Постанова

від 29.03.2018 по справі 907/750/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2018 р. Справа № 907/750/17

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Кравчук Н.М.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 соціального захисту населення Воловецької районної державної адміністрації смт. Воловець Закарпатської області

на рішення господарського суду Закарпатської області

від 21.11.2017 р.

у справі № 907/750/17

за позовом публічного акціонерного товариства «Укртелеком» м. Київ в особі Закарпатської філії ПАТ «Укртелеком» , м.Ужгород

до відповідача ОСОБА_2 соціального захисту населення Воловецької районної державної адміністрації смт. Воловець Закарпатської області

за участю третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідача: ОСОБА_2 Державної казначейської служби України у Воловецькому районі, смт. Воловець Закарпатської області

про стягнення 54 863, 18 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_3 - начальник управління згідно розпорядження № 8-к від

18.02.2013р.;

третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.11.2017 р. (суддя І.Г.Ушак) позов задоволено повністю. Стягнуто із ОСОБА_2 соціального захисту населення Воловецької районної державної адміністрації на користь публічного акціонерного товариства „Укртелеком» , м. Київ в особі Закарпатської філії невідшкодованих коштів за телекомунікаційні послуги надані пільговим категоріям громадян на суму 54 863грн. та у відшкодування судових витрат - 1600 грн.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо відшкодування вартості компенсаційних виплат за надані позивачем на пільгових умовах телекомунікаційні послуги громадянам (споживачам), що проживають на території Воловецького району.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Закарпатської області від 21.11.2017р. скасувати та відмовити в позові. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у відповідача відсутні зобов'язання перед позивачем у зв'язку з не укладенням в 2016 році договору про компенсацію витрат, а Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку не передбачена. При цьому, апелянт вважає, що позивачем не доведено факт надання послуг пільговим категоріям громадян. Просить розгляд справи проводити без його участі.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2018р., залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - управління Державної казначейської служби України у Воловецькому районі.

Третьою особою подано пояснення в порядку ст. ст. 42, 168 ГПК України, у якому наводить свої доводи та міркування щодо суті спору. Та просить справу розглядати без участі представника.

В судовому засіданні представником відповідача викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, що з січня 2016 по грудень 2016 року публічним акціонерним товариством «Укртелеком» м. Київ в особі Закарпатської філії надавались послуги споживачам телекомунікаційних послуг, що проживають у Воловецькому районі, які мають право на відповідні пільги згідно п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п.18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гаранта їх соціальні захисту» , п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. З ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» , п. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» , п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» .

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, всупереч нормам чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відповідач не відшкодував позивачу 54 863,18 грн. витрат на надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року (враховуючи дебіторську заборгованість відповідача на початок 2016 року на суму 162,68 грн.), що підтверджується, серед іншого, розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у 2016р. (форми №2 - пільга, затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №535 від 04.10.2007р.).

Переліки споживачів-пільговиків за видами пільг складались позивачем за формою № 2-пільга (затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.10.07 № 535, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України) та направлялись щомісячно відповідачеві як головному розпоряднику коштів місцевого бюджету для відшкодування позивачу пільг, наданих споживачам телекомунікаційних послуг.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою відшкодувати вартість наданих пільг та провести звірки актів розрахунків ( листи№139-21/200-2 від 28.01.2016, №1099-211200-2/9 від 14.06.2016, ,№1170-211200-2/11 від 24.06.2016, №1525-211200-2/11 від 29.08.2016, №1987-211200-2/10 від 08.11.2016). Проте, відповіді чи коштів від відповідача не отримав.

Згідно документальних доказів у справі, зокрема, розрахунку видатків на відшкодування витрат пов'язаних з наданням пільг, звіту Розрахунок видатків на відшкодування витрат пов'язаних з наданням пільг Форма 2-пільга та актів звіряння розрахунків за надані населенню послуги зв'язку за період з 1 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року підтверджено існування боргу по компенсації витрат за надання послуг зв`язку на пільговій основі в розмірі 54 863,18 грн. (враховуючи дебіторську заборгованість відповідача на початок 2016 року на суму 162,68 грн.).

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» , виключно Законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно до ч. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 11.04.2012 за № 295, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Відповідно до підпункту б пункту 4 частини 1 ст. 86 та ст. 102 Бюджетного кодексу України, до видатків місцевих бюджетів належать, в тому числі видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку наданих пільговим категоріям громадян, що проводяться за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Необхідно зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р. за № 256 було затверджено «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (надалі Порядку) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Враховуючи вищезазначене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України.

Пунктом 3 Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення, тобто, в даному випадку є ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Воловецької районної державної адміністрації.

При цьому, вказаним Порядком встановлено, що обов'язок щодо розрахунку з постачальниками послуг, в тому числі і операторами телекомунікації, які є постачальниками телекомунікаційних послуг (послуг електрозв'язку) покладено на головних розпорядників коштів місцевих бюджетів, тобто це органи державної виконавчої влади до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що нормами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини щодо компенсації витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян за рахунок державних субвенцій, не передбачено жодного обмеження щодо надання послуг у разі відсутності коштів на зазначені цілі господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 соціального захисту населення Воловецької районної державної адміністрації 54 863,18 грн. заборгованості підлягають до задоволення.

Твердження апелянта про те, що позивачем не доведено факт надання послуг пільговим категоріям громадян спростовується змістом форми 2-пільга, де поіменно вказані пільговики, яким надані телекомунікаційні послуги, а також те, що відсутні претензії від відповідача щодо обсягу наданих послуг пільговим категоріям громадян. Разом з тим, слід звернути увагу на те, що в матеріалах справи є докази надіслання на адресу відповідача звіту Розрахунок видатків на відшкодування витрат пов'язаних з наданням пільг Форма 2-пільга, акту звіряння розрахунків за надані населенню послуги зв'язку та розрахунок видатків на відшкодування витрат пов'язаних з наданням пільг за кожен місяць спірного періоду.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що у відповідача відсутні зобов'язання перед позивачем у зв'язку з тим, що Законом України «Про державний бюджет України на 2016 рік» субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку не передбачена суд апеляційної інстанції враховує рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005р., згідно якого встановлено, що порушення національними судами пункту 1 статті 6 «Право на справедливий суд» Конвенції та статті 1 Першого протоколу №1 до Конвенції, відсутність бюджетних коштів у відповідача на вищезазначені цілі не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

З огляду на вищевикладене та наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому оспорюване рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ? без задоволення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав відшкодування витрат відповідачу за сплату судового збору внаслідок подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 21.11.2017 р. у справі № 907/750/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції в порядку та строки, визначені ст.ст. 288, 289, 291 ГПК України.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.04.2018 р.

Головуючий суддя О.І. Матущак

Судді Н.М. Кравчук

ОСОБА_1