Рішення

від 03.04.2018 по справі 909/26/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.04.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/26/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П.Я. , секретар судового засідання Юрчак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", вул.Б.Грінченка,1,м.Київ 1,01001, фактична адреса: м.Київ, вул.Очаківська, пров.Очаківський, 5/6

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ" вул.Незалежності,67, офіс 9,м.Івано-Франківськ,76018

про стягнення заборгованості в сумі 650227,09грн.

за участю:

від позивача : ОСОБА_1, довіреність №16-13/18 від 04.12.17

від відповідача: не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 650227,09грн.

Ухвалою суду від 15.01.18 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 25.01.18, за результатами якого відкладено підготовче засідання на 14.02.18.

Судове засідання 14.02.18 не відбулося у зв"язку з перебуванням судді Матуляка П.Я. на лікарняному, відтак ухвалою суду від 05.03.18 відкладено підготовче засідання на 15.03.18.

Ухвалою суду від 15.03.18 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03.04.18.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на:

- укладення між сторонами Біржового контракту аграрної біржі №1190 АБ від 26.06.17р., на виконання умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв згідно видаткової накладної №2404 від 26.06.17р. товар ( борошно пшеничне 1/г) на загальну суму 600000,00грн.;

- невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань в частині здійснення розрахунків між сторонами, внаслідок чого неоплаченою залишилась вартість поставленого товару в розмірі 515000,00грн.;

- звернення до відповідача з вимогою №02-08/3/2407 від 30.11.17р., яка залишена відповідачем без належного реагування;

- п. 8.4. Договору та положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі яких за порушення грошового зобов"язання відповідачу нараховано 63772,75грн. пені, 42000,00грн. штрафу, 22008,18грн. інфляційних втрат та 7446,16грн. 3% річних;

- приписи статей 509, 526, 527, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, статі 193 Господарського кодексу України.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань, а також відзиву на позов суду не подавав.

Ухвали суду від 04.01.18, 25.01.18, 05.03.18 та 15.03.18 направлені відповідачу - товариству з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ" рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві, повернулись на адресу суду підприємством зв"язку з відміткою "вибули". Адреса відповідача, вказана в позовній заяві, підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованим за електронним запитом суду №1003442486 від 04.01.18 - вул.Незалежності, 67, офіс 9, м.Івано-Франківськ, 76018 Повідомлення про зміну місцезнаходження ТОВ "Сварог ІФ" чи інші засоби зв"язку відповідача у суду відсутні.

В силу ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов"язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв"язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з приписами частини 1 та пункту 2 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, беручи до уваги приписи ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми ч.ч.1,3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що відповідач, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з"ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об"єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступні

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Між Публічним акціонерним товариство "Аграрний фонд" (Продавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ" (Покупець/відповідач) укладено Біржовий контракт аграрної біржі №1190 АБ від 26.06.17р. Зазначений контракт підписано сторонами та скріплено їх печатками. При цьому, від імені відповідача зазначений контракт підписано брокером покупця. Термін дії контракту - до 31.12.17.

Згідно п.1.1. Контракту Продавець зобов"язується передати у власність Покупцю товар, вказаний у цьому Контракті, а Покупець зобов"язується прийняти такий товар і сплатити за нього грошову суму, передбачену цим Контрактом.

Предметом цього Контракту є наступний товар: борошно пшеничне першого ґатунку, що відповідає ДСТУ. Кількість товару становить 100,000тон. Ціна однієї тони товару - 6 150,00грн. з ПДВ. Загальна сума товару, що продається згідно цього Контракту складає 600000,00грн. з ПДВ (п.п. 1.2, 1.3., 2.2., 2.3.Контракту).

Пунктом 5.3. Контракту встановлено, що приймання товару за кількістю і якістю здійснюється в день поставки та оформлюється видатковою накладною. Датою поставки є дата видаткової накладної.

У відповідності до п. 4.1.Контракту Покупець повинен сплатити за товар протягом 10 календарних днів, після укладення та реєстрації Контракту на Аграрній біржі. Покупець оплачує товар шляхом перерахування грошової суми, вказаної в п. 2.3. цього контракту, на банківський рахунок продавця за наступними реквізитами: р/р 26008217711, ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478.

На виконання умов зазначеного контракту позивач передав, а відповідач прийняв згідно видаткової накладної №2404 від 26.06.17 товар, обумовлений контрактом, на загальну суму 600000,00грн.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження повноважень брокера на підписання спірного договору, однак підписання відповідачем без жодних зауважень видаткової накладної №2404 від 26.06.17р., яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідає вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та фіксує факт здійснення господарської операції ( в даному випадку - купівлю-продаж товару), є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Наявною в матеріалах справи банківською випискою підтверджується факт часткової оплати відповідачем поставленого товару у розмірі 85000,00грн.

Доказів погашення решти заборгованості відповідачем суду не подано, відтак заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 515000,00грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з вимогою №02-08/3/2407 від 30.11.17 щодо погашення заборгованості, однак доказів належного реагування відповідача на зазначену вимогу суду не подано. Факт надсилання вказаної вимоги підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 30.11.2017 № 0315106988685.

Згідно з п. 8.4. Договору та положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов"язання позивачем нараховано відповідачу 63772,75грн. пені, 42000,00грн. штрафу, 22008,18грн. інфляційних втрат та 7446,16грн. 3% річних.

Зі змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Біржовий контракт аграрної біржі №1199 АБ від 27.06.17р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

З огляду на наведені правові норми суд констатує, що контракт, укладений між стоорнами у справі, є договором поставки.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару(ст.692 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2 контракту сторони визначили обов"язок покупця оплатити товар згідно з цим контрактом.

В силу положень ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на наведені правові норми та п.4.1 контракту, враховуючи, що контракт зареєстровано на біржі 26.06.17, кінцевий термін оплати товару - 06.07.17.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

В силу п.2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому ст.ст. 42, 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

Враховуючи той факт, що відповідач не виконав належним чином своє зобов"язання, щодо здійснення розрахунку за отриманий товар, вимога позивача про стягнення з відповідача 515000,00грн. підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки. Так, статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу 63772,75грн. пені, 42000,00грн. штрафу, 22008,18грн. інфляційних втрат та 7446,16грн. 3% річних.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 №62-97р. зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Судом перевірено правильність нарахування позивачем сум інфляційних втрат та встановлено, що в розрахунку суду розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, враховуючи вимоги позивача в цій частині позовних вимог, до стягнення підлягають інфляційні втрати у розмірі, визначеному позивачем.

Щодо 3% річних, з огляду на правильність нарахування, судом їх задоволено у повному обсязі.

Стосовно 63772,75грн. пені за період з 07.07.17 по 20.12.17 та 42000,00грн. штрафу суд констатує наступне.

Приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Оскільки зобов"язання відповідача перед позивачем у даній справі є грошовим, до нього застосовуються перелічені норми закону.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі(ст. 547 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.4. Контракту, сторони узгодили, що за порушення Покупцем строків оплати товару відповідно до п.п. 2.3., 4.1. цього Контракту, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожен день такого прострочення та штраф в розмірі 7% загальної ціни товару.

При цьому суд врахував, що в контракті сторонами передбачена сплата як пені, так і штрафу за порушення строків оплати товару.

Дані поняття в силу приписів статті 549 Цивільного кодексу України є різновидами (формами) неустойки та відповідно до статті 230 Господарського кодексу України окремими видами штрафних санкцій. Відтак, за прострочення виконання зобов'язання відповідач повинен сплатити і штраф, і пеню.

Оскільки розрахунок пені та штрафу є арифметично вірним, позовні вимоги в цій частині обгрунтовані та підлягаю до задоволення.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог, відтак позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Враховуючи приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610-612, 625-629, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 193, 216, 230, 231, 265, 343 Господарського кодексу України, ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , ст. ст. 42, 73-79, 86, 120, 129, 178, 202, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ" про стягнення заборгованості в сумі 650227,09грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог ІФ", вул.Незалежності, 67, офіс 9, м.Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 40630267) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", вул.Б.Грінченка,1, м.Київ, 01001 (ідентифікаційний код 38926880) 515000,00(п"ятсот п"ятнадцять тисяч) основного боргу, 63772,75(шістдесят три тисячі сімсот сімдесят дві гривні сімдесят п"ять копійок) пені, 42000,00(сорок дві тисячі) штрафу, 22008,18(двадцять дві тисячі вісім гривень вісімнадцять копійок) інфляційних втрат, 7446,16(сім тисяч чотириста сорок шість гривень шістнадцять копійок) 3% річних та 9753,41(дев"ять тисяч сімсот п"ятдесят три гривні сорок одну копійку) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.04.2018

Суддя Матуляк П.Я.