Рішення

від 05.04.2018 по справі 915/1384/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року Справа № 915/1384/17

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

секретар судового засідання Мавродій Г.В.

представник позивача в судове засідання не з'явився,

представник відповідача в судове засідання не з'явився,

третя особа - ОСОБА_1 - в судове засідання не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", 03056, м.Київ, вул.Борщагівська, б.154

до відповідача: Приватного підприємства "Авто-Віола Плюс", 54001, м.Миколаїв, вул.Громадянська, 16

Третя особа, яка не заявляєсамостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про: стягнення 56 027, 26 грн., як відшкодування витрат, заподіяних позивачу.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами про стягнення з Приватного підприємства "Авто-Віола Плюс" 56 027,26 грн. як відшкодування, заподіяних позивачу.

В обґрунтування позовних вимог, позивач у позовній заяві та відповіді на відзив вих. № 290118-33000/к від29.01.2018 (а.с. 51), зазначає, що 01.06.2014 між ПАТ СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ та ПП Авто-Віола Плюс було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1075895. 14.11.2014 в м.Миколаєві на пр. Леніна - вул. Рюміна водій транспортного засобу РУТА , д/н НОМЕР_1, ОСОБА_1, починаючи рух вперед з відчиненими задніми правими дверцятами, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не впевнився в тому, що пасажир ОСОБА_2 закінчила висадку з салону автобуса, внаслідок чого остання випала з салону автобуса на проїжджу частину та була травмована. Згідно вироку Заводського районного суду м. Миколаєва, вказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм РУТА , д/н НОМЕР_1, ОСОБА_1 Крім того відповідно до даного вироку ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди. 31.08.2015 відповідно до умов договору страхування, враховуючи висновок лікарів-експертів, ПАТ СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ здійснило виплату страхового відшкодування у сумі 56 027,26 грн. Позивач вважає, що на підставі п.п. в п.38.1.1 ст.28 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідач має сплатити виплачене позивачем страхове відшкодування.

Відповідач у наданому відзиві на позовну заяву (а.с.40-43) проти позовних вимог заперечує та посилаючись на приписи ст.ст. 1166, 1191 ЦК України, ст.355 ГК України просить відмовити ПАТ СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ у вимогах по відшкодуванню шкоди в порядку регресу. Відповідач зазначає, що водій ОСОБА_1 після скоєння ним ДТП першочергово вчиняв дії по наданню медичної допомоги потерпілій ОСОБА_2 та на автобусі, за участю якого сталась пригода, відвіз останню до лікарні швидкої допомоги. Після чого повернувся на місце ДТП та очікував на приїзд працівників поліції. Отже, відповідач вважає, що ОСОБА_1 не покинув місце ДТП у розумінні уникнення відповідальності чи приховання слідів злочину, а діяв в інтересах потерпілої.

Ухвалою суду від 26.12.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 29.01.2018.

24.01.2018 судом було відкладено підготовче засідання у справі на 15.02.2018.

15.02.2018 судом було продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі на 06.03.2018.

Ухвалою суду від 06.03.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 23.03.2018.

23.03.2018 судове засіданні не відбулось, у зв'язку з відрядженням судді Семенчук Н.О. Розгляд справи призначено на 05.04.2018.

02.04.2018 ПАТ СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ до відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області надано клопотання №270318-34676/К від 27.03.2018 про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, без участі представника позивача, у зв'язку із значним об'ємом справ в судах різних інстанцій. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

04.04.2018 відповідач до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав заяву в якій просить суд перенести розгляд справи на іншу дату, у зв'язку із необхідністю прийняття участі у розгляді слідчим суддею клопотання в Ананьївському районному суді Одеської області в рамках кримінального провадження 05.04.2018 о 08-50 год.

З дотриманням строків розгляду справи по суті визначених ст.195 ГПК України та враховуючи що: - явка представників сторін у судове засідання 05.04.2018 не визнавалась судом обов'язковою; - представництво інтересів відповідача в даному судовому засіданні могло здійснюватися іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Третя особа в судове засідання 05.04.2018 не з'явилась. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.03.2018 3-тя особа була повідомлена про час та місце судового засідання. Вказана ухвала була направлена 3-й особі та повернулась до суду з зазначенням причин невручення "за закінченням терміну зберігання".

У відповідності до п.п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення зокрема є, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що 3-тя особа належним чином повідомлена про час та місце судового засідання.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представника позивача, представника відповідача та представника 3-ї особи

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

27.05.2014 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (страховик) та Приватним підприємством "Авто-Віола Плюс" (страхувальник) укладено Поліс №АІ/1075895 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого було застраховано відповідальність власника транспортного засобу РУТА 25, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.9).

14.11.2014, близько 20:20 год. в м. Миколаєві, в темний час доби, водій маршрутного таксі № 21 автобусу Рута-25, р/н BE 7119 АА, ОСОБА_1, в порушення вимог п.п. 2.3 б , 10.1, 21.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, із відповідними змінами та доповненнями, починаючи рух вперед з відчиненими задніми правими дверцятами по проїжджій частині пр. Леніна в районі будинку №28, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не впевнився у тому, що пасажир ОСОБА_2 закінчила висадку з салону автобусу, внаслідок чого остання випала з салону автобусу на проїжджу частину та була травмована, що підтверджується Вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 24.04.2015 у справі № 487/11979/14-к, ОСОБА_1 визнано винним у скоєні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України та призначено йому покарання за вказаною статтею у вигляді штрафу в розмірі 5100 грн. без позбавлення права керувати транспортним засобом. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Держави в особі Департаменту фінансів Миколаївської міської ради кошти за лікування потерпілої у сумі 2 267,80 грн., також стягнуто витрати на проведення експертизи в розмір 688,8 грн. (а.с.16,17).

16.12.2014 потерпіла ОСОБА_2 звернулась до ПАТ СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку (а.с.18).

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно пункту 1 статті 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Статтею 980 ЦК України передбачено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 9 Закону України Про страхування визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно висновку лікарів-експертів від 30.06.2015, визначена обґрунтована сума за розрахунково - платіжними документами на медикаменти, вироби медичного призначення, діагностичні обстеження та інші медичні послуги, що є обґрунтованими та призначені до відповідних до чинних протоколів та стандартів лікування ОСОБА_2 у розмірі 56027, 26 грн. (а.с.13).

Страховим актом №АІ-1075895-1-1 від 28.08.15 шкоду яку зазнала потерпіла внаслідок наїзду водія ОСОБА_1, який керував ТЗ Рута-25 р/н НОМЕР_1 визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 56027,26 грн. (а.с.19).

На підставі заяви про страхове відшкодування від 16.12.2014(а.с.18, заяви щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування (а.с.12), згідно СА №АІ-1075895-1-1 від 28.08.15, платіжним дорученням №32539 від 31.08.2015 позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 56027,26 грн. на рахунок одержувача - ОСОБА_2 в ПАТ КБ ПриватБанк (а.с.15).

Згідно Вироку Заводського районного суду м.Миколаєва від 24.04.2015 у справі № 487/11979/14-к щодо притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.286 КК України, водій транспортного засобу РУТА-25, р/н НОМЕР_1 ОСОБА_1, в порушення вимог п.п.2.10. Правил дорожнього руху України, покинув місце пригоди.

В силу ч. 6 ст. 75 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, відповідний вирок суду в частині встановлення факту наявності вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, вини ОСОБА_1, залишення ним місця пригоди є обов'язковим для господарського суду.

Згідно Довідки №17/11-04 від 17.11.2014 виданої ПП "Авто-Віола Плюс" підтверджено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 05.05.2014 працює на підприємстві ПП "Авто-Віола Плюс" (а.с.14).

Відповідно до дорожнього листа № 311228 виданим ПП "Авто-Віола Плюс" 14.11.2014 водій ОСОБА_1 перебував за кермом службового автомобіля РУТА-25, державний номер НОМЕР_1 (а.с.26).

14.09.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією №140915-1700/к про виплату страхового відшкодування в розмірі 56027,26 грн. (а.с.27), претензія отримана відповідачем 18.09.2015, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.28).

Доказів надання відповідачем відповіді на вищевказану претензію суду не подано.

Поліс № АІ/1075895 є договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під правове регулювання в тому числі, Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами факт настання спірного ДТП, визнання винним у його скоєнні водія забезпеченого полісом № АІ/1075895 від 27.05.2014 транспортного засобу та здійснення страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством СК АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ у розмірі 56027,26 грн.

Відповідно до п.п. в) п.38.1.1 ст.38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).

Таким чином, у випадку залишення місця ДТП страхувальником або водієм забезпеченого транспортного засобу за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик має право на подання регресного позову до вказаних осіб у відповідності до підп. в підп. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Отже, право страховика подати регресний позов до страхувальника регламентовано положеннями Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і пов'язується саме із встановленим фактом самовільного залишення місця пригоди.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Твердження відповідача про те, що ОСОБА_1 після скоєного ним ДТП першочергово вчиняв дії по наданню медичної допомоги ОСОБА_2 спростовується вироком Заводського районного суду м.Миколаєва у справі №487/11979/14-к (дата набрання законної сили 26.05.2015), яким встановлено, що ОСОБА_1 покину місце ДТП.

Решта заперечень відповідача судом до уваги не береться, оскільки не спростовує наведених вище висновків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 195, 220, 233, 238, 240, 241 ГПК, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Авто-Віола Плюс" (54001, м.Миколаїв, вул.Громадянська, 16; код ЄДРПОУ 30460256) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м.Київ, вул.Борщагівська, б.154; п/р №26505601339688 в АТ ОТР Банк , МФО 300528, код ЄДРПОУ 33908322) 56 027, 26 грн. (п'ятдесят шість тисяч двадцять сім грн. 26 коп.) відшкодування витрат заподіяних позивачу та 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн.) судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 05.04.2018.

Суддя Н.О. Семенчук