Рішення
від 04.04.2018 по справі 502/1356/17     
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 502/1356/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2018 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі у складі

головуючого судді Катаєвої Е.В.,

за участю секретаря судового засідання Левчук О.В.,

позивача- Борщ А.О.

представника відповідача - Строкової А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 (68331 АДРЕСА_1) до Трудівської сільської ради Кілійського району Одеської області (68331 с. Трудове, вул. Цнтральна,10 код ЄДРПОУ 04379551), про визнання протиправним рішення, зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під особисте селянське господарства та затвердити проект землеустрою, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

15.11.2017 року до суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Трудівської сільської ради Кілійського району Одеської області (далі Трудівська сільрада), в якому позивач просить:

- визнати протиправним рішення № 106-У11-Х1Х від 17.05.2017 року Трудівеької сільради про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведенню земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 0,70 га за адресою: Одеська область, Кілійський район, АДРЕСА_1;

- зобов'язати Трудівську сільраду надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 0,70 га за адресою: Одеська область, Кілійський район, АДРЕСА_1 та затвердити проект відведення земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 0,70 га за адресою: Одеська область, Кілійський район, АДРЕСА_1;

- стягнути з Трудівеької сільради на його користь матеріальну шкоду в розмірі 25000грн та моральну шкоду в розмірі 80000 грн.

Позивач зазначив, що він є власником нежитлової будівлі - мельничого комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 Кілійського району Одеської області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_2, виданого реєстраційною службою Кілійського РУЮ в Одеській області 24,11.2014 року.

В січні 2016 року він звернувся до Трудівської сільради з заявою про оформлення проектної документації на земельну ділянку, яка розташована в с. Трудове Кілійського району по АДРЕСА_1.

Листом від 20.01.2016 року сільрада йому відмовила у дозволі на розробку проекту відведення земельної ділянки, обґрунтовуючи відмову знаходженням даної земельної ділянки у прибережній зоні р. Драгуля та відсутності у Трудівської сільради проекту встановлення меж прибережної захисної смуги, яка має бути не менше 50 метрів від русла р. Драгуля.

Отримавши лист Кілійського управління водного господарства від 09.03.2016 року про те, що річка Дракуля відноситься до малих річок, ширина прибережної захисної смуги для малих річок становить 25 метрів, він 22.03.2016 року знову звернувся до Трудівської сільради з такою ж заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведенню земельної ділянки з урахуванням 25-метрової прибережної захисної смуги.

Листом від 08.04.2016 року відповідач повідомив його про те, що питання, яке підіймалося в заяві вже було розглянуто на сесії Трудівської сільради, тому сесія вважає заяву повторною та такою, що не підлягає повторному розгляду.

Постановою Кілійського районного суду Одеської області по справі № 502/2445/16-а від 01.03.2017 року визнано протиправними дії відповідача по залишенню без розгляду його заяви від 22.03.2016 року, та зобов'язано Трудівську сільраду у відповідності до вимог діючого законодавства розглянути на черговій сесії його заяву від 22.03.2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведенню земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 0,70 га за адресою: Одеська область, Кілійський район, АДРЕСА_1.

Рішенням №106-У11-ХІХ від 17.05.2017 року Трудівська сільрада, розглянувши його заяву від 22.03.2016 року відповідно до постанови суду від 01.03.2017 року в черговий раз відмовила в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведенню земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 0,70 га за адресою: Одеська область, Кілійський район, АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що зазначена земельна ділянка відноситься до земель громадської та житлової забудови, по ній проходила польова дорога та вона знаходиться в прибережній смузі р. Драгуля. Трудівська сільська рада немає проекту встановлення межі прибережної захисної смуги, а займатися сільськогосподарським виробництвом в прибережних смугах заборонено, посилаючись на обмеження, зазначені в ст. 61 Земельного Кодексу України.

Позивач вважає вказане рішення протиправним, таким що порушує його права.

