Постанова

від 05.04.2018 по справі 6-48/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 6-48/11 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/783/328/18 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2018 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Павлишина О.Ф.,

суддів - Приколоти Т.І., Цяцяка Р.П.,

секретар Бохонко Е.Р.,

без участі учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Мегабанк на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2018 року у справі за поданням начальника Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Головного управління юстиції Міністерства юстиції України ОСОБА_2 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2011 року начальник Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Головного управління юстиції Міністерства юстиції звернувся в суд з поданням, та посилаючись на непогашення заборгованості ОСОБА_3 в сумі 3878, 79 доларів США та 8341 грн. 43 коп., просив тимчасово обмежити останнього у праві виїзду за межі України до виконання зобов язань по виконавчому листу.

Оскаржуваною ухвалою у задоволенні подання відмовлено.

Ухвалу суду оскаржило ПАТ Мегабанк .

В апеляційній скарзі стверджує, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що державний виконавець обґрунтовував свою вимогу тим, що наявність невиконаних зобов'язань, покладених на боржника рішенням уповноваженого на те органу, є підставою для обмеження боржника у праві виїзду за межі України, оскільки в результаті вчинення всіх необхідних виконавчих дій ні доходу, ні відкритих рахунків, ні майна боржника, на яке можна було б звернути стягнення для виконання рішення, не встановлено. Стверджує, що з часу відкриття виконавчого провадження дії, спрямовані на виконання рішення суду боржником ОСОБА_3 не вчинялися. Звертає увагу на те, що в матеріалах виконавчого провадження міститься акт, складений за участю державного виконавця про те, що боржник не проживає за адресою реєстрації та перебуває за кордоном. Посилається на те, що зазначених обставин судом першої інстанції не перевірено та в оскаржуваній ухвалі не обґрунтовано в чому полягає недоведеність факту ухилення боржника від виконання зобов'язання. Стверджує, що судом також не взято до уваги факти щодо повернення виконавчих документів стягувачу у зв'язку із невиконанням. Зазначає, що судом не залучено стягувача ПАТ Мегабанк до участі у справі, чим обмежив право на доступ до правосуддя. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою подання задовольнити.

Учасники справи справи в судове засідання не з'явилися, клопотання про відкладення розгляду справи ПАТ Мегабанк не містить поважних причин неявки, оскільки безпідставним є посилання в клопотанні про відкладення розгляду справи на призначення Львівським апеляційним господарським судом 19.03.2018 року розгляду іншої справи на 11 год. 25 хв. 03.04.2018 року, при тому, що Апеляційним судом Львівської області розгляд справи призначено 28.02.2018 року на 09 год. 55 хв. 03.04.2018 року, а тому розгляд справи проводиться без участі учасників справи, та відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено такі обставини.

В Галицькому відділі державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Головного управління юстиції Міністерства юстиції України, перебуває виконавче провадження ВП № 23898394 з виконання виконавчого листа № 6-419, виданого 22.11.2010 року Київським районним судом м.Харкова про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ Мегабанк заборгованості - 3878,79 доларів США та 8341,93 грн.

25 січня 2011 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження, надано боржнику ОСОБА_3 строк до 02.02.2011 року для добровільного виконання рішення та накладено арешт на все його майно.

10 березня 2011 року державним виконавцем складено акт, що боржник рішення суду не виконав.

11 березня 2011 року Галицьким відділом державної виконавчої служби внесено подання про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України.

Відмовляючи в задоволенні подання, суд дійшов висновку, що подання необґрунтоване, тому правових підстав для його задоволення немає.

Вказаний висновок суду відповідає положенням закону та обставинам справи.

Згідно з п.19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника юридичної особи за межі України до виконання зобовязань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Згідно з ч.6 ст.12 Закону України Про виконавче провадження ( в редакції, чинній на час звернення з поданням) боржник зобов язаний утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Виходячи з положень закону "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

А відтак, правильним є рішення суду про відмову в задоволенні подання, оскільки в поданні не наведено жодного доказу і до матеріалів подання не долучено доказів на підтвердження ухилення боржника від виконання зобов язань, а лише наявне покликання на наявність невиконаних зобов язань (а.с.2), правильним є висновок суду, що державним виконавцем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження ухилення боржника від виконання зобов язань, покладених на нього рішенням суду, так як саме державний виконавець зобов язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права у праві виїзду за межі України.

В в язку з викладеним слід визнати безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваній ухвалі не обґрунтовано в чому полягає недоведеність факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Також безпідставним є посилання в апеляційній скарзі на те, що в результаті вчинення всіх необхідних виконавчих дій ні доходу, ні відкритих рахунків, ні майна боржника, на яке можна було б звернути стягнення для виконання рішення, не встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження міститься акт, складений за участю державного виконавця про те, що боржник не проживає за адресою реєстрації та перебуває за кордоном, оскільки в поданні державного виконавця таке посилання відсутнє, а також до подання зазначений акт не долучався. (а.с.2, 2-6)

Твердження, що з часу відкриття виконавчого провадження дії, спрямовані на виконання рішення суду боржником ОСОБА_3 не вчинялися, не можуть прийматись до уваги з огляду на відсутність даних щодо направлення боржнику та отримання останнім копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Посилання в апеляційній скарзі на обмеження права на доступ до правосуддя в зв язку з не залученням стягувача ПАТ Мегабанк до участі у справі, оскільки положеннями ст.441 ЦПК України не передбачено такого обов язку суду, а відтак нема підстав для висновку про обмеження права на доступ до суду.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі на повернення виконавчих документів стягувачу у зв'язку із невиконанням, оскільки такі є діями державного виконавця, які в даній справі не оскаржувались.

А відтак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду.

Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Мегабанк залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 15 січня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 05 квітня 2018 року.

Головуючий: Павлишин О.Ф.

Судді: Приколота Т.І.

ОСОБА_5