проконтролювати весь обхід. Надані прокурором докази на підтвердження винуватості відповідача у вчиненні незаконної порубки лісонасаджень вважали частково неналежними та частково недопустимими.

Представники третьої особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову не заперечували з наступних підстав: вважали, що наданими прокурором доказами повністю доведена вина ОСОБА_3 в незаконній порубці лісонасаджень. При цьому стверджували, що доказом вчинення такої порубки саме відповідачем є його посадові обов'язки, згідно яких він мав би вжити всіх заходів щодо охорони лісонасаджень, а також письмово доповідати керівництву про виявлені факти, чого останній не робив. Відділи в кварталах 20 і 21 обходу №8 лісника ОСОБА_3, в яких виявлено незаконно зрубані лісонасадження, не відносяться до природно-заповідного фонду, тому останнього було притягнуто до адміністративної, а не до кримінальної відповідальності. Оскільки під час винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення від 01.07.2016 року була допущена помилка, то посадовою особою, яка винесла постанову, 26.09.2016 року було здійснено перерахунок, тому шкода була визначена вже у більшій сумі. Визнали, що самовільно зрубані дерева належали державі в особі Чернівецької обласної державної адміністрації, на чиїх землях вони проростали та які Розпорядженням №509-р від 2007 року були передані в користування ДП ОСОБА_7 лісове господарство .

Будучи допитаним в якості свідка, відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що на момент фіксації наявності пнів дерев працівниками ДП ОСОБА_7 лісове господарство він протягом 4,5 років працював в даному підприємстві в якості лісника та майстру лісу і в його посадові особ'язки входила, зокрема, охорона лісонасаджень. Оскільки він згідно своїх посадових обов'язків здійснював лісову охорону, то залишення пнів суперечило б його інтересам, тому він би такого не зробив. За час роботи його по декілька разів на рік преміювали, а в останній рік його фотографію помістили на дошку пошани підприємства. Відразу після того під час позапланової раптової перевірки в його обході було виявлено приблизно 15 пнів дерев, із яких більшість була старими, покритими мурашниками. Ні місця розташування пнів, ні їх точної кількості він не пам'ятає, хоч всі вони виявлені в його присутності. При цьому, тільки пні верби та бересту були свіжими, а інші пні були старими, покритими мурашниками. За час його роботи планова порубка в обході не проводилася. Після виявлення в його обході пнів, комісія їх не заклеймувала в його присутності. Через два дні після перевірки його викликали на підприємство, надали для написання пояснень та підпису всі складені документи і притягнули до адміністративної відповідальності та звільнили за систематичне невиконання своїх посадових обов'язків. В своїх поясненнях він зазначив, що особисто не вчиняв самовільну порубку дерев, а не встеріг їх порубку іншими особами. Постанову у справі про адміністративне правопорушення він не оскаржував, бо не вважав за потрібне та добровільно сплатив суму штрафу на вимогу відділу ДВС. В його власності дійсно на момент перевірки були 2 бензопили та в користуванні ще 2 бензопили і бортовий автомобіль, однак самовільну порубку дерев він особисто не вчиняв і дані засоби не застосовував.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що на момент проведення 30.06.2016 року раптової перевірки в обході ОСОБА_3 він працював на посаді міжрайонного мисливствознавця ДП ОСОБА_7 лісове господарство та був включений до комісії, яка проводила дану перевірку. Під час перевірки комісія проходила по існуючих дорогах і стежках обходу відповідача. З початку до кінця перевірки був присутній ОСОБА_3 Біля кожного пня були видні сліди автомобіля. Деякі виявлені пні були умисно прикриті землею та притрушені листям, а деякі - відкриті. Поряд з пнями були видні залишки свіжої тирси, зрізані гілки. Виявлені під час перевірки пні відразу заклеймовані не були, бо не було клейма, хоч згідно вимог законодавства повинні бути заклеймовані відразу. Завершилася перевірка складанням в конторі підприємства на ст.Вашківці документів: акту огляду місця лісопорушення та двох протоколів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3: за вчинення самовільної порубки дерев та засміченість лісу. Відповідач не заперечував, що особисто вчинив самовільну порубку дерев, однак пояснював що вчинив правопорушення через великий об'єм роботи.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що вже 21 рік він працює на посаді лісника ДП ОСОБА_7 лісове господарство та близько двох років тому був присутній під час проведення раптової позапланової перевірки обходу №8 ОСОБА_3 та його обходу. Перевірка обходу ОСОБА_3 була вибірковою. При цьому, під час перевірки обходу відповідача він йшов позаду комісії та не звертав особливої уваги на те, які порушення комісією були виявлені, а пні не рахував. При цьому він бачив, що частина пнів була прихована зрізаними гілками та нагорнутою землею, а поряд них лежали кора дерев та почорніла тирса, яка лежала на торішньому листі. Виявлені під час перевірки пні комісією не клеймувалися.

