Рішення

від 19.03.2018 по справі 910/22443/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2018Справа № 910/22443/17 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІО-ІНВЕСТ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "САНТРЕЙД"

про стягнення 791 858,61 грн.

При секретарю судового засідання: Єрмоловій Р.М.

Представники сторін:

від позивача: Коваленко Я.В. - представник за ордером на надання правової допомоги серії КВ № 088863 від 29.12.2016 р.;

від відповідача: Янчик М.І. - представник за довіреністю № б/н від 16.05.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "МАРІО-ІНВЕСТ" до товариства з обмеженою відповідальністю "САНТРЕЙД" про стягнення 791 858,61 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між сторонами укладено контракт № 16/13 на поставку насіння соняшнику від 01.12.2016 року, згідно з яким в порядку та на умовах, передбачених даним контрактом постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця насіння врожаю соняшнику 2016 року, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар.

Згідно з п. 4.1 контракту відповідач зобов'язався поставити 200 метричних тон +/- 10 % за вибором постачальника. Позивач зазначає, що за вибором покупця вказана кількість товару становить 210 метричних тон (МТ). Товар повинен бути поставлений до 14.12.2016 року включно.

Однак, станом на дату подання позову, відповідач здійснив часткову поставку товару за контрактом в кількості 41,26 МТ та недопоставленим залишається товар у кількості 158, 74 МТ на загальну вартість 1 738 203,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Керуючись п. 7.3 контракту позивач нарахував відповідачеві штрафну неустойку у розмірі 444 218,01 грн. Керуючись п. 7.5 контракту позивач нарахував відповідачеві штраф у розмірі 347 640,60 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення з відповідача штрафної неустойки у розмірі 444 218,01 грн та штрафу у розмірі 347 640,60 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.12.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.01.2018 р.

22.01.2018 р. до канцелярії суду відповідач подав клопотання про врегулювання спору за участі судді, клопотання про витребування доказів, продовження підготовчого провадження, перенесення розгляду справи, клоптання про долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 23.01.2018 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 14.12.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 44278131.

Представник позивача заперечив проти клопотання відповідача про врегулювання спору за участі судді, та клопотання про витребування доказів.

Представник позивача не виконав вимоги ухвали суду від 14.12.2017 р.

15.12.2017 р. набула чинності нова редакція Господарського процесуального кодексу України, у відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.01.2018 року справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Розгляд справи відкладено на 05.02.2018 року.

02.02.2018 року до канцелярії суду позивач подав письмові пояснення.

02.02.2018 року до канцелярії суду відповідач подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, клопотання щодо надання додаткового строку для подання перерахунку відповідачем штрафних санкцій та відзив на позовну заяву відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у випадку задоволення позовних вимог зменшити розмір стягуваних санкцій і клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та надання додаткового строку для перерахунку штрафних санкцій.

В судовому засіданні 05.02.2018 року оголошено перерву до 26.02.2018 року.

23.02.2018 року до канцелярії суду позивач подав відповідь на відзив на спростування доводів відповідача та просив не зменшувати розмір штрафних санкцій за договором.

23.02.2018 року до канцелярії суду відповідач подав письмові пояснення та перерахунок штрафних санкцій.

В судовому засіданні розгляд справи відкладено на 19.03.2018 року.

16.03.2018 року до канцелярії суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив позивача.

В судовому засіданні 19.03.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову.

В судовому засіданні 19.03.2018 року на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.12.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Маріо-Інвест" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сантрейд" (постачальник) укладено контракт № 16/13 на поставку насіння соняшнику.

Згідно з п. 1.1 договру в порядку та на умовах, передбачених даним контрактом постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця насіння врожаю соняшнику 2016 року, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар. До контракту укладена додаткова угода № 1 від 01.12.2016 року, відповідно до якої сторони внесли зміни в п. 3.2. контракту.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно п. 3.6. контракту право власності на товар виникає у покупця з дати поставки товару.

Згідно з п. 9.1 контракту, даний контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 березня 2017 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним контрактом. При цьому положення пп. 9.10. та 9.11. даного контракту діють протягом трьох років з дати поставки товару.

Відповідно до п. 3.2. контракту в редакції, прийнятій сторонами додатковою угодою № 1 від 01.12.2016 року, товар за даним контрактом постачається залізничним транспортом. За письмовою домовленістю сторін товар за цим контрактом може поставлятись автомобільним транспортом. Товар за даним контрактом постачається окремими частинами (частина товару) в строк з 01.12.2016 року по 14.12.2016 року включно. Кількість кожної окремої частини товару дорівнює кількості товару прийнятого покупцем на складі покупця протягом одного календарного дня.

Відповідно до п. 4.1 контракту кількість товару становить 200,00 метричних тонн (надалі -МТ) +/-10% за вибором покупця.

Згідно з п. 4.3 контракту загальна вартість товару, що постачається згідно з даним контрактом 1 825 000,00 грн., крім того ПДВ - 365 500,00 грн., разом з ПДВ - 2 190 000,00 грн.

Станом на дату подання позову, на виконання умов контракту відповідач поставив, а позивач прийняв погоджений контрактом товар в кількості 41,26 МТ та оплатив його. Вказане підтверджується актами перерахунку ціни, видатковими накладними там платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивач в позовній заяві зазначає, що за вибором покупця вказана кількість товару становить 210 МТ., таким чином, з урахуванням зазначеного недопоставленим залишається товар у кількості 158, 74 МТ на загальну вартість 1 738 203,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідачем не заперечується факт поставки частини товару в зазначеній позивачем кількості. Доказів повернення поставленого товару та будь яких претензій з боку позивача щодо поставленого товару матеріали справи не містять.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Керуючись п. 7.3 контракту позивач нарахував відповідачеві штрафну неустойку у розмірі 444 218,01 грн. за період з 15.12.2016 року по 04.12.2017 року за розрахунком позивача.