Частиною 2 ст. 60 Земельного Кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, зокрема, для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів. Відповідач, відмовляючи в наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, посилався на порушення ст. 61 Земельного Кодексу України, якою регламентовані обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок. Проте зазначені в даній нормі заборонені дії ним вчинені не були, доказів про такі дії з його сторони відсутні, що вказує на безпідставність відмови відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Таким чином, він відповідно до ст.ст.116,118 ЗКУ мав право отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою у зв'язку з відсутністю встановлених законом підстав щодо неможливості надання такого дозволу.

Також позивач зазначив, що протиправними діями відповідача йому завдана матеріальна та моральна шкода. Матеріальна шкода визначена тим, що на обслуговування присадибної земельної ділянки та поліпшення її стану (очищення від сміття і каменю за допомогою найманих працівників, обробку землі за допомогою техніки) ним були затрачені грошові кошти у сумі 25тис.грн. Також внаслідок неприязного відношення до нього з боку відповідача, протиправною поведінкою відповідача йому завдана моральна шкода, яка визначена привалим розладом психологічного стану та яку він оцінює у розмірі 80тис.грн.

01.08.2017 року даний адміністративний позов ОСОБА_2 надійщов до Кілійського районного суду Одеської області.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 17.08.2017 року провадження по справі відкрито.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 28.12.2017 року справа передана на розгляд Одеському окружному адміністративному суду у зв'язку з набранням чинності КАС України в новій редакції.

Справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду 30.01.2018 року.

Ухвалою суду від 01.02.2018 року прийнята до провадження справа за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Трудівської сільської ради Кілійського району Одеської області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди та вирішено справу розглянути у порядку загального позовного провадження. Відповідачу наданий строку для відзиву на позов, судом витребувані у сторін докази по справі.

Сторони надали до суду докази. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, відзив на позов до Одеського окружного адміністративного суду не надав.

Позивач додатково після ознайомлення з наданими відповідачем доказами до суду подав пояснення, в яких зазначив, що йому відмовляли у задоволенні заяви на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, посилаючись на те, що необхідна відстань від річці 50м, що є неправомірним. Ним дотримані вимоги законодавства щодо відстані 25 м. Також вважає посилання відповідача на те, що вказана земельна ділянка віднесена до земель житлової та господарської забудови, не може бути підставою для відмови у задоволенні його заяви, оскільки саме на цієї території він отримав дозвіл під будівництво приміщення - іншої громадської забудови - складського приміщення та його обслуговування. Він платить орендну плату, проте голова сільради та секретар відверто йому сказали, що він може користуватись та платити, але документи вони не дадуть виготовити. Позивач вважає, що відповідач порушує його права, у тому числі право на ОСГ.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала, до суду відзив на позов не подано. В матеріалах справи наявні заперечення на позов (а.с. 51-54), які були надані до Кілійського районного суду Одеської області суду, в яких зазначено, що позивачу було правомірно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з огляду на те, що Земельним кодексом України не передбачено відведення земельних ділянок для сільськогосподарських потреб із земель житлової та громадської забудови. Підставою для відмови стала невідповідність місця розташування об'єкта, схем землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані ними докази у їх сукупності, судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 в с.Трудове Кілійського району Одеської області на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія НОМЕР_2, виданого реєстраційною службою Кілійського РУЮ в Одеській області 24.11.2014 року, індексний номер 29901029.

Згідно з Витягом від 30.06.2016 року з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий НОМЕР_3 площею 0,1913 га під будівлею капітальною одноповерховою знаходиться плаща 0,0377га. Цільове призначення В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; від використання земельної ділянки - для розміщення та експлуатації нежитлової будівлі сільгосппереробний комплекс.

За земельну ділянку площею 0,1913га згідно додатку до договору №5 оренди земельної ділянки від 01.04.2017 року між Трудівською сільрадою та позивачем ОСОБА_2 сплачує орендну плату за земельну ділянку.