Заслухавши вступне слово учасників судового розгляду, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Заступником керівника Кельменецької місцевої прокуратури подано даний позов до суду в інтересах держави в особі ОСОБА_7 міської об'єднаної територіальної громади, від імені якої діє представницький орган - ОСОБА_7 міська рада Чернівецької області та Василівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, а третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, зазначено Державне підприємство ОСОБА_7 лісове господарство .

При цьому, підставою позову, заявленого від імені вказаних вище позивачів, в позовній заяві зазначено те, що кошти за шкоду, завдану протиправними діями ОСОБА_3 повинні зараховуватися на рахунки вищевказаних органів місцевого самоврядування, з подальшим розподілом у відповідних пропорціях між обласним та Державним бюджетами. Неприйняття даними радами заходів до відшкодування заподіяної ОСОБА_3 навколишньому природному середовищу шкоди перешкоджає фінансуванню в повному обсязі місцевих та загальнодержавних природоохоронних програм, у тому числі пов'язаних з відновленням лісових насаджень, збереженням флори та фауни, забезпеченню сталого екологічного розвитку на території рад.

Також, прокурором заявлено позов з підстав умисного заподіяння ОСОБА_3 в результаті вчинення самовільної вирубки дерев матеріальної шкоди ОСОБА_7 міській об'єднаній територіальній громаді та Василівській сільській раді.

Суд вважає даний позов не обґрунтованим з наступних підстав:

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т.3, а.с.29-31), копією Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №351765 від 23.03.2012 року підтверджується, що власником земельної ділянки площею 197,736 га, кадастровий номер 7324081500:05:002:0003, розташованої на території Василівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, призначеної для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг є держава в особі Чернівецької обласної державної адміністрації (номер запису про право власності 16029355 від 22.08.2016 року). Правокористувачем, якому дані землі передані у постійне користування є Державне підприємство ОСОБА_7 лісове господарство .

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т.3, а.с.83), копією Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №851785 від 23.03.2012 року підтверджується, що право власності держави на земельну ділянку площею 53,5930 га, кадастровий номер 7324081500:02:003:0001, розташовану на території бувшої Коболчинської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області не оформлено. Правокористувачем, якому дані землі передані у постійне користування, є Державне підприємство ОСОБА_7 лісове господарство .

Ст.125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Доказів отримання ким-небудь із зазначених в позовній заяві позивачів. правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності чи право користування вказаними вище земельними ділянками, доказів реєстрації їхніх прав на дані земельні ділянки на момент виникнення спірних правовідносин прокурором суду не надано.

Разом з тим, ст.84 ч.4 п. ґ ЗК України в редакції станом на 30.06.2016 року передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Крім того, ОСОБА_7 міська рада направила до суду письмове заперечення на позов, поданий прокурором від її імені (т.1, а.с.59), в якому міський голова м.Сокиряни зазначив, що територія під лісовими насадженнями не відноситься до комунальної власності територіальної громади в особі ОСОБА_7 міської ради, як правонаступника Коболчинської сільської ради.

Ст.ст.15 ч.1, 16 ч.1 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.45 ч.2 ЦПК України, в редакції на час пред'явлення позову до суду, з метою представництва інтересів держави до суду з позовною заявою має право звернутися прокурор.

Ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однак, наданими прокурором та сторонами позивачів доказами не підтверджується, що за обставин, зазначених в позовній заяві, відповідачем ОСОБА_3 завдано шкоду саме ОСОБА_7 об'єднаній територіальній громаді, як правонаступнику Коболчинської сільської ради та Василівській сільській раді, оскільки на момент вчинення правопорушення ні земельна ділянка лісового фонду, ні лісонасадження на ній не належали на праві власності чи праві користування даним сільським радам.

Крім того, згідно ст.373 ч.3 ЦК України право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об'єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

В силу п.4 ч.1 ст.291 Лісового Кодексу України та п.1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2001 року №458/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду у сфері охорони навколишнього природного середовища, у тому числі подає позови до суду про відшкодування збитків і втрат, завданих унаслідок такого порушення, та, одночасно, згідно Бюджетного кодексу здійснює контроль за спрямуванням збитків до спеціальних фондів Державного та місцевих бюджетів, є Державне агентство лісових ресурсів України з територіальними підрозділами на місцях.

Згідно структури вказаного вище Державного агентства, його структурним підрозділом в Чернівецькій області є Чернівецьке обласне управління лісового та мисливського господарства: 58023, м.Чернівці, вул.Руська, 203а, яке і вправі вимагати відшкодування збитків, завданих навколишньому природному середовищу, тобто бути належним позивачем по справі.

