Рішення

від 20.03.2018 по справі 802/2118/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 р. м. Вінниця Справа № 802/2118/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк А.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання: Павліченко Аліни Володимирівни

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2,ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінстал Вінниця"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінстал Вінниця" (далі - позивач, ТОВ "Укрінстал Вінниця") до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на те, що податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку TOB "Укрінстал Вінниця" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з TOB «Автокомфорт плюс» . Актом перевірки визначено операції, які на погляд податкового органу є сумнівними, а тому податковим органом зроблено висновок про те, що дані операції не проводились взагалі як такі. На думку податкового органу операції з вказаними вище контрагентом є нереальними по причині того, що надані первинні документи по господарських операціях між позивачем і контрагентом, не можуть її підтверджувати, оскільки директором TOB «Автокомфорт плюс» - ОСОБА_4 не підписувались. Дані обставини визнані ОДПІ, як порушення п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України.

З такими висновками позивач не погоджується вказуючи на їх суперечність положенням Податкового кодексу України (далі - ПК), зокрема п. 198.1, п.198.6 ст.198 ПК.

В підтвердження реальності господарських операцій позивач зазначає, що товариством-позивачем із TOB «Автокомфорт плюс» були укладено договір про надання послуг, які виконані належним чином, оскільки містять усі умови належного його виконання та здійснена оплата. Підприємство-контрагент на момент укладання договору було діючим та такими, що не підпадало під підозру сумнівного.

За наведених обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

14.12.2017 відповідачем подано до суду письмові заперечення, які розцінюються судом як відзив на позовну заяву, в яких просить суд відмовити у задоволені позову, оскільки ГУ ДФС у Вінницькій області при прийнятті податкових повідомлень-рішень діяло на підставі та в спосіб передбачений законодавством.

В судовому засіданні представник підтримав заявлені вимоги окремо зазначивши, що кримінальне провадження стосовно TOB «Автокомфорт плюс» за фактом фіктивного підприємництва не може бути безумовною підставою для сумнівності здійснених операцій. TOB "Укрінстал Вінниця" вважає, що дана обставина не може негативно вливати на зобо'язання товариства перед бюджетом, оскільки TOB "Укрінстал Вінниця" провів з TOB «Автокомфорт плюс» абсолютно законну та реальну операцію, про що свідчать первинні документи.

Представники відповідача не погодились з позовними вимогами, з підстав, що викладені в письмових запереченнях та наявних відомостях матеріалів перевірки, а тому, просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, з метою з'ясування обставин по справі, ухвалою суду від 10.01.2018 було викликано для допиту у судовому засіданні у якості свідків: директора ТОВ «Автокомфорт Плюс» ОСОБА_5 (адреса: 21100, Вінницька обл., місто Вінниця, пл. Жовтнева, буд. 1, кімн. 816); секретаря ТОВ «Автокомфорт Плюс» ОСОБА_6 (адреса: 21100, Вінницька обл., місто Вінниця, пл. Жовтнева, буд. 1, кімн. 816); начальника юридичного відділу ТОВ «Статус Дистрибьюшн» ОСОБА_7 (адреса: 21000, Вінницька обл., місто Вінниця, вул. Північна, буд. 1); директора ТОВ «Оборона-Сервіс» ОСОБА_8 (адреса: 21100, Вінницька обл., місто Вінниця, пл. Жовтнева, будинок 1, офіс 816).

Проте, на виклик суду вказані свідки до суду не прибули, хоча були належним чином та завчасно повідомленні про дату, час та місце судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, подані докази, надавши їм оцінку, судом встановлено наступне.

На підставі направлення, виданого контролюючим органом №1530 від 03.08.2017 ОСОБА_3 головним державним ревізором - інспектором відділу платників основних галузей економіки та перевірок інших галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області, згідно із п. 75.1 ст. 75, на підставі п. п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78. п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Вінницькій області від 02.08.2017 року №1962, проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою дальністю "Укрінстал Вінниця" з питань дотримання вимог податкового законодавства по відносинах з ТОВ "Автокомфорт плюс" (код ЄДРПОУ 38963435) за період з 04.11.2013 року по 31.12.2016 року.

За результатами даної перевірки складено ОСОБА_7 від 16.08.2017 №1378/1401/38189726, яким зафіксовано порушення (далі - ОСОБА_7). Згідно висновків ОСОБА_7 податковий орган вказує на порушення пп. 134.1.1., п. 134.1., ст. 134 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в зв'язку з чим занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. на загальну суму 49781,00 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 44939,00 грн., за 2016 рік в сумі 4842,00 грн. та п. 198.1., п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 ПК України від 0212.2010 р. j№2755-VI (із змінами та доповненнями), в зв'язку з чим занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2015 р. по 01.05.2016 р. на загальну суму 55311,00 грн., у тому числі: за червень 2015 р. в сумі 4253,00 грн.; за серпень 2015 р. в сумі 1283,00 грн.; за жовтень 2015 р. в сумі 5352,00 грн.; за листопад 2015 р. в сумі 17793,00 грн.; за грудень 2015 р. в сумі 21250,00 грн.; за лютий 2016 р. в сумі 1925,00 грн.; за травень 2016 р. в сумі 3455,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки, податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.08.2017 №0007541401, яким збільшено податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 50992,00 грн. та від 28.08.2017 №0007551401, яким збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 69139,00 грн.

Визначаючись щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Положеннями ст. 21 ПК України визначені обов'язки органів фіскальної служби, серед яких обов'язок дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Отже, органи фіскальної служби та їх посадові особи при прийнятті рішень, у т.ч. наказів про проведення позапланової перевірки, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ПК України.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Як свідчать матеріали справи та встановлено в судовому засіданні, за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Укрінстал Вінниця" відображено транспортно-експедиційні послуги (договір №09/01/15-01 від 10.08.2015), агентські послуги (договір №01/01/15-02 від 01.01.2015) та послуги по ремонту та обслуговуванню ПО (01/01/15-01 від 01.01.2015).

Так, суд зазначає, що відповідно до ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Клоноущак С.Ю. від 10.01.2017 року по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016020110000096 від 21.07.2016 року, за фактом фіктивного підприємства ТОВ "Автокомфорт плюс", за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, зазначено, що з метою прикриття незаконної діяльності, було створено суб'єкт підприємницької діяльності - ТОВ "Автокомфорт плюс", в результаті чого було здійснено фіктивну підприємницьку діяльність.

Так, в ході досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що ряд суб'єктів підприємницької діяльності транзитно-конвертаційної направленості сформували штучний податковий кредит для ТОВ "Автокомфорт плюс", яке в свою чергу формувало штучний податковий кредит для суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки.

Також, суд звертає увагу, що згідно листа СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області від 27.06.2017 року №285/23-03, зазначено, що для проведення позапланової виїзної перевірки, передані матеріали кримінального провадження №42016020110000096 внесеного до ЄРДР 21.07.2016 року за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Автокомфорт плюс", а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, інші матеріали кримінального провадження, згідно яких встановлено, що відповідно до показів засновника, директора, головного бухгалтера ТОВ "Автокомфорт Плюс" ОСОБА_4, фінансово-господарською діяльністю вказаного товариства він не займався та не займається.

Також, ОСОБА_4 зазначив, що придбання товарно-матеріальних цінностей він не здійснював, ніяких товарів, робіт та послуг не проводив. Більше того, зазначив, що фінансово-господарських документів по проведених господарських операціях він не підписував, а також те, що їх у нього немає, зазначив, що на початку 2015 року за грошову винагороду, на прохання невідомого йому чоловіка, без мети здійснення господарської діяльності, переоформив на себе ТОВ "Автокомфорт плюс". Після переоформлення та відкриття у банках рахунків, він передав усі статутні, реєстраційні документи та печатку вказаного підприємства. Так, для здійснення змін з попереднього керівника ТОВ "Автокомфорт плюс" ОСОБА_9 на ОСОБА_4 до нотаріуса він ходив з невідомим чоловіком та з ОСОБА_9 Так, зазначив, що лише при відкритті банківських рахунків він поставив свій підпис в грошових чеках та передав їх останньому. Документів податкової звітності ТОВ "Автокомфорт плюс" до податкового органу не надавав.

При огляді фінансово-господарських документів ТОВ "Автокомфорт плюс" по взаємовідносинах з ТОВ "Укрінстал Вінниця", ОСОБА_4 зазначив, що підпис в документах не його.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, будь-які документи (договори, податкові, видаткові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд звертає увагу, що платник податку повинен бути обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Відтак, несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Таким чином, перевіркою встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій між ТОВ "Укрінстал Вінниця" із ТОВ "Автокомфорт плюс", а саме стосовно придбання транспортно-експедиційних послуг (договір №09/01/15-01 від 10.08.2015), агентських послуг (договір №01/01/15-02 від 01.01.2015) та послуг по ремонту та обслуговуванню ПО (01/01/15-01 від 01.01.2015) в частині первинних документів, засвідчених директором ТОВ "Автокомфорт плюс" - ОСОБА_4, оскільки будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, товарно-транспортні накладні тощо) мають силу первинного документу лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, надавши правову оцінку всім обставинам справи, які знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, доводяться як показами сторін так і матеріалами справи, суд вважає, що в задоволенні заявлених позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Дослідивши оскаржувані рішення в розумінні рішення суб'єкта владних повноважень, суд приходить до висновку, що останнє відповідає вимогам визначених Кодексом адміністративного судочинства України, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути вчинено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України - за змістом цей критерій випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України. «На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

оскільки на переконання суду призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивачу неможливо, оскільки відсутній необхідний як загальний, так і пільговий стаж роботи.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відмову в задоволення позову, оскільки відповідачем доведено правомірність прийняття своїх рішень.

Враховуючи положення ст. 139 КАС України, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна