Рішення

від 26.03.2018 по справі 902/1149/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" березня 2018 р. Cправа № 902/1149/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши матеріали

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, м.Вінниця

до: Комунальної установи "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка", м.Хмільник, Вінницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гр. ОСОБА_1, м.Київ

про стягнення 51 961 грн 46 коп. шкоди

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

За участю представників:

позивача: Вербицька Тетяна Андріївна, довіреність б/н від 22.12.2017 р., службове посвідчення № 225 від 28.08.2017 р.

Бистрицька Оксана Анатоліївна, довіреність № 1698/11-32-1/10 від 26.03.2018 р.

відповідача: Гурба Михайло Васильович, довіреність б/н від 04.01.2018 р., посвідчення адвоката на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю в„– 427 від 13.12.2004 р.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гр. ОСОБА_1: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці подано позов до Комунальної установи "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка" про стягнення 51 961 грн 46 коп. шкоди.

Ухвалою суду від 26.12.2017 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/1149/17 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.01.2018 р. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача гр. ОСОБА_1.

12.01.2018 р. до суду від Комунальної установи "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка" надійшов супровідний лист вих. № 9 від 10.01.2018 р., яким надано до матеріалів справи ряд документів, серед яких, відзив на позовну заяву вих. № 8 від 10.01.2018 р. та заяву про застосування строків позовної давності вих. № 6 від 10.01.2018 р.

15.01.20148 р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих. № 8 від 10.01.2018 р., в якому КУ "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка" заявлений позов не визнає та просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до ухвали суду від 22.01.2018 р. відкладено підготовче засідання у справі на 14.02.2018 р. та витребувано в Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниця пенсійну справу гр. ОСОБА_1.

07.02.2018 р. позивачем до суду подано відповідь на відзив вих. № 665/11-32-1/10 від 07.02.2018 р. відповідно до якої Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці не визнає наведених відповідачем у відзиві доводів та заперечує стосовно заяви останнього про застосування строків позовної давності.

12.02.2018 р. на адресу суду від Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці надійшов супровідний лист № 745/11-32-110 від 12.02.2018 р. з долученим до нього оригіналом пенсійної справи гр. ОСОБА_1 № 168792.

Крім того, 12.02.2018 р. до суду надійшло письмове пояснення третьої особи - гр. ОСОБА_5 в якому остання вважає вимоги позивача повністю необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом. Також у даному поясненні, гр. ОСОБА_1 просить суд проводити підготовче засідання за її відсутності.

13.02.2018 р. до суду від відповідача надійшов супровідний лист вих. № 30 від 12.02.2018 р. з рядом долучених до нього документів на виконання вимог ухвали суду, в тому числі із запереченням щодо відповіді на відзив позивача.

За результатами судового засідання 14.02.2018 р. суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Відповідно до ухвали від 14.02.2018 р. призначено у справі судове засідання для її розгляду по суті на 26.02.2018 р.

Ухвалою суду від 26.02.2018 р., враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів належного повідомлення третьої особи - гр. ОСОБА_1 про дату, час та місце слухання справи, відкладено її розгляд до 21.03.2018 р.

21.03.2018 р. в судовому засіданні оголошено перерву до 26.03.2018 р.

26.03.2018 р. відповідачем до суду подано супровідний лист б/н від 26.03.2018 р. з долученим до документами на виконання вимог ухвал суду, в тому числі поясненнями КУ "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка" вих. № 49 від 21.03.2018 р. в яких відповідачем повідомлено, що гр. ОСОБА_1 не працювала в установі з моменту її створення (01.06.1996 р.) та до цього часу, в зв'язку з чим комунальна установа не має будь-яких документів щодо роботи останньої та відповідно не в змозі їх надати суду.

В судове засідання 26.03.2018 р. третя особа - ОСОБА_1 не з'явилася, причин неявки не повідомила, хоча про дату час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, окрім надіслання ухвали також телефонограмою від 21.03.2018 р.

Відповідно до телефонограми від 21.03.2018 р., яка міститься в матеріалах даної справи, третю особу - ОСОБА_1 про призначене судове засідання на 26.03.2018 р. повідомлено 21.03.2018 р. При цьому, телефонограму було безпосередньо прийнято гр. ОСОБА_1

З огляду на вказане, враховуючи наявні в справі докази стосовно повідомлення ОСОБА_1 та те, що з моменту залучення останньої до участі у справі в якості третьої особи (26.12.2017 р.) остання мала достатньо часу для реалізації наданих їй прав процесуальним законодавством стосовно участі в судовому засіданні, беручи до уваги викладену у надісланому на адресу суду поясненні (вх. № 06-52/1254/18 від 12.02.2018 р.) її позицію щодо позову та стосовно участі у розгляді справи, а також той факт, що у відповідності до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті , суд вважає за можливе провести розгляд даної справи за відсутності третьої особи - ОСОБА_1

Розгляд справи здійснюється з фіксуванням судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні представники позивача заявлений позов підтримали в повному обсязі.

При цьому, представником позивача Бистрицькою О.А. в усних поясненнях на запитання суду стосовно того, яким чином має діяти працівник органу ПФУ при прийнятті документів для призначення (перерахунку) пенсії, із врахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії зазначено, що приймаючи документи працівник Пенсійного фонду був зобов'язаний перевірити правильність (зміст) документі наданих для перерахунку пенсії. Вказаний обов'язок , як зазначає представник позивача, безпосередньо слідує зі змісту вказаного Порядку.

Крім того, представником позивача в своїх усних поясненнях вказано, що з огляду на зміст довідки від 16.03.2009 р. виданої КУ "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка", зокрема зазначеного в ній розміру (ставок) посадового окладу, який відповідає розмірам окладів працівників, що працювали в районах Крайньої Півночі та одиницям окладів "вищого керівництва" області, працівник ПФУ, який приймав дану довідку до опрацювання мав би звернути увагу на зміст зазначеної довідки та здійснити перевірку зазначеної в ній інформації.

В свою чергу представником позивача стосовно видачі довідки від 16.03.2009 р. КУ "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка" зазначено, що враховуючи той факт, що дану довідку видано відповідачем, останній являється правонаступником установи в якій працювала ОСОБА_1, а тому відповідач має відшкодувати завдані збитки державі.

Також останньою на запитання суду стосовно наявності в Пенсійній справі гр.ОСОБА_1 копії трудової книжки з відміткою про працевлаштування гр. ОСОБА_5 у КУ "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка" та її звільнення з вказаної установи, вказано про відсутність у трудовій книжці зазначеної інформації при цьому зазначивши, що доказом того, що гр. ОСОБА_5 працювала у даній установі, за відсутності записів у трудовій книзі, і є видана відповідачем довідка від 16.03.2009 р., яка й підтверджує правонаступництво від Хмільницької районної лікарні до КУ "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка" та наявність повноважень в останньої на видачу довідки.

Представник відповідача позов Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці не визнав з підстав наведених у поданих ним до суду відзивах на позовну заяву та запереченнях щодо позову.

При цьому останнім наголошено, що відповідач не є страхувальником відносно гр. ОСОБА_1 та остання не перебувала в трудових відносинах з КУ "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка", в зв'язку з чим позов із заявлених позивачем підстав для стягнення збитків в межах даної справи задоволенню не підлягає.

Також зазначив про пропуск строку позовної давності позивачем при зверненні з даним позовом до суд про стягнення з відповідача 51 961 грн 46 коп. шкоди.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на видачу Комунальною установою "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка" недостовірної довідки про заробітну плату для обчислення пенсії гр.ОСОБА_1, внаслідок чого здійснено неправильне її нарахування та виплата, що завдало матеріальної шкоди державі пов'язаної з переплатою пенсії.

Зокрема, за твердженням позивача, в розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії гр. ОСОБА_1, було взято період з 01.10.1987 р. по 30.09.1992 р. згідно довідок № 25, 26 від 16.03.2009 р. виданих Хмільницькою центральною районною лікарнею та довідок № 7 від 16.03.2009 р. та № 11 від 14.05.2009 р., виданих Хмільницькою районною стоматологічною поліклінікою.

Поряд з цим, у ході перевірки Управлінням Пенсійного фонду в місті Вінниці довідок про заробітну плату, наряду з іншим, виявлено значне відхилення при переведення сум заробітної плати в гривню згідно довідки № 7 від 16.03.2009 р. виданої на ім'я гр. ОСОБА_1, яке вплинуло на розмір пенсії, що було відображено в акті зустрічної перевірки достовірності нарахованих сум заробітної плати № 233 від 10.09.2016 р., підписаному головним лікарем КУ "Хмільницької районної стоматологічної поліклініки".

У зв'язку з недостовірним даними виникла переплата в пенсії від дати призначення в сумі 51 961 грн. 46 коп., яку відповідачем в добровільному порядку не відшкодовано, в зв'язку чим Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці звернулось з даним позовом до суду.

В якості правової підстави позову позивачем вказано положення ст.ст. 173, 174 ГК України, ст. 1166 ЦК України, ст. 101 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", ч. 1 ст.50 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст.49 Кодексу законів про працю.

Відповідач у поданих до суду відзивах на позовну заяву, запереченнях та поясненнях по справі позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці не визнає та просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі, посилаючись на такі обставини:

- виходячи зі змісту ч. 1 ст. 50 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вказана норма дає право здійснювати стягнення надмірно виплачених пенсій виключно з пенсіонера та не надає органам Пенсійного фонду України повноважень щодо здійснення вказаних стягнень з страхувальників;

- КУ "Хмільницької районної стоматологічної поліклініки" не є страхувальником відносно пенсіонера гр. ОСОБА_1;

- КУ "Хмільницької районної стоматологічної поліклініки" була створена як юридична особа лише 01.06.1996 р., про що було внесено дані до Державного реєстру 24.06.1996 р.;

- з моменту створення відповідача і до цього часу гр. ОСОБА_1 в КУ "Хмільницької районної стоматологічної поліклініки" не працювала. Дані обставини можуть бути підтверджені трудовою книжкою ОСОБА_1;

- гр. ОСОБА_1 працювала в Хмільницькій центральній районні лікарні, в зв'язку з чим остання є страхувальником відносно ОСОБА_1;

Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву та в подальшому у поданих до суду до суду заявах просить суд застосувати до вимог позивача про стягнення 51 961 грн 46 коп. шкоди строки позовної давності у зв'язку з тим, що позивач повинен та міг врахувати обставину невідповідності довідки про заробітну плату виданої відповідачем ще в лютому 2009 р. та те, що для призначення пенсії має значення лише довідка про заробітну плату видана Хмільницькою ЦРЛ.

Третя особа - ОСОБА_1 у надісланих на адресу суду поясненнях вимоги позивача вважає повністю необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів, огляду матеріалів пенсійної справи гр. ОСОБА_1 № 168792, слідує, що 27.02.2009 р. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Вінниці гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, було призначено пенсію за віком за заявою останньої.

При цьому, при призначенні пенсії гр. ОСОБА_1 надано трудову книжку, відповідно до записів якої пенсіонерка працювала з 07.08.1974 р. по 31.12.1976 р. на посаді зубного лікаря Грибаловської районної лікарні Воронежської області, з 19.01.1977 р. на посаді медсестри стоматологічної поліклініки Хмільницької районної лікарні, з 03.05.1977 р. переведена на посаду зубного техніка даної лікарні, з 02.01.1992 р. переведена на посаду завідуючого виробництвом зубопротезної лабораторії, з 02.03.1992 р. переведена на посаду зубного техніка, з 13.07.1995 р. звільнена з роботи за власним бажанням ст. 38 КЗпП, з 28.01.1997р. прийнята на посаду зубного лікаря стомат. кабінету поліклініки Вузлової клінічної лікарні м. Вінниця Південно-Західної залізниці, 11.12.1997 р. ОСОБА_1 присвоєно першу категорію зубного лікаря, 23.12.2008 р. ОСОБА_1 присвоєно Вищу кваліфікаційну категорію за фахом стоматологія.

В розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії було взято період з 01.10.1987 р. по 30.09.1992 р. згідно довідок № 25, 26 від 16.03.2009 р. виданих Хмільницькою центральною районною лікарнею та довідок № 11 від 14.05.2009 р., № 7 від 16.03.2009 р. виданих Хмільницькою районною стоматологічною поліклінікою.

25.08.2016 р. гр. ОСОБА_1 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці із заявою про перерахунок пенсії.

Листом вих. № 505/06-32-2/02-1 від 01.08.2016 р. Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці звернулось до Управління Пенсійного фонду України в м.Хмільнику та Хмільницькому районні Вінницької області із запитом про проведення термінової зустрічної перевірки первинних документів на підставі яких видано довідки про заробітну плату № 25, 26, 7 від 16.03.2009 р. та № 11 від 14.05.2009 р. (з 01.01.1981 р. по 31.12.1994 р. накази № 5 від 18.01.1977 р. по № 65 від 05.09.1995 р.) ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка працювала в Хмільницькій районній стоматологічній поліклініці. Особливу увагу, у даному запиті, УПФУ в м. Вінниці просило звернути на довідку про заробітну плату № 7 від 16.03.2009 р. за період з 1990-1991 р.

За результатами проведеної перевірки, 10.09.2016 р. працівниками Хмільницького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, наряду з іншим, складено акт № 233 зустрічної перевірки достовірності нарахованих сум заробітної плати, зазначених в довідках про заробітну плату для обчислення пенсії № 7 від 16.03.2009 р. та № 11 від 14.05.2009 р., які видані КУ "Хмільницької районної стоматологічної поліклініки".

Відповідно до вказаного акту перевірки встановлено розходження в сумах заробітку для призначення пенсії, між особовими рахунками по заробітній платі та довідкою № 7 від 16.03.2009 р., яка видана на ім'я гр. ОСОБА_5

Згідно виплатних протоколів від 10.10.2016 р. та 17.10.2016 р. розмір переплати пенсії у зв'язку з недостовірним даними склав 51 961 грн 46 коп.

14.11.2017 р. Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці звернулось до Комунальної установи "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка" з претензією про відшкодування надмірно виплачених коштів в сумі 51 961 грн 46 коп., яка як слідує з матеріалів справи останньою залишена без виконання.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься пояснення Комунальної установи "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка" вих.№ 49 від 21.03.2018 р. за підписом головного лікаря ОСОБА_7 та головного бухгалтера ОСОБА_8 згідно яких відповідачем повідомлено, що ОСОБА_1 не працювала в даній установі з моменту її створення (01.06.1996 р.) та до цього часу , в зв'язку з чим, комунальна установа не має будь-яких документів щодо роботи останньої.

Крім того, у справі наявна довідка Комунальної установи "Хмільницька центральна районна лікарня" вих. № 23 від 22.03.2018 р. за підписом головного лікаря ОСОБА_9 та начальника ВК ОСОБА_10, видана ОСОБА_1 про те, що вона дійсно працювала в Хмільницькій центральній районній лікарні з 19.01.1997 р. по 13.07.1995 р. (звільнена з роботи за власним бажанням ст. 38 КЗпП).

Зокрема, з 19.01.1977 р. на посаді медсестри стоматологічної поліклініки Хмільницької районної лікарні, з 03.05.1977 р. переведена на посаду зубного техніка даної лікарні, з 02.01.1992 р. переведена на посаду завідуючого виробництвом зубопротезної лабораторії, з 02.03.1992 р. переведена на посаду зубного техніка, з 13.07.1995 р. звільнена з роботи за власним бажанням по ст. 38 КЗпП.

На підтвердження обставин викладених в довідці додано відповідні копії наказів по Хмільницькій районній лікарні.

При цьому у даній довідці зазначено, що Хмільницька центральна районна лікарня з 08.12.1992 р. (наказ № 91 від 08.12.1992 р.) перейменована на Хмільницьке районне територіальне медичне об'єднання, яке 20.04.2004 р. (наказ № 66 від 20.4.2004 р.) перейменовано на Хмільницьку центральну району лікарню. В свою чергу Хмільницька центральна районна лікарня з 08.06.2012 р. (№ 282 від 03.08.2012 р.) перейменована на КУ "Хмільницька центральна районна лікарня".

Також в справі наявні документи щодо створення Комунальної установи "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка" як юридичної особи.

Зокрема, наказом Управління охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації № 39 від 28.02.1995 р. "Про подальший розвиток економічних методів господарювання та управління в закладах охорони здоров'я області", яким наряду з іншим, головному лікарю Хмільницького РТМО наказано підготувати необхідний пакет документів по впровадженню в роботу Хмільницької поліклініки внутрішньосистемних відносин, використавши для цього досвід обласної та міських м.Вінниці стоматологічних поліклінік і дитячої обласної клінічної лікарні.

Відповідно до наказу головного лікаря Хмільницького РТМО № 58 від 13.05.1996 р. "Про перехід стоматологічної служби району на внутрішньоорендний підряд" наказано підпорядкувати з 01.06.1996 р. стоматологічні і зуболікувальні кабінети лікувальних амбулаторій, дільничних лікарень і Уланівської районної лікарні стоматологічній поліклініці та дозволено колективу стоматологічної поліклініки Хмільницького РТМО перейти з 01.06.1996 р. на внутрішньосистемний орендний підряд.

01.06.1996 р. між Хмільницьким РТМО та трудовим колективом Хмільницької стоматологічної поліклініки укладено договір про внутрішньосистемні орендні правовідносини відповідно до якого орендодавцем передано, а орендарем прийнято в оренду основні фонди (Додаток 1) з переліком всього обладнання та інвентаря.

Відповідно до п. 1. Статуту Хмільницької стоматологічної поліклініки з орендною формою власності та господарювання, затвердженого загальними зборами трудового колективу 05.01.1996 р. та зареєстрованого Хмільницькою РДА 12.05.1996 р., стоматологічна поліклініка є самостійною медичною організацією, колектив якої добровільно прийняв на себе заключення договору про внутрішньосистемні орендні відносини з Хмільницьким РТМО право користуватись та розпоряджатись частиною державної власності.

Діяльність колективу відбувається на основі встановленої державної законності, використанні прав, передбачених переводом на роботу в умовах внутрішньо системної оренди, збереження яких гарантується законодавчими і нормативним документами про оренду і орендні правовідносини, Положення про нові господарчі механізми в медичному обслуговуванні. Стоматологічна поліклініка має печатку і кутовий штамп свого найменування (п.п. 2, 4 Статуту).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КУ "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка" є комунальною організацією (установою, закладом), що знаходиться за адресою м. Хмільник, вул. Пушкіна, буд. 66 (код ЄДРПОУ 05484391). При цьому у вказаній довідці дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована особа - відсутні .

При цьому, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців КУ "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка" (дата видачі виписки 18.07.2013 р.) датою запису про взяття юридичної особи на облік значиться 24.06.1996 р.

З огляду на зміст позовних вимог до підстави позовних вимог відповідачем віднесено несплату відповідачем надмірно виплачених коштів (переплати пенсії) в добровільному порядку, що слугувало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень відповідача та надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У розумінні наведеної норми однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою.

Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

Таким чином, за змістом статті 1166 ЦК України, на яку посилається позивач, обґрунтовуючи позов, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину.

Наявність всіх вказаних умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.09.2014 р. у справі N 3-100гс14, від 04.11.2014 р. у справі N 3-162гс14, від 22.01.2013 р. у справі N 3-72гс12, від 20.06.2011 р. у справі N 3-56гс11.

Судом встановлено, що предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 51 961 грн 46 коп. шкоди завданої державі внаслідок видачі відповідачем довідки про заробітну плату для обчислення пенсії ОСОБА_1

При цьому із змісту позовної заяви слідує, що в якості фактичної підстави позовних вимог позивачем визначено факт видачі Комунальною установою "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка" недостовірної довідки про заробітну плату № 7 від 16.03.2009 р. гр. ОСОБА_1, за результати якої здійснено переплату пенсії, тоді як в якості правової підстави позову, Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці посилається на положення ст.ст. 173, 174 ГК України, ст.1166 ЦК України, ст. 101 ЗУ "Про пенсійне забезпечення", ч. 1 ст. 50 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 49 Кодексу законів про працю.

Надаючи оцінку вказаній довідці КУ "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка" № 7 від 16.03.2009 р. за результати якої здійснено переплату пенсії, як підстави заявлених вимог позивача про стягнення шкоди, в контексті наявних повноважень Пенсійного фонду при прийнятті документів для перерахунку пенсії та тверджень відповідача стосовно відсутності у нього повноважень на видачу зазначеної довідки, з урахуванням того, що ОСОБА_1 жодного дня не працювала в установі відповідача, судом враховується наступне.

Згідно зі ст.ст. 1, 7 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній на момент призначення пенсії) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України (ст.ст. 8, 10 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній на момент призначення пенсії).

Відповідно до ст. 81 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній на момент призначення пенсії) призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

За змістом ч. 1 ст. 98 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній на момент призначення пенсії) перерахунок пенсії провадиться на підставі документів про вік, стаж, заробіток та інших, наявних на час перерахунку в пенсійній справі, а також додаткових документів, поданих пенсіонером на час перерахунку.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно зі ст. 14 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на момент призначення пенсії) страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці : підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Страхувальник зобов'язаний надавати безоплатно застрахованій особі та на вимогу - членам сім'ї померлої застрахованої особи відомості про заробітну плату (дохід), суми сплачених страхових внесків та інші відомості , що стосуються застрахованої особи та подаються до територіальних органів Пенсійного фонду (ч. 2 ст. 17 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на момент призначення пенсії)).

Згідно із ч.1 ст. 44 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на момент призначення пенсії) перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України № 384/2011 від 06.04.2011 р., органи Пенсійного фонду України є органами виконавчої влади, що призначають пенсії та акумулюють кошти на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій. Одним з основних завдань органів Пенсійного фонду України є ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів .

При цьому Пенсійний фонд України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, з органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, підприємствами, установами, організаціями , а також всеукраїнськими об'єднаннями профспілок, всеукраїнськими об'єднаннями роботодавців.

Крім того, Положенням визначено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Порядок).

Відповідно до п.п. в) п. 7 Порядку (в редакції чинній на момент призначення пенсії) до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, довідка про заробітну плату особи (додаток 1) за період страхового стажу до 01.07.2000, а починаючи з 01.07.2000 індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку за формою згідно із додатком 2, додатком 3.

Згідно із п. 17 вказаного Порядку довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством , установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не можуть служити документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Пунктом 38 Порядку визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів ; в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі ; г) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 6), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Згідно із ч. 1 ст. 50 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції чинній на момент призначення пенсії) суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних , можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ст. 101 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній на момент призначення пенсії) органи, що призначають пенсії , мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі . Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів , і відшкодовують її.

Таким чином, саме на орган, який призначає пенсію покладено контрольні функції за дотриманням діючого законодавства при призначені пенсії та щодо перевірки документів наданих заявником на відповідність відомостей викладених в цих документах законам і підзаконним актам, на підставі яких оформлюється пенсія . При цьому недотримання органом наведених вище приписів свідчить про відсутність вини відповідача у заподіянні шкоди (постанова Вищого господарського суду України від 06.10.2015 р. у справі № 924/76/15 ).

Саме із такого розуміння положень вищевказаних норм законодавства, їх взаємозв'язку із Порядком надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Положенням про Пенсійний фонд України, якими визначено обсяг прав та обов'язків органу, що призначає пенсію, суд виходить при розгляді спору у даній справі про стягнення шкоди, позаяк формальне застосування норм лише враховуючи факт видачі довідки, що містить недостовірну інформацію, за результатами якої здійснено переплату пенсії суперечить та не узгоджується із наведеними вище нормами та в цілому на забезпечує об'єктивну оцінку обставин справи з урахуванням конкретних правовідносин, що склались між сторонами.

Тобто праворозумінню за яким при розгляді спору про стягнення шкоди, пов'язаної з видачею довідки, яка містить недостовірну інформацію, передує з'ясування обставин щодо дотримання працівником ПФУ покладених на нього нормами законодавства та Порядку при прийняті документів стосовно перерахунку пенсії.

В той же час сукупність ряду встановлених в ході розгляду справи обставин, переконливо свідчить про наявність об'єктивної необхідності перевірки органом ПФУ змісту наданої довідки № 7 від 16.03.2009 р. на момент її подачі до органів Пенсійного фонду України на предмет її достовірності (відповідності, узгодженості) зазначених в ній даних, відомостей, наявності обсягу повноважень відповідача щодо видачі довідки, враховуючи відсутність в матеріалах справи відомостей щодо юридичних осіб правонаступником яких є КУ "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка".

Зокрема, як слідує з матеріалів справи, на момент подачі гр. ОСОБА_1 довідки № 7 від 16.03.2009 р., виданої КУ "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка", у матеріалах пенсійної справи були відсутні жодні відомості відносно того, що відповідач є страхувальником по відношенню до гр. ОСОБА_1 та перебування останньої у трудових відносинах з даною установою.

Крім того, матеріали справи не містять відомостей стосовно юридичних осіб правонаступником яких є КУ "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка".

При цьому згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 наявної в матеріалах пенсійної справи остання в період з 19.01.1997 р. по 13.07.1995 р. працювала в Хмільницькій центральній районній лікарні .

Зазначені обставини окрім записів в трудовій книжці підтверджуються також наявною в даній справі довідкою Комунальної установи "Хмільницька центральна районна лікарня" вих. № 23 від 22.03.2018 р. за підписом головного лікаря ОСОБА_9 та начальника ВК ОСОБА_10, видана ОСОБА_1 та поясненнями відповідача вих. № 49 від 21.03.2018 р. за підписом головного лікаря ОСОБА_7 та головного бухгалтера ОСОБА_8 згідно яких останнім повідомлено, що ОСОБА_1 не працювала в даній установі з моменту її створення (01.06.1996 р.) та до цього часу , в зв'язку з чим, комунальна установа не має будь-яких документів щодо роботи останньої.

Доказів протилежного судом не встановлено та сторонами не надано.

Крім того відсутність відомостей стосовно перебування відповідача в трудових відносинах з позивачем та відносно правонаступництва відповідача підтверджено представником позивача в ході надання пояснень по суті спірних правовідносин, що склались між сторонами даної справи.

Разом з тим, в свої усних пояснення, представником позивача зазначено, що за відсутності записів в трудовій книзі про перебування гр. ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем, доказом правонаступництва відповідача (переходу від Хмільницької ЦРЛ до останнього прав стосовно надання довідки № 7 від 16.03.2009 р.) може свідчити зазначена довідка КУ "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка" відносно чого суд зазначає.

Так, згідно із п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р. (в редакції чинній на момент призначення пенсії) основним документом , що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів , виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п. 3 зазначеного Порядку за відсутності трудової книжки , а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати , посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

В свою чергу п. 18 даного Порядку визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Разом з тим, позивачем, при прийняті документів на призначення пенсію не з'ясовано наведених обставин, та прийнято для нарахування та виплати пенсії довідку № 7 від 16.03.2009 р., видану КУ "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка" за наявності доказів, зокрема відомостей в трудовій книжці, про перебуванням у період зазначений в довідці № 7 від 16.03.2009 р. (1990-1991 р.р.) третьої особи у трудових відносинах з Хмільницькою центральною районною лікарнею .

Крім того, про наявність підстав для здійснення перевірки органом ПФУ змісту наданої гр. ОСОБА_1 довідки № 7 від 16.03.2009 р. свідчать зазначений ній в ній підвищені розміри (ставок) посадових окладів, які згідно пояснень представника позивача наданих в судовому засіданні 26.03.2018 р. відповідають розмірам окладів працівників, що працювали в районах Крайньої Півночі та одиницям окладів "вищого керівництва" області , на що працівник ПФУ, який будучи спеціалістом зазначеної установи приймаючи дану довідку до опрацювання діючи добросовісно, розумно мав би звернути увагу на зміст зазначеної довідки та здійснити перевірку зазначеної в ній інформації.

Також про достатню наявність сумнівів в обґрунтованості видачі КУ "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка" довідки № 7 від 16.03.2009 р. в частині як розміру заробітної плати так і місця роботи третьої особи свідчать видані Хмільницькою центральною лікарнею у цей же день довідки № 25, 26 про заробітну плату гр. ОСОБА_1 за період з 1981 р. по 1989 р., враховуючи, що згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 остання в період з 19.01.1997 р. по 13.07.1995 р. працювала в Хмільницькій центральній районній лікарні .

Тобто зважаючи на інформацію, що міститься у трудовій книжки гр. ОСОБА_1, а видача відповідачем довідки № 7 від 16.03.2009 р. про заробітну плату за період 1990-1991 р.р., з показниками заробітної плати значно вищими за середні значення та показники у довідках № 25, 26, беручи до уваги перебування останньої у трудових відносинах саме із Хмільницькою центральною районною лікарнею, сумнівність в обґрунтованості видачі вказаної довідки відповідачем є очевидною, що підлягало належній перевірці працівником позивача.

Таким чином саме неефективні (без відповідальні) дії працівника Управління Пенсійного Фонду України призвели до здійснення переплати пенсії.

В той же час, згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" та ст. 3 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.11 ГПК України cуд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права .

Аналогічні положення відображено в ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно рішень Європейського суду з прав людини у справах "Хентріх проти Франції" та "Кушоглу проти Болгарії" умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права , що включає свободу від свавілля.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Практичну цінність в цьому аспекті, серед іншого, становить те, що принцип верховенства права включає в себе такий елемент як правова визначеність .

Офіційне розуміння правової визначеності як елемента верховенства права надано в п. 3.1. мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 № 17-рп по справі № 1-25/2010, відповідно до якого одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки .

Так, в п. 155 остаточного рішення ЄСПЛ у справі "Полторацький проти України" від 29.04.2003 (заява №38812/97) таке: насамперед Суд повинен розглянути, чи втручання було здійснено "відповідно до закону". Цей вираз, по-перше, вимагає, щоб відповідний захід мав певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна бути здатна передбачити його наслідки для себе, а також це законодавство має відповідати принципу верховенства права (див.рішення у справах "Круслін проти Франції" та "Ювіг проти Франції" від 24 квітня 1990 р., серія А №176-А, с.20, §27, і серія А №176-В, с.52, §26, відповідно).

Суд неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування" . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" "Москаль проти Польщі").

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії").

Принцип "належного урядування" , як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення "Москаль проти Польщі").

Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia , санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів , що саме по собі суперечило б загальним інтересам.

З іншого боку, потреба виправити колишню "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis , рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки").

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії").

Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу , помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis , рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" та у справах "Ґаші проти Хорватії" "Трґо проти Хорватії").

Відповідно до ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Натомість позивачем не доведено обґрунтованість заявлених ним позовних вимог, зокрема наявність в діях відповідача усіх елементів правопорушення необхідних для стягнення шкоди та не доведено належне виконання працівником ПФУ покладених на нього функцій за дотриманням діючого законодавства при призначені пенсії та щодо перевірки документів наданих заявником на предмет відповідності відомостей викладених в цих документах законам і підзаконним актам, на підставі яких оформлюється пенсія.

Відсутність ретельної та повної перевірки документів наданих гр.ОСОБА_1 для призначення пенсії за віком при наявності достатніх сумнівів у достовірності та правильності відображених у них показників заробітної плати, а також наявності повноважень на видачу такої довідки відповідачем, який не являвся роботодавцем третьої особи згідно записів трудової книжки приводить суд до переконливого висновку про недотримання позивачем принципу "належного урядування" в розумінні практики Європейського суду з прав людини, а відтак у такому випадку ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу , помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються .

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, заявлений Управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці задоволенню судом не підлягає.

Водночас щодо заяв відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає необхідним зазначити наступне.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи .

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 09.11.2016 р. № 6-1457цс16 та від 09.11.2016 р. № 6-2170цс16.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску (постанова Касаційного господарського суду Верховним Судом від 26.03.2018 р. у справі № 922/273/17 ).

Враховуючи те, що судом відмовлено в позові з підстав його необґрунтованості, заяви у суду відсутні підстави для застосування строку позовної давності.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на позивача відповідно до ст.129 ГПК України.

26.03.2018 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення із зазначенням про відкладення складання тексту повного судового рішення на строк не більше ніж на десять днів з дня закінчення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці до Комунальної установи "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка" про стягнення 51 961 грн 46 коп. шкоди відмовити повністю.

2. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

3. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 04 квітня 2018 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2- позивачу - вул.Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21000.

3- відповідачу - вул.Пушкіна, 66, м.Хмільник, Вінницька область, 22000.

4 - третій особі - АДРЕСА_1, 02081.