Постанова

від 28.08.2018 по справі 802/2118/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2118/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

28 серпня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Драчук Т. О. Совгири Д. І. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Хлистун С.В.,

представників відповідача: Кухрівського О.В., Стадник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінстал Вінниця" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року (м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінстал Вінниця" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінстал Вінниця" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник позивача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь представника позивача в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що на підставі направлення, виданого контролюючим органом №1530 від 03.08.2017 Стадник О.В. головним державним ревізором - інспектором відділу платників основних галузей економіки та перевірок інших галузей економіки управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області, згідно із п. 75.1 ст. 75, на підставі п. п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78. п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) та відповідно до наказу Головного управління ДФС у Вінницькій області від 02.08.2017 року №1962, проведена позапланова виїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінстал Вінниця" з питань дотримання вимог податкового законодавства по відносинах з ТОВ "Автокомфорт плюс" (код ЄДРПОУ 38963435) за період з 04.11.2013 року по 31.12.2016 року.

За результатами даної перевірки складено Акт від 16.08.2017 №1378/1401/38189726, яким зафіксовано порушення (далі - Акт). Згідно висновків Акту податковий орган вказує на порушення пп. 134.1.1., п. 134.1., ст. 134 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-VI із змінами та доповненнями, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2016 р. на загальну суму 49781,00 грн., у тому числі за 2015 рік в сумі 44939,00 грн., за 2016 рік в сумі 4842,00 грн. та п. 198.1., п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 ПК України від 0212.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2015 р. по 01.05.2016 р. на загальну суму 55311,00 грн., у тому числі: за червень 2015 р. в сумі 4253,00 грн.; за серпень 2015 р. в сумі 1283,00 грн.; за жовтень 2015 р. в сумі 5352,00 грн.; за листопад 2015 р. в сумі 17793,00 грн.; за грудень 2015 р. в сумі 21250,00 грн.; за лютий 2016 р. в сумі 1925,00 грн.; за травень 2016 р. в сумі 3455,00 грн.

За наслідками проведеної перевірки, податковим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.08.2017 №0007541401, яким збільшено податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 50992,00 грн. та від 28.08.2017 №0007551401, яким збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 69139,00 грн.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що перевіркою встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій між ТОВ "Укрінстал Вінниця" із ТОВ "Автокомфорт плюс".

Визначаючись щодо правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень, колегія суддів виходить з наступного.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Так, згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Укрінстал Вінниця" відображено транспортно-експедиційні послуги (договір №09/01/15-01 від 10.08.2015), агентські послуги (договір №01/01/15-02 від 01.01.2015) та послуги по ремонту та обслуговуванню ПО (01/01/15-01 від 01.01.2015).

Відповідно до ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області Клоноущак С.Ю. від 10.01.2017 року по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016020110000096 від 21.07.2016 року, за фактом фіктивного підприємства ТОВ "Автокомфорт плюс", за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, зазначено, що з метою прикриття незаконної діяльності, було створено суб'єкт підприємницької діяльності - ТОВ "Автокомфорт плюс", в результаті чого було здійснено фіктивну підприємницьку діяльність.

Так, в ході досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що ряд суб'єктів підприємницької діяльності транзитно-конвертаційної направленості сформували штучний податковий кредит для ТОВ "Автокомфорт плюс", яке в свою чергу формувало штучний податковий кредит для суб'єктів підприємницької діяльності реального сектору економіки.

Згідно листа СУ ФР ГУ ДФС у Вінницькій області від 27.06.2017 року №285/23-03, зазначено, що для проведення позапланової виїзної перевірки, передані матеріали кримінального провадження №42016020110000096 внесеного до ЄРДР 21.07.2016 року за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "Автокомфорт плюс", а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, інші матеріали кримінального провадження, згідно яких встановлено, що відповідно до показів засновника, директора, головного бухгалтера ТОВ "Автокомфорт Плюс" ОСОБА_4, фінансово-господарською діяльністю вказаного товариства він не займався та не займається.

Також, ОСОБА_4 зазначив, що придбання товарно-матеріальних цінностей він не здійснював, ніяких товарів, робіт та послуг не проводив. Більше того, зазначив, що фінансово-господарських документів по проведених господарських операціях він не підписував, а також те, що їх у нього немає, зазначив, що на початку 2015 року за грошову винагороду, на прохання невідомого йому чоловіка, без мети здійснення господарської діяльності, переоформив на себе ТОВ "Автокомфорт плюс". Після переоформлення та відкриття у банках рахунків, він передав усі статутні, реєстраційні документи та печатку вказаного підприємства. Так, для здійснення змін з попереднього керівника ТОВ "Автокомфорт плюс" ОСОБА_5 на ОСОБА_4 до нотаріуса він ходив з невідомим чоловіком та з ОСОБА_5 Так, зазначив, що лише при відкритті банківських рахунків він поставив свій підпис в грошових чеках та передав їх останньому. Документів податкової звітності ТОВ "Автокомфорт плюс" до податкового органу не надавав.

При огляді фінансово-господарських документів ТОВ "Автокомфорт плюс" по взаємовідносинах з ТОВ "Укрінстал Вінниця", ОСОБА_4 зазначив, що підпис в документах не його.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, будь-які документи (договори, податкові, видаткові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, в ходи перевірки встановлено відсутність факту реального вчинення господарських операцій між ТОВ "Укрінстал Вінниця" із ТОВ "Автокомфорт плюс", а саме стосовно придбання транспортно-експедиційних послуг (договір №09/01/15-01 від 10.08.2015), агентських послуг (договір №01/01/15-02 від 01.01.2015) та послуг по ремонту та обслуговуванню ПО (01/01/15-01 від 01.01.2015) в частині первинних документів, засвідчених директором ТОВ "Автокомфорт плюс" - ОСОБА_4

Частиною 6 статті 78 КАС України вбачається, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 05 червня 2018 року ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю, суду пояснив, що оформив на себе фіктивну фірму ТОВ "Автокомфорт плюс", не маючи при цьому наміру займатися підприємницькою діяльністю, установчі документи на яку за винагороду в сумі 2500 гривень передав невідомій йому особі на ім'я "Володимир".

Відповідно до вказаного вироку ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину передбаченому ч. 1 ст. 205 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 700 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 11900 гривень. Вказаний вирок набрав законної сили 06 липня 2018 року.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів приходить до висновку, що всі первинні документи видані контрагентом позивача ТОВ "Автокомфорт плюс" є неприйнятними за об'єктивним та суб'єктивним критеріями. Об'єктивний критерій полягає у встановлені в межах кримінального провадження обставин того, що ТОВ "Автокомфорт плюс" реальною господарською діяльністю не займалось, здійснювало безтоварні операції, а суб'єктивний в тому, що всі первинні документи підписані особою, яка визнала підписання цих документів в межах здійснення не господарської діяльності, а вчинення злочину.

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 823/419/13-а.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінстал Вінниця" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 30 серпня 2018 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Драчук Т. О. Совгира Д. І.