Рішення

від 03.04.2018 по справі 924/1193/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" квітня 2018 р.Справа № 924/1193/17 Господарський суд Хмельницької області у складі Грамчука І.В. , розглянувши матеріали позовної заяви

За позовом Приватного акціонерного товариства "Поділля-Плюс" м.Хмельницький

до Фізичної особи - підприємця Дідика Валентина Володимировича, м. Хмельницький

про стягнення 81 040,00 грн., з яких яких 40520,00 грн. основного боргу та 40520,00 грн. штрафних санкцій

Представники сторін:

позивача: Греснюк В.Р. за довіреністю № 9 від 09.01.18р.

відповідача: Дідик В.В. (присутній у судовому засіданні 02.04.2018р. )

Рішення ухвалюється 03.04.2018р., оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

суть спору: позивач звернувся з позовом, у якому просить суд стягнути з відповідача 81040,00 грн. заборгованості, з яких 40520,00 грн. основного боргу згідно договору №20 від 15.04.2015р. довготермінового зберігання транспортних засобів та 40520,00 грн. штрафних санкцій у відповідності до п.3.3 договору. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання згідно договору №20 від 15.04.2015р. довготермінового зберігання транспортних засобів.

Повноважний представник позивача в судове засідання з'явився, позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позов просив суд позовну заяву залишити без розгляду, а провадження у справі закрити. Звертав увагу на те, що між фізичною особою - підприємцем Дідиком Валентином Володимировичем та позивачем не укладався у письмовій формі договір №20 від 15.04.2015р. про довготермінове зберігання транспортного засобу. На неодноразові звернення до керівництва ПАТ Поділля-Плюс з вимогою надати оригінал договору відмовлено.

Стверджує, що укладались письмові договори лише про надання автопідприємством послуг, а саме забезпечення медичним контролем водіїв автобусів.

Надав копію договору укладеного між відповідачем та ПАТ Поділля - Плюс №28 від 30.03.2015 про надання автопідприємством послуг та одночасно звертає увагу суду на нумерацію договорів та дати їх складання.

Починаючи з травня місяця 2015 року між відповідачем та КП Хмельницькбудзамовник укладено усний, а з 01.02.2016р. письмовий договір №01/02/16 про надання послуг довгострокового зберігання транспортного засобу, і починаючи з травня 2015 року усі транспортні засоби зберігаються на території вказаного підприємства, за що відповідачем щомісячно проводиться сплата коштів, що підтверджується рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких додано до відзиву.

Стверджує, що вказане підтверджує та доводить про не існування між відповідачем та ПАТ Поділля - Плюс будь-яких договірних відносин про зберігання транспортних засобів, а саме не існування договору №20 від 15.04.2015 про довготермінове зберігання транспортного засобу.

Відповідач не заперечує факт існування з ПАТ „Поділля - Плюс" на початку 2015 року усної домовленості про зберігання на території ПАТ „Поділля - Плюс" автобусу відповідача Богдан А091, державний номер НОМЕР_1, за що останнім з січня по квітень 2015 сплачено відповідні кошти, що підтверджується квитанціями.

Звертає увагу на те, що після того, як автобус відповідача Богдан А091 державний номер НОМЕР_1, на території ПАТ Поділля - Плюс в квітні 2015 року було розукомплектовано (розкрадено узли і агрегати автобусу), тому починаючи з травня 2015 року відповідач перестав платити кошти за його зберігання, при цьому повідомив керівництво, що останній згоден відновити плату лише у тому випадку, коли керівництво ПАТ Поділля - Плюс поверне автобус відповідачу у справному стані зі всіма вузлами та агрегатами до нього.

Враховуючи вищевикладене, розумність строків розгляду судового спору, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

15.04.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Поділля-Плюс" (Виконавець) та фізичною особою-підприємцем Дідиком Валентином Володимировичем (Замовник) укладено договір довготермінового зберігання транспортного засобу №20, згідно якого (п.1.1 договору) позивач надає власнику ТЗ/Замовнику місце на території закритої/ відкритої/ автостоянки ПАТ Поділля-Плюс за адресою вул.Тернопільська,13 для довготермінового зберігання автотранспортних засобів;

- марки Iveco 4912 державний знак НОМЕР_3

- марки Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI державний знак НОМЕР_4 марки Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI державний знак НОМЕР_5

- марки Богдан А091 державнй знак НОМЕР_6.

Пунктом 1.2 договору виконавець забезпечує охорону і зберігання прийнятого на зберігання вказаного в п.1.1 транспортного засобу у відповідності з вимогами „Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках", затверджених Постановою КМУ №115 від 22.01.1996р.

Оплата за послуги по використанню платної автостоянки договірна і проводиться згідно затвердженого прейскуранту. (п.3.1 договору).

Розрахунки замовника за поточний місяць повинні проводитись щомісячно до 20 числа поточного місяця. (п.3.2 договору).

У відповідності до п. 3.3 договору у випадку прострочення оплати платежів, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нарахована пеня, від суми належної до сплати, за кожний день прострочення. У випадку несплати зазначених платежів протягом тридцяти днів додатково сплачується штраф у розмірі місячної плати за послуги.

Відповідно до п. п. 5.1,5.2 даний договір укладено у двох оригінальних примірниках, по одному для кожної із сторін, що мають однакову юридичну силу, і вступає в закону силу з моменту його підписання і діє один рік. Якщо жодна із сторін за 10 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу в письмовій формі про розірвання договру, термін дії продовжується на наступний річний термін.

Відповідно прейскуранту, затвердженого 01.07.2014р. послуги по використанню закритої автостоянки (стоянка №2) за місяць становлять автобуси - 345,00 грн.

У відповідності до прейскуранту, затвердженого 01.10.2015р. послуги по викоританню закритої автостоянки (стоянка №2) з 01.10.2015р. за місяць становлять: автобуси - 445,00 грн.

За період з 15.04.2015р. по 30.09.2015р. вартість послуг склала (345,00 грн.*4+172,5=1897,50грн.)

За період з 01.10.2015р. по 15.04.2017р. 445,00*18+222,50 = 8232,50 грн., а всього 10130,00 грн.

За чотири транспортні засоби (автобуси) нараховано 40520,00 грн.

Станом на 16.04.2017р. заборгованість по договору №20 від 15.04.2015р. довготермінового зберігання транспортних засобів склала 40520,00 грн.

Крім того, у відповідності до п. 3.3 договору відповідачу нараховано штраф в сумі 40520,00грн.

У судовому засіданні 23.03.2018р., 02.04.2018р., 03.04.2018р. відповідачем позовні вимоги визнано частково, останній зазначив, що надання послуг автостоянки автобуса марки Богдан А0901 позивачем надавалось, звернувся до суду із клопотанням про надання часу для можливості часткової оплати заборгованості, що стосується надання послуг автостоянки даного транспортного засобу.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, у якому просить стягнути з відповідача 40520,00 грн. основного боргу та 40520,00 грн. штрафу.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 173 Господарського кодексу України, передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі, боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі, кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 977 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо зберігання автотранспортних засобів здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності, такий договір є публічним. За договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов'язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

У матеріали справи подано докази оплати відповідачем за стоянку автобуса Богдан за січень - квітень 2015р.

Враховуючи те, що відповідач у судових засіданнях 23.03.2018р. та 02.04.2018р. позовні вимоги визнав частково, зазначив, що надання послуг автостоянки автобуса марки Богдан А0901 позивачем надавалось, звернувся до суду із клопотанням про надання часу для можливості часткової оплати заборгованості, що стосується надання послуг автостоянки даного транспортного засобу.

У судові засідання 23.03.2018р., 30.03.2018р. та 02.04.2018р. сторони були зобов'язані надати суду оригінали первинних документів на виконання вимог „Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках" затверджених Постановою Кабміну Міністрів України №115 від 22 січня 1996 року.

Сторонами докази не подано.

Відповідно до ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ч.1 ст. 78 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи що позивач не подав оригіналів первинних документів на виконання вимог „Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках", затверджених Постановою Кабміну Міністрів України №115 від 22 січня 1996 року на зберігання решти транспортних засобів відповідача зокрема мікроавтобусів- марки Iveco 4912 державний знак НОМЕР_3, марки Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI державний знак НОМЕР_7, марки Mercedes-Benz Sprinter 313 CDI державний знак НОМЕР_5, не навів правових обгрунтувань позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій і плати за зберігання відзначених транспортних засібів, положення ст.74 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині визнаної відповідачем заборгованості в сумі 10130,00 грн. та 10130,00 грн. штрафу.

У частині стягнення 30390,00 грн. основного боргу та 30390,00 грн. пені позовні вимоги необхідно залишити без розгляду на підставі п.4 ст.226 ГПК України.

При цьому отримані господарським судом від підприємця примірники його звернення до правоохоронних органів про вчинення злочину через непідписання ним із позивачем договору № 20 від 15.04.2015р. про довготермінове зберігання транспортного засобу, не є обовязковою умовою зупинення провадження у справі № 924/1193/17 в порядку ст. 227 ГПК України, а також не позбавлють підприємця можливості перегляду рішення суду у даній справі в установленому законом порядку після набрання чинності обвинувального вироку за наслідками розслідування відповідного кримінального провадження.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, п.4 ст.226, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "Поділля-Плюс" м.Хмельницький до Фізичної особи - підприємця Дідика Валентина Володимировича, м. Хмельницький про стягнення 81 040,00 грн., з яких яких 40520,00 грн. основного боргу та 40520,00 грн. штрафних санкцій задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дідика Валентина Володимировича, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_2) на користь Приватного акціонерного товариства "Поділля-Плюс" м.Хмельницький, вул.Тернопільська,13 (код 03119351) 10130,00 грн. (десять тисяч сто тридцять гривень 00 коп.) заборгованості, 10130,00 грн. (десять тисяч сто тридцять гривень 00 коп.) штрафу, 400 грн. (чотириста гривень коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

У частині стягнення 30390,00 грн. основного боргу та 30390,00 грн. пені залишити без розгляду.

Повне рішення складено 03.04.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя І.В. Грамчук

Віддруковано 3 примірн.:

1- в справу,

2- позивачу (м.Хмельницький, вул. Тернопільська,13)

3- відповідачу (АДРЕСА_2)

усім рекоменд. з повідомл. про вруч.