Постанова

від 30.05.2018 по справі 902/1149/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року Справа № 902/1149/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І. Ю. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Михальчук В.К.

за участю представників сторін:

позивача: Вербицька Т.А.

відповідача: Гурба М.В.

третя особа: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці на рішення господарського суду Вінницької області, ухвалене 26.03.18р. суддею Банаськом О.О. о 17:17 год. у м.Вінниці, повний текст складено 04.04.18р.

у справі № 902/1149/17

за позовом: Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, м.Вінниця

до: Комунальної установи "Хмільницька районна стоматологічна поліклініка", м.Хмільник, Вінницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гр. ОСОБА_4, м.Київ

про стягнення 51 961 грн 46 коп. шкоди

В грудні 2017 року Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Комунальної установи Хмільницька районна стоматологічна поліклініка про стягнення шкоди 51 961,46 грн. шкоди на підставі ст.1166 ЦК України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що гр. ОСОБА_4 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці та отримує пенсію за віком з 27.02.2009 року.

В розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії ОСОБА_4 був взятий період з 01.10.1987 року по 30.09.1992 року згідно з виданими довідками № 25, 26 від 16.03.2009 року, № 11 від 14.05.2009 року Хмільницькою центральною районною лікарнею та № 7 від 16.03.2009 року, виданою Хмільницькою районною стоматологічною поліклінікою.

25.08.2016 року ОСОБА_4 звернулась до управління із заявою про перерахунок пенсії.

При перевірці вищезазначених довідок про заробітну плату за період з 01.10.1987 року по 30.09.1992 року, управлінням виявлено незначні розходження в сумах заробітку для призначення пенсії, між особовими рахунками по заробітній платі та довідками № 25 та № 26 від 16.03.2009 року, які виникли за рахунок відпускних, проте щорічна сума співпадає. Крім того, виявлено значне відхилення при переведені сум заробітної плати в гривню згідно довідки № 7 від 16.03.2009 року, яке вплинуло на розмір пенсії гр. ОСОБА_4, що відображено в акті зустрічної перевірки достовірності нарахованих сум заробітної плати № 233 від 10.09.2016 року, зокрема підписаного головним лікарем КУ Хмільницька районна стоматологічна поліклініка .

Таким чином, надання КУ Хмільницька районна стоматологічна поліклініка довідки № 7 від 16.03.2009 року з недостовірними відомостями спричинило переплату пенсії від дати її призначення на суму 51 961,46 грн., що підтверджується виплатним протоколом від 10.10.2016 року та виплатним протоколом від 17.10.2016 року /т.1 а.с. 4-7/.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.12.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача гр. ОСОБА_4 /т.1 а.с. 1-3/.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 26.03.2018 року у справі № 902/1149/17, у задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці до Комунальної установи Хмільницька районна стоматологічна поліклініка про стягнення 51 961,46 грн. шкоди відмовлено повністю.

Судове рішення мотивоване тим, що на момент подачі гр. ОСОБА_4 довідки № 7 від 16.03.2009 року, виданої КУ Хмільницька районна стоматологічна поліклініка , у матеріалах пенсійної справи були відсутні жодні відомості відносно того, що відповідач є страхувальником по відношенню до гр. ОСОБА_4 та перебування останньої у трудових відносинах з даною установою. Фактично органами Пенсійного фонду при одержанні від гр.ОСОБА_4 документів, необхідних для призначення пенсії, зокрема, довідки № 7 від 16.03.2009 року, не перевірялась достовірність відомостей вказаних у ній щодо заробітної плати вказаної особи. Таким чином, саме неефективні та безвідповідальні дії позивача призвели до здійснення переплати пенсії в наслідок чого завдано майнової шкоди державі /т.2 а.с. 20-27/.

Позивач Управління Пенсійного фонду України у м.Вінниці, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 26.03.2018 року у справі № 902/1149/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає:

- акт зустрічної перевірки № 233 від 10.09.2016 року підписано головним лікарем та головним бухгалтером КУ Хмільницька районна стоматологічна поліклініка , підписи та печатка установи свідчить про те, що на момент проведення зустрічної перевірки, не було заперечень щодо роботи ОСОБА_4 в КУ Хмільницька районна стоматологічна поліклініка , а також про те, що документи, на основі яких проводилась перевірка, зберігаються саме КУ Хмільницька районна стоматологічна поліклініка ;

- відповідач видав ОСОБА_4 довідку № 7 від 16.03.2009 року, а також довідку № 114 від 09.09.2016 року, які підтверджують факт роботи ОСОБА_4 зубним техніком ортопедичного відділення в КУ Хмільницька районна стоматологічна поліклініка , що спростовує доводи відповідача про те, що КУ Хмільницька районна стоматологічна поліклініка не є страхувальником ОСОБА_4

- відповідачем не заперечується, що довідка № 7 від 16.03.2009 року видана саме КУ Хмільницька районна стоматологічна поліклініка , відтак, в діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення;

- шкода завдана управлінню в розмірі 51961,46 грн. підтверджується наявними в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_4 виплатними протоколами від 10.10.2016 року та від 17.10.2016 року;

- відповідач порушив законодавство у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, видавши ОСОБА_4 довідку про заробітну плату для призначення пенсії, яка не відповідає первинним бухгалтерським документам підприємства, зазначивши суми, з яких не було сплачено належні страхові внески.

Таким чином, на думку скаржника, рішення господарського суду Вінницької області від 26.03.2018 року є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню /т.2 а.с.58-62/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці на рішення господарського суду Вінницької області від 26.03.2018 року у справі № 902/1149/17, розгляд справи призначено на 30.05.2018 року /т.2 а.с. 56-57/.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 року призначено розгляд справи в режимі відеоконференції /т.2 а.с.79-80/.

21.05.2018 року від КУ Хмільницька районна стоматологічна поліклініка надійшов відзив на апеляційну скаргу від 14.05.2018 року вих. № 83, в якому відповідач заперечує проти апеляційної скарги, просить рішення господарського суду Вінницької області у справі № 902/1149/17 залишити без змін /т.2 а.с. 144-146/.

30.05.2018 року в судовому засіданні представники позивача і відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї відповідно.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача гр. ОСОБА_4 в призначене судове засідання 30.05.2018 року не з'явилась, явку повноважного представника не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що неявка третьої особи, належним чином повідомленої про дату, час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд даної справи за відсутності представника гр.ОСОБА_4.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2009 року Управлінням Пенсійного фонду України в м.Вінниці ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначена пенсія за віком, згідно з поданою нею заявою /т.1 а.с.158/.

При призначенні пенсії гр. ОСОБА_4 надано трудову книжку, відповідно до записів якої пенсіонерка працювала з 07.08.1974 року по 31.12.1976 рік на посаді зубного лікаря Грибаловської районної лікарні Воронежської області, з 19.01.1977 року на посаді медсестри стоматологічної поліклініки Хмільницької районної лікарні, з 03.05.1977 року переведена на посаду зубного техніка даної лікарні, з 02.01.1992 року переведена на посаду завідуючого виробництвом зубопротезної лабораторії, з 02.03.1992 року переведена на посаду зубного техніка, з 13.07.1995 року звільнена з роботи за власним бажанням ст.38 КЗпП, з 28.01.1997 року прийнята на посаду зубного лікаря стомат. кабінету поліклініки Вузлової клінічної лікарні м.Вінниця Південно-Західної залізниці, 11.12.1997 року ОСОБА_4 присвоєно першу категорію зубного лікаря, 23.12.2008 року ОСОБА_4 присвоєно Вищу кваліфікаційну категорію за фахом стоматологія /т.1 а.с. 131-134 /.

В розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії взято період з 01.10.1987 по 30.09.1992 рік згідно довідок № 25, 26 від 16.03.2009 року, виданих Хмільницькою центральною районною лікарнею, та довідок № 7 від 16.03.2009 року, № 11 від 14.05.2009 року, виданих Хмільницькою районною стоматологічною поліклінікою /т.1 а.с.167-170/.

01.08.2016 року з метою контролю за цільовим використанням коштів та правильністю призначення (перерахунку) пенсій, Управлінням Пенсійного фонду України в м.Вінниці направлено запит № 505/06-32-2/02-1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Хмільнику та Хмільницькому районі Вінницької області про проведення термінової зустрічної перевірки первинних документів на підставі яких видано довідки про заробітну плату № 25, 26, 7 від 16.03.2009 року та № 11 від 14.05.2009 року (з 01.01.1981 по 31.12.1994 рік накази № 5 від 18.01.1977 року по № 65 від 05.09.1995 року) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка працювала в Хмільницькій районній стоматологічній поліклініці.

Особливу увагу, у даному запиті, УПФУ в м. Вінниці просило звернути на довідку про заробітну плату № 7 від 16.03.2009 року за період з 1990-1991 рік /т.1 а.с. 213/.

25.08.2016 року гр. ОСОБА_4 звернулась до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці із заявою про перерахунок пенсії /т.1 а.с. 198/.

Актом № 233 від 10.09.2016 року зустрічної перевірки достовірності нарахованих сум заробітної плати, зазначених в довідках про заробітну плату для обчислення пенсії № 7 від 16.03.2009 року та № 11 від 14.05.2009 року, виданих КУ Хмільницька районна стоматологічна поліклініка , встановлено розходження в сумах заробітку для призначення пенсії, між особовими рахунками по заробітній платі та довідкою № 7 від 16.03.2009 року, яка видана на ім'я гр. ОСОБА_5 /т.1 а.с.10-12/.

Згідно з виплатними протоколами від 10.10.2016 та 17.10.2016 року, розмір переплати пенсії у зв'язку з недостовірним даними склав 51 961,46 грн. /т.1 а.с. 14-17/.

14.11.2017 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Вінниці направлено на адресу КУ Хмільницька районна стоматологічна поліклініка претензію (вих. № 4587/06-32-1/09) з вимогою про відшкодування надмірно виплачених коштів в сумі 51 961,46 грн., яка останнім отримана 17.11.2017 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /т.1 а.с. 18-19/.

З огляду на те, що претензія Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці залишена без відповіді та задоволення, вважаючи, що переплата пенсії виникла з вини КУ Хмільницька районна стоматологічна поліклініка , позивач керуючись ст.ст. 173, 174 ГК України, ст. 1166 ЦК України, ст. 101 Закону України Про пенсійне забезпечення , ст. 50 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування звернувся до господарського суду Вінницької області із позовом про стягнення 51 961,46 грн. шкоди, завданої внаслідок видачі документів із недостовірними даними.

Згідно з листом (пояснення) КУ Хмільницька районна стоматологічна поліклініка № 49 від 21.03.2018 року, ОСОБА_4 не працювала в даній установі з моменту її створення (01.06.1996 року) та до цього часу, в зв'язку з чим комунальна установа не має будь-яких документів щодо роботи останньої /т.1 а.с. 130/.

Згідно з довідкою Комунальної установи Хмільницька центральна районна лікарня вих. № 23 від 22.03.2018 року, ОСОБА_4 працювала в Хмільницькій центральній районній лікарні, зокрема:

- з 19.01.1977 року - на посаді медсестри стоматологічної поліклініки Хмільницької районної лікарні (наказ № 5 від 18.01.1977р.);

- з 03.05.1977 року - переведена на посаду зубного техніка (наказ № 35 від 27.04.1977р.);

- з 02.01.1992 року - переведена на посаду завідуючого виробництвом зубопротезної лабораторії (наказ № 1 від 02.01.1992р.);

- з 02.03.1992 року - переведена на посаду зубного техніка (наказ № 15 від 02.03.1992р.);

- з 13.07.1995 року - звільнена з роботи за власним бажанням по ст. 38 КЗпП України (наказ № 65 від 05.09.1995р.).

На підтвердження обставин викладених в довідці додано відповідні копії наказів по Хмільницькій районній лікарні.

При цьому у даній довідці зазначено, що Хмільницька центральна районна лікарня з 08.12.1992 року (наказ № 91 від 08.12.1992 р.) перейменована на Хмільницьке районне територіальне медичне об'єднання, яке 20.04.2004 року (наказ № 66 від 20.4.2004р.) перейменовано на Хмільницьку центральну району лікарню. В свою чергу Хмільницька центральна районна лікарня з 08.06.2012 року (наказ № 282 від 03.08.2012р.) перейменована на КУ Хмільницька центральна районна лікарня /т.1 а.с. 135-144/.

