Рішення

від 27.03.2018 по справі 805/461/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2018 р. Справа№805/461/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття рішення: 14 год. 25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Буряк І.В., при секретарі судового засідання Соколовій С.О.

позивача не з'явився

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто» до Головного управління ДФС у Донецькій області ДФС України про визнання дій відповідача протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ВІРАЖ-АВТО (надалі - ТОВ ВІРАЖ-АВТО ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (надалі відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області) із позовом про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, а саме: просить визнати дії ГУ ДФС у Донецькій області щодо нарахування податкового зобов'язання у сумі 82 523,90 грн., протиправними та зобов'язати ГУ ДФС у Донецькій області здійснити коригування нарахованого податкового зобов'язання шляхом виключення (зменшення) у розмірі 82 523,90 в інтегрованій картці позивача.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що відповідачем протиправно не взято до уваги постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі №805/4309/16, якою у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ ВІРАЖ-АВТО податкового зобов'язання з орендної плати за землю за 2015 у сумі 45 221,80 грн. та пені у розмірі 22 383, 19 грн., нарахованої за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з орендної плати за землю відмовлено. З огляду на що, відповідач мав скоригувати в інтегрованій картці платника податків у бік зменшення розмір податкового зобов'язання на загальну суму 67 604,99 грн.

В частині позовних вимог про зобов'язання відповідача відкорегувати дані інтегрованої картки платника у бік зменшення за платежем пеня за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання у сумі 14 918,91 грн., то позивач вважає, що в силу положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року № 1669 та факту подання ним уточнюючої (нульової) декларації №9082310150, був звільнений від обов'язку зі сплати за землю, а тому, відповідно, немає правових підстав для нарахування вказаної суми пені.

16.02.2018р. до суду надійшов відзив ГУ ДФС у Донецькій області на позовну заяву ТОВ Віраж-Авто за змістом якого відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на наступні обставини.

За даними інтегрованих карток станом на 15.01.2018р. за ТОВ Віраж АВТО обліковується заборгованість у загальній сумі 106 955,84 грн. з яких 9836,06 грн.- заборгованість за основним платежем, 21 261,29 грн., - заборгованість по штрафним санкціям, нарахована на підставі податкового-повідомлення рішення від 09.09.2016р. № НОМЕР_1 за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання, 75 858,49 грн. - залишок несплаченої пені. При цьому сума пені у розмірі 14 918 грн., нарахована у зв'язку з поданням уточнюючої податкової декларації № НОМЕР_2 від 18.10.2017р., якою платником самостійно визначені суми податкового зобов'язання з орендної плати за землю за вересень 2014р. на суму 17 972,80 грн.

Щодо постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2017р., то хоча вказаним судовим рішенням Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області було відмовлено у стягненні з ТОВ Віраж-Авто заборгованості з орендної плати за землю в частині 45 221,80 грн., за основним платежем та пені у сумі 22 383,09 грн., однак предметом розгляду у даній справі було стягнення з позивача податкового боргу, а не списання чи його скасування, з огляду на що, вказане судове рішення не може бути підставою для скасування наявного в інтегрованій картці платника податкового боргу.

У судовому засіданні від 07.02.2018р. було оголошено перерву до 28.02.2018р.

26.02.2018р. позивач надіслав до суду клопотання, у якому через неможливість прибути у судове засідання, просив розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.

У судовому засіданні від 28.02.2018р. було відкладено розгляд справи до 20.03.2018р. з метою витребовування доказів за ініціативи суду.

05.03.2018р. позивач надіслав до суду клопотання, у якому через неможливість прибути у судове засідання, просив розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.

20.03.2018р. судове засідання було відкладено до 27.03.2018р., у зв'язку із перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 27.03.2018р., було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгля по суті на 27.03.2018р., проти чого відповідач не заперечував.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення у справі, суд встановив наступні обставини справи.

ТОВ ВІРАЖ-АВТО є юридичною особою, яка зареєстрована та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом 05505992, місцезнаходження: 87549, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Котляревського будинок 34, перебуває на обліку у Маріупольській ОДПІ (Центральне відділення), що доведено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

11.11.2005 року між Маріупольською міською радою та ТОВ ВІРАЖ-АВТО укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець (Маріупольська міська рада) надає орендатору (ТОВ ВІРАЖ-АВТО ) земельну ділянку за адресою: м. Маріуполь, вул. Челябінська, 1г.

