Ухвала

від 29.03.2018 по справі 911/2270/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" березня 2018 р. м. Київ Справа № 911/2270/17

За позовом Приватного підприємства «Білоцерківський завод «Металіст»

до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго»

про визнання недійсним рішення

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача : не з'явився;

від відповідача : ОСОБА_1 (довіреність № 239 від 09.06.2017 р.).

Суддя В.М. Бабкіна

Обставини справи:

Рішенням господарського суду Київської області від 01.03.2018 р. було задоволено позовні вимоги Приватного підприємства «Білоцерківський завод «Металіст» у даній справі, визнано недійсним рішення комісії Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» в особі Білоцерківського районного підрозділу Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» по розгляду акту № К 031470 від 26.01.2017 р. про порушення Приватним підприємством «Білоцерківський завод «Металіст» Правил користування електричною енергією, яке оформлене протоколом засідання комісії від 03.07.2017 р. № 213, яким Приватному підприємству «Білоцерківський завод «Металіст» нарахована оперативно-господарська санкція у вигляді необлікованої електричної енергії в розмірі 380834,94 грн. Окрім того, суд вирішив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» на користь позивача 1600 грн. 00 коп. судового збору та 9904 грн. 00 коп. вартості проведення судової експертизи.

У судовому засіданні 01.03.2018 р. з розгляду справи по суті, до закінчення судових дебатів, представником позивача було зроблено заяву про намір щодо відшкодування судових витрат на професійну правову допомогу, понесених позивачем в ході розгляду справи.

Згідно з приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

12.03.2018 р. до господарського суду Київської області надійшла заява ПП Білоцерківський завод Металіст б/н від 05.03.2018 р. (вх. № 4912/18 від 12.03.2018 р.), яка згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті була відправлена 06.03.2018 р., про відшкодування витрат на правову допомогу, за змістом якої позивач просить суд стягнути з відповідача понесені ПП Білоцерківський завод Металіст судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 11913,60 грн.

Як зазначено у ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.03.2018 р. було призначено заяву ПП Білоцерківський завод Металіст б/н від 05.03.2018 р. (вх. № 4912/18 від 12.03.2018 р.) про відшкодування витрат на правову допомогу до розгляду в судовому засіданні.

26.03.2018 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 21.03.2018 р. (вх. № 5924/18 від 26.03.2018 р.) про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

27.03.2018 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 27.03.2018 р. (вх. № 6075/18 від 27.03.2018 р.) про ознайомлення з матеріалами справи.

29.03.2018 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 6227/18 від 29.03.2018 р.) про розгляд заяви щодо відшкодування витрат на правову допомогу без участі представника позивача за наявними у матеріалах справи документами, згідно з якою позивач заяву підтримує та просить її задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 29.03.2018 р. представник відповідача проти задоволення заяви у повному обсязі та покладення на ПрАТ Київобленерго витрат у заявленій ПП Білоцерківський завод Металіст сумі заперечував, підтримуючи клопотання про зменшення розміру судових витрат, за яким відповідач вважає обґрунтованим розмір витрат на правому допомогу позивача в сумі 840,50 грн. або інший розмір, обґрунтовано визначений судом з урахуванням реального часу, витраченого адвокатом ОСОБА_2 на надання правової допомоги у судових засіданнях 14.12.2017 р. та 18.01.2018 р.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява позивача щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на таке.

Так, заявник посилається на те, що інтереси ПП Білоцерківський завод Металіст під час розгляду даної справи представляв громадянин ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності б/н від 10.08.2017 р., виданої директором підприємства. Водночас, ОСОБА_2 08.12.2017 р. набув статусу адвоката. У подальшому позивачем з адвокатом ОСОБА_2 було укладено договір про надання правової допомоги від 21.12.2017 р. № 1/1, у додатку № 1 до якого зазначені розміри гонорару адвоката, які сплачуються клієнтом. Водночас, у додатку № 2 від 05.03.2018 р. до договору міститься детальний розрахунок суми гонорару, яка передбачається до сплати. Заявник вказує, що з часу набуття представником позивача статусу адвоката (08.12.2017 р.) і на момент проголошення рішення суду (01.03.2018 р.) у справі № 911/2270/17 відбулося 2 судових засідання, в яких брав участь ОСОБА_2 - 14.12.2017 р. та 18.01.2018 р. З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у справі № 911/2270/17 у розмірі 11913,60 грн.

Заперечуючи проти заяви позивача, відповідач у клопотанні про зменшення розміру витрат на правову допомогу зазначає, що заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу (11913,60 грн.) є необгрунтованою та неспівмірною з предметом цього немайнового спору. Відповідач вважає, що визначення розміру витрат на правничу допомогу адвоката, у разі встановлення судом відповідних підстав для їх відшкодування, має бути здійснено, виходячи з реального часу, витраченого адвокатом ОСОБА_2 на надання такої допомоги та реальних ставок оплати такої допомоги. При цьому відповідач вважає, що в даному випадку можливо застосувати положення постанови КМУ № 590 від 27.04.2006 р. в частині визначення граничного розміру компенсації витрат, пов'язаних з розглядом господарських справ, який відповідно до додатку до цієї постанови не може перевищувати 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за сукупність дій, необхідних для розгляду справи. Також ПрАТ Київобленерго вважає, що оскільки наведений позивачем розмір витрат на оплату послуг адвоката ОСОБА_2 не відповідає вимогам ч. 4 ст. 126 ГПК України, то вказаний розмір витрат за клопотанням відповідача та на підставі ч. 5 ст. 126 ГПК України може бути зменшений судом.

Слід зазначити, що згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначено в ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Відповідно до положень частини 5 Кодексу під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи ; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позивач стверджує, що відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 21.12.2017 р. № 1/1 ОСОБА_2, який отримав статус адвоката 08.12.2017 р., що підтверджується копією Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6279/10 від 08.12.2017 р., надавав ПП Білоцерківський завод Металіст правову допомогу під час розгляду справи № 911/2270/17, зокрема, у судових засіданнях 14.12.2017 р. та 18.01.2018 р.

Проте, суд зазначає, що договір про надання правової допомоги від 21.12.2017 р. № 1/1 вочевидь був укладений після 14.12.2017 р., на яке як на дату проведення судового засідання посилається позивач.

Водночас, слід зазначити, що 14.12.2017 р. засідання суду з розгляду даної справи взагалі не відбувалося, оскільки ухвалою господарського суду від 14.12.2017 р. було поновлено провадження у даній справі і призначено судове засідання на 18.01.2018 р.

Окрім того, у судовому засіданні 18.01.2018 р. представником позивача ОСОБА_2 не було надано доказів представництва ним інтересів позивача як адвокатом, не було надано ані договору про надання адвокатських послуг, ані ордеру (копію якого було долучено до матеріалів справи представником позивача лише 29.03.2018 р. як додаток до клопотання про розгляд заяви про розподіл витрат на правову допомогу без участі представника ПП Білоцерківський завод Металіст та який (ордер) взагалі не містить назви органу, в якому надається правова допомога).

Водночас, як слідує з протоколу судового засідання від 18.01.2018 р., представником позивача виступав ОСОБА_2Р на підставі довіреності б/н від 10.08.2017 р., виданої підприємством.

Також слід відзначити, що ані договір про надання правової допомоги від 21.12.2017 р. № 1/1 за текстом, ані жодний із додатків до нього (у тому числі - акт приймання-передачі наданих послуг по договору), що долучені до матеріалів справи, взагалі не містять будь-яких посилань на те, що надання адвокатських послуг адвокатом ОСОБА_2 приватному підприємству Білоцерківський завод Металіст здійснювалося у зв'язку з розглядом господарським судом Київської області справи № 911/2270/17.

Поряд з цим, на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, надану адвокатом ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги від 21.12.2017 р. № 1/1, позивачем до матеріалів справи надане платіжне доручення № 71 від 06.03.2018 р. на суму 11913,60 грн. з призначенням платежу Згідно договору про надання правової допомоги № 1/1 від 21.12.2017 р. . Водночас, отримувачем за даним платіжним дорученням є ФОП ОСОБА_2.

З огляду на ту обставину, що платіжним дорученням № 71 від 06.03.2018 р. підтверджено сплату 11913,60 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_2, а не адвоката ОСОБА_2, слід дійти висновку, що позивачем не надано суду доказів, які підтверджують здійснення витрат на отримання правничої допомоги від ОСОБА_2 саме як адвоката - самозайнятої особи.

Так, статтею 13 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність унормовано, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Поняття самозайнятої особи визначено у пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України. Так, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Виходячи з наведеного, фізична особа - адвокат, яка здійснює незалежну професійну діяльність, не може бути підприємцем у межах такої адвокатської діяльності.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку щодо відсутності у даному випадку підстав для задоволення заяви позивача про відшкодування йому за рахунок відповідача у справі № 911/2270/17 витрат в сумі 11913,60 грн., сплаченій ПП Білоцерківський завод Металіст 06.03.2018 р. на користь ФОП ОСОБА_2 згідно договору про надання правової допомоги № 1/1 від 21.12.2017 р.

Керуючись ст.ст. 129, 221, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. Заяву ПП Білоцерківський завод Металіст б/н від 05.03.2018 р. (вх. № 4912/18 від 12.03.2018 р.) про відшкодування витрат на правову допомогу залишити без задоволення.

2. Ухвалу направити учасникам справи.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 03.04.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна