Вирок

від 06.03.2018 по справі 480/1251/15-к

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 480/1251/15-к

Провадження № 1-в/490/106/2018

У Х В А Л А

05 березня 2018 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурора ОСОБА_3

виправданої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Новий Буг Новобугського району Миколаївської області, є українкою, громадянином України, здобула вищу освіту, є розлученою, має сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не вчиняла злочинів та не судилась

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального Кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 було звинувачено у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального Кодексу України.

Вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 06 червня 2016 року вона була визнана невинуватою та виправдана за відсутністю в її діях складу злочину.

24 листопада 2017 року вона надіслала до суду заяву, у якій просила про відшкодування на її користь за рахунок державного бюджету України сум, що були сплачені нею в зв`язку з поданням їй правової допомоги.

Під час судового розгляду виправдана цю заяву підтримала.

При цьому вона пояснювала, що в зв`язку з притягненням її до кримінальної відповідальності змушена була звернутись до захисника ОСОБА_7 , з яким уклала договір про надання правової допомоги.

Відповідно до умов укладеного договору вона мала сплатити адвокату гонорар: у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування - у сумі 25.000 грн., а у разі ухвалення виправдувального вироку - у сумі 50.000 грн. Ці кошти вона сплатила обраному їй адвокату у повному обсязі.

Оскільки під час розгляду кримінального провадження був отриманий висновок службової перевірки, який став основним доказом її винуватості, вона змушена була його оскаржувати в порядку адміністративного судочинства. В зв`язку з таким вона уклала з захисником додатковий договір, на виконання умов якого сплатила йому гонорар у розмірі 30.000 грн.

Спираючись про таке, виправдана наполягала на стягнення на її користь з державного бюджету загалом 80.000 грн.

Прокурор під час судового розгляду не заперечував проти визначення розміру відшкодування за отриману правову допомогу у сумі 50.000 грн. та стягнення цієї суми з державного бюджету України.

Проти стягнення ж решти коштів він заперечував, спираючись про те, що вони були витрачені на правову допомогу, що надавалась не у зв`язку із розглядом кримінального провадження.

Після вислуховування сторін кримінального провадження, а також представника Державної Казначейської Служби України, суд дійшов висновку про те, що подана заява підлягає частковому задоволенню за такого.

1. Відповідно до статті 130 Кримінального Процесуального Кодексу України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" /надалі - Закону/ така шкода відшкодовується, зокрема, у разі постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до пункту 4 статті 3 Закону у разі постановлення виправдувального вироку відшкодовуються, зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги.

При цьому відповідно до статті 12 Закону розмір таких сум, що підлягають відшкодуванню, визначаються органом, який розглядав справу.

До того ж, відповідно до пункту 14 частини 1 статті 537; пункту 4 частини 2 статті 539 Кримінального Процесуального Кодексу України питання, що виникають під час виконання вироку та пов`язані з його виконанням, вирішує суд, який ухвалив вирок.

Таке доводить, що в цьому випадку питання про відшкодування витрат на залучення захисника має вирішувати суд, що ухвалив вирок.

2. Вирішуючи питання про розмір витрат на надання правової допомоги, що підлягають відшкодуванню, суд виходе з такого.

З залучених до матеріалів справи договору захисника ОСОБА_7 з підозрюваною ОСОБА_4 від 20 квітня 2015 року вбачається, що відповідно до його умов захисник зобов`язався надати ОСОБА_4 правову допомогу під час розгляду кримінального провадження щодо неї за плату, що обумовлюється окремою письмовою угодою.

Відповідно до залученого до матеріалів справи додатку до цього договору у випадку, коли внаслідок дій захисника провадження буде закрите на стадії досудового розслідування, розмір гонорару становить 25.000 грн.; у випадку виправдання судом - 50.000 грн.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_4 була виправдана.

З залучених до матеріалів справи квитанцій та банківських довідок вбачається, що на виконання своїх зобов`язань за договором ОСОБА_4 перерахувала захисникові 50.000 грн.

Отже, в зв`язку з поданням юридичної допомоги в межах цього кримінального провадження ОСОБА_4 сплатила 50.000 грн., та саме ця сума має бути відшкодована їй в зв`язку з незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності.

3. ОСОБА_4 просить суд також стягнути на її користь на відшкодування витрат на правову допомогу ще 30.000 грн.

Проте, з залучених до матеріалів кримінального провадження додаткової угоди від 06 червня 2015 року вбачається, що ці кошти були сплачені ОСОБА_4 не в зв`язку із розглядом кримінального провадження, але - у зв`язку із оскарженням в порядку адміністративного судочинства висновків службової перевірки.

За такого ці витрати мають бути відшкодовані ОСОБА_4 в порядку частини 1 статті 139 КАС України, а саме - за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Посилання ОСОБА_4 про те, що вказані витрати були понесені в зв`язку з обставинами розгляду кримінального провадження не можуть бути взяті до уваги, оскільки матеріали службового розслідування в цьому випадку були предметом розгляду не в межах цього кримінального провадження, але - в межах справи, розглянутої в порядку адміністративного судочинства.

Отже, в цій частині в задоволенні заяви ОСОБА_4 слід відмовити, роз`яснивши їй право звернутись за вирішенням цих вимог в порядку статті 139 КАС України.

Керуючись ст. 539 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Визначити суму, сплачену ОСОБА_4 у зв`язку з поданням їй юридичної допомоги в межах кримінального провадження про її обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 Кримінального Кодексу України у розмірі 50.000 /п`ятдесят тисяч/ грн.

Стягнути з Держави Україна шляхом списання у безспірному порядку з Державного Бюджету України через Державну Казначейську Службу (код ЄДРПОУ 37567646, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вулиця Бастіонна, 6) з рахунку за бюджетною програмою 3504030 на користь ОСОБА_4 (інн НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Ленінським РВ УМВС України в Миколаївській області 04 вересня 2008 року, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органів дізнання, досудового слідства та суду 50.000 /п`ятдесят тисяч/ грн., сплачених в зв`язку з поданням їй юридичної допомоги.

Ухвала може бути оскарженою до апеляційного суду Миколаївської області через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 7 днів з моменту її проголошення.

СУДДЯ = ОСОБА_8 =

06.03.2018