Згідно п.7 ч.3 ст.29 та п.7 ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України отримувачем грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є спеціальний фонд Державного бюджету України в розмірі 30% та спеціальний фонд місцевого бюджету в розмірі 70% грошових стягнень, з яких 50% спрямовуються до сільських, селищних та міських бюджетів, а 20% - до бюджетів областей та АРК.

Тобто, зазначені в позовній заяві позивачі є отримувачами вже визначеної та присудженої судом шкоди, а не органами, яким така шкода завдана та які мають право на її примусове стягнення із заподіювача шляхом пред'явлення позову.

Таким чином, прокурором не доведено факт завдання ОСОБА_3 шкоди ні ОСОБА_7 об'єднаній територіальній громаді, як правонаступнику Коболчинської сільської ради, ні Василівській сільській раді, тому вони не можуть бути позивачами по даній справі.

В строк, передбачений ст.51 ч.1 ЦПК України від прокурора не надходило до суду клопотань про залучення до участі у справі співвідповідача.

Крім названого, суд враховує наступне:

З копії наказу №187 від 01.07.2016 року ДП ОСОБА_7 лісове господарство Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства Про результати раптової ревізії встановлено, що на підставі розділу IV Інструкції про порядок проведення ревізій лісових обходів (майстерських дільниць), затвердженої наказом Держкомлісгоспу України від 08.02.2010 року №23, наказу ДП ОСОБА_7 лісове господарство від 29.06.2016 року №181, 30.06.2016 року працівниками державної лісової охорони ДП ОСОБА_7 лісове господарство було проведено раптову ревізію лісових обходів №7 та №8 ОСОБА_7 лісництва, по результатах якої складено ОСОБА_1 раптової ревізії від 30.06.2016 року, в якому зазначено виявлення в обході №8 (лісник ОСОБА_3І.) самовільної рубки 15-ти дерев загальним об'єктом 6,149 куб.м., сума завданої шкоди 18540,25 грн. та засмічення лісу побутовими відходами. В даному акті не зазначено особу, яка вчинила самовільну рубку дерев, а тільки зазначено про її виявлення в обході лісника ОСОБА_3

Крім того, комісією складено ОСОБА_1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 30.06.2016 року, яким зафіксовано самовільну порубку дерев різних порід в кількості 15 штук в обході №8 ОСОБА_7 лісництва ДП ОСОБА_7 лісове господарство . Даним актом також не визначено особу, яка здійснила самовільну порубку дерев.

Також, наслідком виявлених правопорушень стало складання відносно ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення №000033 від 30.06.2016 року за ст.65 КУпАП, ст.ст. 69,150 Лісового кодексу України, з якими був ознайомлений ОСОБА_3

В своєму поясненні від 30.06.2016 року ОСОБА_3 визнав свою вину в наявності виявлених раптовою ревізією пнів самовільної рубки, зобов'язався прибрати виявлені пні, однак не визнав, що дану самовільну рубку вчинив особисто він.

01.07.2016 року вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення розглянутий в.о. інженера охорони та захисту лісу ДП ОСОБА_7 лісове господарство ОСОБА_9 та винесено постанову №000033, відповідно до якої ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.65 КУпАП, а саме вчинення самовільної порубки дерев, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 119 грн.

При цьому, сам факт не оскарження відповідачем постанови у справі про адміністративне правопорушення, виходячи із пояснень ОСОБА_3, суд не розцінює як абсолютне визнання останнім своєї вини, а розцінює як реалізацію свого права вільно розпоряджатися своїми правами.

Згідно ст.40 Закону України Про рослинний світ , порушення законодавства про рослинний світ тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законами України. Відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.

Пунктом е ст.41 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачені економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 68 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Дана норма Закону знайшла своє відображення і у ст.107 Лісового кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Згідно ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до підпункту 2 п. б ч.1 ст.33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських рад належать: здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України передбачено, що до спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

З проведених третьої особою письмових розрахунків встановлено, що допущенням самовільної порубки дерев: у кварталі 20 виділ 10, дуб сухостійних - 4 шт., у кварталі 21 виділ 8, берест сухостійний - 1 шт.; у кварталі 21 виділ 13, граб сухостійний - 2 шт. та сухостійний глід - 1шт., у кварталі 21 виділ 23, по 1-му сироростучому дереву акації і ясена, а також сухостійних акації - 3 шт., лісовому господарству заподіяно шкоду на суму 18570,25 грн., яка розрахована за постановою КМУ №665 від 23.07.2008 року та індексацією з 2009 по 2016 рік включно.

26.09.2016 року міжрайонним мисливствознавцем ДП ОСОБА_7 лісове господарство ОСОБА_9 здійснено уточнений розрахунок розміру шкоди заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев на території лісового фонду ОСОБА_7 лісництва ДП ОСОБА_7 лісове господарство , згідно якого розмір шкоди, заподіяної лісу становить 26526,23 грн., а саме: у кварталі 20 виділ 10 (4 сухостійних дерева дуба - 10542,32 грн.); у кварталі 21 виділ 8 (1 сухостійний берест - 1522,40 грн.); у кварталі 21 виділ 13 (2 сухостійних граба і 1 сухостійний глід - 876,83 грн.); у кварталі 21 виділ 23 (3 сухостійних акації, а також по 1-му сироростучому дереву акації і ясена - 13584,68 грн.).

Ст.82 ч.6 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, винесена в.о. інженера охорони та захисту лісу ДП ОСОБА_7 лісове господарство ОСОБА_9 відносно відповідача постанова у справі про адміністративне правопорушення не має для суду преюдиційного значення, оскільки вона не винесена судом.

Інших доказів, як письмових, так і показань свідків на підтвердження вчинення виявленої в результаті раптової ревізії обходу ОСОБА_3 30.06.2016 року самовільної порубки дерев саме ОСОБА_3, суду не надано.

П.2.1 Посадової інструкції лісника, затвердженої 01.10.2015 року директором ДП ОСОБА_7 лісове господарство передбачено, що до обов'язків лісника входить здійснення охорони лісу та іншого ввіреного йому майна в закріпленому за ним обході, а Розділом ІУ даної інструкції передбачено, що лісник несе матеріальну відповідальність за нанесення матеріальної шкоди лісництву, держлісгоспу (т.1, а.с.37-38).

Договором про повну матеріальну та індивідуальну відповідальність від 12.10.2010 року передбачено, що ОСОБА_3 приймає на себе повну матеріальну відповільність за забезпечення збереження ввірених йому цінностей, які належать ДП ОСОБА_7 лісове господарство , зокрема зобов'язаний: дбайливо відноситись до переданих йому матеріальних цінностей підприємства та приймати міри по запобіганню виникнення збитків; своєчасно доповідати адміністрації про всі обставини, які загрожують збереженню ввірених йому матеріальних цінностей (т.1, а.с.36).

Тобто, як лісник та матеріально відповідальна особа, відповідач несе відповідальність за матеріальну шкоду, заподіяну розтратою ввірених йому підприємством належних даному підприємству матеріальних цінностей, однак не належних державі лісонасаджень.

Наказом ДП ОСОБА_7 лісове господарство за №77 від 02.07.2016 року ОСОБА_3 звільнений з посади лісника ОСОБА_7 лісництва ДП ОСОБА_7 лісове господарство 02.07.2016 року, згідно ст.40 п.3 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків.

Однак, позов заявлено прокурором саме з підстав вчинення особисто ОСОБА_3 самовільної порубки дерев, а не з підстав незабезпечення останнім, як матеріально відповідальної особою збереження лісонасаджень.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши та оцінивши в повному обсязі всі наявні в справі докази, допитавши свідків, суд приходить до висновку, що зазначені в позовній заяві підстави позову не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

В силу ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_3 інкримінується заподіяння власнику шкоди в результаті самочинної порубки дерев, до яких останній мав доступ, як лісник ДП ОСОБА_7 лісове господарство .

За вказаних вище підстав, суд вважає, що, в разу доведеності факту самочинної порубки ОСОБА_3 дерев під час виконання ним своїх посадових обов'язків лісника, відповідальність мало б нести ДП ОСОБА_7 лісове господарство , яке, в подальшому, у відповідності з ст.1191 ЦК України мало б право пред'явити до ОСОБА_3 регресний позов.

Згідно до ст.131-1 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор не обґрунтував в позовній заяві та не довів під час судового розгляду справи, що матеріальна шкода, заподіяна саме відповідачем та саме органам місцевого самоврядування, зазначеним позивачами по справі, а також не довів, що відповідальність по даній справі має нести саме ОСОБА_3

За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України понесені прокурором витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 грн., відшкодуванню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 4, 6, 76-81, 83, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних заступника керівника Кельменецької місцевої прокуратури Чернівецької області в інтересах держави в особі ОСОБА_7 міської об'єднаної територіальної громади, від імені якої діє представницький орган - ОСОБА_7 міська рада Чернівецької області та Василівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Державне підприємство ОСОБА_7 лісове господарство до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сокирянського

районного суду ОСОБА_11

Повний текст рішення підписано головуючим 03.04.2018 року.