Постанова

від 07.08.2006 по справі 07/2753а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07/2753а

                              ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ                              

                                                                                                        Справа №  07/2753а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2006 р.

15год., м. Черкаси

За адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства „Дашуківські бентоніти”

до державної податкової інспекції у Лисянському районі  

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя Дорошенко М.В.

Секретар судового засідання Долженкова І.М.

Представники сторін:

від позивача: Багателя А.О. - за довіреністю від 18.05.2006р. №8, Пустільнік В.О. –за довіреністю від 29.06.2006р. №10;

від відповідача: Чернушенко В.В., Давиденко В.М. - за довіреностями від 12.07.2006р.

Заявлено адміністративний позов до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування її податкового повідомлення-рішення від 12.04.2006р. №0000082301/0, за яким позивачу було визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 40995грн. 49коп., у тому числі 27330грн. 36коп. за основним платежем і 13665грн. 13коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За клопотанням державної податкової інспекції у Лисянському районі господарський суд на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України допустив заміну відповідача –Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції, яка з 1 липня 2006р. відповідно до наказу державної податкової адміністрації в Черкаській області від 11.03.2006р. №37 була припинена як юридична особа, на її правонаступника –державну податкову інспекцію у Лисянському районі.

Позивач вважає спірне податкове повідомлення –рішення таким, що не відповідає вимогам Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” (далі –Закон №168/97-ВР) в частині податкового зобов'язання, донарахованого за операціями з векселями.

Зокрема, позивач вказав на невідповідність вимогам Закону №168/97-ВР застосованого Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією розрахункового методу визначення сум вхідного податку на додану вартість у складі адміністративних витрат позивача, які використовувалися ним у неоподатковуваних операціях з продажу векселів. На думку позивача, у даному випадку у Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції була можливість точно визначити суми вхідного податку на додану вартість у складі адміністративних витрат позивача, які безпосередню стосуються здійснених позивачем операцій з продажу векселів, а не розраховувати їх із застосуванням невстановленого законодавством методу.

Також позивач вважає неправильним застосування Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією у спірних правовідносинах пп. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону №168/97-ВР, який за твердженням позивача не поширюється на операції з пред'явлення векселів до оплати, та пп. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 цього ж Закону, застосування якого за твердженням позивача можливе лише у разі, якщо б він наперед знав які із придбаних ним товарів (робіт, послуг) будуть використовуватися в неоподатковуваних і в оподатковуваних податком на додану вартість операціях. А оскільки він цього наперед не знав, то повинен був діяти у відповідності з пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР.

Крім того, позивач вказав на невідповідність вимогам пп. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР врахування Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією у розрахунку сум вхідного податку на додану вартість у складі адміністративних витрат позивача, які використовувалися ним у неоподатковуваних операціях з продажу векселів, витрат на реконструкцію адміністративного будинку, оскільки у вказаній нормі мова йде про товари (роботи, послуги), а не про основні фонди, до яких відноситься названий будинок. До того ж позивач вважає, що Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією не у відповідності з вимогам пп. 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР взято до розподілу вхідний податок  на додану вартість у сплаченій, а не у використані частині.

У засіданні суду представники позивача позов підтримали з викладених вище підстав.

Відповідач проти позову заперечив, оскільки на відміну від позивача вважає спірне податкове повідомлення-рішення законним і обґрунтованим. При цьому відповідач підтвердив правильність висновків, що містяться у акті, складеному за результатами перевірки позивача.

У засіданні суду представники відповідача підтримали заперечення проти позову з підстав, викладених Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією у поданому нею до господарського суду письмовому запереченні проти позову.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

У лютому, березні 2006р. Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна комплексна документальна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період діяльності від 01.07.2004р. по 31.12.2005р. За результатами цієї перевірки був складений акт від 30.03.2006р. №301/23-017/00223941.

Перевіркою були встановлені такі обставини:

- у липні 2004р. позивач на підставі договору від 19.07.2004р. №01/ДП/35 та акту приймання-передачі від 19.07.2004р. через ТОВ „Астарта” реалізував ЗАТ „Дашбент інвест” два емітовані ТОВ „ТК Дашуківські бентоніти” векселі від 30.06.2004р. №3223134283 і №3223134290 на загальну суму 460819грн. 43коп.;

- у лютому 2005р. позивач на підставі договору від 08.02.2005р. №9 та акту приймання-передачі від 08.02.2005р. через ТОВ „Астарта” реалізував ТОВ „Укртехнозбут” емітований ТОВ „ТК Дашуківські бентоніти” вексель від 17.09.2004р. №3223134313 на суму 1000000грн.;

- у червні 2005р.:

ТОВ „ТК Дашуківські бентоніти” на підставі акту від 22.06.2005р. погасило емітовані ним на користь позивача векселі від 11.05.2004р. №3223134281 і від 26.07.2004р. №3223134291 на загальну суму 552275грн. 20коп.;

позивач на підставі договору від 16.06.2005р. №7610/АФ-11/05 та акту приймання-передачі від 16.06.2005р. через ТОВ „Астарта” реалізував ЗАТ „Астрон-фонд” емітований ТОВ „ТК Дашуківські бентоніти” вексель від 26.07.2004р. №3223134295 за ціною 268000грн. при його номінальній вартості 270000грн.;

позивач на підставі договору від 21.06.2005р. №7810/АФ-12/05 та акту приймання-передачі від 21.06.2005р. через ТОВ „Астарта” реалізував ЗАТ „Астрон-фонд” емітований ТОВ „ТК Дашуківські бентоніти” вексель від 26.07.2004р. №3223134296 за ціною 268000грн. при його номінальній вартості 270000грн.;

- у липні 2005р. позивач на підставі договору від 27.07.2005р. №07/146 та акту приймання-передачі від 27.07.2005р. через ТОВ „Астарта” реалізував ТОВ „ТК Дашуківські бентоніти” п'ять емітованих ЗАТ „Дашбент інвест” векселів від 25.07.2005р. №3006690065, №3006690066, №3006690067, №3006690068, №3006690069 на загальну суму 1250000грн.;

- у серпні 2005р. позивач на підставі договору від 26.08.2005р. №07/148 та акту приймання-передачі від 26.08.2005р. через ТОВ „Астарта” реалізував ТОВ „ТК Дашуківські бентоніти” вісім емітованих ЗАТ „Дашбент інвест” векселів від 25.08.2005р. №3006690070, №3006690071, №3006690072, №3006690073, №3006690074, №3006690075, №3006690076, №3006690077 на загальну суму 2000000грн.;

- у вересні 2005р. позивач на підставі договору від 23.09.2005р. №07/150 та акту приймання-передачі від 23.09.2005р. через ТОВ „Астарта” реалізував ТОВ „ТК Дашуківські бентоніти” три емітованих ЗАТ „Дашбент інвест” векселів від 19.05.2005р. №3006690078, №3006690079, №3006690080 на загальну суму 2000000грн.;

- у жовтні 2005р. позивач на підставі договору від 28.10.2005р. №07/151 та акту приймання-передачі від 28.10.2005р. через ТОВ „Астарта” реалізував ТОВ „ТК Дашуківські бентоніти” вісім емітованих ЗАТ „Дашбент інвест” векселів від 28.10.2005р. №3223139180, №3223139181, №3223139182, №3223139183, №3223139184, №3223139185, №3223139186, №3223139187 на загальну суму 2000000грн.;

_- питома вага перелічених вище неоподатковуваних згідно з пп. 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону №167/97-ВР податком на додану вартість операцій з векселями у загальному обороті позивача з поставки товарів та послуг становила:

у липні 2004р. - 0,1921;

у лютому 2005р. -_ 0,3036;

у червні 2005р. –0,2912;

у липні 2005р. –0,3058;

у серпні 2005р. –0,4271;

у вересні 2005р. –0,3610;

у жовтні 2005р. –0,3384.

Ця питома вага була визначена перевіркою виходячи із сум, за які реалізовувалися позивачем чи погашалися йому векселі та загального обсягу поставки товарів та послуг, заявленого позивачем у поданих до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідний звітний місяць;

- позивачем в порушення вимог пп. 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.4.2, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не вівся окремий облік витрат, які частково використовувалися в неоподатковуваних податком на додану вартість операціях, зокрема, позивач не здійснював розподіл загальногосподарських витрат та витрат по ремонту адміністративного будинку, сума яких у неоподатковуваних податком на додану вартість операціях з векселями становить 21808грн., у тому числі:

1075грн. 90коп. за липень 2004р.;

1528грн. за лютий 2005р.;

1307грн. 70коп. за червень 2005р.;

10269грн. 40коп. за липень 2005р.;

2295грн. 80коп. за серпень 2005р.;

3655грн. 30коп. за вересень 2005р.;

1675грн. 80коп. за жовтень 2005р.

Суми загальногосподарських витрат та витрат по ремонту адміністративного будинку, використаних в неоподатковуваних податком на додану вартість операціях з векселями, були визначені перевіркою розрахунково, а саме пропорційно до питомої ваги неоподатковуваних операцій з векселями у загальному обороті позивача з поставки товарів та послуг за відповідний звітний місяць. При цьому особи, які здійснювали перевірку, керувалися п. 7.20 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п. 16 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318.

Внаслідок вказаних _вище правопорушень за висновком перевірки позивач завищив податковий кредит і відповідно занизив чисту суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 21808грн., у тому числі на:

1075грн. 90коп. за липень 2004р.;

1528грн. за лютий 2005р.;

1307грн. 70коп. за червень 2005р.;

10269грн. 40коп. за липень 2005р.;

2295грн. 80коп. за серпень 2005р.;

3655грн. 30коп. за вересень 2005р.;

1675грн. 80коп. за жовтень 2005р.

Крім того, перевіркою було встановлено, що позивач в порушення пп. 3.1.2 п.3.1 ст. 3 та 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 не включив до податкового зобов'язання 5522грн. 36коп. податку на додану вартість за імпортовані послуги із сертифікації товарів та інспекційного контролю за станом виробництва, у тому числі 4794грн. 40коп. за липень 2004р., 363грн. 42коп. за вересень 2004р. і 364грн. 54коп. за жовтень 2004р.

На підставі акта від 30.03.2006р. №301/23-017/00223941 Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією було видане і надіслане позивачу спірне податкове повідомлення-рішення від 12.04.2006р. №0000082301/0, за яким позивачу відповідно до пп. „б”, „в” пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 40995грн. 49коп., у тому числі 27330грн. 36коп. за основним платежем і 13665грн. 13коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, передбаченими пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього ж Закону.

Позивач не заперечив встановлені перевіркою обставини здійснення ним операцій з векселями, факту неведення ним окремого обліку витрат, які частково використовувалися в неоподатковуваних податком на додану вартість операціях з векселями, а також обставин здійснення ним операцій з імпорту послуг із сертифікації товарів та інспекційного контролю за станом виробництва.

Разом з тим, позивач надав власний розрахунок суми витрат на здійснення однієї операції з продажу векселя, яка становить 44грн. 70коп., у тому числі 6грн. податку на додану вартість.

Підпункт 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону №168/97-ВР у редакції, яка була чинною в 2004р. та у період з 01.01.2005р. по 30.03.2005р., передбачав, що не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та поставки за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи приватизаційні та компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, житлові чеки, земельні бони та деривативи; обміну зазначених цінних паперів на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами.

З 31.03.2005р. пп. 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону №168/97-ВР мав таку редакцію:

не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону. Норми цього підпункту не застосовуються до операцій з продажу бланків дорожніх, банківських та особистих чеків, цінних паперів, розрахункових та платіжних документів, пластикових (розрахункових) карток.

Підпункт 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР у редакції, яка була чинною в 2004р. та у період з 01.01.2005р. по 30.03.2005р., зобов'язував платників податку на додану вартість вести окремий облік з поставки та придбання щодо:

операцій, що підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та звільнених від оподаткування;

операцій, вартість яких не включається до складу валових витрат виробництва (обігу) або не підлягає амортизації, ввізних (імпортних) та вивізних (експортних) операцій. Зазначений облік ведеться в спеціальних книгах, форма і порядок заповнення яких встановлюються центральним органом державної податкової служби України.

З 31.03.2005р. пп. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 3 Закону №168/97-ВР мав таку редакцію: платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Підпунктами 7.4.1, 7.4.2, і 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР у редакції, яка була чинною в 2004р. та у період з 01.01.2005р. по 30.03.2005р. були встановлені такі положення:

„7.4.1. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

7.4.2. У разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

7.4.3. У разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду”.

Законом України від 25.03.2005 р. №2505-IV, який набрав чинності з 31.03.2005р., до пп. 7.4.1 і пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР були внесені зміни і доповнення, відповідно до яких ці підпункти мають таку редакцію:

„7.4.1. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

7.4.2. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів”.

З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства висновок Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції про те, що усі перелічені вище операції з векселями, у тому числі і операції з погашення векселів (пред'явлення до оплати та їх оплата) відносяться до операцій які згідно з пп. 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону №168/97-ВР не є об'єктом оподаткування, є правильним.

Також правильним є висновок Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції про те, що позивач зобов'язаний був вести окремий облік витрат, які використовувалися ним в неоподатковуваних податком на додану вартість операціях з векселями.

Разом з тим, господарський суд вважає, що розмір загальногосподарських витрат позивача та його витрат по ремонту адміністративного будинку, використаних в неоподатковуваних податком на додану вартість операціях з векселями, був визначений Звенигородською об'єднаною державною податковою інспекцією не у відповідності з вимогами Закону №168/97-ВР.

З приведених вище норм Закону №168/97-ВР слідує, що до податкового кредиту не підлягає включенню та частина витрат на сплату податку на додану вартість, пов'язаних з придбанням товарів (робіт, послуг), яка відповідає розміру таких витрати за фактично використаними у неоподатковуваних операціях товарами, (роботами, послугами). При цьому у законодавстві не передбачено права контролюючого органу у разі неведення платником податків окремого обліку таких витрат визначати їх розмір, виходячи не з розміру таких витрати за фактично використаними у неоподатковуваних операціях товарами, (роботами, послугами), а розрахунково.

Застосування Звенигородською об'єднаною державною податковою у спірних правовідносинах п. 7.20 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п. 16 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318, є неправильним, оскільки названі нормативні акти не регулюють відносини , пов'язані з нарахуванням і сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

У даному випадку з огляду на викладене відповідач не доказав правомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення в частині визначеного позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за операціями з векселями у сумі 32712грн., у тому числі 21808грн. за основним платежем і 10904грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, не відповідає вимогам законодавства.

Щодо невідповідності вимогам законодавства спірного податкового повідомлення-рішення у решті визначеної за ним суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, то позивач ні у позові, ні у засіданні суду не привів жодних доводів, щодо його неправомірності.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню лише у частині визначеного позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за операціями з векселями у сумі 32712грн., у тому числі 21808грн. за основним платежем і 10904грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

Витрати позивача на сплату судового збору на підставі ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у сумі 2грн. 71коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції від 12.04.2006р. №0000082301/0 в частині визначення відкритому акціонерному товариству „Дашуківські бентоніти” податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 32712грн., у тому числі 21808грн. за основним платежем і 10904грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства „Дашуківські бентоніти” (с. Дашуківка, Лисянський район, Черкаська область, 19330, ідентифікаційний код 00223941, поточний рахунок №26005301785671 в ЦВ „Промінвестбанку” м. Черкаси, МФО 3545091) –2грн. 71коп. витрат на сплату судового збору.

У задоволенні решти адміністративного позову відмовити.

Ця постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського міжобласного апеляційного господарського суду шляхом подання через господарський суд Черкаської області заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня оголошення постанови і апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання такої заяви.

Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

У разі своєчасного подання заяви про апеляційне оскарження і неподання апеляційної скарги у встановлений строк, ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ                                                                                          Дорошенко М.В.