На запит ТОВ ВІРАЖ-АВТО від 24 листопада 2017 року Маріупольським управлінням ГУ ДФС у Донецькій області було надано у відповідь лист від 02 січня 2018 року з копією інтегрованої картки платника станом на 21 грудня 2017 року у якому податковим органом відображена заборгованість ТОВ Віраж-АВТО у сумі 124 299,58 грн. (код класифікації доходів бюджету 18010600 орендна плата з юридичних осіб).

Листом від 23.11.2017р. № 31961/10/05-99-46-20 ГУ ДФС у Донецькій області повідомило ТОВ ВІРАЖ-АВТО про відсутність підстав вносити зміни в інтегровану картку платника щодо зменшення податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2017р. у справі №805/4309/16-а.

Листом від 02.01.2018р. № 74/10/05-99-46-05 ГУ ДФС у Донецькій області повідомило ТОВ ВІРАЖ-АВТО , що за даними інтегрованої картки платника станом на 21.12.2017 р. по ТОВ ВІРАЖ-АВТО обліковується заборгованість з орендної плати за землю у сумі 124 299,59 грн., з них:

· Недоїмка по основному платежу 27 628,93 грн.;

· Недоїмка по штрафним санкціям за несвоєчасну сплату (ст. 129 ПК України) 21 261,29 грн.;

· Залишок несплаченої пені - 75 409,37 грн.;

У частині другій вказаного листа зазначено, що сума заборгованості по основному платежу - 45 221,80 грн., та частина пені у розмірі 22 383,09 грн., заявлена у позові у справі № 805/4309/16 (судове рішення від 10.05.2017р. ) була зменшена в інтегрованій картці платника 17.03.2016р. на підставі самостійно наданої уточнюючої декларації з орендної плати за землю №9276530578 від 17.03.2016р. на зменшення податкових зобов'язань за 2015р. на суму 47 411,03 грн.

Частиною 3 вказаного листа зазначено, що пеня у сумі 22 383,09 грн., нарахована у інтегрованій картці платника за результатами надання уточнюючої декларації з орендної плати за землю на зменшення сум податкових зобов'язань за 2015р., як то передбачено діючим податковим законодавством.

Крім того, сума пені збільшена на 14 918,91 грн. у зв'язку із поданням підприємством уточнюючої податкової декларації № НОМЕР_2 від 18.10.2017р. на зменшення податкових зобов'язань з орендної плати за землю за вересень 2014 р. на суму 17 972,80.

Також позивачем до матеріалів справи надано лист Донецької торгово-промислової палати від 15.01.2016р. № 28/12.1-21, надісланий у відповідь на заяву ТОВ ВІРАЖ-АВТО від 12.11.2015р. №15, Щодо надання роз'яснень , за змістом якого заначено проте, що не потребує додаткового засвідчення форс-мажорних обставин по яким чітко визначено критерії та встановлено звільнення від сплати Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII від 02.09.2014р.

Довідкою від 02.10.2014р. Східне регіональне управління Донецький прикордонний загін засвідчило, що з 02.10.2014р. підрозділ Донецького прикордонного загону (в/ч 9937) розташовується в будівлі, яке знаходиться за адресою м. Маріуполь, смт Старий Крим, вул Челябінська 1г та належить ТОВ ВІРАЖ-АВТО .

Сума відносно якої заявлено позов сформувалась за рахунок наступних складників:

· 67 604 ,99 грн. (у тому числі 45 221,80 грн. податкове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за 2015р. та пеня у сумі 22 383,19 грн., нарахованої за період з 05 травня 2014 року по 03 березня 2015 року), згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі №805/4309/16-а, якою у задоволенні вимог податкового органу про стягнення вказаної суми відмовлено, набрала законної сили 28 серпня 2017року;

· 14 918, 91 грн., нарахована пеня, у зв'язку з поданням ТОВ ВІРАЖ-АВТО уточнюючої податкової декларації від 18 жовтня 2017 року про зменшення податкових зобов'язань з орендної плати за землю за вересень 2014 року на суму 17 972,80 грн.

Предметом спору у даній справі позивачем визначено протиправність відображення податковим органом у інтегрованій картці податкового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 82 523,90 грн. та зобов'язання відкорегувати вказану суму у бік зменшення в інтегрованій картці платника.

Предметом доказування у даній справі є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи.

