Рішення

від 03.04.2018 по справі 922/1295/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2018 р.Справа № 922/1295/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЦЕНЗІЙНИЙ КОНСОРТІУМ", м. Київ 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "А.Дельвантеез", м. Полтава до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКО-СЛОВЕНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ХЛІБОПЕКАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС "КУЛИНИЧІВСЬКИЙ", с. Кутузівка про та зустірчним позовом до про стягнення 794939,84 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКО-СЛОВЕНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ХЛІБОПЕКАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС "КУЛИНИЧІВСЬКИЙ", с. Кутузівка Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЦЕНЗІЙНИЙ КОНСОРТІУМ", м. Київ визнання договору підряду недійсним за участю представників сторін:

позивача - Шрамко І.С., договір № 343/17/2 від 09.12.2017 року

відповідача - Сизова Л.В., дов. від 01.11.2017 року

третьої особи - Янченко К.А., дов. Від 25.07.2017 року

ВСТАНОВИВ:

Розглядається позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЦЕНЗІЙНИЙ КОНСОРТІУМ", 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "А.Дельвантеез" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКО-СЛОВЕНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ХЛІБОПЕКАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС "КУЛИНИЧІВСЬКИЙ" про стягнення 291988,25 грн. суми основного боргу, 200594,42 грн. інфляційних втрат, 20063,19 грн. - 3% річних, 136830,45 грн. - відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та 145463,53 грн. упущеної вигоди та зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКО-СЛОВЕНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ХЛІБОПЕКАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС "КУЛИНИЧІВСЬКИЙ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЦЕНЗІЙНИЙ КОНСОРТІУМ" про визнання недійсним договору підряду №17-2/12/2012 від 02 грудня 2013 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІЦЕНЗІЙНИЙ КОНСОРТІУМ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКО-СЛОВЕНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ХЛІБОПЕКАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС "КУЛИНИЧІВСЬКИЙ".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 січня 2018 року було призначено справу № 922/1295/17 до розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін; почато у справі № 922/1295/17 підготовче провадження і призначено підготовче засідання на 23 січня 2018 року на 10 годин 40 хвилин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 січня 2018 року розгляд підготовчого засідання відкладено на 20 лютого 2018 року на 12 годин 20 хвилин.

20 лютого 2018 року судове засідання було відкладено на 01 березня 2018 року на 15 годин.

01 березня 2018 року протокольною ухвалою було оголошено перерву до 06 березня 2018 року до 11 годин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 березня 2018 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКО-СЛОВЕНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ХЛІБОПЕКАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС "КУЛИНИЧІВСЬКИЙ" про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи було відмовлено; у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЦЕНЗІЙНИЙ КОНСОРТІУМ" про визнання подання відзиву від 19 лютого 2018 року зловживанням відповідачем процесуальними правами та вжиття заходів по запобіганню процесуальними правами відповідачем відмовлено; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 12 квітня 2018 року та розгляд підготовчого засідання відкладено на 19 березня 2018 року на 11 годин 40 хвилин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19 березня 2018 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28 березня 2018 року на 15 годин.

28 березня 2018 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 03 квітня 2018 року до 11 годин 40 хвилин.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Дельвантеез" у судовому засіданні підтримує первісний позов.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача за зустрічним позовом у судовому засіданні зустрічний позов залишає на розсуд суду.

Представник відповідача за зустрічним позовом у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечує. просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.

02 грудня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІЦЕНЗІЙНИЙ КОНСОРТІУМ" (підрядником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКО-СЛОВЕНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ХЛІБОПЕКАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС "КУЛИНИЧІВСЬКИЙ" (замовником) було укладено договір підряду №17-2/12/2012.

Відповідно до пункту 1.1. договору підрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами та засобами, з використанням своїх матеріалів, обладнання та матеріалів замовника виконати весь, будівельних робіт, (далі по тексту - об'єм робіт) відповідно до проектно-кошторисної документації, та умов договору і додатків до нього, що деталізується в додатку 1 до даного договору, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з пунктом 1.3.9. договору проектна та кошторисна документація - техніко-економічні обґрунтування, проект, робоча документація, кошторисна документація, технічні умови і паспорти на матеріали, устаткування, конструкції і комплектуючі вироби, документація, що одержується від заводів - виробників, а також інша документація, що необхідна для виконання робіт по будівництву і експлуатації об'єкта.

Відповідно до пункту 2.1. договору договірна ціна цього договору визначається згідно протоколу погодження договірної ціни (додаток №2) до цього договору та становить його невід'ємну частину.

Згідно пункту 2.4. договору якщо під час будівництва виникла потреба у виконанні додаткових робіт, не врахованих проектною документацією, і у зв'язку з цим у відповідному підвищені договірної ціни, то додаткові роботи виконуються після укладання додаткової угоди та/або додатків до даного договору і кошторису про виконання таких додаткових робіт.

Відповідно до пункту 2.6. договору склад та обсяг робіт, що доручається підряднику згідно даного договору, визначається відповідно до пункту 1.1. цього договору та проектної документації, яка становить невід'ємну частину цього договору, а також замовник і підрядник деталізують його в додатках до даного договору. кошторисах підписаних уповноваженими представниками замовника і підрядника.

Згідно пункту 4.1. договору замовник авансує підрядника згідно додатків до даного договору.

Відповідно до пунктів 4.4., п.4.5. договору підставою для оплати виконаних робіт є Акти приймання виконаних робіт та погоджені сторонами договору кошториси. Після завершення робіт, замовник повинен розрахуватися з підрядником протягом трьох банківських днів після підписання остаточного Акту прийняття виконаних робіт по ф.КБ-2в, який підтверджує прийняття робіт в цілому.

Згідно пункту 5.1. договору підрядник починає роботи по договору після: отримання письмового дозволу від замовника на можливість виконання робіт та необхідні згідно з нормами діючого законодавства України правові документи відповідних державних органів (дозвіл на виконання будівельних робіт тощо); отримання від замовника проектної документації в двох примірниках з підписом та печаткою "В виробництво"; отримання від замовника авансу відповідно до пункту 3.1; отримання від замовника по акту прийому передачі матеріалів, прийняття від замовника по акту будівельного майданчика; надання замовником точок підключення до тимчасового електропостачання та водопостачання; за домовленістю сторін, після надання фронту робіт.

Відповідно до пункту 5.3. договору строки виконання робіт переносяться на строк тривалості наступних обставин плюс 5 робочих днів: виникнення обставин непереборної сили, які безпосередньо перешкоджають виконанню робіт за цим договором; невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов'язань за договором, яке робить неможливим виконання підрядником робіт за цим договором у встановлені строки (порушення умов фінансування, несвоєчасне надання будівельного майданчика (фронту робіт), несвоєчасне прийняття виконаних робіт чи інші обставини, що вплинули на строки виконання робіт); в разі внесення змін до проектної документації; зупинення робіт не з вини підрядника; затримки пов'язані з поставкою матеріалів необхідних для будівництва об'єкту замовником; збільшення об'ємів матеріалів та робіт після розробки проектної документації; внесення змін до складу робіт, що не враховані розрахунком договірної ціни.

Рішення про перегляд строків виконання робіт з обґрунтуванням причин оформляється додатковою угодою.

Згідно пункту 5.6. договору передача закінчених робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом приймання-передачі.

Відповідно до пункту 5.8. договору підписання акта приймання-передачі є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно пункту 6.1.12. договору замовник зобов'язаний прийняти в установленому порядку та оплатити належним чином виконані роботи.

Відповідно до пункту 6.1.13. договору замовник зобов'язаний після завершення робіт, прийняти роботи за Актам прийняття виконаних підрядних робіт по ф.КБ-2в та довідкам вартості виконаних робіт по ф.КБ-3 шляхом підписання Акта не пізніше трьох днів від дати його одержання за умови відсутності претензій до виконаних робіт. У разі відмови від підписання акта, скласти дефектний Акт.

Згідно пункту 6.2.1. договору замовник має право здійснювати контроль за якістю та відповідністю проектній документації виконаних підрядником робіт, додержання будівельних норм та правил, а матеріалів, виробів та конструкцій державним стандартам, технічним умовам.

Відповідно до пункту 6.3.1. договору підрядник зобов'язаний виконати з використанням власних та залучених ресурсів, та матеріалів замовника, якщо інше не встановлено умовами даного договору або додатками до нього та у встановлені даним договором і додатками до нього строки, весь комплекс будівельних робіт по будівництву об'єкта передбачених пунктом 1.1. цього договору та додатків до договору відповідно до проектної документації та договірної ціни, вимог діючих ДБН України та СНіП.

Згідно пункту 6.3.2. договору підрядник зобов'язаний приступити до ведення і виконати роботи в термін визначений в додатках №1 та № 2 до договору після виконання вимог п.4.1., 5.1.

Відповідно до пункту 6.3.5. договору підрядник зобов'язаний забезпечити виконання і здачу виконаних робіт замовнику в термін і на умовах даного договору у відповідності до проектно-кошторисної документації.

Згідно пункту 6.4. договору підрядник зобов'язаний надати замовнику позитивний експертний висновок встановленого зразка від Департаменту протипожежної безпеки МНС України по розробленій підрядником проектній документації.

Замовник повинен не пізніше ніж за 14 календарних днів до початку робіт надати підряднику проектну документацію в двох примірниках з підписом та печаткою "В виробництво". Проектна документація розробляється та затверджується відповідно до регіональних і місцевих правил забудови, державних будівельних норм та інших нормативних документів. Забезпечення робіт (будівництва об'єкта) проектною документацією, її погодження з уповноваженими державними органами та органами місцевого самоврядування, а також проведення в установленому порядку експертизи цієї документації здійснюється замовником. (пункти 8.1., 8.2., 8.3. договору).

Організація виконання робіт повинна відповідати проектно-технологічній документації (пункт 9.1. договору).

Відповідно до пункту 10.1. договору передача-приймання виконаних робіт у відповідності з даним договором оформляється сторонами підписанням Акту виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по формі КБ-3.

Згідно пункту 12.1. договору у випадку затримання розрахунків проти термінів, що визначені цим договором та додатками до нього, замовник зобов'язується сплатити підряднику пеню у розмірах подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день затримки. Крім того, підрядник залишає за собою право не продовжувати роботи, а розпочаті - зупинити, до часу, поки замовник не виконає своїх зобов'язань по розрахунках. У такому випадку складається відповідний акт.

Даний договір вступає в силу з дня підписання його обома сторонами і діє до 31 грудня 2014 року. Договір автоматично подовжується, якщо сторони не домовились про інше та не оформили дану домовленість письмово додатком до даного договору (пункт 14.5. договору).

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, посилаючись, зокрема на те, що відповідач не розрахувався за виконані за вказаним вище договором роботи на загальну суму 291988,25 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість по оплаті виконаних позивачем робіт в сумі 291988,25 грн., а також нараховано на підставі статті 625 Цивільного кодексу України 200594,42 грн. - інфляційних втрат та 20063,19 грн. - 3% річних. Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення пеню передбачену пунктом 12.1. вказаного договору та заявлено до стягнення 145463,53 грн. упущеної вигоди, що полягає в курсовій різниці між гривнею та доларом США.

Так, стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України, визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір підряду договір, до певного часу, виконувався сторонами.

Так, в ході виконання договору №17-2/12/2012 відповідач вносив часткову передоплату за будівельні матеріали, прийняв частину робіт за актами приймання-передачі та оплатив їх. Позивач залучав субпідрядника - Товариство з обмеженою відповідальністю "А.Дельвантеез", роботи від якого прийняв у вересні 2014 року та оплатив, що підтверджується актами виконаних робіт та виписками по рахунках.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що фактично договір підряду № 17-2/12/2012 від 02 грудня 2013 було укладено, оскільки позивачем за первісним позовом надані докази - договору, де погоджені ціни, обсяг, види робіт; акти приймання-передачі виконаних робіт, довідки КБ-3, платіжні доручення на перерахування передоплати за договором, податкові накладні, договори з виконавцями робіт, з субпідрядником.

Згідно пункту 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду №11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

Відповідно до положень частини 1 та 8 статті 181 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд зазначає, що оскільки позивач за умовами договору не мав здійснював нового будівництва, то, відповідно, не мав необхідності приймати будівельний майданчик.

Щодо обставин неотримання позивачем дозволу на проведення робіт від відповідача, суд зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ремонтні роботи здійснювались позивачем за первісним позовом на території підприємства відповідача за первісним позовом, відповідачем за первісним позовом здійснювалась оплата робіт, частково прийнято виконані роботи. За викладеного, є очевидним, що відповідач за первісним позовом дозволив позивачеві за первісним позовом проведення відповідних робіт та не мав будь-яких заперечень щодо їх початку та проведення.

Завершальні роботи за договором були виконані позивачем за первісним позовом у вересні 2014 року, після чого акти виконаних робіт були відправлені поштовим оператором "Нова Пошта" 11 серпня 2014 року та 06 жовтня 2014 року. Підписаних актів відповідач за первісним позовом не повертав, оплату робіт не здійснив, заперечень на акти не надавав.

Згідно пункту 4.5 договору підряду, остаточний розрахунок проводиться протягом трьох банківських днів з дати підписання актів приймання-передачі робіт.

Відповідно до пункту 5.6 договору підряду, приймання-передача робіт оформлюється актом приймання-передачі.

Пунктом 10.6 договору підряду передбачено, що замовник протягом трьох робочих днів після отримання актів або їх підписує без зауважень та повертає іншій стороні, або надсилає заперечення.

Відповідач не надсилав заперечень на акти виконаних робіт на спірну суму 291 988,25 грн. та прийняв податкові накладні №1-5 від 26 січня 2017 року на цю ж суму 291 988,25 грн.

Таким чином, строк оплати виконаних робіт настав 10 жовтня 2014 року. З цього ж часу рахується і прострочка оплати.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно частин 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме, протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Така позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 07 жовтня 2015 року у справі №916/3371/14.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 12.1 договору підряду у випадку затримки термінів розрахунку проти термінів, визначених договором та додатками до нього замовник зобов'язаний сплатити підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день затримки.

Враховуючи вищевикладене та обставини справи, перевіривши розрахунки позивача за первісним позовом щодо нарахування інфляційних втрат, 3% річних, суд зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 291988,25 грн. суми основного боргу, 200594,42 грн. інфляційних втрат та 20063,19 грн. - 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Перевіривши зроблений позивачем за первісним позовом розрахунок пені, суд приходить до висновку, що наданий Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІЦЕНЗІЙНИЙ КОНСОРТІУМ" розрахунок пені зроблений невірно, у зв*язку з чим у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 136830,45 грн. - пені слід відмовити, оскільки її розрахунок не доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Що ж до позовних вимог в частині стягнення 145463,53 грн. упущеної вигоди, що полягає в курсовій різниці між гривнею та доларом США, в обґрунтування яких позивач за первісним позовом зазначає, що в ході виконання договору був змушений продавати долари США для фінансування поточних витрат, сплату податків, виплату заробітної плати та оплату робіт субпідрядника, та оскільки відповідач за первісним позовом не сплатив заборгованість 10 жовтня 2014 року, а курс валют змінився, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач за первісним позовом повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача за первісним позовом стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Проте вищенаведені обставини Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІЦЕНЗІЙНИЙ КОНСОРТІУМ" не доведені, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення 145 463,53 грн. упущеної вигоди визнаються колегією суддів такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКО-СЛОВЕНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ХЛІБОПЕКАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС "КУЛИНИЧІВСЬКИЙ" про визнання недійсним договір підряду №17-2/12/2012 від 02 грудня 2013 року, укладеного між сторонами у справі, в обґрунтування якого позивач за зустрічним позовом посилається, зокрема на те, що спірний договір підряду укладено не уповноваженою особою, оскільки відповідно до пунктів 7.2 та 7.12 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКО-СЛОВЕНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ХЛІБОПЕКАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС "КУЛИНИЧІВСЬКИЙ" в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору, директор мав право без згоди загальних зборів учасників товариства укладати правочини, що не перевищують суми 100 000 грн.; та на те, що сторони в належній формі не досягли згоди з усіх істотних умов договору підряду, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У абзаці 2 пункту 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" господарським судам України роз'яснено, що за загальним правилом не є підставою для визнання недійсним відсутність у договорі істотних умов.