22.03.2016 року позивач звернувся до Трудівський сільради з заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,7018 га. за адресою: АДРЕСА_1 Кілійського району Одеської області.

Листом Трудівської сільради від 08.04.2016 року позивача повідомлено, що відповідно до ст.8 Закону України Про звернення громадян питання яке підіймається у заяві позивача, вже було розглянуто по суті по раніше поданій заяві від 20.01.2016 року, по ній було прийнято рішення та надано письмову відповідь, тому сесія вважає заяву № Б-04 від 22.03.2016 року повторною і, такою, що не підлягає повторному розгляду.

Позивач звернувся до Кілійського районного суду Одеською області з позовом про визнання протиправним дій Трудівської сільради щодо залишення без розгляду його заяви та зобов'язати відповідача розглянути його заяву від 22.03.2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під особисте сільське господарство та затвердити проект.

Постановою Кілійського районного суду Одеською області від 01.03.2017 року позов задоволений частково. Визнані протиправними дії Трудівської по залишенню без розгляду заяви ОСОБА_2 від 22.03.2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під особисте сільське господарство площею 0,70 га. Та зобов'язано Трудівську сільраду у відповідності до вимог діючого законодавства розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_2 від 22.03.2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під особисте сільське господарство площею 0,70 га. за адресою: АДРЕСА_1 Кілійського району Одеської області.

Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд зазначив, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради відповідно до закону вирішуються питання регулювання земельних відносин, тоді як заява позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на засіданні сільської ради не вирішувалось.

17.05.2017 року Трудівська сільська рада прийняла рішення №106-VІІ-ХІХ Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2, вхідний №Б-04 від 22.03.2016 року , в якому зазначено, що розглянувши заяву ОСОБА_2 від 22.03.2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведенню земельної ділянки під особисте селянське господарства площею 0,7018 га за адресою: Одеська область, Кілійський район, АДРЕСА_1, керуючись ст.ст.12,39,40,61,83,114,118,123,124 ЗКУ, ст.17,19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст.89 Водного кодексу України, п.34 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування , враховуючи, що землі відносяться до земель житлової та громадської забудови, та відповідно до діючого плану забудови села, не призначені для ведення особистого селянського господарства, Трудівська сільрада вирішила відмовити в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,7018 га за адресою: Одеська область, Кілійський район, АДРЕСА_1.

11.07.2017 року листом за №229 за підписом секретаря сільради ОСОБА_4 повідомлено позивача на його звернення з інформаційним запитом щодо мотивів відмови у задоволенні заяви, що дана земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови, по ній проходила польова дорога (яку без дозволу розорал заявник), та вона знаходиться в прибережній смузі до р. Драгуля, на якій знаходився захисний земляний вал від підтоплення (який заявник розгорнув). Відповідно до Земельного кодексу України, Водного кодексу України Трудівська сільрада не має проекту, що встановлює межі прибережної смузі р. Драгуля, а судячи з заяви ОСОБА_2 збирається займатись сільськогосподарським виробництвом (для ведення особистого селянського господарства), що заборонено в прибережних смугах відповідно до ст.61 Земельного Кодексу України.

Вважаючи рішення №106-VІІ-ХІХ від 17.05.2017 року протиправним, неправомірними мотиви його прийняття, викладені у відповіді на його запит, позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, якій є органом місцевого самоврядування та згідно зі ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні представляє відповідну територіальну громаду та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 143 Конституції України наведений перелік питань, які вирішуються територіальними громадами села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, та зазначено, що вони вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п.34 ч.1 ст.26).

Статтею 12 ЗКУ визначені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, до яких відноситься, зокрема: - розпорядження землями територіальних громад (п. а ч.1); - передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу (п. б ч.1); - надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (п. в ч.1); - вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (п. г ч.1); - організація землеустрою (п. д ч.1); - вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону громад (п. к ч.1).