В даному випадку суду слід встановити чи дійсно у інтегрованій картці платника обліковується заборгованість за платежем орендна плата за землю за 2015 р. у розмірі 45 221,80 грн., та пеня в сумі 22 383,19 грн., у стягненні якої відмовлено, згідно постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2017р., у справі № 805/4309/16-а (набрала законної сили 28.08.2017р. ), чи були правові підстави у податкового органу нараховувати пеню у сумі 14 918 грн., на підставі поданої ТОВ ВІРАЖ-АВТО податкової деларації від 18.10.2017р. № НОМЕР_2 про зменшення податкових зобов'язань з орендної плати за землю за вересень 2014р. на суму 17 972, 80 грн. та чи передбачено чинним законодаством можливість коригування податковим органом даних в інтегрованій картці платника.

Надані стронами справи письмові докази, перелічені вище, досліджені судом у порядку ст. 217 КАС України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Щодо позовних вимог про протиправність дій щодо відображення податковим органом у інтегрованій картці податкового зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 67 604,99 грн. (у тому числі 45 221,80 грн. податкове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за 2015р. та пеня у сумі 22 383,19 грн., нарахованої за період з 05 травня 2014 року по 03 березня 2015 року), суд дійшов наступних висновків.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10 травня 2017 року у справі № 805/4309/16-а адміністративний позов Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю ВІРАЖ - АВТО про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 126 973, 55 грн. - задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ ВІРАЖ - АВТО з розрахункових рахунків у банках податковий борг в сумі 59 368,56 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Вказане судове рішення набрало законної сили 28 серпня 2017 року.

В мотивувальній частині вказаного судового рішення судом встановлено, що податковим органом було заявлено до стягнення з відповідача податковий борг зі плати за землю у сумі 126 973,55 грн., який складається з:

- 45 221,80 грн. нарахованих платником самостійно, за період січень - вересень 2015 року, на підставі декларації № НОМЕР_3 від 20.02.15 р.

- штрафу в сумі 21 261, 29 грн., який відповідача зобов'язано сплатити податковим повідомленням - рішенням № НОМЕР_1 від 09.09.16 р.

- пені в сумі 60 490,46 грн., з яких 38 107,27 грн. нараховано за невиконання податкових зобов'язань у період з 04.03.13 р. по 31.03.14 р. та 22 383,19 грн. нараховано за невиконання податкових зобов'язань у період з 05.05.14 р. по 03.03.15 р.

В частині податкового зобов'язання зі сплати за землю у розмірі 45 221,80 грн., нарахованих платником самостійно, за період січень - вересень 2015 року, на підставі декларації № НОМЕР_3 від 20.02.15 р., та вимог про стягнення пені в сумі 22 383,19 грн., нарахованої за несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку зі сплати вказаного податку у період з 05.05.14 р. по 03.03.15 р., суд встановив наступне.

ТОВ ВІРАЖ-АВТО було подано до Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області податкову декларацію № НОМЕР_3 від 20.02.15 р. з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), якою задекларовано зобов'язання на 2015 рік в сумі 47 411,03 грн.

Проте, 17.03.16 р. ТОВ ВІРАЖ-АВТО подано уточнюючу декларацію з плати за землю за 2015 рік № НОМЕР_4, якою зменшено податкові зобов'язання на 2015 рік на суму 47 411,03 грн.

З огляду на що судом встановлено що, вказана сума податкового зобов'язання за 2015 рік не є узгодженою.

Правовий висновок суду у цій частині обгрунтовано тим, що ТОВ ВІРАЖ-АВТО , станом на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи, перебував на обліку та здійснював діяльність на території проведення антитерористичної операції, Таким чином, суд зазначив про те, що останній у спірному періоді (2015 рік) був звільнений від обов'язку зі сплати за землю в силу положень Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02 вересня 2014 року №1669 та подання ним уточнюючої (нульової декларації).

Крім того, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.16 р. у справі № 805/1427/16-а, яка набрала законної сили, встановлено, що було задоволено позовні вимоги ТОВ ВІРАЖ-АВТО до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області та скасовано податкове повідомлення - рішення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 29.04.16 р. № НОМЕР_5, яким ТОВ Віраж -ОСОБА_1 було донараховано 47 411,03 грн. податкового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за 2015 рік та 11 852,76 грн. штрафних санкцій.

Поміж іншого, у вказаній постанові зазначено, що судом досліджена довідка Державної прикордонної служби України Східне регіональне управління Донецького прикордонного загону від 02.10.2014року, якою засвідчений факт знаходження на спірній земельній ділянці підрозділу Донецького прикордонного загону (в/ч 9937).

Керуючись даним висновком, суд у справі № 805/4309/16-а також встановив відсутність підстав для застосування фінансової відповідальності у вигляді пені за несвоєчасне виконання обов'язку зі сплати за землю у розмірі 22 383,19 грн., нарахованої за несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку зі сплати вказаного податку у період з 05.05.14 р. по 03.03.15 р.