Відповідно до п. 7.3 контракту, у випадку несвоєчасної поставки товару згідно з умовами даного контракту постачальник сплачує покупцеві штрафну неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який вона нараховується, від загальної вартості непоставленої (або несвоєчасно поставленої) партії товару, визначеної згідно з п.п. 3.2. та 3.3. даного контракту, за кожен день прострочення.

Судом встановлено, зважаючи на умови п. 7.3 контракту, що штрафна неустойка в розумінні даного пункту контракту є пенею.

Керуючись п. 7.5. контракту позивач нарахував відповідачеві штраф у розмірі 347 640,60 грн. за розрахунком позивача.

Згідно п. 7.5 контракту у випадку поставки неякісного товару та/або несвоєчасної поставки товару, та/або поставки товару в меншій кількості, ніж передбачено даним контрактом або відповідною додатковою угодою до нього, та/або неповної передачі покупцеві товаросупровідної документації, покупець вправі застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію в вигляді притримання оплати товару до моменту усунення постачальником відповідного порушення та стягнути з постачальника додатково штраф у розмірі 20 % від вартості товару визначеної згідно з п.п. 3.2. та 3.3. даного контракту.

Відповідачем у відзиві зазначається, що, відповідно до п. 6.3. контракту, строк претензій позивача щодо кількості товару сплив на дату подачі позовної заяви, з дій позивача не вбачається заінтересованості позивача в поставці товару за договором. Відповідач також посилається ч. 1 ст. 688 ЦК України та зазначає, що позивач в розумний строк не повідомив про претензії щодо кількості товару та подав позов через рік з дати граничного строку поставки товару.

Згідно п. 6.3 контракту сторони встановили, що строк повідомлення покупцем постачальника про порушення постачальником умов даного контракту щодо кількості та/або якості товару складає 90 (дев'яносто) днів з дати поставки товару.

Як вже зазначалось вище. п. 3.2. контракту (в редакції додаткової угоди № 1 від 01.12.2016 року) товар за даним контрактом поставляється окремими частинами (частина товару) в строк по 14.12.2016 року включно.

Позивачем у відповіді на відзив зазначено, що п. 6.3. контракту стосується тільки тих партій товару, по яких сторонами відповідно до п. 3.5 контакту підписано акти перерахунку ціни, які одночасно є актами приймання- передачі товару та те, що повідомляти про недоліки товару можна після його отримання.

Згідно ч. 1 ст. 688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що кінцевий строк поставки товару 14.12.2016 року включно. Таким чином, позивач знав і міг знати, що на вказану дату відповідач недопоставив йому товар відповідно до умов контракту.

У судовому засіданні представник позивача не заперечував, що будь-якого повідомлення про порушення умов договору щодо кількості товару в частині недопоставки тавимог щодо поставки відповідачеві не направлялось.

Між тим, сторонами встановлено строк повідомлення про порушення умов даного контракту який складає 90 (дев'яносто) днів з дати поставки товару. Вказаний п. 6.3. контракту не містить відсилочних посилань на будь-які інші пункти контракту.

Судом, також враховано, що характер товару який має властивість з часом втрачати якісні показники, зазначені в розділі 2 контракту, яким є насіння соняшнику врожаю 2016 року і та те, що позовна заява подана тільки в грудні 2017 року, тобто через рік після спливу строку поставки товару.

Зважаючи на викладене вище позивачем не дотримано ані вимог п. 6.3. контракту ані вимоги ч. 1 ст. 688 ЦК України.

При цьому суд зазначає, що в частині посилання позивача на ч. 2 ст. 688 ЦК України зазначене у вказаному пункті статті стосується невідповідності вже переданого товару, вимог щодо невідповідності якого матеріали справи не містять.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також відповідач зазначає, що п. 7.3. та 7.3 контакту містять посилання на п. 3.2. та 3.3. договору, які не визначають вартість товару відповідно до умов договору та чином, вказані п. 7.3. та 7.5. договору не можуть бути застосовані для будь-яких розрахунків неустойки та штрафу, оскільки не визначають з яких сум вказані будуть нараховуватись.

Позивачем у відповіді на відзив з цього приводу вказано, в даному випадку мала місце технічна описка, яка не впливає на недійсність договору.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Судом встановлено, що п. 7.3. та 7.5. контракту не місять інформації щодо вартості товару, оскільки п. 3.2., цитований вище, врегульовує яким транспортом та в які строки здійснюється поставка та п. 3.3. встановлює визначення остаточної якості товару. Сторонами не оспорюється дійсність вказаних пунктів контракту однак сторонами не заперечується, що зміни в п. 7.3. та 7.5 контракту сторонами не вносились.

Також суд зазначає, що не враховує доводи позивача, зазначені у відповіді на відзив щодо невиконання відповідачем умов п. 6.1, оскільки зазначені доводи не вказані позивачем у позовній заяві як одна з підстав пред'явлення позову є новими підставами позову та заяв щодо зміну підстав до суду не подавалось.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Маріо-Інвест" про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 791 858,61 грн.є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Суд не розглядає доводи сторін щодо розрахунку кількості недопоставленого товару. нарахувань та перерахунку штрафної неустойки та штрафу, оскільки відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафної неустойки та штрафу.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст.ст. 74, 129, 232-233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 05.04.2018 року.

Суддя С.М. Мудрий