Крім того, матеріали справи містять документи щодо створення КУ Хмільницька районна стоматологічна поліклініка як юридичної особи.

Так, наказом Управління охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації № 39 від 28.02.1995 року Про подальший розвиток економічних методів господарювання та управління в закладах охорони здоров'я області , серед іншого, головному лікарю Хмільницького РТМО наказано підготувати необхідний пакет документів по впровадженню в роботу Хмільницької поліклініки внутрішньосистемних відносин, використавши для цього досвід обласної та міських м. Вінниці стоматологічних поліклінік і дитячої обласної клінічної лікарні /т.1 а.с. 85-88/.

Відповідно до наказу головного лікаря Хмільницького РТМО № 58 від 13.05.1996 року Про перехід стоматологічної служби району на внутрішньоорендний підряд , наказано підпорядкувати з 01.06.1996 року стоматологічні і зуболікувальні кабінети лікувальних амбулаторій, дільничних лікарень і Уланівської районної лікарні стоматологічній поліклініці та дозволено колективу стоматологічної поліклініки Хмільницького РТМО перейти з 01.06.1996 року на внутрішньосистемний орендний підряд /т.1 а.с. 89/.

01.06.1996 року між Хмільницьким РТМО та трудовим колективом Хмільницької стоматологічної поліклініки укладено договір про внутрішньосистемні орендні правовідносини, відповідно до якого орендодавцем передано, а орендарем прийнято в оренду основні фонди (Додаток 1) з переліком всього обладнання та інвентаря /т.1 а.с. 90/.

Відповідно до п.1 Статуту Хмільницької стоматологічної поліклініки з орендною формою власності та господарювання, затвердженого загальними зборами трудового колективу 05.01.1996 року та зареєстрованого Хмільницькою РДА 12.05.1996 року, стоматологічна поліклініка є самостійною медичною організацією, колектив якої добровільно прийняв на себе заключення договору про внутрішньосистемні орендні відносини з Хмільницьким РТМО право користуватись та розпоряджатись частиною державної власності.

Діяльність колективу відбувається на основі встановленої державної законності, використанні прав, передбачених переводом на роботу в умовах внутрішньо системної оренди, збереження яких гарантується законодавчими і нормативним документами про оренду і орендні правовідносини, Положення про нові господарчі механізми в медичному обслуговуванні. Стоматологічна поліклініка має печатку і кутовий штамп свого найменування (п.п. 2, 4 Статуту) /т.1 а.с. 93-98/.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КУ Хмільницька районна стоматологічна поліклініка є комунальною організацією (установою, закладом), що знаходиться за адресою: м. Хмільник, вул.Пушкіна, буд.66 (код ЄДРПОУ 05484391). Даних про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована особа - відсутні, датою запису про взяття юридичної особи на облік значиться - 24.06.1996р. /т.1 а.с. 24-26/.

Розглянувши матеріали справи , апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У розумінні наведеної норми однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою.

Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

Таким чином, за змістом статті 1166 ЦК України, на яку посилається позивач, обґрунтовуючи позов, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину.

Наявність всіх вказаних умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.09.2014р. у справі N 3-100гс14, від 04.11.2014р. у справі N 3-162гс14, від 22.01.2013р. у справі N 3-72гс12, від 20.06.2011р. у справі N 3-56гс11.

Згідно із ч.1 ст.50 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ст.101 Закону України Про пенсійне забезпечення , органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів на призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядку), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 (в редакції чинній на момент призначення пенсії) визначено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об'єднань не можуть служити документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії.

Апеляційним судом встановлено, що 16.03.2009 року Хмільницькою районною стоматологічною поліклінікою для призначення пенсії гр. ОСОБА_4, яка перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці, видано довідку за № 7 про заробітну плату за період із 1990 по 1991 рік.

На підставі вказаної довідки, серед інших документів, гр. ОСОБА_4 з 27.02.2009 року призначено пенсію за віком.

Посилаючись на акт № 233 від 10.09.2016 року зустрічної перевірки достовірності нарахованих сум заробітної плати, позивач вказує про розходження в сумах заробітку для призначення пенсії гр. ОСОБА_5, між особовими рахунками по заробітній платі та довідкою № 7 від 16.03.2009 року, в результаті чого розмір переплати пенсії гр. ОСОБА_5 склав 51 961,46 грн.

Разом з тим, пунктом 38 Порядку (в редакції чинній на момент призначення пенсії) визначено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію: а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі; г) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 6), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Пунктом 43 Порядку (в редакції чинній на момент призначення пенсії) встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що на орган, який призначає пенсію покладено контрольні функції за дотриманням діючого законодавства при призначенні пенсії та щодо перевірки документів, наданих заявником, на відповідність відомостей, викладених у цих документах, законам і підзаконним актам, на підставі яких оформляється пенсія.

Однак, в порушення наведених норм позивачем не перевірено достовірність даних під час призначення пенсії гр. ОСОБА_5, а встановлено розходження в сумах заробітку лише у 2016 році, що свідчить про протиправну бездіяльність самого Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці.

Апеляційний суд констатує, що Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці не вправі було здійснювати призначення пенсії гр.ОСОБА_5 на підставі довідки Хмільницької районної стоматологічної поліклініки, адже у відповідності до п.17 Порядку довідка про заробітну плату має видаватись підприємством, де працювала особа, яка звертається за пенсією, а у разі його ліквідації без правонаступництва - державними архівними установами.

Слід зазначити, що на момент подачі гр. ОСОБА_4 довідки № 7 від 16.03.2009 року, виданої КУ Хмільницька районна стоматологічна поліклініка , у матеріалах пенсійної справи були відсутні жодні відомості відносно того, що відповідач є страхувальником по відношенню до гр. ОСОБА_4 та перебування останньої у трудових відносинах з даною установою.

Так, згідно з копією трудової книжки ОСОБА_4, остання в період з 19.01.1977 по 13.07.1995 рік працювала в Хмільницькій центральній районній лікарні.

Зазначені обставини окрім записів в трудовій книжці підтверджуються також наявною довідкою Комунальної установи Хмільницька центральна районна лікарня вих. № 23 від 22.03.2018 року та поясненнями відповідача вих. № 49 від 21.03.2018 року, у яких останнім повідомлено, що ОСОБА_4 не працювала в даній установі з моменту її створення (01.06.1996 р.).

Крім того, матеріали справи не містять відомостей стосовно юридичних осіб правонаступником яких є КУ Хмільницька районна стоматологічна поліклініка .

З огляду на вищевикладене та оцінуючи наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що Управлінням Пенсійного фонду України в місті Вінниці не доведено наявність спричинення відповідачем шкоди та обставин, які б свідчили про наявність повного складу правопорушення, оскільки мала місце протиправна поведінка і працівників позивача, у вигляді неналежної перевірки довідки на предмет відповідності вимогам законодавства та достовірності даних, які у ній містяться. Також, не доведено причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, оскільки за належної перевірки документів для призначення пенсії шкода могла б бути не заподіяна.

Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, оскільки у діях КУ Хмільницька районна стоматологічна поліклініка відсутній склад правопорушення, який міг би слугувати підставою для стягнення з відповідача 51 961,46 грн. шкоди у вигляді надмірно виплаченої пенсії гр. ОСОБА_4, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Разом з цим, в процесі судового розгляду даної справи, відповідач у відзиві на позовну заяву від 10.01.2018р. № 8 просив суд застосувати строк позовної давності щодо заявлених позовних вимог /т.1 а.с. 30-32/.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом України у постановах від 09.11.2016р. № 6-1457цс16 та від 09.11.2016р. № 6-2170цс16.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску (постанова Верховного Суду від 26.03.2018 р. у справі № 922/273/17).

Таким чином, враховуючи те, що судом відмовлено в позові з підстав його необґрунтованості, підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

Заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, оскільки останні не спростовують наведених судових висновків, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Відповідно до ст.ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п.1 част.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, п.1 част.1 ст.275, ст.ст.276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 26 березня 2018 року у справі № 902/1149/17 залишити без змін. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 902/1149/17 повернути господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "06" червня 2018 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Савченко Г.І.