Отже, враховуючи всі вищенаведені обставини, суд у справі №805/4309/16-а визнав позовні вимоги про стягнення з ТОВ ВІРАЖ-АВТО 45 221,80 грн. орендної плати з юридичних осіб за 2015 рік та пені в сумі 22 383,19 грн., нарахованої за несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку зі сплати вказаного податку у період з 05.05.14 р. по 03.03.15 р. (під час проведення АТО), безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Частиною 4 ст. 78 КАС України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене суд вважає доведеним (таким, що не потребує доказування) факт відсутності у позивача обов'язку зі сплати податкового зобов'язання за землю у розмірі 45 221,80 грн., нарахованих платником самостійно, за період січень - вересень 2015 року, на підставі декларації №9020083333 від 20.02.15 р., та вимог про стягнення пені в сумі 22 383,19 грн., нарахованої за несвоєчасне виконання відповідачем обов'язку зі сплати вказаного податку у період з 05.05.14 р. по 03.03.15 р.

Встановлення данної обставини має своїм наслідком постановлення висновку щодо неправомірності відображення вказаних сум у якості податкового зобов'язання платника у інтегрованій картці останнього.

З наданих до справи доказів, а саме листа ГУ ДФС у Донецькій області від 23.11.2017р. № 31961/10/05-99-46-20 вбачається, що податковим органом не заперечується, що заборгованість за платежем орендна плата за землю у розмірі щодо якого постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2017 у справі № 805/4309/16-а було відмовлено у стягненні обліковується за платником і підстави для її зменшення відсутні.

З наданої копії інтегрованої картки ТОВ ВІРАЖ-АВТО за 2017р., код класифікації доходів бюджету 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) судом встановлено, що станом на 31.12.2016р. обліковується заборгованість у розмірі 127 173,55 грн. за період від вказаної дати до 31.10.2017р. заборгованість складає 106 956 грн., сальдо станом на 31.12.2017р. у графі заборгованість складає 106 956 грн. Станом на 18.10.2017р. зменшено платником самостійно відповідно уточнюючого розрахунку земельного податку № НОМЕР_6 від 18.10.2017 у графі нараховано/зменшено - 17793. 31.10.2017р. податковим органом відображено у графі до зменшення суму -35 586 грн. на податковий розрахунок земельного податку № НОМЕР_3 від 20.02.2015р.

Інших коригувань, у тому числі після набрання законної сили постановою Донецького окружного адміністративного суду 28.08.2017р. у справі № 805/4309/16-а здійснено не було.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно наданих позивачем відомостей, а саме витягу з інтегрованої картки платника код класифікації доходів бюджету 18010600 (орендна плата за землю) станом на 31.10.2017р. за позивачем обліковується заборгованість у розмірі 124 299,59, вказана копія інтегрованої картки була надіслана платнику у якості додатку до листа ГУ ДФС у Донецькій області від 02.01.2018р. № 74/10/05-99-46-05.

Враховуючи викладене у суду немає підстав вважати, що сума податкового зобов'язання у розмірі 67 604,99 грн., у тому числі за основним платежем 45 221,80 грн. та 22 383,19 грн. - пеня не обліковується у інтегрованій картці позивача у колонці заборгованість.

В частині позовних вимог про визнання дій відповідача протиправними щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, у зв'язку із поданням уточнюючої декларації від 18.10.2017р. № НОМЕР_2 у сумі 14 918,91 грн., суд дійшов наступних висновків.

Як вказувалось вище, 14 918, 91 грн., це сума пені нарахована, у зв'язку з поданням ТОВ ВІРАЖ-АВТО уточнюючої податкової декларації від 18 жовтня 2017 року про зменшення податкових зобов'язань з орендної плати за землю за вересень 2014 року на суму 17 972,80 грн.

Відповідно до пп. 14.1.162. п. 14.1 ст. 14 ПК України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки;

Нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (пп.129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України).

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (п.п. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України).

Пунктом 129.9 ст. 129 ПК України передбачено, що у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податку помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу пеня, передбачена цією статтею, не нараховується, якщо зміни до податкової звітності внесені протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Тобто вбачається, що у зв'язку із поданням ТОВ ВІРАЖ-АВТО уточнюючої податкової декларації № НОМЕР_2 від 18.10.2017р. на зменшення податкових зобов'язань з орендної плати за вересень 2014р. на суму 17 972,80. податковим органом нараховано пеню у загальному розмірі 14 918,91.

Факт нарахування вказаної пені не є спірним у справі та підтверджується даними інтегрованої картки платника за 2017р.

Отже, для правильного вирішення спору у цій частині, суду слід встановити чи були у податкового органу правові підстави для застосування пені відповідно пп.129.1.3 п.129.1 ст. 129 ПК України. за податковий період вересня 2014р.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Відповідно до п. в ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 14.1.147 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Згідно з пп. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 вказаного Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Згідно ст. 288 вказаного Кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки (до 01.01.2017 року); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Разом з вказаними нормами суд враховує наступне.

Судом встановлено що спірні правовідносини виникли у період проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей за вересень 2014р.

Суд застосовує норми матеріального права у редакції, що була чинною у період спірних правовідносин.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Законом України № 1669-VIІ від 02.09.2014 року Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки субєктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Абзацом 1 статті 2 Закону № 1669-VIІ визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 6 Закону № 1669-VII було встановлено, що під час проведення АТО суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Період проведення АТО - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 р. № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення АТО або військових дій на території України (абзац перший статті 1 Закону № 1669).

З аналізу вищевикладених норм Закону № 1669-VII та ПК України видно, що зазначеним Законом встановлено пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території, а саме щодо податку який сплачується суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО. Зазначені норми Закону № 1669-VII не суперечать вимогам Податкового кодексу України.

Перелік земельних ділянок державної та комунальної власності, на які розповсюджуються пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, визначається виходячи з переліку населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, згідно переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до вимог п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII.

Остаточний перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, буде затверджено у десятиденний строк з дня закінчення антитерористичної операції (абз. 3 п. 5 ст. 11 Закону № 1669-VII).

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30.10.2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція .

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, його дія лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053.

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року №1275-р та № 1053-р від 30.10.2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Маріуполь.

З огляду на викладене, оскільки позивач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність на адміністративній території м. Маріуполь, у населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені ст. 6 Закону №1669-VII, поширювались на позивача як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції у період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року.

Станом на момент розгляду даної справи Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України видано не було.

Відповідно до статті 11 Закону № 1669-VII, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Суд зазначає, що стаття 6 Закону № 1669 мала пряму дію та не вимагала додаткового вчинення будь-яких дій (отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, тощо) для звільнення від сплати від орендної плати.

У судовому засіданні представник відповідача у якості аргументу власної правової позиції зазначив, що у зв'язку із змінами внесеними Законом України Про внесення змін до Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування від 17.05.16 р. № 1365-VIII, у податкового органу були підстави для нарахування пені з 08.06.2016р.

Суд, з даного приводу, звертає увагу на наступне.

Дійсно Законом України Про внесення змін до Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування від 17.05.16 р. № 1365-VIII внесено зміни до Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , які набрали чинності з 08.06.16 р.

Статті 6 і 7 Закону № 1669 були викладені у наступній редакції:

"Звільнити субєктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону";

"Скасувати субєктам господарювання орендну плату за користування державним та комунальним майном, розташованим в населених пунктах, згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону".

Серед іншого, вказаним законом доповнено статтю 4 Закону № 1669 частиною 4 наступного змісту: Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію .

Суд зазначає, що м. Маріуполь не значиться у переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження чи у переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення відповідно до вказаних переліків населених пунктів.

Однак, протягом періоду вересень 2014р., чинне на той момент законодавство не покладало на позивача обов'язку щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою

Таким чином за відсутності обов'язку сплати основного податкового зобов'язання, відповідно відсутні підстави для нарахування пені.

З огляду на що, позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУ ДФС у Донецькій області щодо нарахування пені у розмірі 14 918,91 грн. визнаються судом обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити коригування нарахованого податкового зобов'язання шляхом виключення (зменшення) суми у розмірі 82 523,90 (67 604,99 грн., за постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2017 у справі №805/4309/16-а та 14 918,91 грн. пеня, нарахована за декларацією від 18.10.2017р. № НОМЕР_2) правова позиція суду мотивована наступним.

Відповідно до пп. 19-1.1.10 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України однією з функцій контролюючих органів є забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.

Відповідно до наведених вимог ПК України, з метою реалізації пп.19-1.1.10 п.19-1.1 ст. 19-1 вказаного Кодексу та удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі Порядок №422). (До 10.06.2016 року вказане питання регулювалося Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 року №765).

