Ухвала

від 03.04.2018 по справі 5023/5660/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"03" квітня 2018 р.Справа № 5023/5660/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Швидкіна А.О.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за заявою фізичної особи-підприємця Антоненко Нелі Володимирівни, м.Південне до фізичної особи-підприємця Антоненко Нелі Володимирівни, м.Південне про визнання банкрутом учасники у справі про банкрутство не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 26.03.2018 р. розгляд заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів був відкладений на 03.04.2018 р.

Ліквідатор у судове засідання не з'явився, додаткових документів на підтвердження правового та документального обґрунтування заяви про визнання недійсними договорів не надав; про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 007099/3.

ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений, надав заяву про застосування позовної давності до заяви ліквідатора в частині визнання недійсними договорів дарування нежитлової будівлі, корівника, загальною площею 1816,20 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 83053363251, № запису про право власності 1303167 та 1303400 від 14.06.2013 р., укладених 14.06.2013 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Малаховою Г.І. та зареєстрованих в реєстрі за № 2046 та № 2048, у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів просив відмовити у повному обсязі.

ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду заяви була повідомлена.

ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду заяви була повідомлена, надала заяву про застосування позовної давності до заяви ліквідатора в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку житлового з допоміжними будівлями та спорудами, загальною площею 83,0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна: 8369761, № запису 2100 в книзі 16, укладеного 18.05.2011 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаража Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1661, у задоволенні заяви ліквідатора про визнання недійсними договорів просила відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.12.2012 р. порушено провадження у справі про банкрутство ФОП Антоненко Н.В., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Харківської області від 21.12.2012 р. ФОП Антоненко Н.В. визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Босенка К.В.

Ухвалою суду від 25.01.2016 р. задоволено скаргу ТОВ "АгроПродекспорт" на бездіяльність ліквідатора банкрута - арбітражного керуючого Босенка К.В.; усунуто арбітражного керуючого Босенка К.В. від виконання обов'язків ліквідатора банкрута; призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Онищенка К.С.

02.03.2018 р. до суду надійшла заява ліквідатора, в якій заявник просив визнати недійсними договори дарування нежитлової будівлі, корівника, загальною площею 1816,20 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 83053363251, № запису про право власності 1303167 та 1303400 від 14.06.2013 р., укладені 14.06.2013 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Малаховою Г.І. та зареєстровані в реєстрі за № 2046 та № 2048 (майно, набуте під час перебування Антоненко Н.В. та ОСОБА_2 у шлюбі); визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку житлового з допоміжними будівлями та спорудами, загальною площею 83,0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна: 8369761, № запису 2100 в книзі 16, укладеного 18.05.2011 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражею Н.П. та зареєстрований в реєстрі за № 1661; визнати недійсними договори купівлі-продажу транспортних засобів, відчужених Антоненко Н.В., а саме наступні транспортні засоби: державний номер НОМЕР_1, НОМЕР_11, 16.04.2011, транспортний засіб ГАЗ 3110, 2004р.в, сірий; державний номер НОМЕР_2, НОМЕР_12, 16.01.2008, ТОУОТА РRADO, 2007 р.в., сірий; державний номер НОМЕР_3, НОМЕР_13, 16.01.2008, транспортний засіб Volkswagen GOLF PLUS, 2007 р.в., сірий; державний номер НОМЕР_4, НОМЕР_14, 11.04.2008, транспортний засіб KRONE SDR 27, 1999 р.в., червоний; державний номер НОМЕР_5, НОМЕР_15, 22.04.2008, транспортний засіб DAF TE 95 ХР, 2002 р.в., білий; державний номер НОМЕР_6, НОМЕР_16, 22.04.2008, транспортний засіб СНЕREAU, 1999 р.в., чорний; державний номер НОМЕР_7, НОМЕР_17, 25.04.2008, транспортний засіб MEN TGA 01, 2002 р.в., білий.

Ухвалою суду від 05.03.2018 р. заяву ліквідатора про визнання недійсними договорів було призначено до розгляду, залучено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до участі у справі в межах розгляду вищезазначеної заяви ліквідатора.

На підставі листа Головного управління юстиції у Харківській області №4720/09-01-02-10 від 18.02.2014 р. судом встановлено, що між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та Бєліченко (після шлюбу - Антоненко) Н.В., ІНФОРМАЦІЯ_2, було укладено шлюб (запис про шлюб № 40 від 29.10.2001 р.), який в подальшому було розірвано на підставі рішення Харківського районного суду Харківської області від 13.06.2013 р. у справі № 635/5326/13-ц. Розподілу спільно нажитого майна подружжя не відбувалося, у зв'язку з його відсутністю.

17.12.2008 р. (під час перебування Антоненко Н.В. та ОСОБА_2 у шлюбі) ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражею Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 6305, було придбано нежитлову будівлю, корівник, загальною площею 1816,2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

Таким чином, вищезазначена нежитлова будівля, набута під час шлюбу Антоненко Н.В. та ОСОБА_2, тобто, належала банкруту на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №30120743 від 27.11.2014 р., право власності на нежитлову будівлю, корівник, загальною площею 1816,2 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договорів дарування від 14.06.2013 р. № 2046, № 2048, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Малаховою Г.І., було зареєстровано за ОСОБА_3

Отже, відчуження спільної сумісної власності подружжя, а саме - нежитлової будівлі (корівника), загальною площею 1816,2 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, було здійснено чоловіком під час розгляду справи про банкрутство ФОП Антоненко Н.В., за наявності значної заборгованості боржника перед кредиторами.

Крім того, 07.06.2011 р. (під час перебування Антоненко Н.В. та ОСОБА_2 у шлюбі) будинок житловий з допоміжними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу р.№1661 від 18.05.2011 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Гаражею Н.П., було відчужено ОСОБА_2 (чоловіком банкрута) ОСОБА_5

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ч. 1 ст. 73 Сімейного кодексу України, за зобов'язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Разом з тим відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України та ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку можна дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд установить, що той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 30.06.2016 р. у справі № 6-533цс16, від 12.10.2016 р. у справі № 6-1587цс16, від 16.08.2017 р. у справі № 6-54цс17.

При цьому, звертаючись до суду із заявою про визнання недійсними, зокрема, договорів дарування № 2046 та №2048, укладених 14.06.2013 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1661, укладеного 18.05.2011 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, суд встановив, що ліквідатор не послався на жодну норму законодавства, яка на його думку має бути підставою для визнання вищезазначених договорів недійсними.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 05.03.2018 р. та 06.03.2018 р. було зобов'язано ліквідатора надати правове та документальне обґрунтування наданої заяви.

Вищезазначені ухвали суду були надіслані ліквідатором у встановленому законом порядку, проте, їх вимоги ліквідатор не виконав - жодних додаткових документів на підтвердження правового та документального обґрунтування наданої заяви не надав.

Згідно з матеріалами справи, ліквідатор звернувся до суду з заявою (вх.№5800) про визнання недійсними договорів (у тому числі договорів дарування №2046 та №2048, укладених 14.06.2013 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, та визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1661, укладеного 18.05.2011 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5) 02.03.2018 р., при цьому, 02.04.2018 р. до суду від ОСОБА_2 та ОСОБА_5 надійшли заяви (вх. № 8660, вх. № 8661) про застосування позовної давності.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст. 92 ЦК України, дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Відтак, для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Частиною сьомою статті 261 ЦК передбачено, що винятки з правила частини першої цієї статті можуть бути встановлені законом.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону № 784-ХІV від 30.06.1999 р.) спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено.

Отже, початком перебігу строку позовної давності є день вчинення правочину, а не день, коли саме арбітражний керуючий у справі про банкрутство дізнався про оспорюваний правочин.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 р. у справі № 3-1157гс15.

Як вже зазначалося, договори дарування та договір купівлі-продажу, які ліквідатор просив визнати недійсними, були укладені 14.06.2013 р. та 18.05.2011 р. відповідно, тобто позовна давність за договорами дарування № 2046 та № 2048, укладеними між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, сплинула 15.06.2016 р., а за договором купівлі-продажу № 1661, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, - 19.05.2014 р., при цьому, ліквідатор звернувся до суду із заявою про визнання вищезазначених договорів недійсними лише 02.03.2018 р., тобто після спливу позовної давності.

Враховуючи викладене, зокрема, те, що ліквідатором не були визначені підстави для визнання недійсними договорів дарування від 14.06.2013 р., укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Малаховою Г.І. та зареєстрованих в реєстрі за № 2046 та № 2048, та договору купівлі-продажу від 18.05.2011 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражею Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1661, а також враховуючи надані ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заяви про застосування позовної давності, суд вважає за необхідне у задоволенні заяви ліквідатора в частині визнання недійсними вищезазначених договорів - відмовити.

Розглянувши заяву ліквідатора в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів, суд зазначає.

Як вже було встановлено, ухвалами господарського суду Харківської області від 05.03.2018 р. та 06.03.2018 р. було зобов'язано ліквідатора надати правове та документальне обґрунтування наданої заяви.

Проте, жодних правових та документальних обґрунтувань визнання недійсними договорів купівлі продажу семи транспортних засобів, у тому числі договорів відчуження, їх реквізитів та відомостей щодо покупців, ліквідатором надано не було.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відсутність відомостей щодо покупців семи транспортних засобів (державний номер НОМЕР_1, НОМЕР_11, 16.04.2011, транспортний засіб ГАЗ 3110, 2004 р.в, сірий; державний номер НОМЕР_2, НОМЕР_12, 16.01.2008, ТОУОТА РRADO, 2007 р.в., сірий; державний номер НОМЕР_3, НОМЕР_13, 16.01.2008, транспортний засіб Volkswagen GOLF PLUS, 2007 р.в., сірий; державний номер НОМЕР_4, НОМЕР_14, 11.04.2008, транспортний засіб KRONE SDR 27, 1999 р.в., червоний; державний номер НОМЕР_5, НОМЕР_15, 22.04.2008, транспортний засіб DAF TE 95 ХР, 2002 р.в., білий; державний номер НОМЕР_6, НОМЕР_16, 22.04.2008, транспортний засіб СНЕREAU, 1999 р.в., чорний; державний номер НОМЕР_7, НОМЕР_17, 25.04.2008, транспортний засіб MEN TGA 01, 2002 р.в., білий) позбавляє суд можливості залучити їх до участі у справі в межах розгляду заяви ліквідатора.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, зокрема, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи ненадання ліквідатором правового та документального обґрунтування заяви в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів, а також недопущення порушення принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, суд вважає за необхідне заяву ліквідатора в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 22-32, 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону № 784-ХІV від 30.06.1999 р.), ст. ст. 215, 256, 257, 267 ЦК України, п. 4 ч. 1 ст. 226, ст. ст. 73, 74, 233-235 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ліквідатору у задоволенні заяви (вх. № 5800 від 02.03.2018 р.) в частині визнання недійсними договорів дарування нежитлової будівлі, корівника, загальною площею 1816,20 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 83053363251, № запису про право власності 1303167 та 1303400, укладених 14.06.2013 р. між ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_9), посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Малаховою Г.І. та зареєстрованих в реєстрі за № 2046 та № 2048, та в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку житлового з допоміжними будівлями та спорудами, загальною площею 83,0 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна: 8369761, № запису 2100 в книзі 16, укладеного 18.05.2011 р. між ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_8) та ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_10), посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Харківської області Гаражею Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 1661.

2. Заяву ліквідатора (вх. № 5800 від 02.03.2018 р.) в частині визнання недійсними договорів купівлі-продажу транспортних засобів залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили 03 квітня 2018 року.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в строки, передбачені ст. 256 ГПК України.

Копію ухвали направити ліквідатору, банкруту, кредиторам, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5

Повний текст ухвали складено 05 квітня 2018 року.

Суддя Швидкін А.О.