У рішенні Конституційного Суду України від 01.04.2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої ст. 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, п. 1 ч.1 ст. 17 КАС України, зазначено, що положення ч.1 ст.143 Конституції України "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції" стосується вирішення органами місцевого самоврядування, як суб'єктами владних повноважень питань, визначених законами, зокрема, у галузі земельних відносин.

При вирішенні питань зазначених у пунктах а , б , в , г ст.12 ЗКУ сільські, селищні, міські ради діють як суб'єкти владних повноважень.

Частиною 1 ст.122 ЗКУ в редакції Закону України від 06.09.2012 № 5245-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 6 ст.118 ЗКУ визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч.7 ст.118 ЗКУ відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення від 17.05.20917 року №106-VІІ-ХІХ Про розгляд заяви гр. ОСОБА_2, вхідний №Б-04 від 22.03.2016 року Трудівська сільська рада діяла як суб'єкт владних повноважень, який відповідно до ст.19 Конституції України повинен діяти та приймати рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши оскаржуване рішення суд вважає, що зазначені вимоги не дотримані відповідачем.

Частиною 7 ст.118 ЗКУ встановлено, що у разі відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки така відмова повинна бути мотивованою. При цьому у вказаній нормі закону визначений виключний перелік підстав відмови у наданні такого дозволу, а саме лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Трудівська сільська рада при прийнятті рішення повинна була зазначити в ньому визначену у ч.7 ст.118 ЗКУ підставу відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також навести мотиви застосування вказаної підстави.

Проте рішення від 17.05.20917 року №106-VІІ-ХІХ Трудівської сільради не містить мотивів прийнятого рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під особисте селянське господарства площею 0,7018 га за адресою: Одеська область, Кілійський район, АДРЕСА_1.

Саме відсутність таких мотивів в оскаржуваному рішенні сільради спонукала позивача звернутися до відповідача з запитом щодо підстав відмови у задоволенні його заяви, оскільки раніше відповідач посилався на необхідність дотримання відстані від річці на 50м, тоді як ним надані відомості, що річка є малою та відстань повинна бути 25 м., що ним дотримано відповідно до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, з досліджених судом доказів, а саме документів наданих відповідачем, підставою для відмови у задоволенні клопотання позивача є знаходження ділянки в прибережній смузі, де заборонено займатись сільськогосподарським виробництвом.

Крім того, в оскаржуваному рішення сільради зазначено, що нею враховано, що землі відносяться до земель житлової та громадської забудови, та відповідно до діючого плану забудови не призначені для ведення особистого селянського господарства.

При цьому, відповідач у рішенні не зазначив, коли вказаний план був затверджений, та що саме відповідно до вказаного плану є перешкодою для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 0,7018 га, враховуючи, що позивач відповідно до свідоцтва має на праві власності нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці у вказаному місці площею 0,1913 га (позивач має намір збільшити земельну ділянку) з цільовим призначенням відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру В.03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; від використання земельної ділянки - для розміщення та експлуатації нежитлової будівлі сільгосппереробний комплекс.

Суд вважає, що віднесення земель до категорії земель житлової та громадської забудови не може бути перешкодою для надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під особисте селянське господарство, а доводи відповідача викладені у запереченнях на позов, що під особисте селянське господарства можуть бути відведені лише землі сільськогосподарського призначення не ґрунтуються на положеннях законодавства.

Дійсно ст.19 ЗКУ встановлені категорії земель за основним цільовим призначенням, до яких відносяться, зокрема, землі сільськогосподарського призначення (п. а ч.1); землі житлової та громадської забудови (п. б ч.1); землі водного фонду (п. є ч.1). Згідно з ч.2 ст.19 ЗКУ земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідач не надав докази, що земельна ділянка, на яку бажає отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під особисте селянське господарства надана громадянам або юридичним особам у власність або користування.

Крім того, ч.5 ст.20 ЗКУ визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Таким чином, використання земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови під особисте селянське господарство дозволено законом, оскільки зі змісту ч.5 ст.20 ЗКУ випливає, що відносно більшості категорій земель будь-яке використання в межах основного цільового призначенням земель даної категорії буде використанням за цільовим призначенням, окрім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони.

Крім того, статтею 1 Закону України Про особисте селянське господарство визначено, що особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Відповідно до ст.5 Закону для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Також вказаною нормою встановлено, що земельні ділянки особистого селянського господарства можуть використовуватися для ведення особистого селянського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно зі ст.6 Закону до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

В оскаржуваному рішенні відповідач також посилається на 89 Водного кодексу України, проте, у відповіді на запит позивача стверджує, що земельна ділянка, на яку просить позивач надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під особисте селянське господарство знаходиться в прибережній смузі до р. Драгуля, а ведення в прибрежних смугах особистого селянського господарства заборонено, що встановлено ст.61 ЗКУ.

Відповідно до ст.61 ЗКУ ( Обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах ) прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм забороняється, зокрема, розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм встановлюється законом.

Вказані положення також зазначені у ст.89 Водного кодексу України.

Статтею 60 ЗКУ визначено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Згідно з ч.2 ст.60 ЗКУ прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Позивач у запроектованій ділянці зазначив саме 25 метрів від р. Драгуля, що відповідає вимогам законодавства, оскільки річка Драгуля відповідно до відомостей наданих Одеським обласним управлінням водних ресурсів відноситься до малих річок.

Таким чином, відсутні підстави зазначені в оскаржуваному рішенні як такі, що дають право відповідачу відмовити позивачу у задоволенні заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведенню земельної ділянки під особисте селянське господарства площею 0,7018 га за адресою: Одеська область, Кілійський район, АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача про визнання протиправним рішення відповідача № 106-У11-Х1Х від 17.05.2017 року та зобов'язання відповідача надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під особисте селянське господарства площею 0,70 га за адресою: Одеська область, Кілійський район, АДРЕСА_1 та вважає, що вони підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача № 106-У11-Х1Х від 17.05.2017 року та зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 0,70 га за адресою: Одеська область, Кілійський район, АДРЕСА_1.

В той же час, суд не находить підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача затвердити проект відведення земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 0,70 га за адресою: Одеська область, Кілійський район, АДРЕСА_1, оскільки такого проекту не існує станом час розгляду справи, відповідач будь-яких рішень по даному питанню не приймав та не міг приймати, вказані права позивача не порушував.

Крім того, відповідно до ст.184 ЗКУ саме землеустрій передбачає, зокрема: встановлення (відновлення) на місцевості меж землеволодінь і землекористувань; складання проектів відведення земельних ділянок ; встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок; складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель; розроблення іншої землеврядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель; здійснення авторського нагляду за реалізацією заходів, передбачених документацією із землеустрою; проведення топографо-геодезичних, картографичних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

Висновок суду щодо задоволення позовної вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 0,70 га за адресою: Одеська область, Кілійський район, АДРЕСА_1, ґрунтується на тому, що ч.7 ст.118 ЗКУ встановлені дискреційні функції відповідача як таки, що він має право надати дозвіл або відмовити у його надані з підстав, які ним визначаються в рішенні та наводяться мотиви такого рішення.

Дискреційні повноваження - сукупність прав і обов'язків, що дають можливість діяти на власний розсуд у межах закону. Дискреційні повноваження є елементом компетенції, і їх використання повинно відбуватися лише у рамках закону, що відповідає принципу законності та зміцнює законність. Власний, вільний розсуд - це повноваження, надані особі, яка наділена владою, вибирати між двома або більше альтернативами, коли кожна альтернатива законна. Отже, це вибір лише із законних альтернатив. Якщо законна альтернатива відсутня, не може бути мови про розсуд. Адміністративний розсуд повністю пов'язаний з правом і не має нічого спільного зі свавіллям як дією на свідоме порушення законодавства. Суть розсуду полягає у вольовому співвіднесенні доцільності і законності.