Згідно з п. 3 розд. І вказаного Порядку оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Відповідно до п. 2 розд. І вказаного Порядку:

інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції;

інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами;

оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Відповідно до п. 1 розд. ІІ вказаного Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП.

Відповідно п. 5 розділу І Порядку № 422 у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

Правила відображення в ІКП нарахування та погашення пені за несвоєчасно сплачені суми платежів, що контролюються органами ДФС, визначені п. 7 розд. ІІІ вказаного Порядку, який регулює питання обліку надходжень сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску.

Вказані правила за нормативним змістом відповідають положенням ПК України у відповідній частині.

Проте, як встановлено судом, протягом спірного періоду позивач був звільнений від орендної плати за користування державним та комунальним майном, і від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, тому це автоматично звільняло його від відповідальності (в даному випадку - від фінансової відповідальності у вигляді пені) за невиконання вказаних зобов'язань.

Зважаючи на нормативний припис п. 5 Розділу І вказаного порядку, суд вважає що ефективним способом захисту порушеного права, в даному випадку, є зобов'язання податкового органу відкорегувати шляхом зменшення (виключення) спірної суми пені з інтегрованої картки ТОВ ВІРАЖ-АВТО .

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Пунктом 4 Розділу V Порядку № 422 регламентовано відображення в інформаційній системі органів ДФС результатів адміністративного та/або судового оскарження донарахованих сум з відповідним перенесенням до ІКП

Так відповідно п. 1 ч.4 розділу V Порядку № 422 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.

Відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є: у тому числі ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Пунктом 2 ч. 4 розділу V вказаного порядку передбачено, що залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему органів ДФС з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами:

Підпунктом 4 п. 2 розділу V Порядку № 422 передбачено, що статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) ( Скасовується в судовому порядку / Вручено, судовий розгляд / Анульовано ).

У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на Скасовується в судовому порядку / Вручено, судовий розгляд / Анульовано при частковому скасуванні.

При частковому скасуванні формується нове повідомлення-рішення/рішення/вимога та/або рішення щодо єдиного внеску на суму, що залишилась.

Враховуючи вказані положення законодаства, суд вважає, що відповідач мав можливість відкорегувати дані інтегрованої картки платника за платежем орендна плата за землю після набрання законної сили постанови Донецького окружного адміністративного суду від 10.05.2017р. №805/4309/16-а та загалом має можливості здійснити корегування даних інтегрованої картки платника, як відповідно вказаних положень, так і відповідно вже названого п. 5 Розділу І Порядку № 422.

Відповідно до ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту, та визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 в справі Чуйкіна проти України (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II) .

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи неправомірне нарахування в інтегрованій картці платника податків пені та відображення суми, у стяненні якої було відмовлено судовим рішенням, спричинило необгрунтоване збільшення недоїмки позивача з орендної плати за землю.

Подальше обліковування таких сум тягне за собою негативні наслідки для позивача, оскільки обліковувана недоїмка є підставою для кваліфікації її у якості податкового боргу та стягнення в судовому порядку тощо.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства та практики ЄСПЛ, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача відкоригувати облікові показники інтегрованої картки платника шляхом внесення до неї змін - виключення (зменшення) відомостей про нараховану орендну плату з юридичних осіб за 2015р. у розмірі 45 221,80 грн., пені нарахованої за несвоєчасне виконання ТОВ ВІРАЖ-АВТО обов'язку зі сплати вказаного податку за період 05.05.2014р.-03.03.2015р. у сумі 22 383,19 грн. та пені, нарахованої за несвоєчасне виконання ТОВ ВІРАЖ-АВТО обов'язку зі сплати вказаного податку за період вересень 2014р., у сумі 14 918,91 грн.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто» до Головного управління ДФС у Донецькій області ДФС України про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати дії Головного управління ДФС у Донецькій області ДФС України щодо нарахування податкового зобов'язання в сумі 82523,90 грн. протиправними.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Донецькій області ДФС України здійснити коригування нарахованого податкового зобов'язання шляхом виключення (зменшення) у розмірі 82523,90 грн. в інтегрованій картці Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж-Авто» .

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віраж-авто» (8549, вул. Котляревського, 34, м. Маріуполь, Донецька область Код ЄДРПОУ 05505992), судові витрати у розмірі 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області ДФС України (87526, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, Донецька область, Код ЄДРПОУ 39406028).

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті, вступну та резолютивну частини рішення проголошено у судовому засіданні 27 березня 2018 року, повний текст рішення виготовлений 05 квітня 2018 року.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Буряк І. В.