Крім того, відповідно до положень статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Пленум Вищого господарського суду України в постанові від 29 травня 2013 року №11 в пункті 3.4. зазначає, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено, тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину

Вказана правова позиція знайшла своє відображення і в судовій практиці Вищого господарського суду України, зокрема, в постанові від 30 липня 2014 року у справі № 914/4798/13 зазначено, що схвалення правочину можливе у різних формах. Зокрема, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це в письмовій формі. Однак, таке схвалення можливе і шляхом вчинення конклюдентних дій (прийняття правочину до виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів, відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) та інше).

Матеріали справи, зокрема і прийняття податкових накладних на спірну суму відповідачем та відсутність заперечень на акти виконаних робіт, а отже їх прийняття та визнання, свідчить про схвалення договору та визнання боргу. Доказів, що б ставили під сумнів виконання договору, в справі не має.

Таким чином, суд зазначає про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКО-СЛОВЕНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ХЛІБОПЕКАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС "КУЛИНИЧІВСЬКИЙ".

Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у розмірі 9915,28 грн. покладаються на відповідача за первісним позовом.

Позивач за первісним позовом також просить покласти на відповідача за первісним позовом витрати на послуги адвоката в сумі 93183,32 грн.

Позивач за первісним позовом зазначає, що між ним та адвокатом Чорним О.В. укладено угоду за якою адвокатом позивачеві за первісним позовом надано юридичні послуги щодо надання консультацій, складення позовної заяви та представництва інтересів в суді у справі про стягнення заборгованості з відповідача за первісним позовом. За вказані послуги позивач за первісним позовом сплатив адвокату 100 000 грн., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача за первісним позовом на свою користь 93 183,32 грн.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, ціну позову, проаналізувавши позовну заяву та складність спору, що виник між сторонами, приймаючи до уваги, що позивачем за первісним позовом не надано доказів розумності витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 93183,32 грн., суд вважає достатньою та співрозмірною щодо наданих послуг оплату адвокату в сумі 40000,00 грн.

Таким чином, суд покладає на відповідача за первісним позовом витрати позивача за первісним позовом на послуги адвоката в сумі 40000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКО-СЛОВЕНСЬКЕ ПІДПРИЄМСТВО "ХЛІБОПЕКАРСЬКИЙ КОМПЛЕКС "КУЛИНИЧІВСЬКИЙ" (62405, Харківська область, Харківський район, с. Кутузівка, вул. Шкільна, 6, ЄДРПОУ 37532566) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІЦЕНЗІЙНИЙ КОНСОРТІУМ" (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, ЄДРПОУ 36519261) 291988,25 грн. основного боргу, 200594,42 грн. інфляційних втрат, 20 063,19 грн. - 3% річних, 40000 грн. витрат на послуги адвоката та 9915,28 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті первісного позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статтей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повне рішення складено 05.04.2018 р.

Суддя П.В. Хотенець