У разі порушення прав особи при застосуванні суб'єктом владних повноважень своїх дискреційних повноважень у такій особи є право оскарження протиправних дій, рішень такого дій, рішень суб'єкта владних повноважень до суду, що встановлено Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцією України, КАС України.

Судом встановлено, що з наданих відповідачу альтернатів він протиправно прийняв рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення застосував проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під особисте селянське господарства. Оскільки іншою законною альтернативою прийняття рішення є рішення про надання такого дозволу, суд вважає, що для захисту порушених прав позивача необхідно зобов'язати відповідача прийняти таке рішення.

Суд вважає, що вказаний спосіб захисту прав позивача є ефективним.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 245 КАС України визначено, що суд у разі задоволення позову може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності та не було свавільним (рішення у справі Ятрідіс проти Греції , заява №31107).

Також позиція суду узгоджується із положенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свої власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У рішенні у справі Беєлер проти Італії від 05.01.2000 року Європейський Суд зазначив, що поняття майно у статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що складають активи, можуть розглядатися як право власності і, таким чином, як майно в цілях даного положення.

В даному випадку, виходячи з викладеного та з урахуванням предмету спору, сукупності досліджених обставин справи та доказів, при зверненні до відвідача з приводу отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під особисте селянське господарство, суд вважає, що позивач, як громадянин України, мав правомірні очікування на реалізацію свого законного права на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, у практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися виключно на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Відмовляючи ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під особисте селянське господарство площею 0,7018 га з підстав відсутніх у ч.7 ст.118 ЗКУ, Трудівська сільська рада Кілійського району Одеської області допустила порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення матеріальної та моральної шкоди, суд дійшов висновку, що вони задоволенню не підлягають. Витрати коштів на поліпшення стану земельної ділянки, яка не надана позивачу у відповідності до норм законодавства у власність або користування не може бути підставою для стягнення суми цих коштів з відповідача на його користь. Позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо завдання йому моральної шкоди.

Частиною 3 ст.139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає, що з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у сумі 1300,00грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,3,6,7,9,12,13,139,241-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (68331 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Трудівської сільської ради Кілійського району Одеської області (68331 с. Трудове, вул. Цнтральна,10 код ЄДРПОУ 04379551), про визнання протиправним рішення, зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під особисте селянське господарства та затвердити проект землеустрою, стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 106-У11-Х1Х від 17.05.2017 року Трудівської сільської ради Кілійського району Одеської області про відмову ОСОБА_2 в наданні дозволу на розробку проекте землеустрою щодо відведенню земельної ділянки під особисте селянське господарства площею 0,7018 га за адресою: Одеська область, Кілійський район, АДРЕСА_1 відповідно до заяви від 22.03.2016 року вхідний №Б-04.

Зобов'язати Трудівську сільську раду Кілійського району Одеської області прийняти рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під особисте селянське господарства площею 0,7018 га за адресою: Одеська область, Кілійський район, АДРЕСА_1 відповідно до заяви від 22.03.2016 року вхідний №Б-04.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Трудівської сільської ради Кілійського району Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 1300,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст.293,295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.

СудОдеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення04.04.2018
Оприлюднено11.04.2018
Номер документу73162926
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —502/1356/17     

Постанова від 25.09.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Яковлєв О.В.

Ухвала від 03.09.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Яковлєв О.В.

Ухвала від 17.08.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Яковлєв О.В.

Ухвала від 25.06.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Зуєва Л.Є.

Ухвала від 18.06.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Зуєва Л.Є.

Ухвала від 21.05.2018

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Зуєва Л.Є.

Рішення від 04.04.2018

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Катаєва Е. В.

Рішення від 30.03.2018

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Катаєва Е. В.

Ухвала від 01.02.2018

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Катаєва Е. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні